Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/9424/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про речові права на чуже майно, з них:; спори про володіння чужим майном.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2019.
Дата набрання законної сили: 04.06.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		справа №359/9424/17                                                                                          головуючий у І інстанції: Борець Ю.О.
		провадження 22-ц/824/4688/2019                                                                                            доповідач: Сліпченко О.І.
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		04 червня 2019 року                                                                                    м. Київ
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Сліпченка О.І., суддів Сержанюк А.С., Сушко Л.П.                                              
		за участю секретаря: Пітенко І.Ю..
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1  на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2018 року та за апеляційною скаргою  ОСОБА_2  на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2018 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: державне підприємство «Сетам», Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Науменко Любов Григорівна , публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват-банк», про визнання незаконними та скасування протоколу та акту проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання квартири з електронних торгів та рішення про державну реєстрацію права власності на цей об`єкт нерухомого майна, визнання права власності на квартиру та витребування цього об`єкта нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
		Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, суд,- 
		ВСТАНОВИВ:
		В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від                     18 серпня 2014 року з неї на користь ПАТ КБ «Приватбанк» був стягнутий борг за кредитним договором в розмірі 39 079 грн. 43 коп. 
		22 грудня 2016 року у виконання цього судового рішення Бориспільський                        МР ВДВС ГТУЮ у Київській області реалізував на електронних торгах квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_1 
		Вищенаведене заочне рішення було скасовано, після того, як позивачка, дізнавшись, оскаржила його, та в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» було відмовлено. 
		Мотивуючи позов тим, що спірна квартира вибула з її власності безпідставно та поза його волею, просила задовольнити вимоги та визнати незаконними та скасувати протокол проведення електронних торгів від 22 грудня 2016 року, акт головного державного виконавця Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області про проведені електронні торги від 8 лютого 2017 року, свідоцтво про право власності на квартиру, видане 23 лютого 2017 року приватним нотаріусом, рішення від 23 лютого 2017 року про державну реєстрацію за відповідачем права власності на квартиру; визнати за нею право власності на квартиру та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2   на її користь квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права та допустився порушення норм процесуального права.
		Апелянт вважає, що обраний нею спосіб захисту своїх прав в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
		Зауважує, що судом не враховано те, що квартира вибула з її власності за судовим рішенням, яке скасовано та у позові до неї відмовлено, тобто поза її волею, тому вона має право на витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння та задоволення всіх позовних вимог, оскільки про електронні торги її не було повідомлено. Крім того зазначила, що її позбавили права власності на квартиру в якій вона проживає разом з неповнолітньою дитиною. 
		У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 доводів апеляційної скарги не визнає. Зауважує, що відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд вірно застосував норми матеріального права.
		Посилається на те, що прилюдні на яких було реалізовано спірну квартиру не було визнано недійсними, а ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна. 
		 
		Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від     26 грудня 2018 року відмовлено у стягненні на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу.
		Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ним було надано суду необхідні документи, які підтверджують понесені ним витрати, у відповідності до вимог законодавства,  а підстави для відмови у відшкодуванні зазначених витрат є не обґрунтованими. 
		Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив. 
		 
		В судовому засіданні позивач та її представник, представник відповідача підтримали свої позиції, представник АТ КБ «Приватбанк» рішення суду першої інстанції вважав обґрунтованим. Інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились. 
		У відповідності до вимог ст.ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
		 
		Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
		Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. 
		Ці дані встановлюються такими засобами;
		1)                 письмовими, речовими і електронними доказами;
		2)                 висновками експертів
		3)                 показань свідків.
		Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 
		Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України  обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не у повній мірі.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що продаж спірної квартири відбувся в період часу, коли вказане заочне рішення було чинним, тому підстав для скасування торгів немає. Щодо вимог про витребування спірної квартири, суд виходив з того, що відповідач є добросовісним набувачем, спірна квартира відчужена в його власність в порядку, встановленому для виконання судових рішень, тому не може бути витребувана у відповідача.
		Колегія суддів не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.
		 
		Встановлено, що в липні 2014 року ПАТ «КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором                                № K3H0FB04030191 від 22 грудня 2006 року у сумі 39 079,43 грн., посилаючись на те, що остання 22 грудня 2006 року отримала кредит у розмірі 3114,40 грн. та не виконує зобов`язання за договором щодо його погашення.  
		Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року з позивача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» був стягнутий борг за кредитним договором в розмірі 39079 грн. 43 коп. (а.с.7-9 т.1)
		16 жовтня 2014 року Печерський районний суд м. Києва видав виконавчий лист №757/17389/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу за кредитним договором в розмірі 39 079 гривень 43 копійок та витрат на оплату судового збору в розмірі 390 грн. 79 коп. (а.с.85-86 т.1, а.с.5-6 т.2).
		27 квітня 2015 року старший державний виконавець ВДВС Бориспільського МРУЮ виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №47358000 з виконання заочного рішення (а.с.10 т.2).
		21 вересня 2015 року старший державний виконавець ВДВС Бориспільського МРУЮ склав акт опису й арешту спірної квартири, яка належить відповідачу ОСОБА_4 (а.с.93-94 т.1, ст.192 т.2).
		Згідно висновку про вартість квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 , вартість складає 797 045 грн. (а.с.66 т.2).
		22 грудня 2016 року ДП «Сетам» провело електронні торги з реалізації квартири позивача за ціною 557 931 грн. 50 коп.
		 Згідно протоколу проведення електронних торгів №222513 від 22 грудня 2016 року Відповідач ОСОБА_2 став переможцем електронних торгів (а.с.14 т.1, а.с.123 т.2).
		8 лютого 2017 року головний державний виконавець Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області склав акт про проведення електронних торгів №47358000/528/13 (а.с.13 т.1).
		23 лютого 2017 року приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу видано свідоцтво про право власності відповідача ОСОБА_2 на спірну квартиру та рішенням №34002935 в державному реєстрі зареєстровано  права власності на спірну квартиру за позивачем (а.с.11, 12 т.1).
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Печерського районного суду                 м. Києва від 30 червня 2017 року було скасовано заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року та призначено судовий розгляд. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором було відмовлено (а.с.10, 65-66 т.1).
		 
