Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/6197/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 07.06.2019. Зареєстровано: 09.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2019.

Номер судового провадження: 2/522/596/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 522/6197/17
		Провадження № 2/522/817/19
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАІНИ
		 
		27 травня 2019 року                                           м. Одеса 
		Приморський районний суд м. Одеси, у складі :
		головуючого - судді Науменко А.В.
		за участю секретаря  Полегенького В.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ», третя особа на стороні відповідача Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання незаконними рішень та визнання недійсним договору оренди, 
		В С Т А Н О В И В:
		31 березня 2017 року позивач звернувся до суду із позовом до Одеської міської ради, ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ» за участю Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про визнання незаконним та скасування рішень ОМР та визнання недійсним договору оренди. 
		Справа на підставі авторозподілу надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси судді Кравчук Т.С. Ухвалою від 04 квітня 2017 року у відкритті провадження відмовлено з посиланням на те, що справа не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
		Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2017 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2017 року скасовано, питання про відкриття передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвалою від 08 грудня 2017 року суддею Кравчук Т.С. було відкрито провадження по даній справі в порядку цивільного судочинства.
		У зв`язку з наступним авторозподілом справи, 03 травня 2018 року суддею Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.А. було постановлено ухвалу про прийняття справи до свого провадження. 
		Предмет чи обставини позову не змінювалися, позовні вимоги не збільшувалися.
		У своїй позовній заяві позивач просить визнати незаконним та скасувати:
		-рішення Одеської міської ради від 21.09.2016 року №1163-VII «Про надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю «Едвансмент» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1400,0 га за адресою: АДРЕСА_1 2 АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування торговельного ринку та благоустрою прилеглої території»;
		-рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 року №1493-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1201 га, за адресою: АДРЕСА_3 , та надання її в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Едвансмент»;
		-визнати недійсним договір оренди землі від 23.12.216 року, укладений між ОМР та товариством з обмеженою відповідальністю «Едвансмент», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №3213.
		У позовній заяві зазначено, що при наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1400 га, для експлуатації та обслуговування торговельного ринку та благоустрою прилеглої території та при формуванні земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,1201 га відбулася зміна цільового призначення земельної ділянки. У порушення вимог ч.5 ст.20ЗК України відсутня містобудівна документація, яка передбачає розміщення на Старосінній площі в м. Одесі торговельного ринку, а отже рішення Одеської міської ради №1163 від 21.09.2016 року та №1493 від 07.12.2016 року є такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а тому мають бути визнані незаконними. Також в позові вказано, що у відповідачів не було передбачених ч.2 ст.134ЗК підстав для передачі ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ» в оренду земельної ділянки без земельних торгів (аукціону). Так як рішення ради №1163 та №1493 прийняті з порушенням чинного на той час законодавства України, то укладений на виконання рішення договір оренди землі також є недійсним, оскільки ці рішення є правовою підставою для укладання договору оренди, а сам договір оренди є їх безпосереднім наслідком. Крім того позивач додатково зазначає, що у квітні 2016 року були знесені всі будівлі та споруди, що були розташовані за адресами: АДРЕСА_3 . Тому відповідачі не мали права передавати земельну ділянку ТОВ «Едвансмент» не проводячи земельний аукціон, а посилання на ч.2 ст.134 ЗК України, в тому числі на розташування на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд) що перебувають у власності ТОВ «Едвансмент», є безпідставним. В позовній заяві, позивач посилається на положення ст. 20-21, 39, 96, 122, 124, 127 та 186-1 Земельного Кодексу України, положення яких були порушенні оскарженими рішеннями та спірним договором оренди.
		Ухвалою суду від 14.09.2018 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів в повному обсязі та витребувано у ТОВ «Едвансмент» копію проекту землеустрою на спірну земельну ділянку та копії договорів купівлі-продажу нежитлових будівель від 08.09.2016 року. Ухвала суду була виконана, до справи залучена посвідчена копія проекту землеустрою, у якому також наявні вказані договори. 
		В судовому засіданні 12.10.2018 року позивачем подана заява про об`єднання в одне провадження даної справи зі справою № 522/17766/18, яка була прийнята до провадження у Приморському районному суді пізніше та розглядається за позовом ОСОБА_1 до тих самих відповідачів про визнання недійсними договорів купівлі - продажу нежитлових приміщень від 08.09.2016 року. У судовому засіданні 19.10.2018 року, керуючись положеннями ст. 188 ЦПК України, суд протокольно ухвалив відмовити в об`єднанні справ, мотивуючи це тим, що по об`єктивним причинам справа з 2017 року знаходилася на стадії підготовчого провадження та наявні підстави вже для його закриття і призначення справи до судового розгляду по суті. В свою чергу, по справі № 522/17766/18 інший предмет доказування не пов`язаний з земельними правовідносинами, та представник позивача у судовому засіданні підтвердив, що по цим вимогам ще потрібен час для процесуального отримання доказів та приєднання до справи. 
		19.10.2018 року, за згодою усіх представників сторін, ухвалою суду закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
		У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили суд його задовольнити, надали до справи письмові пояснення з додатком електронних доказів та письмовий текст виступу у судових дебатах. 
		Позивач був присутній на частині судових засідань, підтримав доводи свого представника. Представник позивача  адвокат Оксюта В.В. пояснив, що оскаржуваним рішенням Одеської міської ради №1163-VII від 21.09.2016 було надано дозвіл ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ» на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, з земель комунальній власності, а оскаржуваним рішенням Одеської міської ради №1493-VII від 07.12.2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови). На підставі вказаних рішень, відбулося формування нової земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки із земель комунальної власності та передача земельної ділянки комунальної власності в оренду без проведення конкурсу з продажу права оренди. Містобудівна документація, яка передбачає розміщення на Старосінній площі в м. Одесі торговельного ринку, відсутня. Так, відсутні відповідні рішення місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про створення на вказаній земельній ділянці торговельного ринку. До прийняття рішення на вказаній земельній ділянці не був розміщений ринок, а у власності ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ» не було об`єктів нерухомості, розміщених на земельній ділянці, так як ще до початку самочинної реконструкції Старосінної площі у квітні 2016 року, ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ» були знесені всі будівлі та споруди, в тому числі нежитлова будівля туалету загальною площею 135,3 кв.м., та нежитлова одноповерхова будівля загальною площею 117,8 кв.м, які ніколи не були об`єктами ринкової інфраструктури та для їх обслуговування не відводилася раніше земельна ділянка площею 0,1201га. Відведення земельної ділянки, було проведено за рахунок земельної ділянки рекреаційного призначення - скверу на Старосінній площі.
