Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-39/10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.03.2010. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2010.
Дата набрання законної сили: 22.03.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А   
		 І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И         Справа №2-а-39/10     
		 
			  11 березня 2010 року          Липовецький районний суд 
			Вінницької області  
			в складі головуючого судді:Жука С.І.   
				при секретарі: Марчук Н.А. 
			
			за участю представника позивача ОСОБА_1 
			розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державтоінспекції м. Вінниці інспектора м. Вінниці Лещенкоа Дмитра Сергійовича про скасування постанови АВ 184039 про адміністративне правопорушення від 01.02.2010 року.  
			                    В С Т А Н О В И В: 
			Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 01.02.2010 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 430 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки дана постанова винесена без розяснення йому його прав. Протокол складений оскільки керував автомобілем «Мерседес» без полюса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, з даним накладенням адміністративного стягнення не згоден, так як випливає з змісту закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів чітко вказано, що полюс страхування повинен предявлятися під час проходження технічного огляду, реєстрації транспортного засобу а також при складані щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні ДПТ. Крім цього позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 500 грн. 
			В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в ній.   
			    Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового засідання, про що свідчить розписка про вручення йому судової повістки, в судове засідання не з'явився, про поважність причини неявки суд не поставив до відома. 
			  За даних обставин, суд не вбачає підстав для відкладення справи, і вважає можливим розглянути її на підставі наявних доказів.   
			   Судом встановлено, що 01.02.2010 року інспектором ДПС роти ДПС м. Вінниці було складено протокол серія АВ 118203 про адміністративне правопорушення у відповідності до якого вбачається, що водій ОСОБА_2 керував автомобілем, державний номерний знак якого НОМЕР_1 з відсутнім полюсом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу, чим порушив п. 30.2 ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 121 ч.3 КУпАП. Зокрема, як слідує за вчинення даного правопорушення на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 430 грн, про вбачається з постанови в справі право адміністративне правопорушення серія АВ № 184039. 
			Встановлені судом правовідносини регулюються нормами Кодексу України про адміністративне правопорушення та положеннями закону щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. 
			   Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши та дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху підтверджується наданими суду доказами.   
			   З постанови серії АВ №184039 від 01.02.2010 року вбачається, що позивач керував автомобілем, без полюса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП.  Однак, в супереч цьому, як передбачає законодавством, в разі оскарження постанови складеної на місці виявлення правопорушення інспектор зобовязаний скласти протокол про адміністративне правопорушення. Як встановлено судом, того ж дня було складено протокол серія АВ № 118203, у відповідності до якого вказано суть порушення у відповідній графі, однак, кваліфікація адміністративного правопорушення зазначається ст. 121 ч.3 КУпАП, у відповідності до диспозиції даної статті, правопорушення не відповідає дійсним обставинам справи та ставить під сумнів наявності складу та події адміністративного правопорушення вчиненого в той час позивачем за яке на нього було накладено адміністративне стягнення.  
			  В копії постанови та протоколу не вбачається інших доказів, які свідчили про вчинення якого саме адміністративного правопорушення йдеться мова, зокрема інші докази порушення Правил дорожнього руху суду не надано.   
			  Відповідно до ст. 251 КУпАП  доказом в справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні данні на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи. Такими доказами відповідно до вимог ст. 251 КУпАП є пояснення свідків. 
			      Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання часу для звернення за правовою допомогою про, що просив позивач у своїх поясненнях, подання документів, які характеризують його особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує права позивача, передбачені ст.268 КпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу позивача, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.280 КпАП. За таких умов права позивача при такому розгляді справи грубо порушено.        
			   Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п.24 Постанови « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005р., зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів. 
			За таких обставин протокол  про адміністративне правопорушення серії АВ №118203від 01.02.10  не може бути відповідно до ст.ст. 251,252 КУпАП достатнім доказом встановлення правопорушення позивачем. Оскільки інших доказів вчинення правопорушення суб'єктом владних повноважень суду не надано, то притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути здійснене на підставі неналежних доказів його вини, а тому постанову  серії АВ № 184039 від 01.02.10р.  про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 грн. за нібито вчинене ним правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.  
			   Відповідно до ст. 1176 ч.2 п.3 Цивільного кодексу України підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є випадки передбачені законом.  В статті 1 п.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено відшкодування шкоди завданої незаконним накладення штрафу. Відповідно до п.5 ст.3  Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода.   
			   Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.п. З, 9) № 4 від 31.03.1995 р. „Про судову практику з справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.    Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.   
			   В судовому засіданні встановлено, що позивач фактом без підставного притягнення його до адміністративної відповідальності відчув негативні моральні переживання які виразились у безпомічність перед посадовими особами Державтоінспекції, що підірвало у нього віру у можливий захист своїх прав. В наслідок неправомірних дії посадової особи відповідача позивач змушений був докладати додаткових зусиль для відновлення своїх життєвих звязків адже витрачав час на пояснення своєї правоти, зустріч із адвокатом для складання позову та захисту своїх прав у суді. Всі ці події відбувались тривалий час а тому моральні страждання позивача тільки поглиблювались. 
			   Враховуючи вимоги розумності і справедливості, глибину душевних страждань позивача яких він зазнав у зв'язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності та порушення права на захист при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення, порушенням нормальних життєвих звязків, зокрема витрачання особистого часу на доведення своєї правоти в суді, суд вважає, що позов в частині стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково та стягнути з Державтоінспекції м. Вінниці на користь ОСОБА_2 300 гривень завданої моральної шкоди. 
			На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6,10, 11, 71, 159-163, 167 КАС України, ст.ст. 251, 247, 268,  283, 284  КУпАП,  Закону України  «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»  Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.п. З, 9) № 4 від 31.03.1995 р. „Про судову практику з справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд 
			                П О С Т А Н О В И В: 
			   Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора дорожньої патрульної служби м. Вінниці серії АВ № 184039 від 01.02.2010 р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч.1 КпАП України. 
			   Провадження по адміністративній справі по притягненню ОСОБА_2 за ст. 126 ч.1 КпАП України закрити. 
			   Стягнути з Державтоінспекції м. Вінниці на користь ОСОБА_2 - 300 грн. моральної шкоди.  
			   Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Липовецький районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.   
			       Суддя :

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...