Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/842/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 07.06.2019. Зареєстровано: 09.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.06.2019.
Дата набрання законної сили: 09.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		м. Вінниця
		 
		28 травня 2019 р.                                                                    Справа № 120/842/19-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді:                              Томчука А.В., 
		за участю: 
		секретаря судового засідання:            Кушніренко О.В.  
		позивача:                                           ОСОБА_1 
		відповідача:                                            Обревко Т.П. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку загального позовного провадження справу
		за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2   
		до:   Управління Держпраці у Вінницькій області  
		про: визнання протиправною та скасування постанови 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		           
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ., позивач) звернулась в суд з позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області (далі -управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови ВН1999/211/НП/ПД/ТД-ФС від 04.01.2019.
		В обґрунтування заявленого позову позивач зазначила, що у березні 2019 року від Тиврівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області отримала повідомлення про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови  Управління Держпраці у Вінницькій області ВН1999/211/НП/ПД/ТД-ФС від 04.01.2019. Із доданих до повідомлення документів позивач дізналась, що вказаною постановою на неї як на фізичну особу-підприємця накладено штраф у розмірі 372300 грн. Постанова мотивована тим, що ФОП ОСОБА_2 здійснено перешкоду діяльності інспектора праці шляхом ненадання документів необхідних для проведення інспекційного відвідування в частині оформлення трудових відносин, чим порушено ст.259 КЗпПУ.    
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суб`єкта владних повноважень, вважаючи його необґрунтованим та таким, що прийняте за відсутності вини позивача, остання звернулась до суду з вимогами про його скасування.
		Ухвалою від 13.03.2019 задоволено заяву ФОП ОСОБА_2 . про забезпечення позову. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа постанови Управління Держпраці у Вінницькій області ВН1999/211/НП/ПД/ТД-ФС від 04.01.2019 до набрання законної сили остаточним рішенням прийнятим в адміністративній справі №120/842/19-а.
		Ухвалою від 15.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.
		18.04.2019 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вказав, що   на підставі наказу начальника управління від 06.12.2018 № 1497 - о та направлення № 5344/04-03 від 06.12.2018, листа Управління захисту економіки у Вінницькій області, головним державним інспектором праці Хащевим А.І., за участю головних державних інспекторів Товпиги С.Б. , Гаева С.О. , з метою здійснення інспекційного відвідування щодо додержання законодавства про працю при оформленні трудових відносин з найманими 1 працівниками, здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОІІ ОСОБА_2 , за адресою, яка зазначена в ЄРЮОФОП : АДРЕСА_1 .
		Однак, суб`єктом господарювання, ФОП ОСОБА_2 , створено перешкоди у діяльності інспекторів праці, а саме : відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в ЄРЮОФОП та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), про що складений акт за №ВН1999/211/НП від 07.12.2018 «Про неможливість проведення інспекційного відвідування» та вимога про надання документів від 07.12.2018 №ВН1999/211/ПД в строк до 10 години 18.12.2018, із зазначенням переліку документів необхідних для проведення інспекційного відвідування, а саме: трудових договорів з найманими працівниками, повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу, відомості нарахування та виплати заробітної плати та сплати єдиного соціального внеску.
		Однак, у визначений інспектором праці строк, ФОП ОСОБА_2., вказані, у вимозі про надання документів  документи не надала, про що складений повторно акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 18.12.2018 №ВН199/211/НП.
		Про дату, час і місце розгляду справи, згідно п. 6 Постанови КМУ від 17.07.2013 №509, ФОП ОСОБА_2 повідомлена рекомендованим листом від 21.12.2018 №5593//04- 04, який повернувся на адресу Управління, оскільки адресат відмовився від одержання листа. 04.12.2018 на розгляд справи ФОП ОСОБА_2 не з`явилася.
		Оскільки, позивачем, інспекторів праці не допущено до проведення перевірки та створено перешкоди у її проведенні, уповноваженими особами Управління, з дотриманням вимог чинного законодавства обґрунтовано прийнято рішення про застосування фінансової санкції у розмірі 372300 грн. 
		Ухвалою суду від 20.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		27.05.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказала, що перевірка проведена з порушенням порядку визначеному Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та є втручанням органу контролю у діяльність суб`єкта господарювання. Крім того, наголосила, що направлення на проведення інспекційного відвідування видане за відсутності підстав для проведення державного нагляду, відповідачем порушені строки проведення позапланових заходів, проведено заходи державного нагляду без участі об`єкта відвідування. Крім того, наголосила на недоведеність вини позивача в інкримінованому порушенні.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надавши пояснення, що викладені в позовній заяві, відповіді на відзив, позовні вимоги просив задовольнити повністю.
		Представник відповідача заперечила щодо заявленого позову з підстав викладених у відзиві, в задоволенні позову просила відмовити повністю. 