		Представник наполягавна тому,що по-перше,оскаржуваними рішеннямибуло порушеноправо позивачана рівнихумовах зіншими суб`єктами,в томучислі ТОВ«ЕДВАНСМЕНТ»,взяти участьу земельнихторгах зпродажу праваоренди земельноїділянки.На думкупозивача,Одеська міськарада немала правабез земельнихторгів (аукціону)передавати воренду вказануземельну ділянку,бо щеу квітні2016року ТОВ«ЕДВАНСМЕНТ» булознесено всібудівлі таспоруди,а саменежитлова будівлятуалету танежитлова одноповерховабудівля.Одеська міськарада немала жоднихправових підставдля переданняТОВ «ЕДВАНСМЕНТ»земельної ділянкидля обслуговуваннядвох вженеіснуючих натой часоб`єктів нерухомості,в томучислі шляхомформування новоїземельної ділянкиза рахунокземельних ділянокзагального користування-проходи тапроїзди,землі підзеленими насадженнями(земліскверу,тобто землірекреації)та земліпід трамвайнимиколіями.Послався вцьому аспектіна положенняст.59Закону України«Про землеустрій»,які назаконодавчому рівнізакріплюють необхідністьврахування громадськихта приватнихінтересів при здійсненні землеустрою. Представник позивача підтвердив, що останній не є суб`єктом підприємницької діяльності, але та обставина, що спірна земельна ділянка має цільове призначення для експлуатації та обслуговування торговельного ринку та благоустрою території, не мала бути перешкодою для участі позивача у відповідних земельних торгах, бо ст.59 ЗУ «Про землеустрій» гарантує позивачу захист його приватних інтересів. 
		По-друге, позивач вказав, що звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів як член територіальної громади м. Одеси, виходячи з того, що незаконними рішеннями органу місцевого самоврядування, якими вирішено питання розпорядження майном територіальної громади, а саме земельною ділянкою рекреаційного призначення (частина ділянки сформована за рахунок скверу) та доходами місцевого бюджету у вигляді орендної плати за умови продажу права оренди на конкурсних засадах, порушуються (зачіпаються) його права та законні інтереси як члена територіальної громади. З цього приводу представник позивача послався на положення ст. 55 Конституції України, якою передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Пояснив, що у кожного громадянина - члена територіальної громади демократичної держави є законний інтерес вимагати від органів державної влади та місцевого самоврядування діяти виключно та в межах закону. Також представник послався на ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Застосування Статті 6 § 1 у цивільних правовідносинах, перш за все, залежить від наявності «спору». По-друге, спір має стосуватися «прав та обов`язків», які хоча б суперечливо, мають визнаватися національним законодавством. І нарешті ці «права та обов`язки» мають бути «цивільними» згідно із Конвенцією, хоча статтею 6 не передбачається їх особливий зміст у законодавстві держав-учасників Конвенції. Спираючись на зазначені положення, сторона позивача вважає, що кожне рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки, а особливо не на умовах конкурсу, впливає на права та законні інтереси кожного члена територіальної громади, так як має своїм наслідком розпорядження об`єктом територіальної громади та ненадходження певного доходу до місцевого бюджету, тобто, фактично, мають місце втрати місцевого бюджету. На думку представника позивача, кожен член територіальної громади вправі самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Територіальна громада міста Одеси, як власник об`єкта комунальної власності (спірної земельної ділянки), делегує Одеській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом та повинні відповідати інтересам територіальної громади. На думку представника позивача поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Тому представник позивача вказує, що позивач має право та законний інтерес у сфері землеустрою та законний інтерес контролювати орган місцевого самоврядування, так як це випливає з його конституційних прав і прямо не заборонено законом.
		Представник позивача звернув увагу, що на благоустрій Старосінної площі з місцевого бюджету були витрачені значні кошти, - більше 20 млн грн. Тобто місцева влада підтвердила соціальну значимість цієї площі, але після передачі вказаної земельної ділянки в оренду з усією інфраструктурою, зазначені гроші фактично вкрали, тобто ТОВ «Едвансмент» здійснило реконструкцію та благоустрій орендованої земельної ділянки за рахунок одеситів, в тому числі позивача. 
		Пояснив, що дійсно, з матеріалів справи вбачається, що нежитлова одноповерхова будівля загальною площею 117,8 кв.м та нежитлова будівля туалету загальною площею 135,3 належали територіальній громаді Одеси та були придбані ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ» на підставі договорів купівлі- продажу від 08.09.2016. Проте, сторона позивача, в письмових поясненнях та під час судових засідань заявили про не прийнятність цих договорів купівлі-продажу, так як вони є нікчемними в силу закону, а саме на підставі норми ст.228 ЦК України. На думку представника позивача зазначені договори порушують публічний порядок, тому як спрямовані на незаконне заволодіння та знищення майна територіальної громади. 
		Так, нежитлова одноповерхова будівля загальною площею 117,8 кв.м за адресою: м.Одеса, пл. Старосінна, 1, була призначена для розміщення майстерні з надання побутових послуг. Ця одноповерхова будівля належала КП «Одесміськелектротранс» та в ній розташовувалась диспетчерська декількох трамвайних маршрутів, а прибудований до неї стаціонарний навіс слугував в якості зупинкового комплексу для накопичення до 200-х пасажирів. Розпорядженням Одеського міського голови №337 від 20.04.2016 нежитлова одноповерхова будівля загальною площею 117,8 кв.м за адресою: м. Одеса, пл. Старосінна, 1 була передана в оренду ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ». Нежитлова будівля загальною площею 135,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Старосінна, 2/ АДРЕСА_2 , - це будівля туалету для розміщення громадської вбиральні (туалету). Розпорядженням Одеського міського голови № 340А від 20.04.2016 нежитлова будівля туалету загальною площею 135,3 кв.м за адресою: м. Одеса, пл. Старосінна, 2/3, також була передана в оренду ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ». На думку представника, вартість оренди не відповідає реальній вартості на ринку нерухомості та набагато занижена. Оцінка цього об`єкта була виготовлена 14.04.2016, розпорядження №337 про передачу в оренду від 20.04.2016, а 27.04.2016 Рішенням Одеської міської ради №607-VII вищевказані будівлі були включені до Переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в іншій спосіб, шляхом викупу орендарем за грошові кошти. Як вважає представник позивача, зазначена швидкість свідчить про те, що існувала змова керівництва Одеської міської ради та ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ» щодо заволодіння майном територіальної громади та подальшого його знищення. Так як заволодіння цим майном було потрібно виключно з метою отримання права оренди землі без конкурсу.
