Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/561/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2019.
Дата набрання законної сили: 05.06.2019
Номер судового провадження: 61-36935ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		05 червня 2019 року
		 
		м. Київ
		 
		справа № 758/561/15-ц
		провадження № 61-36935св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник позивача - ОСОБА_2 ,
		відповідач -акціонерне товариство комерційний банк  «Приватбанк»,
		представники відповідача: Бондаренко Дмитро Юрійович , Кахраманов Рустам Нураятович , Сокуренко Євген Сергійович ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Подільського районного  суду м. Києва в складі судді Неганової Н. В. від 07 лютого 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва в складі колегії суддів: Шебуєвої В. А.,                 Оніщука М. І., Українець Л. Д. від 04 квітня 2018 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1.     Описова частина
		      Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), у якому просив стягнути з відповідача суму вкладу  в розмірі 25 000 дол. США, відсотки за договором за період з 01 березня 2014 року по 17 листопада 2014 року в розмірі 1 615,07 дол. США та наступні грошові кошти, розрахунок яких проведено за період з 18 листопада 2014 року по 07 квітня 2016 року: ненараховані відсотки в розмірі   347,26 дол. США; пеню в сумі 16 475,35 дол. США та три проценти річних в розмірі 1 041,78 дол. США, а всього 44 479,46 дол. США.
		Позовна заява мотивована тим, що за умовами договору банківського вкладу від                 30 грудня 2013 року між ним та АТ КБ «ПриватБанк», він вніс на депозитний рахунок банку 25 000 дол. США, на умовах, визначених договором, строком на 366 днів - по  30 червня 2014 року включно. Навесні 2014 року, у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території Автономної Республіки Крим рахунки позивача було заблоковано відповідачем.   07 листопада 2014 року позивач звернувся до головного офісу ПАТ КБ «ПриватБанк» з письмовою заявою про розірвання депозитного договору і видачу йому коштів та нарахованих відсотків в повному обсязі. Дана заява отримана відповідачем, проте задоволена не була, що стало підставою для пред`явлення позову.
		Справа розглядалася судами неодноразово
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь                    ОСОБА_1 суму вкладу в розмірі 25 000 доларів США, що еквівалентно                681 567 грн 50 коп., проценти в загальному розмірі 690,41 доларів США, що еквівалентно 18 822 грн 44 коп., а всього - 25 690,41 доларів США, що еквівалентно 700 389 грн 94 коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені та трьох процентів річних відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами укладено договір банківського вкладу, грошові кошти було зараховано на рахунок вкладника, проте               АТ КБ «ПриватБанк» порушило права позивача на вільне володіння та користування належними йому грошовими коштами та не надало належних та допустимих доказів на підтвердження припинення відповідних зобов`язань у зв`язку з їх виконанням.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Останньою постановою Апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від  07 лютого 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення суми вкладу та процентів за договором - без змін.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність факту укладання між сторонами договору банківського вкладу та внесення позивачем коштів на депозит, у зв`язку із чим стягнув з                                           АТ КБ «ПриватБанк» суму вкладу та відсотки відповідно до вимог статей 1060,            1061 ЦК України.
		Аргументи учасників справи
		Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
		У червні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми вкладу та відсотків за договором банківського вкладу, та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами не з`ясовано чи звертався позивач з аналогічними вимогами до автономної некомерційної організації «Фонд захисту вкладників». Відповідно до статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій  території України» відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави України, юридичним особам, громадським об`єднанням громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Крім того, матеріали справи не містять оригіналу договору банківського вкладу, на підставі якого позивач просить стягнути кошти.
		Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу
		У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, у яких просить касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що правильними є висновки судів попередніх інстанцій про доведеність вимог про укладення між сторонами депозитного договору.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 червня                2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі і витребувано цивільну справу № 758/561/15-ц з Подільського районного суду м. Києва.
