Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/2438/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2019.
Дата набрання законної сили: 30.05.2019
Номер судового провадження: 61-473ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		30 травня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 456/2438/17
		провадження № 61-473св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю., 
		 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
		відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
		відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Стрийської міської ради, Приватне підприємство «Ареал Плюс», Приватне підприємство «Архітектурна майстерня «Атріум», Державне підприємство «Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи», Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-Арт», Обласне комунальне підприємство Львівської області ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», 
		 
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Лазора Андрія Олеговича на постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року  у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 ,              ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Стрийської міської ради, Приватного підприємства «Ареал Плюс» (далі - ПП «Ареал Плюс»), Приватного підприємства «Архітектурна майстерня «Атріум» (далі - ПП «Архітектурна майстерня «Атріум»), Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація-центральна служба української державної будівельної експертизи» (далі - ДП «Укрдержбудекспертиза»), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Держархбудінспекція), Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Арт» (далі - ТОВ «Буд-Арт»), Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі - ОКП ЛОР «БТІ та ЕО») та просила: усунути перешкоди в користуванні конструктивними елементами (несучими стінами) житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за власний рахунок відновити несучі стіни (конструктивні елементи) житлового будинку за вказаною вище адресою у стан, який існував до перепланування квартири АДРЕСА_1 під торговельний заклад з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного; визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради від 20 лютого 2014 року № 42 в частині надання дозволу на переведення належної ОСОБА_2 , ОСОБА_3 квартири         АДРЕСА_1 з житлового приміщення в нежитлове та надання поштово-адресного номера нежитловому приміщенню АДРЕСА_1 ; визнати незаконним і скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 на реставрацію з переплануванням квартири АДРЕСА_1 під торговельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_1 забудовниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , екземпляр № С-1595, виданий ОСОБА_3 . відділом архітектури та містобудування виконавчого комітету Стрийської міської ради 20 липня 2014 року; скасувати проектну документацію на реставрацію з переплануванням квартири АДРЕСА_1 під торговельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку по АДРЕСА_1 , розроблену ПП «Ареал Плюс»; скасувати результати експертизи проекту будівництва, видані філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області від 29 червня 2016 року                                 № 14-1532-16; визнати незаконним і скасувати дозвіл Держархбудінспекції                         від 22 вересня 2016 року № ІУ114162661250 на виконання будівельних робіт, наданий ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підряднику ТОВ «Буд-Арт» на реставрацію з переплануванням квартири АДРЕСА_1 під торговельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного житловому будинку АДРЕСА_1 ; визнати незаконним і скасувати технічний паспорт нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , виготовлений ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» станом на 09 листопада 2016 року; визнати незаконним і скасувати сертифікат Держархбудінспекції від січня 2017 року серії ІУ № 164170200956 про прийняття в експлуатацію закінчених реставрацією з переплануванням квартири АДРЕСА_1 під торговельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку за вищевказаною адресою.
		 
		У позовній заяві ОСОБА_1 також просила  вжити заходи забезпечення позову.
		 
		Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 серпня                       2017 року заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення зазначеного позову шляхом заборони ОСОБА_2 та    ОСОБА_3 відчужувати квартиру АДРЕСА_1 або/чи нежитлове приміщення АДРЕСА_1 . 
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.
		У лютому 2018 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення, яке  мотивоване тим, що  04 липня 2017 року ОСОБА_2 отримала пропозицію на купівлю належного їй та ОСОБА_3 приміщення АДРЕСА_1 . Маючи намір продати свою нерухомість, цього ж дня вона отримала завдаток в розмірі 5 000 доларів США, що було еквівалентно 129 972,5 грн. Однак після підготовки всіх документів та напередодні запланованого походу до нотаріуса для оформлення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 стало відомо, що 16 серпня               2017 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області в межах розгляду цієї справи постановлено ухвалу про застосування заходів забезпечення позову.              ОСОБА_3 звернувся до Апеляційного суду Львівської області з апеляційною скаргою на ухвалу про забезпечення позову, однак ухвалою цього суду від 22 січня 2018 року в задоволенні скарги відмовлено. Зважаючи на наявність арешту,   ОСОБА_2 не змогла продати належне їй на праві приватної власності майно, оскільки продаж не відбувся саме з її вини. Тому вона зобов`язана повернути завдаток та відшкодувати покупцю збитки. Станом на час подання заяви вона вже повернула завдаток та сплатила частину збитків у розмірі 15 000  грн. Відтак, ОСОБА_2 як власник нерухомості, не лише не змогла заробити очікуваних коштів, а й понесла прямі збитки у розмірі               129 972,5 грн через неправомірні дії ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, представник ОСОБА_2 просив призначити ОСОБА_1 розмір зустрічного забезпечення в сумі 140 000 грн та зобов`язати позивача сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду. 
		Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого                    2018 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Лазора А. О. про застосування заходів зустрічного забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи зустрічного забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати квартиру АДРЕСА_5 .
		 
