Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 235/6366/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 06.06.2019. Зареєстровано: 07.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2019.
Дата набрання законної сили: 06.06.2019
Номер судового провадження: 22-ц/804/1407/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                    Єдиний унікальний номер 235/6366/18    Номер провадження 22-ц/804/1407/19 
		 
		                                               
		 
		Суддя-доповідач Никифоряк Л.П 
		Головуючий у 1 інстанції Назаренко Г.В. 
		__________________________________________________________________ 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем У К Р А Ї Н И
		 
		06 червня 2019 року Донецький апеляційний суд колегією в складі:
		Суддів Никифоряка Л.П. (доповідач), Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
		 
		розглянувши в м. Бахмут цивільну справу без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_1 до Покровської центральної районної лікарні та Комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Покровської міської ради Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, в якій подано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 березня 2019 року,  
		В С Т А Н О В И В:
		12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд до Покровської центральної районної лікарні /надалі Покровська Лікарня/ та Комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» з вимогами про зобов`язання безоплатно забезпечити його технічними та іншими засобами, у відповідності до індивідуальної програми реабілітації інваліда та просив стягнути моральну шкоду. 
		В обґрунтування позову позивач посилався на обставини, що він є інвалідом першої групи та з 12 травня 2016 року йому була визначена індивідуальна програма реабілітації інваліда № 253 строком на 2 роки після якої було призначену нову № 826 безстроково. До грудня 2017 року відповідачами надавались вчасно та у повному обсязі усі необхідні засоби індивідуальної гігієни, які обумовлені індивідуальними програмами, однак з січня 2018 року позивач перестав отримувати вказані засоби.
		У березні 2018 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій просив роз`яснити чому припинено надання індивідуальних засобів, та згідно відповіді з посиланням на пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1301 від 02 грудня 2009 року «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами» йому не правомірно відмовлено в наданні засобів індивідуальної гігієни, з тих підстав, що гігієнічні пелюшки та катетери «Фолея» не входять до затвердженого переліку засобів, які можуть бути надані інваліду.
		 
		Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 березня 2019 року відмовлено в задоволенні позову. 
		Згідно висновків суду позивач не довів існування права на безкоштовне забезпечення такими засобами особистої гігієни як пелюшки та катетери «Фолія» та відповідно у Покровської Лікарні відсутній обов`язок щодо безкоштовного забезпечення позивача наведеними засобами особистої гігієни.
		Інше обґрунтування підстав відмови у позові судом зводилось до відсутності у ОСОБА_2 можливості здійснювати безкоштовне забезпечення інваліда ОСОБА_1 засобами індивідуальної гігієни за власний рахунок.
		Суд вважав що відсутні правові підстави для покладання обов`язку щодо забезпечення інваліда засобами особистої гігієни на Центр медико-санітарної допомоги, який створений з метою надання первинної медичної допомоги, здійснення управління медичним обслуговуванням населення та вжиття заходів з профілактики захворювання населення та підтримки громадського здоров`я.
		 Також суд що відсутні правові підстави для задоволення позову в частині вимог про стягнення моральної шкоди.
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення скасувати та задовольнити позов, через порушення норм матеріального права, недоведеність висновків суду та неповне з`ясування обставин справи. 
		В обґрунтування скарги заявник зазначав, що суд першої інстанції помилково встановив факт відсутності фінансування для забезпечення інвалідів. Також не врахував, що згідно норм чинного законодавства, програма яку розроблено МСЕК має обов`язковий характер для відповідних установ в яких перебуває людина з інвалідністю. 
		Інша вимога апеляційної скарги заявником зводилась до порушення норм процесуального права, так як суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження з порушенням строків розгляду.
		 
		На час перегляду справи судом апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
		В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.
		ОСОБА_3 ОСОБА_4 має фактичне місце проживання в АДРЕСА_1 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи а.с.9/.
		 
		17 травня 2018 року ОСОБА_1 повторно встановлено першу «А» групу інвалідності безстроково /довідка МСЕК від а.с.10/.
		 
		Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда № 253 уперше ОСОБА_1 рекомендовано МСЕК: медикаментозне лікування за необхідності ЛПЗ, оперативне лікування, санаторно-курортне лікування за відсутності протипоказань, медичне спостереження невропатолога, масаж, ЛФК. Та зазначено технічні та інші засоби реабілітації до яких входять: універсальне крісло-коляска, сидіння для ванної, підйомник та поручні, функціональне ліжко для постійно лежачого хворого, приліжкова тумбочка, протипролежневий матрац та подушки, катетер і памперси /а.с.11-16/.
		 
		Індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 361 вдруге ОСОБА_1 рекомендовано МСЕК: медикаментозне лікування за необхідності ЛПЗ, оперативне лікування, санаторно-курортне лікування за відсутності протипоказань, медичне спостереження невропатолога, масаж, ЛФК. Також зазначено технічні та інші засоби реабілітації до яких окрім тих що були зазначені в програмі № НОМЕР_1 додано також приліжковий стіл, пелюшки та сечоприймач /а.с.17-22/.
		 
		У відповіді на звернення Лікарня зазначила, що буде забезпечувати позивача безоплатно підгузками у необхідній кількості, та зазначила що закупівля пелюшок та катетерів призведе до порушення чинного законодавства /а.с.36-39/.
		 
		Згідно накладних ОСОБА_1 з 2016 року отримував памперси, пелюшки, сечоприймачі та катетери в період часу з 22 липня 2016 року по 10 жовтня 2018 року /а.с.66-80/.
		 
		Згідно листа Покровської ЦРЛ від 06 листопада 2018 року № 01-17/3233 безоплатне забезпечення інвалідів технічними засобами здійснюється на підставі затвердженої Програми економічного і соціального розвитку м. Покровськ на 2018 рік (розділ 10 «Забезпечення пільгової категорії населення» п.10.4 «Засоби технічної реабілітації»), наказу по лікарні від 24 січня 2017 року № 01-05/55 «Про організацію роботи по забезпеченню інвалідів технічними і іншими засобами», постанови КМУ від 03 грудня 2009 року № 1301 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами», постанови КМУ від 03 грудня 2009р. № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи». Фінансування програми здійснюється з місцевого бюджету за поданнями на сесію листами-заявками від Покровської ЦРЛ щоквартально. В межах виділених коштів Покровська ЦРЛ здійснює закупівлю технічних засобів через ProZorro /а.с.111/.
		 
		При відмові у задоволенні позовних вимог суд прийняв до уваги, що Покровська ЦРЛ надала докази звернення до міського голови Покровської міської ради Донецької області із листами-заявками на виділення додатково коштів, зокрема, у зв`язку із зверненням інвалідів щодо безоплатного забезпечення засобами особистої гігієни згідно постанови КМУ № 1301 від 03 грудня 2009 року «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами», на підставі яких відбувалось забезпечення інвалідів технічними і іншими засобами, до яких не входять пелюшки та катетери Фолія.
		 
		Переглядаючи справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України /далі ЦПК України/ суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції частково не дотримався норм матеріального права і неповно з`ясував обставини у справі. 
		 
		У статті 5 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХII /далі Закон № 875-ХII/ роз`яснено, що порядок та умови визначення потреб у зв`язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації.
		 