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		На підставі наказу начальника управління від 06.12.2018 № 1497-о, направлення №5344/04-03 від 06.12.2018 та листа Управління захисту економіки у Вінницькій області від 19.11.2018, головним державним інспектором праці Хащевим А.І., за участю головних державних інспекторів Товпиги С.Б. , Гаєва С.О. , з метою здійснення інспекційного відвідування щодо додержання законодавства про працю при оформленні трудових відносин з найманими  працівниками, здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОІІ ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
		За результатами спроби здійснення вказаного інспекційного відвідування складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 07.12.2018 №ВН1999/211/НП, відповідно якого вказано, що інспектором праці Хащевим А.І.  о 11 год. 45 хв. 07.12.2018 у присутності головного державного інспектора Гаєва С.О. здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 АДРЕСА_1 . Вказано, що інспекційне відвідування неможливо провести у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування).
		07.12.2018 інспектором управління Дежпраці у Вінницькій області винесено вимогу про надання/поновлення документів №ВН1999/211/ПД, згідно якої зазначено, що інспектором праці Хащевським А.І. відповідно ст.259 КЗпП, ч.3 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 №295 у присутності головного державного інспектора Гаєва С.О. проводиться інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2 . АДРЕСА_1, з 11 год.45 хв. 07.12.2018 по 14год. 15 хв. 07.12.2018. У зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливості інспекційного відвідування акт ВН1999/211/НП від 07.12.2018 строк проведення інспекційного відвідування зупинено на 11 днів. Відповідно п.п.2 п.11, п.12, 18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю зобов`язано ФОП ОСОБА_2 у строк до 10 год. 00 хв. 18.12.2018 надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування.
		Відповідно наданої копії фіскального чеку від 07.12.2018 вказану вимогу направлено ФОП ОСОБА_2 рекомендованим листом  07.12.2018 о 14:00 год.
		У зв`язку з невиконанням позивачем вимоги від 07.12.2018, інспекторами Держпраці  18.12.2018 складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ВН1999/211/НП. В даному акті зазначено, що інспекційне відвідування  неможливо провести у зв`язку з ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного  відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів: Вимога №ВН1999/211/ПД від 07.12.2018 п.1-10, довідка Укрпошти Ф. 20 повернуто за відмовою адресата від одержання 13.12.2018.
		Листом від 21.12.2018 №5593/04-04 повідомлено ФОП ОСОБА_2 , що розгляд справи відбудеться  04.01.2019 о 11:00 год. 
		ФОП ОСОБА_2 на розгляд справи не з`явилась. 04.01.2019 начальником управління Держпраці у Вінницькій області Марунько В.В. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ВН1999/211/НП/ПД/ТД-ФС, відповідно якої вказано, що ФОП ОСОБА_2 . здійснено перешкоду діяльності інспектору праці шляхом ненадання документів необхідних для проведення інспекційного відвідування в частині оформлення трудових відносин, чим порушено вимоги ст.259 КЗпПУ та вирішено накласти на ФОП ОСОБА_2 штраф у розмірі 372300 грн.
		Вважаючи, що під час здійснення інспекційного відвідування посадовими особами відповідача допущено порушення процедури його проведення та, як наслідок, прийнято протиправну постанову про накладення штрафу, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
		Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
		Як з`ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб`єкт обрав ст. 259 та абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладання штрафі за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2013 р. №509; далі за текстом - Порядок №509), а фактичною підставою послугувало судження владного суб`єкта про створення перешкод  у формі невиконання вимог про надання документів під час спроби проведення інспекційного відвідування.
		Відповідно до підпункту 6 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №96)  здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
		Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України, частинами 2-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» врегульований Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (надалі Порядок №509).
		Згідно цього Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
		Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.
		Пунктом 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи накладаються посадовими особами Держпраці на підставі акту про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю.
		Отже, підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за статтею 265 КЗпП України є акт посадової особи органу Держпраці, складений за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, в якому викладені порушення трудового законодавства, передбачені частиною другою статті 265 КЗпП України.
		Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26 квітня 2017 року, який набрав чинності 16 травня 2017 року (на далі - Порядок №295).
		Відповідно до пункту 16 Порядку №295, у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
		У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється (п.18 Порядку №295).
		Абзацом 7 частини 2 статті 265 КЗпП України, з урахуванням положень абзаців 2 та 6 даної статті визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, у разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень з питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
		Отже, відповідно до наведених норм, однією з умов для настання відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, передбаченої абзацом 7 частини 2 статті 265 КЗпП України, є створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці при проведенні інспекційного відвідування, яке може виражатись в ненаданні інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а також у перешкоді в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 Порядку № 295.
		Створення перешкод передбачає активну поведінку посадової особи об`єкту відвідування, направлену на перешкоджання інспектору під час здійснення інспекційного відвідування у його проведенні, отриманні необхідної інформацію, тобто у реалізації своїх повноважень, що є підставою для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
		До інших підстав для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування законодавець відносить відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, а також відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, тобто такий акт складається у випадку неможливості проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, не пов`язаного із створенням перешкод.
		Водночас, саме по собі складання посадовими особами Держпраці акту про неможливість проведення інспекційного відвідування через ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, без виявлення ознак перешкоджання об`єктом відвідування проведенню інспекційного відвідування, не може вважатись достатньою самостійною підставою для притягнення до відповідальності за абзацом 6 частини 2 статті 265 КЗпП України (за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні).
