Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 158/1684/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; сімей із дітьми.
Надіслано для оприлюднення: 05.06.2019. Зареєстровано: 06.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2019.
Дата набрання законної сили: 05.06.2019
Номер судового провадження: К/9901/14471/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		05 червня 2019 року 
		м. Київ
		справа №158/1684/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/14471/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючий - Стародуб О.П., 
		судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.
		розглянувши в спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.09.2016р. (суддя - Костюкевич О.К.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016р. (судді - Сеник Р.П., Хобор Р.Б., Попко Я.С.) у справі за його позовом до відділу освіти Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області, третя особа - Служба у справах дітей Ківерцівської районної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, 
		встановив:
		У серпні 2016р. ОСОБА_1 , в інтересах якого в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» діяла Маневицька місцева прокуратура, звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності відділу освіти Ківерцівської РДА протиправною та зобов?язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»;
		-зобов`язати нарахувати ОСОБА_1 зазначену одноразову грошову допомогу у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік»   та виплатити 8730 грн.
		В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, та як випускник навчального закладу з категорії дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відповідно до частини 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, яка відповідачем протиправно не виплачена.
		Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.09.2016р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016р., у задоволенні позову відмовлено.
		Позивач не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся з касаційною скрагою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
		Касаційна скарга обгрунтована тим, що статус дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, надає таким особам право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг, у тому числі на отримання, у випадку закінчення навчання у загальноосвітньому навчальному закладі, одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб, відповідного віку. В свою чергу призначення над дитиною-сиротою чи дитиною, позбавленою батьківського піклування, опікуна (піклувальника) чи влаштування на виховання до прийомної сім`ї не позбавляє її права на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг, а тому висновки судів попереднії інстанцій щодо не поширення на ОСОБА_1 дії положень частини 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» є протиправним.
		Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17.12.1999р. ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 
		Згідно довідки, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану Ківерцівського районного управління юстиції, відомості про батька записані за вказівкою матері відповідно до ч. 1  ст. 135 Сімейного Кодексу України.
		Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 22.12.2008р. ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
		Розпорядженням голови Ківерцівської районної державної адміністрації від 24.01.2009р. №18 ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а розпорядженням №61 від 02.03.2009р. «Про створення прийомної сім`ї та влаштування дитини на спільне проживання та виховання» 04.03.2009р. ОСОБА_1 влаштовано  до прийомної сім`ї ОСОБА_5 
		У 2015р. ОСОБА_1 закінчив навчання у Ківерцівській експериментальній Всеукраїнського рівня загальноосвітній школі-комплексі І-ІІІ ступенів року, а з 01.09.2015р. - навчається у Волинському обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.
		Відповідно до наявних в матеріалах справи довідок №67 від 15.10.2014р. та №543/2-04 від 10.09.2015р. під час навчання у школі ОСОБА_1 не перебував на повному державному утриманні, також не перебуває він на повному державному утриманні і у Волинському обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою і стипендія йому не виплачується. 
		Враховуючи, що після закінчення навчання у Ківерцівській експериментальній Всеукраїнського рівня загальноосвітній школі-комплексі І-ІІІ ступенів року виплата одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб, відповідного віку, позивачу проведена не була, ОСОБА_1 , в інтересах якого в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» діяла Маневицька місцева прокуратура, звернувся до суду з вказаним позовом.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що незаважаючи на те, що ОСОБА_1 закінчив навчальний заклад (є випускником навчального закладу), однак Ківерцівська експериментальна Всеукраїнського рівня загальноосвітня школа-комплекс І-ІІІ ступенів не є інтернатним закладом, він не перебував у ньому на повному державному утриманні, у зв`язку чим дійшов висновку, що дія ч. 7      ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» на нього не поширюється.
		З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		1. Так, відповідно до статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. 
		02.02.2005р. набрав чинності Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005р. №2342-IV (далі - Закон №2342-IV), який визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей,  позбавлених батьківського  піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.
		Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень цього Закону, Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до  набрання  чинності  цим  Законом,  діють у  частині, що не суперечить цьому Закону. 
		За змістом статті 3 Закону №2342-IV одним із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є захист майнових, житлових та інших прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.
		Статтею 4 Закону №2342-IV передбачено, що державні соціальні  стандарти  для  дітей-сиріт та   дітей, позбавлених  батьківського  піклування,  а  також осіб із їх числа встановлюються  незалежно  від  того,  де  така  дитина  або особа перебуває  на  утриманні  та  вихованні,  на  рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.
		Відповідно до частини першої статті 8 Закону №2342-IV держава здійснює повне забезпечення  дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.
		За такого правового регулювання, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні.