		Також відповідно статті 38 Закону № 875-ХII особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку.
		Порядок та умови забезпечення осіб з інвалідністю визначає Кабінет Міністрів України.
		Відповідно до пункту 2, 3 Постанови від 3 грудня 2009 р. N 1301 "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами" до технічних засобів, які отримують безпосередньо 
		інваліди, діти-інваліди або їх законні представники в закладах 
		охорони здоров`я для використання в амбулаторних та побутових 
		умовах, належать слухові апарати, сечоприймачі чоловічі та жіночі, 
		високопоглинальні прокладки для жінок, які страждають нетриманням 
		сечі, калоприймачі, підгузники, а також технічні засоби з мовним 
		виводом: глюкометри, термометри та тонометри. Це забезпечення 
		здійснюється на підставі медичного висновку за рахунок та 
		в межах коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на 
		зазначену мету. 
		Тобто, виходячи із змісту наведених норм, підтверджено, що особам з інвалідністю повинен надаватись необхідний соціальний захист у виді та обсягу згідно індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. На розгляд суду було надано дві такі індивідуальні програми № 253 в якій окрім іншого йшлося про забезпечення ОСОБА_1 катетерами і памперсами у програмі № 361 /вдруге/ окрім тих технічних засобів що були зазначені в програмі № 253 додано також пелюшки.
		Отже на законодавчому рівні закріплено обов`язок Лікарні забезпечувати особу з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації. 
		Також з`ясовано що індивідуальними програмами медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації інваліда ОСОБА_1 було визначено чіткий перелік технічних засобів, якими слід було безкоштовно забезпечити позивача.
		Тим самим спростовуються висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову на які суд посилається в рішенні.
		При цьому суд не відреагував на аргументи позивача з приводу того, що на виконання індивідуальної програми № 253 та № 361 ОСОБА_5 Лікарнею у відповідності до вимог чинного законодавства здійснювалось безкоштовне забезпечення особи з інвалідністю технічними засобами, в тому числі катетерами, памперсами та пелюшками в період часу з 22 липня 2016 року по січень 2018 року. 
		Отже вибіркове забезпечення особи з інвалідністю технічними засобами не відповідно до індивідуальних медичних програм не ґрунтується на законодавстві України та є порушенням беззаперечного права позивача на забезпечення з боку Держави його потреб у зв`язку з інвалідністю та соціальний захист особи з інвалідністю не може покладатись в залежність від виконання службовими особами свої обов`язків. 
		Разом з тим, аргументи суду першої інстанції з приводу відсутності фінансування для забезпечення інвалідів технічними засобами та не можливості здійснювати безкоштовне забезпечення інваліда ОСОБА_1 засобами індивідуальної гігієни за власний рахунок ґрунтуються на припущеннях, оскільки неодноразові звернення посадових осіб ОСОБА_2 до органів місцевого самоврядування та органів влади з питань фінансування витрат на придбання технічних засобів для інвалідів не замінюють їх юридичного зобов`язання і не відкривають змісту щодо наявного фінансування. Також відсутні жодні докази того, що в певний період часу таке фінансування змінилося чи відбулись інші зміни які суттєво вплинули на можливість придбання необхідних для осіб з інвалідністю технічних засобів.
		Вирішення спору у даній справі не може бути покладено в залежність від формального не виконання державними установами функцій покладених на них чинним законодавством. 
		Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення відповідача від обов`язку доказування обставин якими він обґрунтовував свої заперечення щодо недостатності фінансування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях.
		 
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно, встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав неповну оцінку. 
		 
		Отже рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Покровської Лікарні підлягає скасуванню із задоволенням позовних вимог. 
		Суд апеляційної інстанції керується тим, що особа з інвалідністю не має практичної доступної для неї можливості для виправлення встановленого в даній справі порушення її прав інакше як шляхом судового правового захисту.
		 
		У той же час, загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статі 1167 ЦК України, відповідно до частини 1 якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		 
		Та стосовно вирішення спорів про відшкодування шкоди за цією статтею доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.
		 
		Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. 
		При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
		Згідно з пунктом 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		 
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		 
		Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
		Суд першої інстанції належним чином дослідив надані позивачем докази та дійшов обґрунтованого висновку про те, що не підтверджено обставин з приводу того, що внаслідок бездіяльності посадових осіб відповідачів, позивачеві завдано моральної шкоди, та позивачем не надано належних та допустимих доказів з підтвердження зазначених обставин.
		 
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що сам факт не надання технічних засобів особі з інвалідністю не свідчить про завдання цій особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування, оскільки для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статі 1167 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, наявність шкоди, протиправність дій її завдавала, вина та причинний зв`язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (ст. ст. 77, 81 ЦПК України).
		 
		Належних та допустимих доказів того, що наявна вина відповідача позивачем не надано, тобто вину відповідача в спричиненні моральної шкоди позивачеві не доведено, а тому суд дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
		 
		Обставини щодо порушення строків розгляду справи, про які йдеться в апеляційній скарзі не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		 
		Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції тільки частково виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання дій протиправними й зобов`язання виконувати індивідуальну програму реабілітації з січня 2018 року здійсненні з порушенням норм матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду й ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.
		В іншій частині рішення суду слід залишити без змін. 
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		 
		Скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 березня 2019 року в частині вимоги про відмову в позові ОСОБА_1 до Покровської центральної районної лікарні про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. 
		 
		Позов ОСОБА_1 до Покровської центральної районної лікарні про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
		 
		Визнати протиправними дії Покровської центральної районної лікарні щодо невиконання індивідуальної програми реабілітації інваліда № 253 від 12 травня 2016 року в частині безоплатного забезпечення ОСОБА_1 технічними та іншими засобами реабілітації з січня 2018 року. 
		 
		Зобов`язати Покровську центральну районну лікарню виконувати індивідуальну програму реабілітації інваліда № 253 від 12 травня 2016 року в частині безоплатного забезпечення ОСОБА_1 технічними та іншими засобами реабілітації з січня 2018 року. 
		 
		В решті рішення залишити без змін. 
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено 06 червня 2019 року.
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...