		Представник вказує, що є доведеним факт, що станом 16.06.2016 року вже було знесено нежитлову одноповерхову будівлю загальною площею 117,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю загальною площею 135,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 , (будівля туалету) в ході реконструкції Старосінної площі, що підтверджується відповідними фотографіями (скріншотами та роздруківками) з інформаційних сайтів м. Одеси, які сторона надала в якості цифрових доказів. Реконструйована Старосінна площа була відкрита на день міста - 02.09.2016 особисто Одеським міським головою ОСОБА_2 .. Після реконструкції на площі були відсутні будівля диспетчерської та туалету, а на їх місці збудовані торгівельні павільйони. Достовірність роздруківок фотографій з вказаних інформаційних ресурсів, які зберігаються на даний час в мережі Інтернет, підтверджені наданими електронними доказами.
		Наявність змови між керівництвом Одеської міської ради та ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ» підтверджується також тією обставиною, що ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ» в порушення ч.2 ст.123 ЗК України звернулося до Одеського міського голови ОСОБА_2 з заявою про надання згоди на розробку проекту землеустрою. При цьому заява датована 12.09.2016 р., а зареєстрована в Одеській міській раді - 09.09.2016р. Однак, відповідно до ст. 122, 123 ЗК України, Одеський міський голова не має жодних повноважень надавати згоду на розробку проектів землеустрою. До цієї заяви не були додані графічні матеріали та нотаріально посвідчена згода КП «Одеськміськелектротранс» як користувача земельної ділянки, в частині по якій проходять трамвайні колії. Заява досить швидко пройшла весь документообіг та бюрократичну машину Одеської міської ради та її виконавчих органів, і вже через 12 днів Одеська міська рада прийняла оскаржуване рішення №1163. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ТОВ «Едвансмент» набуло право власності на вказані нежитлові будівлі лише 19.09.2016 на підставі нікчемних договорів купівлі - продажу. При цьому, затверджений міською радою проект землеустрою містить недостовірні та підроблені документи, які дали підставу для його розроблення та затвердження, а саме, що на відведеній земельній ділянці станом на 21.09.2016 та пізніше знаходилися об`єкти нерухомості, які належали на праві власності ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ», - будівля туалету та будівля диспетчерської.
		Адвокат Оксюта В.В. заявив, що дійсно, раніше Старосінна площа була жахливою, але те, на що її перетворили за наслідком реконструкції - це також не є мрією позивача, як суспільного діяча та його прихильників. На запитання які дії за наслідком розгляду справи позивач вбачає справедливим захистом його права та інтересу, адвокат вказав, що при задоволенні позову в подальшому повинні бути знесені всі побудови та звільнена земельна ділянка, а після чого слід виставити її на земельний аукціон. 
		Представники відповідачів  Одеської міської ради та ТОВ «Едвансмент», а також третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент комунальної власності Одеської міської ради заперечували проти задоволення позовних вимог, просили у задоволенні позову відмовити, подали відзиви та письмові тексти виступу у судових дебатах.
		Представник відповідача-ТОВ «Едвансмент»адвокат ЧижиковО.П. зазначив,що позивачемне наданосуду належних,допустимих тадостовірних доказів,які бпідтверджували туобставину,що йогоправа тасвободи чизаконні інтересивзагалі будь-кимз відповідачівпорушені чине визнаються,або оспорюються,не наведенодоказів учому полягаютьпорушення самейого прав,свобод чизаконних інтересів.Обґрунтування заявленогопозову зводитьсяпозивачем лишедо самогофакту допущеного,на йогодумку,порушення відповідачамивимог законодавства,в чомупозивач івбачає порушеннясвого особистогоправа таінтересів територіальноїгромади.Представник наполягавна тому,що будь-якіпорушення діями суб`єктавладних повноваженьне єдостатньою підставоюдля визнанняїх протиправними,оскільки обов`язковоюумовою визнанняїх протиправнимиє доведеністьпозивачем порушенихйого правта охоронюванихзаконом інтересівцими діями.Представник послався,що позивач необґрунтовановважає,що вінмає правозвертатися досуду якчлен територіальноїгромади містаОдеси,від іменіцієї громади,та наполягав,що такапозиція хибна.На думкупредставника відповідача,позивач немає відповіднихповноважень длязвернення досуду відтериторіальної громадизгідно вимогдіючого законодавства. Окремо звернув увагу суду, що оскаржувані рішення Одеської міської ради за своїм змістом та характеристиками є актами індивідуальної дії, оскільки передбачає конкретні приписи (надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або затвердити проект землеустрою), звернені до окремої юридичної особи ТОВ «Едвансмент». Вказав, що ці рішення застосовуються одноразово, а саме передбачають одноразову можливість розробити проект землеустрою щодо відведення конкретної земельної ділянки, або затвердити цей проект, і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тобто після розроблення відповідного проекту землеустрою рішення більше не створюватиме будь-яких правових наслідків. На довід позивача, що спірні рішення прийняті з порушенням цільового призначення земельної ділянки, представник пояснив, що ділянки не існувало, та вона була вперше сформована з земель міста, оформлено технічну документацію із землеустрою, внесені відомості до Державного земельного кадастру, присвоєно кадастровий номер. Після цього, земельна ділянка з відповідним кадастровим номером стала об`єктом цивільних відносин, та відносно неї укладено договір оренди землі від 23.12.216 року, між ОМР та товариством з обмеженою відповідальністю «Едвансмент». Договір оренди посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №3213. Тому, відповідачем  ОМР, не було змінено цільового призначення створеної для передачі в оренду земельної ділянки. Цільове призначення створеної вперше спірної земельної ділянки повністю відповідає цільовому призначенню землі територіальної громади, з якої вона виділялася.