		Зі змісту складеного відповідачем акта про неможливість проведення інспекційного відвідування від 07.12.2018 слідує, що ФОП ОСОБА_2 створено перешкоди у діяльності інспектора праці у зв`язку з  відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування).
		Разом з тим, суд зважає на вимоги п.18 Порядку №295, відповідно якого у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.
		Тобто, виходячи в вказаного пункту, вимога про надання документів, надсилається об`єкту відвідування одночасно з копією акта про неможливість проведення інспекційного відвідування.
		Так, судом встановлено, що 07.12.2018 інспектором управління Дежпраці у Вінницькій області винесено вимогу про надання/поновлення документів №ВН1999/211/ПД, згідно якої зазначено, що інспектором праці Хащевським А.І.  у присутності головного державного інспектора Гаєва С.О. проводиться інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2 . АДРЕСА_1,  з 11 год.45 хв. 07.12.2018 по 14 год. 15 хв. 07.12.2018. У зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливості інспекційного відвідування акт ВН1999/211/НП від 07.12.2018 строк проведення інспекційного відвідування зупинено на 11 днів. Відповідно п.п.2 п.11, п.12, 18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю зобов`язано ФОП ОСОБА_2 у строк до 10 год. 00 хв. 18.12.2018 надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування.
		Відповідно наданої, представником відповідача копії фіскального чеку від 07.12.2018 вказану вимогу направлено ФОП ОСОБА_2 рекомендованим листом  07.12.2018 о 14:00 год.
		Так, суд зауважує, що у вимозі від 07.12.2018 №ВН1999/211/ПД вказано про проведення перевірки позивача  з 11 год.45 хв. 07.12.2018 по 14 год. 15 хв. 07.12.2018, разом з тим, відповідно копії фіскального чеку, кореспонденція направлена Управлінням Декржпраці у Вінницькій області 07.12.2018 о 14:00 год., тобто раніше строку завершення перевірки та складання вимоги відповідно.
		У судовому засіданні представник відповідача жодним чином не спростував вказаний факт, вказавши, що йому невідомо чому такі розбіжності щодо часу зазначеного у вимозі та часу  вказаного у фіскальному чеку.
		З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не виконав свого обов`язку щодо підтвердження вчинених дій в контексті даної  спірної ситуації, відтак судом ставиться під сумнів власне направлення та можливість отримання вказаної вимоги ФОП ОСОБА_2 . Крім того, представником відповідача не підтверджено будь-якими іншими належними та допустимими доказами перебування на об`єкті інспекційного відвідування у день проведення перевірки 07.12.2018 за адресою АДРЕСА_1 . Доказів зворотного відповідачем не надано.
		З огляду на наведене судом беруться до уваги пояснення представника позивача, щодо того, що вимога від 07.12.2018 №ВН1999/211/ПД на адресу ФОП ОСОБА_2 не надходила, відтак, вона не знала про необхідність надання запитуваних документів, які в свою чергу були у неї в наявності на момент інспекційного відвідування.
		Крім того, відповідно до вимог пунктів 3, 6, 7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
		Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
		Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
		Повідомлення від 21.12.2018 про розгляд справи про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю, передбаченого абзацом 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України о 11:00 год. 04.01.2019 було направлено відповідачем 22.12.2019. Разом з тим, як вказав представник відповідача, надавши копію відповідного конверту, на адресу Управління повернувся поштовий конверт з відміткою відділення Укрпошти "за відмовою адресата від одержання". 
		Так, відповідачем було надано копію конверту зі штрих-кодом 2105011521650, направленого на адресу ФОП ОСОБА_2 
		Судом досліджено вказаний доказ щодо повідомлення позивача про дату, час та розгляду справи, проте варто вказати, що вказана копія поштового конверту місить дві відмітки поштового відділення "за відмовою адресата від одержання" та "за закінченням терміну зберігання".
		У зв`язку з викладеним, судом беруться до уваги пояснення представника позивача щодо того, що ФОП ОСОБА_2. не отримувала  повідомлення про розгляд справи про складення штрафу та  не була неналежним чином повідомлена про дату, час та місце її розгляду.
		Встановлені судом вищезазначені обставини в сукупності вказують на те, що відповідачем при здійсненні інспекційного відвідування порушено порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та не доведено під час розгляду справи факту недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, що в свою чергу свідчить про протиправність постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ВН1999/211/НП/ПД/ТД-ФС від 04.01.2019, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню.
		При вирішенні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування     ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   1950 року  (рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії"), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
		Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		Так, згідно з частиною 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, то за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню здійснені документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1921 грн. 
		Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295  КАС України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Вінницькій області № ВН 1999/211/НП/ПД/ТД-ФС від 04.01.2019 року.
		Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області.
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його  проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
		Відповідач: Управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, 37, м.Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 39845483)
		Повний текст рішення складено 06.06.2019
		 
		Суддя                                                                              Томчук Андрій Валерійович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...