Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/3541/16-ц : Окремі процесуальні питання; Заява про виправлення помилки у судовому рішенні.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2019.
Дата набрання законної сили: 30.05.2019
Номер судового провадження: 61-9827ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		30 травня 2019 року
		м. Київ
		справа № 204/3541/16-ц
		провадження № 61-9827ск19
		Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду                    Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу державного закладу «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом Міністерства охорони здоров`я України» на постанову Дніпровського апеляційного суду 
		від 09 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 
		до державного закладу «Українська психіатрична лікарня з суровим наглядом Міністерства охорони здоров`я України» про відшкодування моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного закладу «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом 
		Міністерства охорони здоров`я України» (далі - державний заклад «Українська психіатрична лікарня з суровим наглядом МОЗ України») 
		про відшкодування моральної шкоди у розмірі 115 тис. грн.
		В обґрунтування свого позову зазначив, що тримання його у державному закладі «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» у період з 06 грудня 2012 року по 23 жовтня 2014 року, з 24 жовтня 
		2014 року по 28 жовтня 2014 року, після припинення застосованих до нього судом примусових заходів медичного характеру, було свавільним, відбувалось в антисанітарних умовах, без належного харчування та ефективного догляду за станом його психічного здоров`я, тримання супроводжувалося примусовим лікуванням, чим завдано тяжких страждань і шкоди його приватному й сімейному життю.
		Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська 
		від 29 вересня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		Рішення суду першої інстанції скасовано.
		Позов ОСОБА_1 до державного закладу «Українська психіатрична лікарня з суровим наглядом МОЗ України» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
		Стягнуто з державного закладу «Українська психіатрична лікарня з суровим наглядом МОЗ України» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди суму коштів у розмірі 8 тис. грн.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга 
		державного закладу «Українська психіатрична лікарня з суровим наглядом МОЗ України», в якій заявник просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 рокуі залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, 
		що не підлягає касаційному оскарженню.
		Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень 
		та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. 
		Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
		Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають 
		касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
		Для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України).
		Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом 
		на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах 
		про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, 
		яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. 
		Ціна позову у цій справі становить 115 тис. грн, тобто суму, яка станом 
		на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму 
		для працездатних осіб (1 921, 00 грн * 100 = 192 100, 00 грн).
		Заявник не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції в частині стягнення коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 
		8 тис. грн.
		Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга,                                  є малозначною.
		Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, 
		які передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено. 
		Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України                              суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		З урахуванням наведеного, оскільки державний заклад «Українська психіатрична лікарня з суровим наглядом МОЗ України» подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
		Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
		УХВАЛИВ:
		У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного закладу «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом Міністерства охорони здоров`я України» на постанову Дніпровського апеляційного суду 
		від 09 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 
		до державного закладу «Українська психіатрична лікарня з суровим наглядом Міністерства охорони здоров`я України» про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. 
		Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                     Є. В. Синельников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...