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 травня                  2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що 30 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та                                       АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір № SAMDNWFD0070049014000 банківського вкладу «Стандарт», згідно з яким ОСОБА_1 передав                            АТ «КБ «Приватбанк» грошову суму у розмірі 25 000,00 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути цю суму, сплативши позивачу відсотки у розмірі 9% річних.
		Строк дії договору - до 30 червня 2014 року.
		На підтвердження укладення договору банківського вкладу ОСОБА_1 було надано посвідчену копію виписку з рахунку позивача за період з 30 грудня                     2013 року по 14 липня 2014 року №51722412, номер рахунка: НОМЕР_1 , з якої вбачається, що позивачу відкривався рахунок, нараховувалися проценти на вклад.
		Також долучено дублікат чеку № НОМЕР_2 , отриманий 28 березня 2016 року у відділенні АТ «КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, вул. Серафимовича, 13, який містить відбиток печатки АТ «КБ «ПриватБанк» та підпис працівника банку ОСОБА_6 , дублікат чеку №TS212963, отриманого 30 березня 2016 року у відділенні АТ «КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 19, який також містить штамп банку з зазначенням працівника банку ОСОБА_8 У вказаних дублікатах містяться дані щодо внесення ОСОБА_1 коштів в сумі                       25 000 доларів США 30 грудня 2013 року на рахунок № НОМЕР_3 . 
		Позивач ОСОБА_1 також надав копію банківської картки за номером                   НОМЕР_4 , що співпадає з номером рахунка, для зарахування процентів згідно з п. 3 договору №SAMDNWFD0070049014000. 
		Матеріали справи містять копію договору №SAMDNWFD0070049014000 вклад «СТАНДАРТ» від 30 грудня 2013 року який містить факсимільне відтворення підпису голови правління та печатки банку, а також копію квитанції №SEM5001AIT від                       30 грудня 2013 року.
		Судом установлено, що пунктом 20 договору №SAMDNWFD0070049014000 вклад «СТАНДАРТ» від 30 грудня 2013 року передбачено, що при укладенні договору банком використовується факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення відтиску печатки банку. Договір містить дані щодо прізвища працівника банку, який здійснював його оформлення - ОСОБА_7 , її підпис, та номер телефону - НОМЕР_5 . 
		АДРЕСА_1 від 30 грудня 2013 року містить електронний підпис САБ (ODPS.SEMSDCUH001AIT).
		13 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до банку з заявою про розірвання договору і видачу депозиту та нарахованих відсотків, проте листом від 19 листопада 2014 року отримав відмову.
		На підставі встановлених обставин справи та наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про доведеність факту укладення між сторонами договору банківського вкладу, внесення позивачем грошових коштів у заявленому ним розмірі, а відтак вимоги вкладника ОСОБА_1 про повернення вкладу та відсотків є обґрунтованими та доведеними.
		2.Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
		За приписами статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
		Статтею 95 ЦК України передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
		Відповідно до пункту 5 Постанови Правління Національного Банку України від                  06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», банки, у тому числі АТ КБ «Приватбанк», зобов`язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.
		Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
		Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
		Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
		Аналіз норми статті 1059 ЦК України, пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від                3 грудня 2003 року № 516, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року№ 492, пункту 2.9 глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174, дає підстави для висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом системи автоматизації банку.
		Факт укладення вказаного договору банківського вкладу та внесення в касу                       АТ КБ «ПриватБанк» грошових сум у розмірі 25 000,00 доларів США підтверджується укладеним між сторонами договором від 30 грудня 2013 року та дублікатами квитанції, які видав відповідач про внесення 30 грудня 2013 року готівкових коштів в сумі 25 000,00 доларів США.
		Договір банківського вкладу підписаний позивачем і містить факсимільний підпис голови банку. 
		При цьому умовами договору, укладеного між сторонами, передбачено, що при укладені договору банк використовує факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення відтиску печатки банку технічними печатними улаштуваннями.
		Таким чином позивачем надано належні докази на підтвердження укладеного між ним і банком договору та внесення коштів на депозит. 