		Оспорювані рішення Одеської міської ради від 21.09.2016 року та від 07.12.2016 року, приймалися тоді, коли площа Старосінна вже півроку мала затверджену органом місцевого самоврядування ринкову інфраструктуру. Під час прийняття рішень №1163 від 21.09.2016 року та №1493 від 07.12.2016 року, ОМР виходила з того, що 08.09.2016 року ТОВ «Едвансмент» отримано у власність за Договорами купівлі-продажу дві нежитлові будівлі за адресою АДРЕСА_3 , зареєстровані за нот. реєстром № 371, №374. Після затвердження проекту землеустрою, відповідно до п.3 Рішення ОМР від 07.12.2016 року №1493-VII затверджено проект договору оренди землі, тому не мало підстав для проведення аукціону по передачі земельної ділянки в оренду. Також, представник вказав на безпідставність та недоведеність посилання позивача на те, що на момент прийняття рішень ОМР №1163 від 21.09.2016 року та №1493 від 07.12.2016 року, а саме у квітні 2016 року, були знесені всі будівлі та споруди, що були розташовані за адресами: АДРЕСА_1 , 2/3, а тому ОМР не мала права передавати земельну ділянку ТОВ «Едвансмент» не проводячи земельний аукціон. Сторона відповідача - ТОВ «Едвансмент» вважає, що подані позивачем як електронні файли фотокарток та їх паперові копії на думку представника не відповідають вимогам належності, допустимості та достовірності у розумінні статей 76 - 79 ЦПК України та підлягають відхиленню з врахуванням експертного висновку залученого до справи. Звернув увагу суду, що ТОВ «Едвансмент», отримавши у користування Старосінну площу, перетворила її на прекрасне місце відпочинку одеситів та гостей міста. Особливою рисою Старосінної площі є безпосереднє розташування біля залізничного вокзалу. Усі відвідувачі Одещини, прибуваючи на залізничний вокзал одразу ж стикаються з одеським колоритом - Старосінна АДРЕСА_5 ринок «Привоз».
		В минулому, Старосінна площа була позором Одеси та Одеської області. Це був великий смітник та місце поширення інфекційних захворювань. Сквер було переповнено бродячими собаками та скопищем осіб без місця проживання (бомжів). На площі протягом дня велася торгівля з ларьків, з полу та будь-як пристроєних кіосків, а ввечері, коли торговці розходилися люди боялися проходити через сквер. В вечері у сквері освітлення не було. Постійно траплялися бійки та пограбування, особливо гостей міста. Люди взагалі боялися ходити через Старосінну площу.
		Після отримання в користування Старосінної площі, ТОВ «Едвансмент» було проведено низка заходів з санітарної обробки цієї території, проведено реконструкцію площі, збудовані місця для відпочинку, встановлено освітлення всієї території площі, встановлено фонтан, лавки, прибудовані місця для паркування автомобілів, здійснюється цілодобова охорона площі, збудовані приміщення (павільйони) для здійснення підприємцької діяльності, відкрито великий супермаркет продуктів та таке інше. Старосінна площа стала обличчям Одещини перед відвідувачами міста і області. Старосінна площа стала місцем відпочинку європейського рівня.
		На довід позивача, що за шахрайською схемою відповідачами захоплена земельна ділянка та спричинені економічні збитки місту, представник пояснив, що купівля-продаж приміщень здійснена на підставі їх офіційної оцінки, тому по цим об`єктам не було незаконного заволодіння, тобто вони не були «вкрадені», а викуплені за гроші. Відповідачем ТОВ «Едвансмент» отримана в оренду земельна ділянка на площі Старосінна та вчасно і в повному обсязі сплачується орендна плата. Розмір орендної плати встановлений рішенням ОМР згідно офіційної горошкової оцінки та складає 5% від нормативного грошової оцінки земельної ділянки  431375.18 грн. На об`єкті створені приємні умови для ведення бізнесу, надало можливості більш ніж 800 підприємцям отримати робочі місця для здійснення підприємницької діяльності, що збільшує щомісячний прибуток міста та сприяє працевлаштуванню громадян міста.
		Представник відповідача Одеської міської ради Старостін О.С. заявив, що підтримує позицію представника ТОВ «Едвансмент», з позицією позивача не згодний. Вказав, що позивач не є власником або користувачем ані самої спірної земельної ділянки, ані розташованих на ній об`єктів нерухомості, тому оскаржувані рішення Одеської міської ради та оспорюваний договір оренди землі не можуть порушувати права та законні інтереси позивача у зв`язку з фактом відсутності таких прав (власності, оренди або інших речових прав). Посилаючись на практику Верховного Суду вказав, що позивач безпідставно стверджує, що він звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів як член територіальної громади м. Одеси. Пояснив, що позивачем не зазначено, на підставі якого саме закону він звернувся до суду з позовом у даній справі. На переконання Одеської міської ради, вимоги позивача є і незаконними, і необґрунтованими, перш за все у позивача відсутнє право на звернення до суду, оскільки, по-перше, він не є суб`єктом тих прав, які б могли бути якимось чином порушеними оскаржуваними рішеннями Одеської міської ради, а по-друге, право на звернення до суду виникає у особи саме у зв`язку з порушенням її певних прав. Так як позивач не мав відповідних прав, то вони і не могли бути порушеними.
		Звернув увагу, що на підтвердження намірів орендувати спірну земельну ділянку, взяти участь у відповідному конкурсі тощо, позивачем не надано до суду жодного доказу з цього приводу. Позивач не має статусу фізичної особи  підприємця, а відповідно до наказу Державного комітету України від 23.07.2010 № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», дана земельна ділянка має класифікацію 03.10 - «Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури» ( адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). Тому, на думку представника ділянка має використовуватися саме за її цільовим призначенням тільки особами які мають право займатися підприємницькою діяльністю.
		Дана земельна ділянка вперше сформована за відповідним цільовим призначенням одночасно з її відведенням в оренду у відповідності до містобудівної документації, а саме Генерального плану м. Одеси та зонінгу, що дозволяє розташування об`єктів торгівлі (ринкової інфраструктури) на землях за цією адресою. До її сформування та присвоєння кадастрового номеру ділянки не існувало. Позивач не звертався до міської ради з заявою по формуванню з землі за вказаною адресою земельної ділянки для будь яких потреб.
		Представник міської ради вказав, що є необґрунтованими доводи позивача щодо змови місцевої влади по шахрайському заволодінню майном територіальної громади та втрат місцевого бюджету, які не підтверджені жодним доказом, а зокрема експертним висновком. За договором оренди землі від 23.12.2016 р., ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ» сплачує до місцевого бюджету орендну плату за земельну ділянку площею 0,1201 га із розрахунку в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки цієї, а саме 431 375 гривень на рік. До того ж, реконструкція Старосінної площі в цілому має позитивний соціальний ефект, в тому числі, що підприємці, які працювали там раніше, отримали цивілізовані місця для облаштування своєї підприємницької діяльності задля збереження їх робочих місць. Позивач не надав жодного аргументу на підтвердження свого припущення, що з проведеною реконструкцією на площі не згодна більшість мешканців міста, які підтримають позицію позивача.
