Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/7719/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері; житлово-комунального господарства; теплопостачання; питного водопостачання.
Надіслано для оприлюднення: 05.06.2019. Зареєстровано: 05.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2019.
Дата набрання законної сили: 08.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		05 червня 2019 року                                                    №826/7719/16
		Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва       Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу      
		за позовомОСОБА_1 , ОСОБА_2 до  треті особи: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода", ОСББ "Галактика", ОСОБА_3 провизнання незаконною і нечинною з моменту прийняття постанови НКРЕКП №2759 від 12.11.2015 р., В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода», ОСББ «Галактика», ОСОБА_3 про визнання незаконною і нечинною з моменту прийняття постанови НКРЕКП № 2759 від 12.11.2015 року.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.06.2016 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.
		В судовому засіданні 08.09.2016 року за клопотанням сторін, суд залучив до участі у справі третіх осіб, що не заявлять самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода», ОСББ «Галактика».
		У зв`язку з припиненням повноважень судді Іщука І.О., в провадженні якого перебувала справа та не була ним розглянута, справу було повторно розподілено між суддями.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.04.2017 року адміністративну справу №826/779/16 прийнято суддею Вєкуа Н.Г. до провадження та призначено до розгляду.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувану постанову.
		Відповідач заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні, вказуючи на те, що НКРЕКП є державним колегіальним органом, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, підпорядкованим Президентові і підзвітним Верховній Раді України, відтак, в межах повноважень та відповідно до закону прийняв оскаржувану постанову.
		Крім того, відповідач наголошував на тому, що постанова Комісії від 12.11.2015 року №2759 не порушує законних прав та інтересів позивачів. 
		Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що оскаржувана постанова прийнята з повним дотриманням чинного законодавства України, і у позивача немає жодного належного доказу, що прийняття постанови було незаконним або ж з порушенням норм чинного законодавства України.
		Представник ОСОБА_3 у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи він повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності третьої особи до суду не надійшли.
		Відповідно до положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд перейшов до письмового провадження по справі.
		Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція   КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3   ст. 3 КАС України   (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст.   4, ч. 5 ст.   250 КАС України.
		Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.
		Постановою НКРЕКП від 12.11.2015 року № 2759«Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ «Білоцерківвода» встановлено тарифи:
		а) на централізоване водопостачання:
		- споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 1,58 грн. за 1 куб.м бкз ПДВ;
		- споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 4,50 грн за 1 куб. м без ПДВ);
		б) на централізоване водовідведення - 7,67 грн. за 1 куб. м.
		Не погоджуючись із зазначеною постановою НКРЕКП, позивачі звернулися до суду з позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
		Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" №2479-VI від 09 липня 2010 року   (далі - Закон №2479),   тарифи на комунальні послуги - тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, а також тарифи на послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для суб`єктів, які є виконавцями цих послуг.
		Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2479, органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону №2479, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, як встановлення тарифів на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках.
		Згідно з п.1, абз.6 п.2 ст.6 Закону №2479, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг: бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		Згідно абз.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про природні монополії", суб`єкт природної монополії - суб`єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.
		При цьому, згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про природні монополії", централізоване водопостачання та водовідведення віднесено до сфери діяльності суб`єктів природних монополій.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.10 Закону №2479, тарифи на комунальні послуги формуються суб`єктами природних монополій та суб`єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, відповідно до цього Закону.
		Тарифи на комунальні послуги суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку.
		Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг   (далі - Положення).
		Відповідно до п.п. 3, 4 Положення, основними завданнями НКРЕКП є, зокрема, державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.
		НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, установлює тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
		Наведені норми законодавства вказують на те, що НКРЕКП, як орган державного регулювання у сфері комунальних послуг, наділена повноваженнями по встановленню тарифів на комунальні послуги, у тому числі на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, які мають забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на виробництво комунальних послуг з урахуванням планованого прибутку.
		      Щодо твердження позивача стосовно того, що відсутність офіційного оприлюднення проекту та державної реєстрації постанови Нацкомпослуг від 12.11.2015 року №2759 є підставами вважати її такою, що не має юридичної сили та не є обов`язковою для виконання фізичними особами - споживачами послуг, суд зазначає наступне.
		Згідно з статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
		При цьому, згідно вимог статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
		1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
		2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
		3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
		4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
		Отже, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» на діяльність ДП «Одеська залізниця» з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не поширюється.
		До того ж, згідно із пунктом 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться.
		Крім того, відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (зі змінами) (далі - Порядок), нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.
		Норма права - це загальнообов`язкове правило поведінки людей, встановлене, санкціоноване і забезпечуване державою (Словник української мови: в 11 томах. - Том 5. 1974. - Стор. 442).
		При цьому, постанова Комісії від 12.11.2015 року № 2759«Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ «Білоцерківвода»  не встановлює, змінює чи скасовує норми права і застосовується лише до ТОВ «Білоцерківвода», а отже, є актом індивідуальної дії.
		Таким чином, враховуючи те, що постанова Комісії від 12.11.2015 року № 2759«Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ «Білоцерківвода» є актом індивідуальної дії, дія Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, на неї не поширюється, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
		Відповідно до абзацу другого частини другої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.                                                                                                                                                                                                                        
		Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва за житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 № 390 затверджено Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад (далі - Порядок доведення до споживачів інформації)
		Відповідно до пункту 1.1 Порядку доведення до споживачів, інформації цей Порядок визначає механізм доведення суб`єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги, (далі - суб`єкти господарювання), до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні уповноваженими органами тарифів па житлово-комунальні послуги.
		Відповідно до пункту 2.2 Порядку доведення до споживачів інформації протягом п`яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до органу місцевого самоврядування суб`єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифу за визначеним цим Порядком способами.
		Пунктом 2.14 Порядку доведення до споживачів інформації передбачено, що контроль за дотриманням суб`єктами господарювання порядку доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну ціп/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених чинним законодавством.
		Відповідно до 2.15 Порядку доведення до споживачів інформації процедура доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад вважається такою, що відбулася, незалежно від надходження до суб`єкта господарювання/органу місцевого самоврядування протягом встановленого строку зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.
		Таким чином, при прийнятті постанови Комісії від 12.11.2015 року № 2759 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ «Білоцерківвода»  проведення громадських слухань чинним законодавством не передбачено.
		            Разом з тим, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 12.11.2015 року № 2759 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ «Білоцерківвода»  не порушує законних прав та інтересів позивачів, а тому в силу статті 2 далі - КАС України підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
		Так, статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
		При цьому, згідно з пунктом другим Роз`яснення Вищого господарського суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
		Разом з тим, пунктом 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» встановлено, що за правилами частини другої стапі 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб`єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб`єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта.
		Позивачі не є суб`єктами на якого поширюється дія оскаржуваної постанови, а отже права, свободи та інтереси останніх жодним чином не порушені.
		Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень довів правомірність свого рішення, що не спростовано позивачем з посиланням на належні і допустимі докази, які б засвідчували протилежне, а тому в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено повністю.
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб`єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
		   Керуючись статтями   2,   77,   241-246,   250,      Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
		В И Р І Ш И В :
		У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
		Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).
		Суддя                                                                                                          Н.Г. Вєкуа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...