Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 572/703/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 05.06.2019. Зареєстровано: 06.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2019.
Дата набрання законної сили: 05.06.2019
Номер судового провадження: К/9901/24041/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		05 червня 2019 року 
		Київ
		справа №572/703/17
		провадження №К/9901/24041/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.
		розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу                № 572/703/17
		за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №1 Батальйону УПП в м. Чернівці Гончара Віталія Івановича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду, прийняту 26 червня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Бучик А.Ю., суддів: Майора Г.І., Шевчук С.М.,
		І. Суть спору:
		1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до інспектора роти №1 Батальйону УПП в м. Чернівці Гончара Віталія Івановича, у якому просив:
		1.1. скасувати постанову  серії АР № 679021 від  8 березня 2017 року про накладення адміністративного стягнення за порушення передбачені частиною першою статті 126 та частиною шостою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) винесену відносно нього відповідачем, а справу закрити в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
		2. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що постановою інспектора роти №1 БУПП в м.Чернівці Гончара В.І. від 08 березня 2017 року серії АР № 679021 він підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень на підставі частини першої статті 126 КУпАП та частини шостої  статті 121 КУпАП.
		2.1. Відповідно до вказаної постанови він визнаний винним в тому, що 08 березня 2016 року о 23.40 год. в м. Сарни по вул. Белгородська керував транспортним засобом марки «Маzda 6» з номерним знаком, який був не освітлений, чим порушив п. 2.9 «В», а також в ході перевірки документів був відсутній поліс обов`язкового страхування, чим порушив п. 2.1. «ґ» Правил дорожнього руху, тобто скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною першою статті 126 КУпАП.
		2.2. Таку постанову, позивач вважає незаконною та необґрунтованою, винесену з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративні правопорушення і такою, що не відповідає нормам КУпАП з тих мотивів, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП та частиною шостою статті 121 КУпАП, про яке йдеться в оскаржуваній постанові, оскільки відсутні докази, перелічені статтею 251 КУпАП, вказує, що йому не було роз`яснено положень статей 307, 308 КУпАП, права передбачені статтею 268 КУпАП, а також порядок і строки оскарження даної постанови згідно статей 287-289 КУпАП. 
		2.3. Крім того, позивач зазначає, що в оскаржувану постанову інспектором були внесені виправлення, а саме першочергово було зазначено, що він порушив п.п. 2.9 «а»  ПДР - керування автомобілем в темну пору доби з номерним знаком який був не освітлений, в той час як п.п.2.9 «а» вказує на заборону керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, в подальшому внесені виправлення та зазначено п.п. 2.9. «в».
		2.4. В оскаржуваній постанові також було зазначено, що позивач порушив п.2.1. «а, б» ПДР України - в ході перевірки був відсутній поліс  обов`язкового страхування, однак  п. 2.1 «а» вказує на вимогу водія механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; п.п. «б» п. 2.1. ПДР України вказує на вимогу водія мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб. В подальшому внесені виправлення та зазначено що позивачем порушено п.2.1 «ґ».
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		3. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 08 березня 2016 року о 23.40 год. В м.Сарни по вул. Белгородська ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Маzda 6» з номерним знаком, який був не освітлений, чим порушив п 2.9 «В», а також в ході перевірки документів був відсутній поліс обов`язкового страхування, чим порушив п. 2.1. «ґ» Правил дорожнього руху, тобто скоїв адміністративні правопорушення передбачені частиною першою статті 126, частиною шостою статті 121 КУпАП.
		4. Постановою від 08 березня 2017 серії АР № 679021 інспектора роти №1 БУПП в м.Чернівці Гончара В.І. громадянина ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП та частиною шостою статті 121 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.
		ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		5. Сарненський районний суд Рівненської області постановою від 5 квітня 2017 року позовні вимоги задовольнив.
		5.1. Скасував постанову від 08 березня 2017 року серії АР № 679021, винесену інспектором роти №1 БУПП в м. Чернівці Гончарем В. І. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в справі про адміністративне правопорушення передбачене частиною першою статті 126, частиною шостою статті 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
		5.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова по справі про адміністративне правопорушення від 08.03.2017 серії АР № 679021 винесена з численними неточностями, має виправлення, позивач був позбавлений можливості скористатися послугами адвоката чи іншого фахівця в галузі права, тобто порушено його право на захист, а тому оскаржена постанова підлягає скасуванню.
		6. Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 червня 2017 року, постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 5 квітня 2017 року скасував, прийняв нову постанову, якою в задоволенні позову відмовив.