		Представник третьої особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - адвокат Тарановський Д.С. підтримав позицію відповідачів. Посилаючись на рішення Конституційного суду України справа від 1 грудня 2004 року (справа про охоронюваний законом інтерес), положення Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в України вказав, що позивачем не доведене порушення охоронюваного законом інтересу. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не представляє територіальну громаду м. Одеси і його інтереси прямо не порушуються прийнятим рішенням Одеської міської ради та укладенням договору оренди, це унеможливлює у свою чергу звернення із позовом до суду.
		Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, приходить до наступних висновків.
		Позивач та його представник адвокат Оксюта В.В. наполягають, що позов поданий правомірно, виходячи з двох підстав: 1) на захист свого порушеного права; 2) на захист інтересів територіальної громади, виходячи з вище зазначених доводів та правових обґрунтувань. 
		Суд звертає увагу, що у промові в судових дебатах адвокат Оксюта В.В. заявив, що суд розглядаючи дану справу має відійти від формального підходу, що у позивача не має прав на звернення до суду та змінити практику по цьому питанню. Ця заява є підтвердженням позивача про його обізнаність щодо наявної правової позиції Верховного Суду, та відповіддю позивача на посилання відповідачів на усталену практику вирішення аналогічних питань, щодо встановлення порушення у позивача прав та інтересів, а зокрема на конкретні вирішені по суті справи, де безпосередньо приймав участь ОСОБА_1 та його адвокат Оксюта В.В. у якості позивачів.
		На це суд першочергово вказує , що згідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд зобов`язаний при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		Оцінюючи доводи позивача, щодо його порушеного права та порушеного інтересу суд керувався правовою позицію постанови Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі №522/3665/17, ОСОБА_3 адвокат Оксюта В.В. був позивачем по справі, тому як на думку суду в цьому рішенні узагальнена і найбільш вичерпне викладена усталена правова позиція Верховного Суду.
		Так, відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		У рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначив: зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.
		Отже, умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача.
		В контексті завдань в даному випадку цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд  встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
		Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
		Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.
		Отож, у справі, що розглядається, слід з`ясувати, чи має позивач ОСОБА_1 матеріально-правову зацікавленість (інтерес) в оскарженні спірних рішень Одеської міської ради.
		Суд звертає увагу, що позивач звернувся за захистом не прав, а своїх законних інтересів, пов`язаних із здійсненням місцевого самоврядування, як член територіальної громади міста Одеси. Цей інтерес позивач вбачає у незаконному розпорядженні майном територіальної громади, спірною ділянкою, яку неправомірно передали в оренду ТОВ «Едвансмент» без проведення аукціону, на якому би він також міг би взяти участь, та за наслідком чого наявні втрати місцевому бюджету.
		За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.
		Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який:
		а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;
		б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;
		в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;
		г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;
		д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;
		є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
		Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге  простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом".
		Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже  й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.
		Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес  без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
		Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:
		(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;
		(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;
		(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;
		(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі  позивачу (на це вказує слово «її»);
		(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.
		Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:
		(а) незаконність інтересу  його суперечність Конституції, законам України, принципам права;
		(б) не правовий характер вимог  вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;
		(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу 
		(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);
		(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб  держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.
		У разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження.
		Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження.
		Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Це питання повинно вирішуватися, насамперед, судом першої інстанції, який має широку дискрецію.
		а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або
		б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або
		в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або
		г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.
		З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку відповідачів.
		При з`ясуванні статусу позивача як «потерпілого», Суд керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття «потерпілий» має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.
		Відповідно до статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.
		Таким чином, право особи на звернення до ЄСПЛ пов`язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово «жертва» в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. Отже, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося (Валліанатос та інші проти Греції[ВП], №№ 29381/09 та 32684/09, п. 47, від 7 листопада 2011) Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід «зачіпає його безпосередньо»(Тенасє проти Молдови[ВП], № 7/08, п. 104, від 27 квітня 2010,Берден проти Сполученого Королівства[ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008) Щодо скарг, які стосуються компаній, Суд вважає, що фізична особа не може скаржитися на порушення своїх прав під час судового розгляду, стороною якого він або вона не є, навіть якщо він або вона був акціонером і (або) директором компанії, яка є стороною судового розгляду. Незважаючи на те, що в певних обставинах єдиний власник компанії може вимагати визнання його / її «жертвою» в значенні статті 34 Конвенції у випадках, коли щодо його або її компанії були вжиті оспорювані заходи, в інших випадках ігнорування правоздатності компанії може бути виправдано тільки у виняткових обставинах, зокрема, коли явно встановлено, що компанія не має можливості звернутися до Суду через органи, засновані на підставі її статуту, або (в разі ліквідації) через своїх арбітражних керуючих (Centro Europa 7 S.r.l. та Ді Стефано проти Італії[ВП], № 38433/09, п. 92, від 7 червня 2012). Стаття 34 Конвенції не дозволяє скаржитися абстрактно на порушення Конвенції (Центр правових ресурсів імені Валентин Кампеану проти Румунії, № 47848/08, п. 101, від 7 липня 2014).Суд також визнав, що заявник може вимагати статус жертви порушення Конвенції, якщо він чи вона знаходяться під дією (охоплені) законодавства, яке дозволяє вживати таємні заходи спостереження, а також, якщо відсутні засоби правового захисту(Роман Захаров проти Росії[ВП], № 47143/06, пп. 173-178, від 4 грудня 2015). Проте для того, щоб мати можливість претендувати на статус жертви в такій ситуації, заявник повинен надати обґрунтовані і переконливі докази вірогідності того, що порушення, що впливає на нього або неї особисто, буде мати місце; одних підозр або припущень недостатньо(Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії[ВП] (ухв.), №56672/00, від 10 березня 2004). Заявник не може вважатися жертвою, якщо він сам особисто частково винен в стверджуваному порушенні(Паша та Еркан Ероль проти Туреччини, № 51358/99, від 12 грудня 2006). Суд також підкреслює, що Конвенція не передбачає подання actio popularis з метою тлумачення прав, які вона містить, або дозволу фізичним особам оскаржити положення внутрішньодержавного права тільки тому, що вони вважають, не перебуваючи під прямим впливом такого положення, що воно може суперечити Конвенції(Аксу проти Туреччини[ВП], №№ 4149/04 та 41029/04, п. 50, від 15 грудня 2012,Берден проти Сполученого Королівства[ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008). Однак особа може заявляти, що закон, навіть не застосовуючись до неї особисто, порушує її права в силу необхідності коригувати свою поведінку під страхом кримінального переслідування або в силу приналежності до категорії осіб, які ризикують безпосередньо випробувати на собі дію законодавства(Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 344, від 27 квітня 2010, Мішо проти Франції [ВП], № 12323/12, пп. 51-52, від 6 грудня 2012, Сердіч та Фінчі проти Боснії та Герцеговини [ВП], №№ 27996/06 та 34836/06), п. 28, від 22 грудня 2009).