		Ухвала місцевого суду мотивована тим, що ОСОБА_2 пред`явила зустрічний позов на суму 20 000 грн, нею аргументовано та надано докази на підтвердження того, що вона як власник нерухомості, яку планувала відчужити, не лише не змогла одержати очікуваних грошових коштів за її продаж, а й понесла прямі збитки у розмірі                       129 972,5 грн, та змушена нести судові витрати у цій справі. ОСОБА_1 є особою пенсійного віку, тому не має можливості сплатити на депозитний рахунок суду кошти в розмірі 140 000 грн. Зазначений ОСОБА_2 спосіб зустрічного забезпечення позову є співмірним із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких вона може зазнати у зв`язку із забезпеченням позову.
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - Лазора А. О. про застосування заходів зустрічного забезпечення позову відмовлено.
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що  ОСОБА_2 не надала суду доказів понесення реальних збитків, які могли бути спричинені забезпеченням позову. Крім того, ухвала Стрийського міського суду Львівської області від 16 вересня               2017 року, якою було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відчужуватиквартиру АДРЕСА_1 постановлена на підставі статей 151-153 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час її постановлення (далі - ЦПК України 2004 року), та за наявності спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Звертаючись 02 листопада              2017 року із зустрічним позовом про стягнення моральної шкоди, ОСОБА_2 не просила вжити заходів забезпечення позову. Постановляючи ухвалу від 19 лютого 2018 року про застосування заходів зустрічного забезпечення позову, місцевий суд безпідставно послався на частину першу статті 153 та статтю 154 ЦПК України чинного Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України),оскільки позивачі за первісним та за зустрічним позовами не надали суду заяв про забезпечення позову в порядку статті 152 ЦПК України. 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
		 
		У грудні 2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лазор А. О. подавдо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду     від 22 листопада 2018 року та залишити без змін ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2018 року.
		 
		Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку апеляційного суду про те, що вирішуючи заяву про застосування заходів зустрічного забезпечення позову, місцевий суд безпідставно застосував норми ЦПК України. При цьому судом було порушено частину шосту статті 154 ЦПК України, оскільки незалежно від подання зустрічного позову та заяв про забезпечення позову місцевий суд мав достатні підстави для застосування зустрічного забезпечення, так як на час розгляду цього питання діяли заходи забезпечення позову. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 не надала доказів понесення нею реальних збитків, які могли бути спричинені забезпеченням позову, оскільки вона як власник нерухомого мана не має змоги його відчужити, тобто одержати грошові кошти від його продажу та понесла прямі збитки через неправомірні дії ОСОБА_1 Крім того, заходи забезпечення позову місцевим судом застосовані неправомірно, оскільки жодних прав на квартиру позивач не заявляла, тому обраний спосіб забезпечення позову є протиправним позбавленням ОСОБА_2 гарантованого Конституцією України права власності та грубим втручанням в її особисте життя. 
		 
		У березні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Добушовський Орест Васильович подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на те, що це судове рішення є законним і обґрунтованим. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїми діями довели намір відчужити квартиру, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, а тому їх скасування утруднить виконання ймовірного рішення суду у цій справі. Дія ухвали від 19 лютого 2018 року про застосування заходів зустрічного забезпечення позову втратила свою силу, оскілки в ній зазначено, що строк її виконання становить один рік. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.  
		 
		26 лютого 2019 року справа № 456/2438/17 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Позиція Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		 
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
		 
		Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову (частини перша, друга статті 154 ЦПК України).
		Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. 
		 
		Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
		 
		Відповідно до частин четвертої-шостої статті 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
		 
		За змістом наведених правових норм інші заходи зустрічного забезпечення, відмінні від внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів, можуть бути вжиті судом лише за встановленої відсутності у позивача можливості внести відповідну суму.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		 
		Скасовуючи ухвалу місцевого про застосування заходів зустрічного забезпечення позову та відмовляючи в задоволенні заяви відповідача, суд апеляційної інстанції, давши правильну оцінку встановленим обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що  ОСОБА_2 не надала суду доказів понесення реальних збитків, які могли бути спричинені забезпеченням позову.
		 
		Судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які є підставами для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.
		 
		Доводи скарги про неврахування апеляційним судом того, що незалежно від подання зустрічного позову та заяв про забезпечення позову місцевий суд мав усі підстави для застосування зустрічного забезпечення, так як на час розгляду цього питання діяли заходи забезпечення позову, не заслуговують на увагу, оскільки, перевіривши матеріали справи та аргументи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість вимог про застосування зустрічного забезпечення. 
		 
		Враховуючи, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам і відсутні обставини, визначені частиною третьою статті 154 ЦПК України для застосування зустрічного забезпечення, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для застосування такого забезпечення є правильним.
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті                   6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
		Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лазора Андрія Олеговича залишити без задоволення.
		 
		Постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року  залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:В. А. Стрільчук   С. О. Карпенко   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...