		У ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
		Відповідно до загального правила, встановленого ст. 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
		Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Захист порушених прав власника майна, що було відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача (добросовісного набувача) цього майна з підстав, передбачених ст. 387 та ст. 388 ЦК України.
		Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача. Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договору про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені ст.ст. 387, 388 ЦК України.
		Судом першої інстанції не враховані зазначені вимоги закону, оскільки встановивши, що заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року, на підставі якого спірна квартира вибула з володіння позивача ОСОБА_1 , у подальшому було скасовано судом, судова колегія дійшла висновку, що майно вибуло з володіння власника ОСОБА_1 поза її волею й остання має право витребувати спірну квартиру у добросовісного набувача ОСОБА_2 у порядку ст. 388 ЦК України.
		Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня  2012 року № 6-117 цс 12 та від 11 червня 2014 року у справі №6-52цс14.
		Такі ж висновки викладені у п. 26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій ст. 388 ЦК України.
		Крім того, особливістю вказаного спору є те, що оскаржуються результати електронних торгів, проведених на виконання судового рішення про стягнення  з позивача коштів у розмірі 39 079 грн. 43 коп., при цьому вартість квартири, яка передана на реалізацію на виконання судового рішення складає 797 045 грн., що є неспівмірним з сумою стягнення. 
		Хоча законодавством безпосередньо не визначено такої підстави для задоволення позовних вимог, як неспівмірність суми стягнення з вартістю майна, яке передано на реалізацію для виконання судового рішення, колегія суддів, враховує конкретні обставини цієї справи, застосовує загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керується однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права». 
		Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (ст. 16 ЦК України).
		З урахуванням викладеного, враховуючи що спосіб захисту цивільних прав та інтересів позивача має відповідати критерію ефективності відновлення порушеного права, судова колегія вважає за необхідне та доцільне задовольнити позовні вимоги  в частині скасування свідоцтва про право власності на квартиру, видане 23 лютого 2017 року приватним нотаріусом та зареєстроване в реєстрі за №307 та рішення №34002935                               від 23 лютого 2017 року про державну реєстрацію за відповідачем права власності на квартиру.
		Отже, суд першої інстанції не правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню.
		Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним електронних торгів, оскільки права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, на право витребувати в набувача це майно.
		Згідно ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває прав власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього.
		Згідно ч.1 п.3 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Таким чином, оскільки спірна квартира вибула з володіння позивача поза її  волею, тому вона має право на витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , тому в цій частині та в частині скасування свідоцтва про право власності та рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власностірішення місцевого суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення зазначених позовних вимог.
		В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.
		 
		Крім того, ОСОБА_2 ставить питання, щодо відшкодування суми витрат на правничу допомогу, яка була витрачена останнім під час розгляду справи в суді першої інстанції, не погоджуючись з додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2018 року та просить стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги на зазначене судове рішення. 
		Вищезазначене додаткове рішення підлягає скасуванню, а витрати понесені сторонами підлягають розподілу у відповідності до задоволених позовних вимог. 
		Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Відповідно до ч.2ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 вказує, що витратив на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції грошові кошти в сумі                       11 158,63 грн., в суді апеляційної інстанції в сумі 5 579,32 грн. та витрати понесені на сплату судового збору за перегляд додаткового рішення. 
		Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року (справа                              № 753/15687/15-ц) зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
		Колегія суддів приходить до висновку, що зазначені витрати в описі робіт (наданих послуг) не є співмірними виконаній роботі та є не обґрунтованими, не відповідають критерію розумної необхідності таких витрат. Тому зазначені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі понад 16 тис. грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
		З урахуванням зазначеного та відповідно кількості задоволених позовних вимог колегія суддів доходить до висновку, що з позивача на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню кошти в сумі 2000 грн. на відшкодування витрат на правничу допомогу.
		Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача. 
		Таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі сплаченому позивачем за задоволені позовні вимоги, а саме за їх розгляд в суді першої інстанції та перегляд в суді апеляційної інстанції. Також, з зазначеної суми підлягає вирахуванню сума сплаченого судового збору відповідачем, за подання апеляційної скарги на додаткове рішення пропорційно розміру задоволених вимог.
		З огляду на вищезазначене, з відповідача підлягають стягненню кошти в сумі                                   3 362 грн.((640+704,8)+(640 +704,8 ) *150 % -137,7).
		Враховуючи необхідність стягнення з відповідача витрат на сплату судового збору, а з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 різниця в зазначених сумах, яка складає 1 362 грн.
		 
		Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції - скасуванню частково та ухваленню нового рішення у відповідній частині.
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 389 ЦПК України, Київський апеляційний,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційні скарги ОСОБА_1  та ОСОБА_2 задовольнити частково. 
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, витребування цього об`єкта нерухомого майна з чужого незаконного володіння скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
		Витребувати з володіння ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) квартиру АДРЕСА_1 . 
		Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 34002935 від 23 лютого 2017 року та запис про право власності №19166046 від                   23 лютого 2017 року, яке внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Бориспільского районного нотаріального округу Київського області Науменко Л.Г. про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
		Додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від                     26 грудня 2018 року скасувати.
		Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати в розмірі 1 362  (одна тисяча триста шістдесят дві) грн.
		В іншій частині рішення залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
		 
		 
		Головуючий
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...