		Наявні в матеріалах справи довідки про те, що ОСОБА_1 , навчаючись у загальноосвітній школі, не перебував на повному державному утриманні, суперечать закріпленим на законодавчому рівні соціально-правовим гарантіям особи зі статусом дитини, позбавленої батьківського піклування, і не можуть бути підставою для відмови у виплаті такій дитині передбаченої законом грошової допомоги.
		2. За правилами частини 3 статті 4 Закону №2342-IV державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, серед іншого, щодо мінімального стандарту разової державної фінансової  допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.
		Відповідно до частини 7 статті 8 цього Закону випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою  грошовою  допомогою  в  розмірі не менше шести прожиткових   мінімумів  для  осіб  відповідного  віку. 
		Оскільки Закон не конкретизує, який саме навчальний заклад має закінчити дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, то, за змістом наведеної норми, право на отримання грошової допомоги мають усі випускники навчальних закладів (в т.ч. не інтернатного типу) з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених  батьківського  піклування.
		3. Крім того, відповідно до чинного законодавства України дитиною є особа до 18 років (повноліття).
		Такий підхід для визначення віку, до досягнення якого особа має статус дитини, закріплено у Законах України «Про громадянство України», «Про охорону дитинства» «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», а також у  Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Оскільки за змістом статті 8 Закону №2342-IV грошова допомога виплачується лише випускникам навчальних закладів і лише з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (особи до 18 років), і її виплата не передбачена для осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (особи віком від 18 до 23 років), то право на виплату спірної допомоги триває лише до досягнення особою 18-річного віку.
		Ківерцівська експериментальна Всеукраїнського рівня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Ківерцівської районної ради Волинської області відповідно частин 1 та 2 статті   9 Закону України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999   р. №651-XIV (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) є загальноосвітнім навчальним закладом (школою I-III ступенів), який забезпечує здобування таких освітніх рівнів: I ступінь - початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту, II ступінь - основна школа, що забезпечує базову загальну середню освіту, III ступінь - старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту, як правило, з профільним спрямуванням навчання.
		Частина 1 статті 12 Закону України №651-XIV визначає, що строк навчання для здобуття повної загальної середньої освіти у загальноосвітніх навчальних закладах I-III ступенів становить 11 років: у загальноосвітніх навчальних закладах I ступеня - 4 роки; у загальноосвітніх навчальних закладах II ступеня - 5 років; у загальноосвітніх навчальних закладах III ступеня - 2 роки.
		Відповідно до частини 5 статті 34 Закону №651-XIV випускникам загальноосвітніх навчальних закладів II і III ступенів видається відповідний документ про освіту. Зразки документів про загальну середню освіту затверджує Кабінет Міністрів України.
		Таким чином, особа, яка закінчила 9 класів загальноосвітньої школи і здобула II ступінь освітнього рівня, набуває статус випускника закладу загальної середньої освіти II ступеню. 
		Судами встановлено, що позивач у 2015 році закінчив 9 класів Ківерцівської експериментальної Всеукраїнського рівня загальноосвітньої школи-комплексу І-ІІІ ступенів року, в зв`язку з чим набув статус випускника навчального закладу.
		Посилання відповідача у своїх запереченнях на те, що відповідно до статті 37 Закону України від 23.05.1991р. №1060-ХІІ «Про освіту» на повному державному утриманні перебувають діти-сироти та діти, позбавлені  батьківського піклування лише в школах-інтернатах, є безпідставним, оскільки цією статтею передбачено створення для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського  піклування, шкіл-інтернатів з повним державним утриманням і відсутні будь-які застереження, що навчання лише у начальних закладах інтернатного типу передбачає повне державне утримання таких дітей.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, позивач не навчався у закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а формою його влаштування як дитини, позбавленої батьківського піклування, була передача до прийомної сім`ї.
		Водночас, позивач в 15-річному віці закінчив загальноосвітній навчальний заклад, є випускником такого навчального закладу, в зв`язку з чим має право на отримання передбаченої частиною 7 статті 8 Закону №2342-IV одноразової грошової допомоги, виплату якої здійснює відповідач, як установа, яка наділена бюджетними повноваженнями щодо розпорядження коштами навчального закладу, випускником якого є позивач.
		Крім того, оскільки законом передбачено лише мінімальний розмір грошової допомоги, то позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов?язання відповідача вчинити дії по виплаті такої допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб від 6 до 18 років, встановленого      Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» без обмеження її максимального розміру.
		Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Таким чином, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог частково.
		Керуючись статтями 340, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		постановив:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.09.2016р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016р. - скасувати.
		Позов ОСОБА_1 задовольнити.
		Визнати бездіяльність відділу освіти Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області протиправною.
		Зобов`язати відділ освіти Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області  нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб від 6 до 18 років, встановленого      Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік».
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:                                                                                
		О.П. Стародуб                                                                                          
		А.А. Єзеров                                        
		В.М. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...