Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/310/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 05.06.2019. Зареєстровано: 05.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2019.
Дата набрання законної сили: 05.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		04 червня 2019 р. № 400/310/19 м. Миколаїв
		Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Фульги А.П., розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу
		 
		за позовом:ОСОБА_1 ,  АДРЕСА_1 
		до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 ,  АДРЕСА_2  Військової частини  НОМЕР_2 ,  АДРЕСА_3 
		про:визнання дій протиправними,
		ВСТАНОВИВ:
		 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 про визнання дій щодо притягнення помічника оперативного відділення 79 Окремої десантно-штурмової бригади ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та позбавлення його, як військовослужбовця та посадової особи повного матеріального забезпечення протиправним.
		13 березня 2019 р. позивачем було уточнено позовні вимоги, він просив суд визнати дії щодо утримання збитків з його грошового забезпечення протиправними, зобов`язати військову частину НОМЕР_2 повернути утримані суми збитків з грошового забезпечення в період з листопада 2018р. по лютий 2019р.
		29 березня 2019 р. позивачем було уточнено позовні вимоги, він просив суд визнати дії щодо утримання з його грошового забезпечення коштів на підставі наказу №632 від 24.08.2018р., зобов`язати відповідачів зробити перерахунок грошового забезпечення та повернути йому утримані за наказом №632 від 24.08.2018р. суми.
		Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що, на його думку, військовою частиною НОМЕР_1 та військовою частиною НОМЕР_2 порушені процедура та порядок притягнення до матеріальної відповідальності, а також відсутнє рішення суду щодо притягнення його до матеріальної відповідальності за шкоду завдану державі.
		Відповідач, військова частина НОМЕР_2 просила в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що вона є лише виконавцем в частині стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування шкоди завданої державі і, як наслідок, є неналежним відповідачем у справі, так як службові розслідування та накази про притягнення до відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 були видані командуванням військової частини НОМЕР_1 .
		Відповідач, військова частина НОМЕР_1 просила в задоволенні позову відмовити, зазначивши що у Позивача склалося хибне уявлення про порядок притягнення до матеріальної відповідальності. Оскільки грошові кошти утримуються не лише за наказом командира військової частини НОМЕР_1 №632 від 24.08.2018, а від усієї суми заборгованості щомісячно у розмірі 20% грошового забезпечення, а тому вимога Позивача повернути йому грошові кошти утримані за наказом №632 від 24.08.2018 є хибною та не обґрунтованою, також зазначив, що відсутні будь-які порушення процедури та порядку притягнення позивача до матеріальної відповідальності та позивачем пропущено строк звернення до суду.
		Справу було призначено в спрощеному провадженні.
		Сторони були присутні в судовому засіданні, надали пояснення, підтримали свої позиції.
		Суд, проаналізував матеріали справи, діюче законодавство, пояснення сторін, дійшов наступного.
		ОСОБА_1 01.09.2014р. було укладено контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби у Збройних силах України. Позивач проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 .
		Згідно наказу військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2018р. №266 ОСОБА_1 було визначено таким, що справи здав та вибув до нового місця проходження служби.
		ОСОБА_1 на момент подачі позову проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді помічника начальника оперативного відділення штабу, на службу в яку прибув з військової частини НОМЕР_1 .
		За період проходження служби в військовій частині НОМЕР_1 позивач систематично завдавав матеріальної шкоди державі, що було встановлено за результатами службових розслідувань призначених наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2018р. №111, від 26.03.2018р. №278, від 23.04.2018р. №336, від 10.05.2018р. №370, від 30.08.2018р. №642, від 24.08.2018р. №632.
		Факти встановлені за результатами службових розслідувань позивачем не спростовуються під сумнів не ставляться. Позивач в уточненому позові зазначає лише про порушення порядку та процедури притягнення до відповідальності, відтак суд, зважаючи на докази наявні в матеріалах справи та пояснення сторін, вважає факти порушень та завдання шкоди державі розкраданням встановленими. 
		Щодо процедури притягнення до матеріальної відповідальності, слід зазначити наступне.
		При прибутті ОСОБА_1 на нове місце проходження служби військова частина НОМЕР_1 та військова частина НОМЕР_2 склали акт про те, що перша передала, а друга прийняла заборгованість з відшкодування завданих державі збитків, яка на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 не погашена. Загальна сума заборгованості 247698,60 грн., яку частково погашено. Залишок заборгованості, що передається по такому акту становить 239009,40 грн. До даного вказаного вище акту було надано копію книги обліку грошових стягнень і нарахувань, копії вищезазначених наказів командира військової частини НОМЕР_3 .