		З наведеного випливають такі ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:
		(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;
		(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;
		(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);
		(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.
		Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.
		З матеріалів справи слідує, що загальним доказом, який використовують обидві сторони у своїх доводах, це є Проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ( ОСОБА_4 . 2 а.с. 1- 122)
		Відповідно нотаріально посвідченому договору купівлі-продажу від 08.09.2016 року, ТОВ «Едвансмент» придбало у Одеської міської ради вказану нежитлову будівлю площею 117.8 кв.м.. Об`єкт комунальної власності згідно оцінки складає 1282200.0 грн, та ця сума є ціною продажу.
		Відповідно нотаріально посвідченому договору купівлі-продажу від 08.09.2016 року ТОВ «Едвансмент» придбало у Одеської міської ради вказану нежитлову будівлю площею 135.3 кв.м.. Об`єкт комунальної власності згідно оцінки складає 612 000.0 грн, та ця сума є ціною продажу.
		Відповідно п. 1.2. даних договорів купівлі-продажу відчуження об`єктів комунальної власності здійснюється відповідно діючого рішення Одеської міської ради від 27.04.2016 року «Про внесення змін до Переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у інший спосіб, затвердженого рішенням ОМР від 24.12.2016р. 
		В матеріалах Проекту землеустрою наявна копія заяви ТОВ «Едвансмент» до Одеського міського голови заява прийнята 09.09.2016 року до Міської ради, Про надання згоди розробки проекту відведення в оренду земельної ділянки.
		Відповідно до п. 14 ч.4 ст.42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.
		Рішенням Міської ради від 21.09.2016 року № 1163-VII ТОВ «Едвансмент» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. Таким чином, міський голова передав заяву до розгляду до належного органу місцевого самоврядування, а міська рада, як представницький, колегіальний орган, у межах повноважень прийняла рішення відповідно по положень ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12, 122, 124 ЗУ України.
		Відповідно до Проекту землеустрою (т.2 а.с. 8-9) спірна земельна ділянка виділялася з земель територіальної громади, за адресою: м. Одеса, площа Старосінна, 1, 2/3, які по категорії відносяться до земель житлової та громадської забудови. У пояснювальній записці до проекту зазначено, що детальний план території не розроблявся, а категорія землі, з якої подалі сформована земельна ділянка за зазначеною адресою, підтверджується Генеральним планом міста Одеси, який затверджено діючим рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року № 6489-VI та кадастровою документацією. У відповідності з Генеральним планом землі з яких сформована спірна земельна ділянка розташовані на території громадських окремих об`єктів обслуговування (торговий, торгово-виставковий, торгівельно-розважальні центри) в історичному ареалі «Центральний історичний ареал». Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, земельна ділянка, яку сформовано для передачі в оренду, відноситься до розділу: секція В (категорія) - землі житлової та громадської забудови, підрозділ 03.10 (код класифікації видів цільового призначення) - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (т.2 а.с. 9, 19).
		Відповідно до положень ст.39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації.
		Класифікація видів цільового призначення Земель (затверджено наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 N 548, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за N1011/18306) визначає розділи і кожний розділ має свої підрозділи.
		Так, розділ під назвою: «Землі житлової та громадської забудови (секція В)», складається з підрозділів, один з яких 3.10 має назву призначення земельної ділянки: «Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).
		Враховуючи вимоги ч.5 ст.20 ЗК України, а також те, що земля за вказаною адресою є власністю територіальної громади м. Одеси, вид призначення сформованої вперше спірної земельної ділянки обирався саме власником самостійно та в межах відповідної категорії, визначеної Класифікації видів цільового призначення земель 
		Таким чином, з Проекту землеустрою, що відповідно до положень ст.79-1 ЗК України, було сформовано спірну земельну ділянку, оформлено технічну документацію із землеустрою, внесені відомості до Державного земельного кадастру, вперше присвоєно кадастровий номер, що не спростовується сторонами. 
		Цільове призначення створеної земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 0,1201 га, повністю відповідає цільовому призначенню землі, з якої вона виділялася.
		Рішенням Міської ради від 07.12.2016 року №1493-VII затверджений Проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки. Рішенням також затверджений проект договору оренді та орендна плата. Таким чином Міська рада, як представницький, колегіальний орган, у межах повноважень прийняла рішення відповідно по положень ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12, 39, 122, 124 та 186 ЗУ України.
		На підставі рішення ОМР від 07.12.2016 року, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 0,1201 га, стала об`єктом цивільних прав, та далі укладено договір оренди землі від 23.12.216 року, між ОМР та товариством з обмеженою відповідальністю «Едвансмент». Договір оренди посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №3213. 
		Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.
		Суд погоджується з позицією відповідачів, що оскаржені рішення Одеської міської ради за своїм змістом та характеристиками є актами індивідуальної дії, звернені до окремої юридичної особи (ТОВ «Едвансмент»»), які застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. Так, підтвердженням того, що рішення ОМР від 21.09.2016 року №1163-VII Про надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю «Едвансмент» на розробку проекту землеустрою вичерпало свою дію фактом виконання, є сам проект землеустрою (т.2 а.с.1-111) та рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 року №1493-VII Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підтвердженням того, що рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 року №1493-VII Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вичерпало свою дію фактом виконання, є укладений договір оренди землі від 23.12.216 року, укладений між ОМР та товариством з обмеженою відповідальністю «Едвансмент».
		Виходячи з наведеного, доводи позивача щодо порушення його прав та інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваних рішень на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.
		Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме йому. Позивачем заявлене, але не підтверджене прагнення отримання спірної земельної ділянки для власної підприємницької діяльності, для чого останній припустив що міг би при певних умовах взяти участь в земельному аукціоні по спірній ділянці. У судовому засіданні підтвердив, що не є суб`єктом підприємницької діяльності, але вказав, що при необхідності міг би оформити необхідні документи. Також позивач наполягав, що в аукціоні мали би взяти участь інші достойні та законослухняні інвестори, що стало би поштовхом для підвищення економічного прибутку для місцевого бюджету. Але, суд звертає увагу, що ці твердження не підтверджені жодним доказом та є припущенням позивача, тому суд визнає, що останній не обґрунтував його особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а покликається на порушення інтересу територіальної громади, частиною якої він є, і для якої цей інтерес, на думку позивача має значення.
		Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваних рішень Міської ради, оскільки вони не спричинили будь-якого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди. Зазначені обставини свідчать про відсутність у позивача матеріально-правової заінтересованості і що було встановлене лише під час судового розгляду справи. Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.
		Встановивши відсутність матеріально-правової заінтересованості в оскарженні зазначених спірних рішень Міської ради та похідного від них спірного договору оренди, суд враховуючи суспільних інтерес до даної справи вважає за необхідне проаналізувати інші резонансні доводи позивача, хоча висновки з цього приводу не мають самостійного правового значення, оскільки вони не вплинуть на правильність остаточного висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
		У 2016 році на Старосінної площі в м. Одесі проводилася масштабна реконструкція та її часткове відкриття відбулося 02.09.2016 року на день міста особисто Одеським міським головою ОСОБА_2 , при тому, що будівельні роботи не були завершені повністю. На даний факт посилаються та підтверджують усі учасники по справі. Сторонами також визнаний та не спростований факт, що за наслідком реконструкції на території площі, наявні як тимчасові об`єкти торгівлі та відпочинку так і капітальні нежитлові будівлі. 
		Сторони не надавали пояснень та не залучали доказів до справи щодо документального оформлення архітектурно-будівельного проекту реконструкції площі та щодо дозвільної документації на виконання будівельних робіт. Тому, у суду не має документації чи інших доказів для оцінки затверджених архітектурних рішень по розташуванню об`єктів та етапів, строків реконструкції. По справі відсутні данні щодо об`єктів реконструкції та нового будівництва по їх кількості, назві, поверховості та площам, а також щодо реконструкції наявних нежитлових будівель з їх перебудовою, або їх відбудуванням за проектом після повного знесення. Суду не відомі замовник реконструкції, підрядник та архітектор проекту, джерела фінансування робіт, кошторисні показники проектної документації та бухгалтерська документація по реальним витратам. Відсутня документація по введенню об`єктів реконструкції до експлуатації та данні про їх власників.
		Всі зазначені докази та данні мають значення як окремо та і у сукупності для розгляду певних подій та правовідносин, а у разі необхідності спеціальних знань, підлягають дослідженню судовим експертом. У суду не має можливості дати оцінку взагалі будь-якій обставині, пов`язаній з проведенням будівельних робіт на площі, на які посилається позивач, тому як дослідження реконструкції можливе за наявності відповідних належних, допустимих та достовірних доказів ( ст. 77-79 ЦПК України), про які суд вказав вище. Таким чином, твердження позивача, що будівельні роботи по реконструкції площі і розташованих там об`єктів були самочинними, та що за наслідком змови відповідачів та їх шахрайських дій у територіальної громади вкрадено 20 мільйонів гривень, які витрачені з бюджету місця на реконструкцію  є не обґрунтованими, не доведеними жодним доказом, та є припущенням.
		Сторони по справі підтверджують та не спростовують факт того, що у квітні 2016 року ТОВ «Едвансмент» отримало в оренду нежитлову будівлю туалету загальною площею 135,3 кв.м., та нежитлову одноповерхову будівлю загальною площею 117,8 кв.м.. По справі позивачем надана копія лише одного договору оренди від 20.04.2016 року на нежитлову одноповерхову будівлю загальною площею 117,8 кв.м. ( т. 1 а.с. 187). Договір оренди на будівлю туалету сторонами не надавався, процесуальні дії, щодо його отримання та приєднання до матеріалів справи сторонами не проводилися. Зі змісту договору та додатків до нього, який не оспорював відповідач ТОВ «Едвансмент», як сторона договору, слідує, що для його укладення був отриманий звіт про незалежну оцінку вартості об`єкту, яка встановлена у розмірі 1119 738,0 грн. Орендна плата встановлена на підставі Додатку № 2 до «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» в розмірі 5 % від оціночної вартості об`єкту. Суду не надано доказів, що експертна оцінка та встановлена вартість об`єктів, отриманих відповідачем в оренду не відповідають реальній вартості, та що за наслідком цього встановлена за Методикою орендна плата - є дійсно заниженою. Тому, суд визнає твердження позивача, що передача обох зазначених об`єктів нерухомого майна в оренду ТОВ «Едвансмент» є змовою відповідачів та шахрайським заволодінням майном територіальної громади, що завдало економічні збитки, не доведені жодним доказом, та є припущенням.
		Суд вказує, що зазначені орендні правовідносини ТОВ «Едвансмент» та самі договори оренди вказаних об`єктів нерухомого майна не є предметом спору та доказування по справі, тому суд не дає оцінку іншим умовам договору та обставинам їх виконання сторонами під час реконструкції на Старосінній площі.
		Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009N9 «Просудову практикурозгляду цивільнихсправ провизнання правочинівнедійсними» вимогапро встановленнянікчемності правочинупідлягає розглядув разінаявності відповідногоспору.Такий позовможе пред`являтисяокремо,без застосуваннянаслідків недійсностінікчемного правочину.У цьомуразі врезолютивній частинісудового рішеннясуд вказуєпро нікчемністьправочину абовідмову вцьому. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.
