Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/793/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2019.
Дата набрання законної сили: 30.05.2019
Номер судового провадження: 51-656км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015220500002029

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		30 травня 2019 року
		м. Київ
		справа № 639/793/17
		Провадження № 51-656 км 19
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		при секретарі ОСОБА_4 ,
		за участю прокурора ОСОБА_5 ,
		розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015220500002029 за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Києві, зареєстрований по АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, 
		за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 7 травня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 7 травня 2018року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України до 120 годин громадських робіт. 
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року цей вирок залишено без зміни.
		За вироком суду встановлено, що Жовтневим районним судом м. Харкова 6 жовтня 2005року винесено рішення щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_9 , 2003 року народження, у розмірі щомісяця від заробітної плати, починаючи з 2 серпня 2005 року до досягнення повноліття дитини та видано виконавчий лист.
		ОСОБА_6 , при наявності станом на 21 квітня 2010 року раніше виниклої заборгованості в сумі 12281,1 грн., у період з 22 квітня 2010 року до 1 листопада 2015року, умисно не здійснював виплати та участі у вихованні доньки не приймав, матеріальну чи будь-яку іншу допомогу не надавав.
		З листопада 2012 року по березень 2013 року ОСОБА_6 , працюючи на ТОВ«ХАСК-ФЛЕСК», отримуючи своєчасно заробітну плату, умисно не сплачував встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини.
		З березня 2013 року по 1 листопада 2015 року ОСОБА_6 , продовжував умисно ухилятися від сплати аліментів по виконавчому листу, офіційно ніде не працевлаштувався, на облік до центру зайнятості не став, хоча мав постійний неофіційний заробіток (дохід), який повинен підлягати облікові при відрахуванні аліментів, однак отриманий за виконану роботу заробіток приховував та не сплачував аліменти.
		Протягом 66 місяців та 11 днів ОСОБА_6 злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду аліментів, і станом на 1 листопада 2015 року заборгованість склала 47461,70 грн. 
		 
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі з доповненням захисник ставить питання про скасування судових рішень у зв`язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 . Зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК України не задовольнив клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та не застосував положення п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України. Вважає, що суд безпідставно застосував положення ч. 2 ст. 49 КК України, так як з матеріалів справи не вбачається ухилення ОСОБА_6 від слідства. Стверджує, що апеляційна інстанція не прийняла до уваги доводи сторони захисту про незаконність постанови від 19 лютого 2016року про оголошення ОСОБА_6 у розшук та про зупинення досудового розслідування, оскільки останній набув статус підозрюваного 3 лютого 2017 року після пред`явлення йому підозри. Наголошує, що на час розгляду справи апеляційним судом сплинули строки притягнення до відповідальності.
		Позиції учасників судового провадження 
		Прокурор частково підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі. 
		Мотиви Суду:
		Ухвала апеляційного суду  це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
		Окрім додержання цих вимог, в судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Ці вимоги закону при перегляді кримінального провадження апеляційним судом не виконані. 
		Як убачається з матеріалів провадження, з апеляційною скаргою на вирок районного суду звернув захисник ОСОБА_7 . В апеляційній скарзі зі змінами ставилося питання про скасування вироку та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення ОСОБА_6 до відповідальності. Зазначалося, що ОСОБА_6 не переховувався від слідства та суду, а тому постанови про оголошення в розшук та зупинення кримінального провадження є незаконними. Наголошувалося, що вирок не набрав законної сили і закінчилися строки притягнення до відповідальності.
		Тобто, на обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник навів конкретні доводи, які мали бути ретельно перевірені апеляційним судом.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції зазначив суть апеляційних доводів, проте їх з достатньою повнотою не перевірив, відповіді на них надав у загальних фразах і свого рішення про залишення без зміни вироку в ухвалі належним чином не вмотивував.
		Колегія суддів апеляційного суду, не погодившись із апеляцією, зосередилась виключно на висновках, викладених у вироку, обґрунтованих мотивів залишення апеляції без задоволення в ухвалі не навела, а обмежилась формальним переліченням доказів, показань свідків та документів, які наведені у вироку суду першої інстанції.
		Як зазначив слідчий у постанові про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_6 від 19 лютого 2016 року, останній, не отримує повістки про виклик до СВ Жовтневого ВП Київського ВП ГУНП в Харківській області, тим самим переховується від органу досудового розслідування.
		Вказані обставини слідчий визнав достатніми для висновку про ухилення ОСОБА_6 від слідства, оголошення його в розшук і зупинення досудового розслідування. Саме ці обставини фактично покладені в основу ухвали апеляційного суду.
		Статтею 49 КК передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули певні строки давності, і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого.
		Системний аналіз чинного законодавства та вимоги п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України свідчать про те, що за вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею цього злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
		Разом із тим, згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. 
		Отже, закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України), пов`язує зупинення строків давності не з постановами про зупинення слідства, а лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства. 
		Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження. 
		При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.
		Причому підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин коли не встановлено його місцезнаходження.
		Саме тому зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства. 
		Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України, у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства. 
		Водночас матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення ОСОБА_6 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства.
		Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в апеляційному порядку на вказані вимоги закону увагу не звернув, доводів сторони захисту належно не перевірив, всупереч вимогам ст. 419 КПК України не навів в ухвалі суті всіх зазначених апелянтом доводів, ретельно їх не перевірив, не надав на них відповіді і не мотивував належним чином свого рішення.
		Наведене є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило апеляційному суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
		З урахуванням зазначеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю її вимогам ст. 419 КПК України з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. 
		Керуючись ст. ст.434,436, 438 КПК України, суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_10  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...