		6.1. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в судовому засіданні встановлено, що 08 березня 2017 року позивач не дотримався вимог п. 2.9 «В» ПДР - керував транспортним засобом у темну пору доби з неосвітленим номерним знаком та не мав при собі полісу обов`язкового страхування власників транспортних засобів, чим порушив 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху України, що є адміністративним правопорушенням, передбаченим частиною першою статті 126 КУпАП України, а тому на нього правомірно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, що в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції
		7. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.
		8. У касаційній скарзі позивач наполягає на протиправності оскаржуваної постанови Інспектора з підстав не доведеності вчинення ним адміністративного правопорушення, та наполягала на тому, що правопорушення про яке йдеться в оскаржуваній постанові він не вчиняв, в постанові про накладення стягнення  внесені виправлення що є неприпустимим та є підставою для її скасування, будь-які інші докази які б вказували на вчинення позивачем адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні. 
		9. У скарзі позивач просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
		10. Відповідач заперечення на касаційну скаргу не подавав.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		11. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		12. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		13. На підставі частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		14. Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
		15. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		16. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
		17. За п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
		18. Відповідно до п. 2.9 «В» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
		19. Частиною першою статті 126 КУпАП України передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п`яти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		20. Згідно п. 21.1 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
		21. Пунктом 21.3. статті 21 вказаного закону, при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
		22. Згідно п.21.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: Відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
		23. Частиною шостою статті 121 КУпАП  передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, і тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		24. Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина перша статті 126 КУпАП).
		25. За правилами частини  другої статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
		26. Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
		27. Стаття 69 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		28. Стаття 72 КАС України (в чинній редакції) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		29. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України (в чинній редакції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		30. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		31. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		32. Законом України від 14 липня 2015 року №596-УІІ «Про внесення змін до деякий законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
		33. Так, відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
		34. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		35. Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 124-1 - 126.
		36. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
		37. Частиною першою статті 341 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		38. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		VI. Позиція Верховного Суду
		39. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
		40. В судовому засіданні судом апеляційної інстанції встановлено, що 08 березня 2017  року позивач не дотримався вимог п. 2.9 «В» ПДР, а саме керував транспортним засобом у темну пору доби з неосвітленим номерним знаком та не мав при собі полісу обов`язкового страхування власників транспортних засобів, чим порушив 2.1 (ґ) Правил дорожнього руху України, що є адміністративним правопорушенням, передбаченим частиною першою статті 126 КУпАП України, а тому на нього правомірно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, що в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
		41. Верховний Суд відхиляє доводи позивача про те, що в оскаржуваній постанові інспектором допущено описку та виправлення в зазначені пункту правил дорожнього руху, що стосується керування транспортного засобу у темну пору доби з неосвітленим номерним знаком, оскільки на позивача накладено стягнення за часиною першою статті 126 КУпАП.
		41.1. Крім того, сам позивач не заперечував ту обставину, що він на вимогу працівника поліції не пред`явив поліс для перевірки.
		41.2. Будь-яких доказів наявності у позивача поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності станом на 08 березня 2017 року на час прийняття постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, так само, як і на момент розгляду справи судами позивачем не надано.
		42. Посилання позивача, що відповідачем не дотримано положення п. 21.2 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є безпідставними, оскільки у законі визначені лише два випадки, коли пред`являється поліс, зокрема, при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. 
		42.1. Так, частина перша статті 254 КУпАП передбачає, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол.
		42.2. Водночас, частина третя вказаної статті встановлює, що при вчиненні адміністративних правопорушень, перелічених в статті 258 КУпАП протокол не складається, а виноситься постанова про накладення адміністративного стягнення.
		42.3. Вказана норма містить гіпотезу про факт вчинення адміністративного правопорушення та диспозицію необхідності фіксації вчиненого правопорушення протоколом.
		42.4. Отже, законодавець, з метою спростити та скоротити в часі розгляд деяких справ про адміністративне правопорушення, становив виняток з диспозиції статті 254 КУпАП. Однак спрощений розгляд справ за вказаними статтями не зменшує їх суспільну небезпечність і не встановлює жодних привілеїв у порівнянні з іншими статями КУпАП, складання протоколу в яких є обов`язковою процедурою.
		42.5. Поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності входить до комплексу обов`язкових документів, які дають право керування транспортним засобом на рівні з посвідченням водія та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
		43. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
		44. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		45. Таким чином, зважаючи на приписи  статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		VII. Судові витрати
		46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями  3,  341,  345,  349,  350,  355,  356,  359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у цій справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                          М. І. Смокович 
		Судді                                                                                                    О. А. Губська 
		                                                                                                    О. В. Калашнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...