		Згідно п. 18 Пленуму перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК ( 435-15 ): 1)правочини,спрямовані напорушення конституційнихправ ісвобод людиниі громадянина; 2)правочини,спрямовані назнищення,пошкодження майнафізичної абоюридичної особи,держави,Автономної РеспублікиКрим,територіальної громади,незаконне заволодінняним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ( 254к/96-ВР )); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі іншіправочини,спрямовані напорушення іншихоб`єктівправа,передбачені іншиминормами публічногоправа,не єтакими,що порушуютьпублічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК ( 435-15 ) має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
		Виходячи з матеріалів справи та пояснень сторін, суд визнає, що позивачем не наведено, яким саме належним, допустим та достовірним доказом доводиться, що договори купівлі продажу нежитлової будівлі туалету загальною площею 135,3 кв.м., та нежитлової одноповерхова будівля загальною площею 117,8 кв.м. посягають на публічний порядок. Враховуючи, що договори укладені від імені територіальної громади у відповідності з зазначеним вище діючим Рішенням ОМР «Переліку майна, що підлягає продажу», продаж вказаного нерухомого майна здійснена в межах повноважень Міської ради, та не може вважатися всупереч закону. Встановлена оціночна вартість майна, яка вказана у договорах не спростована позивачем, тому оплата реальної ринкової вартості майна є підтвердженням, що територіальна громада отримала за це майно кошти до бюджету, а це спростовує довід, що ці договори направлені на знищення майна чи незаконне заволодіння ним. 
		Крім того, позивачем не доведено відповідним вироком суду хто саме винний в укладенні зазначених правочинів, що на думку позивача порушує публічний порядок, а саме у заволодінні чи знищенні майна, не доведено коли саме знищене майно та чи є знесення майна чи його реконструкція власником  саме знищенням. Тому суд визнає, що спірні договори купівлі-продажу від 08.09.2016 року не є правочинами, що порушують публічний порядок, а тому не можуть вважатись нікчемним. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
		Частина 2. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України"Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
		Частина 3. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
		Частина 4. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
		Частина 5. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
		Виходячи з положень даної норми суд вказує, що позивач визначив електронними доказами по справі саме фотографії, які скопійовані с конкретних сайтів новин інтерент мережі та на яких зображений факт знесення зазначених вище нежитлової будівлі туалету загальною площею 135,3 кв.м., та нежитлової одноповерхової будівлі загальною площею 117,8 кв.м. під час реконструкції площі. 
		Відповідачі у судовому засіданні поставили під сумнів що, скопійовані фотографії з інтеренет сторінок відповідних новинних сайтів є оригіналами та послалися, що дослідженню підлягають саме оригінали, а у зворотному випадку ці електронні фотократки не повинні братися судом до уваги. 
		Позивач на підтвердження оригінальності цих фотокарток надав відповіді на адвокатський запит володарів цих сайтів, що фотокартки виставлялися у відповідних новинних розділах. Але, суд вказує, що зафіксоване зображення як фотокартка має зберігатись на жорсткому носії інформації (картах пам`яті фотоапаратів, мобільних телефонів тощо), а на сайті виставляється їх копія, тому як сійт інтернет мережі не є «пристроєм», що виготовив оригінал зображення та місцем його зберігання. Позивач не витребував у володарів сайтів, чи у авторів фотографії (володарів пристрою яким зафіксоване певне зображення та на якому воно зберігається) оригінали фотокарток зображень, які на думку позивача мають значення по справі. 
		Для об`єктивного дослідження електронних доказів наданих позивачем, відповідачем ТОВ «Едвансмент» замовлена та проведена експертиза телекомунікаційних систем та засобів щодо відповідності оригіналу фотографій її копії, які розміщена на зазначених інтернет сайтах. Висновком експерта № 19-1870 від 16.04.2019 року встановлене, що всі файли ( фотографії) на сайтах ймовірно корегувались з огляду на відсутність інформації про джерело їх створення, дату і час створення, окрім одного файлу: «http://7kanal.com.ua/2016/06/starosennaya-ploshhad-snesli-samuyu-bolshuyu-ostanovku-v-odesse/», який створений 02.05.2016 року за допомогою спеціального програмного забезпечення обробки графічних файлів Adobe Fotoshop CC 2014 (Windows). 
		Виходячи з наведеного та керуючись положеннями ч. 5 ст. 100 ЦПК України, суд не приймає до уваги електроні докази на які посилається сторона позивача, тому як суду не представлені саме оригінали фотокарток при заявленому відповідачами сумніві. Суд звертає увагу, що порядок подачі та дослідження електронних доказів передбачений ст. 100 ЦПК України є новелою цивільного судочинства, але цей порядок є повністю аналогічним з практикою не прийняття до уваги копії письмового доказу, по якому суду не наданий оригінал.
		На підставі викладеного суд встановлює, позиція позивача по справі ґрунтується на припущеннях та заявлені обставини порушень з боку відповідачів не доведені належними, допустимими та достовірними доказами. Тому суд визнає доводи позивача, що при виділенні в оренду спірної земельної ділянки міською радою здійснена незаконна зміна цільового призначення земельної ділянки без відповідного проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення, а містобудівна документація не передбачає розміщення на Старосінній площі торгівельного ринку; що інформація викладена у Проекті землеустрою не відповідає Генеральному плану міста; що на час укладення договорів купівлі-продажу від 08.09.2016 року та договору оренди спірної земельної ділянки, ТОВ «Едвансмент» біли знесені нежитлові будівлі  є недоведеними.
		Тому, суд встановлює, що на час розгляду справи відсутні підстави для визнання незаконними рішення Одеської міської ради №1163 від 21.09.2016 року та №1493 від 07.12.2016 року. Також не має підстав для визнання недійсним договору оренди від 23.12.2016 року, як похідної вимоги від попередніх. 
		Суд звертає увагу, що припущення лише у досудовому слідстві складають версії слідства та перевіряються, а в цивільному судочинстві, відповідно до положень ст. 81 суд не може керуватися припущеннями. Вказуючи на ознаки кримінального злочину, позивач не надав доказів, що як член територіальної громади та суспільній діяч звертався з відповідними заявами до правоохоронних органів для перевірки його бачення (версії) подій реконструкції Старосінної площі. 
		Не зважаючи на те, що позивач та його представник адвокат Оксюта В.В. неодноразово заявляли про наявність в діях відповідачів ознаку злочину, суд виходячи з вище зазначених висновків, не вбачає підстав для процесуального реагування по справі та прийняття окремої ухвали ( ч. 11 ст. 262 ЦПК України) по цим заявам, тому як на час розгляду даної цивільної справи вони не мають жодної доказової бази.
		Керуючись ст. ст.12,13,76,77,141,259,263,264,265,268,272,273 ЦПК України, -
		У Х В А Л И В:
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ», третя особа на стороні відповідача Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання незаконними рішень та визнання недійсним договору оренди - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.
		Повний текст рішення виготовлений 06 червня 2019 року.
		 
		Суддя                                     А.В. Науменко 
		 
		27.05.19

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...