		Письмова форма договору банківського вкладу підтверджується договором банківського вкладу, а також документами про внесення коштів, в якому вказано найменування банку, який здійснив касову операцію, дати здійснення касової операції, підпис працівника банку, який прийняв готівку. Вказана форма прийняття коштів, яку надав позивач, визначена самим банком. Позивач не міг вплинути на видання іншої форми письмового документа, ніж яку видав банк.
		Отже позивачем доведено факт укладення між сторонами договору банківського вкладу, внесення грошових коштів у заявленому розмірі, а тому, не повертаючи грошові кошти за вимогою вкладника, банк не виконав належним чином покладених на нього зобов`язань та позбавив вкладника права користуватись належним їй майном. 
		З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу в розмірі 25 000 доларів США, що еквівалентно 681 567 грн 50 коп.
		Крім того, умовами договору № SAMDNWFD0070049014000 визначено, що якщо вкладник вимагає розірвати договір, а шість місяців з дати його оформлення або продовження мінімального терміну ще не закінчився, то йому повертається сума вкладу. За неповні шість місяців відсотки виплачуються за ставкою вкладу «до вимоги» за фактичну кількість днів, що минули з дати оформлення вкладу або з дати продовження мінімального терміну до дня розірвання договору. Якщо за ці неповні шість місяців він отримав відсотки, нараховані за повною ставкою, то зайво виплачені проценти вираховуються із суми вкладу. Якщо вкладник вимагає достроково розірвати договір, а мінімальний термін вкладу вже був продовжений один або кілька разів, відсотки за кожні повні шість місяців виплачуються в повному об`ємі. Відсотки за останні шість місяців, які на момент розірвання договору ще не минули, нараховуються за умовами, описаними в пункті 12 цього договору (пункти 12, 13 договору).
		Також умовами договору передбачено, що шість місяців - це мінімальний строк вкладу, по закінченню яких вклад автоматично подовжується ще на шість місяців, якщо вкладник не заявив про намір забрати кошти. Мінімальний строк вкладу продовжується на шість місяців без заявки вкладника.
		При цьому відсотки за кожні шість місяців, на які продовжено мінімальний термін вкладу, нараховуються по процентній ставці для вкладів даного найменування та мінімального строку, що діє в банку на день закінчення попереднього терміну вкладу, без укладання додаткових угод до договору. Поточний розмір діючої процентної ставки по вкладу вкладник може дізнатися у відділенні банку або на сайті банку (пункт 9 договору).
		Згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
		Договори банківських вкладів не містять визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов`язань за договором після закінчення терміну його дії.
		За таких обставин, частково задовольняючи позов про стягнення процентів за користування грошовим вкладом за період з 01 березня 2014 року по 07 квітня                2016 року у розмірі 690,41 доларів США, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення частини першої статті 1058 та статті                            1061 ЦК України і дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до пунктів 12 і                  13 договору проценти по 30 червня 2014 року (строк дії договору) мають виплачуватися в повному об`ємі з розрахунку 9 % річних, а проценти за останні                         6 місяців, які на момент розірвання договору ще не сплили, нараховуються за ставкою вкладу «за вимогою» з розрахунку 1% за фактичну кількість днів, що пройшли з дати оформлення вкладу чи з дати продовження мінімального строку, до дня розірвання договору.
		Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, у якій Велика Палата погодилася із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від                 10 червня 2015 року у справі № 6-36цс15, від  02 березня 2016 року у справі                                 № 6-2861цс15, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-302цс16, та не знайшла підстав для відступу від них.
		Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень в оскаржуваній частині, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів в цій частині щодо їх оцінки.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині вирішення позову про стягнення суми вкладу та відсотків - без змін.
		Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		Ураховуючи, що ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від  21 червня 2018 року було зупинено виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року в частині вирішення позову про стягнення суми вкладу та відсотків залишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від  07 лютого 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:С. Ю. Бурлаков   А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...