		Відповідачі при складанні вищезазначених документів керувались п. 30 Постанови Верховної Ради України «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» від 23.06.1995 № 243/95-ВР (далі - Положення), згідно якого, якщо військовослужбовець вибув на нове місце служби до повного відшкодування заподіяної ним шкоди, то утримання грошової суми за новим місцем служби провадиться на підставі запису у грошовому атестаті. Списання сум заборгованості за попереднім місцем служби у цьому випадку провадиться лише в разі отримання письмового підтвердження про їх стягнення за новим місцем служби військовослужбовця. 
		Судом встановлено, що з листопада 2018 по лютий 2019 з грошового забезпечення ОСОБА_1 , на підставі викладеного вище акту, грошового атестату військовослужбовця, утримувались збитки, завдані державі щомісячно в розмірі 20 %, на загальну суму 5151,02 грн. на підставі керівних документів та з урахуванням грошового атестату, наказів по результатам службових розслідувань командира військової частини НОМЕР_1 .
		Згідно Положення за шкоду заподіяну державі у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня виявлення шкоди, у необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
		Командир (начальник) військової частини за висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду в п`ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.
		Згідно п. 23 Положення командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов`язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов`язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов`язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню. У разі, коли шкода заподіяна кількома особами, у наказі визначається точний розмір суми, що стягнується окремо з кожної особи з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин.
		Як було встановлено судом утримання з грошового забезпечення Позивача здійснювались відповідно до роздавальних відомостей щомісячно починаючи з 12.04.2018та по 12.09.2018, фактично до моменту вибуття до нового місця служби. Зазначений факт підтверджується роздавальними відомостями на виплату грошового забезпечення офіцерам, прапорщикам, мічманам та військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом військової частини НОМЕР_1 : №17, №35, №44, №52, АДРЕСА_4 . Оскільки військовослужбовці отримують грошове забезпечення в поточному місяці за попередній то виплата грошового забезпечення за жовтень 2018 року здійснювалась вже військовою частиною НОМЕР_4 , у зв`язку з вибуттям Позивача 04 жовтня 2018 року до нового місця служби.
		Утримання з грошового забезпечення Позивача здійснюється не за кожним наказом окремо, а з всієї суми заборгованості, а тому позовна вимога щодо визнання дій відповідачів щодо утримання з грошового забезпечення коштів лише за наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.08.2018 № 632 є вибірковою та неможливою для виконання, адже сума, що підлягає утриманню, сумувалась та на момент вибуття Позивача до військової частини НОМЕР_4 складала 239009,40 грн. 
		На думку суду відсутні будь-які порушення процедури та порядку притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
		Відповідно до п. 17, 18 Положення службове розслідування було призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 на підставі рапорту посадової особи, що виявила факти заподіяння матеріальної шкоди та було проведено в строки визначені Положенням. Відповідно до п. 19 Положення розслідуванням було встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки, все це було відображено в акті службового розслідування від 24.08.2018.
		Відповідно до п.22 Положення Позивач був ознайомлений з матеріалами службового розслідування, про що зробив запис у акті службового розслідування. Заяв, заперечень та скарг не надавав, чим фактично погодився з наведеним у акті службового розслідування висновком та в подальшому його не оскаржував.
		За результатом розгляду матеріалів службового розслідування командиром військової частини не пізніше ніж в місячний термін з дня завершення розслідування видано наказ №632 від 24.08.2018р. про притягнення Позивача до матеріальної відповідальності.
		Позовна вимога про зобов`язання Відповідачів перерахувати грошове забезпечення та повернути йому утримані за наказом №632 від 24.08.2018 кошти не підлягає задоволенню також і з тих причин, що у позивача на даний момент залишається сума боргу визначена згідно перелічених вище наказів, і яка ще підлягає стягненню.
		Також слід зазначити, що відповідно до п. 24 Положення наказ про притягнення до матеріальної відповідальності може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, якщо військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний не згоден з рішенням вищого за підлеглістю командира (начальника), він відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має право оскаржити таке рішення в судовому порядку. У разі скасування наказу утримані суми повертаються. Статтею 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 551-XIV (далі Статут), встановлено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
		Таким чином Позивач мав право та реальну можливість оскаржити наказ про притягнення до матеріальної відповідальності вищому командиру, проте цього не зробив, що також свідчить не на його користь.
		Також, судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо того, що відсутнє рішення суду про притягнення його до відповідальності, так як у даному випадку закон не вимагає наявності такого рішення - позивача було притягнуто до відповідальності в місячний термін.
		Відповідно до ст.2 Закону України"Про військовий обов`язок і військову службу" порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
		Закон України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XIV визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах (далі - Статут).
		Відповідно до статті 16 Статуту кожен військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
		Відповідно до статті 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
		Зважаючи на вищевикладене, суд не вбачає порушень законодавства відповідачами.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. 
		Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Виходячи із заявлених позовних вимог та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
		Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		ВИРІШИВ:
		1. У задоволені позову  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) та Військової частини  НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ідентифікаційний код НОМЕР_7 ) відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя А. П. Фульга

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...