Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/10303/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2019.
Дата набрання законної сили: 29.05.2019
Номер судового провадження: 14-121цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		Іменем України
		          
		29 травня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 554/10303/17-ц
		Провадження № 14-121цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Лященко Н. П., 
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б . , Пророка В. В . , Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року (у складі колегії суддів Кривчун Т. О., Бондаревської С. М., Кузнєцової О. Ю.) у цивільній справі за позовом  ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про захист прав споживача, визнання права на отримання відшкодування за вкладом, зобов`язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИЛА:
		У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - уповноважена особа Фонду, Фонду відповідно) про захист прав споживача, визнання права на отримання відшкодування за вкладом, зобов`язання вчинити певні дії.
		ОСОБА_2 зазначала, що 25 лютого 2016 року між нею та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір №980-024-000194428, на виконання умов якого було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .
		25 лютого 2016 року позивач згідно меморіального ордеру поповнила вказаний рахунок на 25 тис. грн. 29 березня 2016 року ОСОБА_2 уклала із ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» (далі - ТОВ «КІЦ») договір №980-024-000212626, за умовами якого позивачка надала у власність ТОВ «КІЦ» кошти в сумі 56 тис. грн на строк не більше 42 днів з дати укладення договору (до 10 травня 2016 року) з виплатою 30,43 % річних, що складає 24,5 % річних після утримання податку; ТОВ «КІЦ» повертає ОСОБА_2 кошти та сплачує проценти на рахунок останньої. 
		За процедурою відшкодування вкладів через Фонд позивачка отримала у відділенні ПАТ «ПУМБ» у м. Полтаві 25 тис. 401 грн 58 коп., що підтверджується випискою з рахунку. Решту коштів та нарахованих процентів позивачка так і не отримала.
		Після неодноразових звернень до відповідача ОСОБА_2 отримала повідомлення від 18 серпня 2016 року про те, що переказ коштів на її поточний рахунок у ПАТ «Банк Михайлівський» є нікчемним. Згідно з довідкою та випискою відповідача на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський» від ТОВ «КІЦ» 19 травня 2016 року надійшли грошові кошти в сумі 56 тис. грн з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-024-000212626 від 29 березня 2016 року», а також 337 грн 32 коп. процентів за договором та 25 тис. грн з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-024-000194428 від 25 лютого 2016 року» й 401 грн 58 коп. процентів за договором.
		ОСОБА_2 просила суд визнати її право на отримання відшкодування за вкладом за рахунок Фонду за рахунком № НОМЕР_1 на суму 56 тис. 337 грн 32 коп. та зобов`язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо неї як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду за рахунком №  НОМЕР_1 на суму 56 тис. 337 грн 32 коп.
		Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 березня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано право ОСОБА_2 на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування за вкладом за рахунок Фонду за рахунком №  НОМЕР_1 на суму 56 тис. 337 грн 32 коп.
		Зобов`язано уповноважену особу Фонду Волкова О. Ю. подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду за рахунком №  НОМЕР_1 на суму 56 тис. 337 грн 32 коп. 
		Стягнуто із ПАТ «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду на користь держави судовий збір у розмірі 1 тис. 280 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в уповноваженої особи Фонду були відсутні підстави для визнання нікчемними трансакцій (операцій) щодо списання коштів з відкритого у банку розрахункового рахунку ТОВ «КІЦ» на рахунок позивача, відкритий у цьому ж банку. При цьому рахунок позивача мав бути включеним до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а тому дії уповноваженої особи Фонду з приводу відмови у включенні позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, є неправомірними. 
		Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 березня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито.
		Судовий збір, сплачений ПАТ «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 тис. 920 грн, компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду та закриваючи провадження у справі, виходив із того, що спір є публічно-правовим, а отже не відноситься до цивільної юрисдикції, оскільки підлягає розгляду у порядку Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), бо виник з приводу формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та стосується організації виплат відшкодувань за вкладами Фонду як суб`єкта владних повноважень.
		У червні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка звернулася до суду за захистом її порушених прав, що виникли із цивільних правовідносин, а саме з цивільно-правової угоди, а юрисдикція спору, однією із сторін у якому є Фонд, визначається виходячи зі змісту правовідносин та функцій Фонду або його уповноваженої особи. 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		Ухвалою колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 20 лютого 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_2 оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції(частина шоста статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року справу прийнято та призначено до розгляду.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, установлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
		Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
		У пункті 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
		Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
		У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		Позивачкою заявлено до ПАТ «Банк Михайлівський» дві позовні вимоги: визнати право на отримання відповідно до закону відшкодування за вкладом за рахунок Фонду на суму 56 тис. 337 грн 32 коп. та зобов`язати уповноважену особу Фонду подати додаткову інформацію про включення позивачки до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.
		Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
		Згідно з частиною другою статті 6 Закону Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
		Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону, згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).
		Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
		Відповідно до частини першої статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
		Частиною другою статті 26 Закону передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
		Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
		Відповідно до частини першої статті 27 Закону уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
		Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ним банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду (частина третя статті 27 Закону).
		Відповідно до частини першої статті 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше, ніж 500 тис. рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
		З огляду на вказані приписи Закону, правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника.
		Спір стосовно права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 тис. грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 27 березня 2019 року у справі № 820/11253/15 та інших).
		Отже, ПАТ «Банк Михайлівський» не є учасником відносин з відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду. А враховуючи, що позивач претендує на відшкодування коштів за вкладом у сумі 56 тис. 337 грн 32 коп., тобто у межах встановленого законом граничного розміру відшкодування, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими доводи ПАТ «Банк Михайлівський» про те, що спір стосується публічно-правових відносин стосовно такого відшкодування.
		Проте учасниками цих відносин мають бути позивачка та Фонд, а не позивачка та ПАТ «Банк Михайлівський». Тому суд першої інстанції, задовольняючи позов, помилково вважав ПАТ «Банк Михайлівський» належним відповідачем у спорі.
		Уповноважена особа Фонду не заміняє Фонд у спірних правовідносинах і не має самостійної процесуальної дієздатності у цивільному процесі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-ц).
		Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).
		Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року у справах № № 552/91/18, 554/9144/17).
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).
		З огляду на те, що позивачка пред`явила позов до неналежного відповідача, висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є помилковим.
		Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені цим судом.
		Верховний Суд переглядає справи виключно з підстав і в порядку, встановлених ЦПК України, і не має можливості встановлювати обставини, які не були встановлені в рішенні. Оскільки зазначені помилки допущені судом апеляційної інстанції, то справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Зважаючи на доводи касаційної скарги та висновки суду апеляційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу обґрунтованою частково. Оскільки суд апеляційної інстанції помилково закрив провадження у справі за позовними вимогами, заявленими до неналежного відповідача, постанову Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року слід скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 141, 258, 259, 400, 402-404, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року скасувати, справу направити до Апеляційного суду Полтавської області для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		  Суддя-доповідач                                            Н. П. Лященко    Судді:     Н. О. Антонюк       В. С. Князєв        С. В. Бакуліна       Л. М. Лобойко       В. В. Британчук       О. Б. Прокопенко      Ю. Л. Власов       В. В. Пророк      М. І. Гриців       Л. І. Рогач       Д. А. Гудима       О. М. Ситнік      Ж. М. Єленіна       В. Ю. Уркевич      О. С. Золотніков       О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...