Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/13300/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2019.
Дата набрання законної сили: 06.06.2019
Номер судового провадження: 61-46059ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		06 червня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 640/13300/17
		провадження № 61-46059св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:  
		Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Лесько А. О., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,  
		відповідач - комунальне підприємство «Харківводоканал»,
		третя особа - генеральний директор комунального підприємства «Харківводоканал» Панов Віталій Володимирович, 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 червня 2018 року у складі судді Губської Я. В. та постанову апеляційного суду Харківської області                               від 18 вересня 2018 року у складі суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,  
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом                                      до комунального підприємства «Харківводоканал» (далі - КП «Харківводоканал»), третя особа - генеральний директор                                            КП «Харківводоканал» Панов В. В., про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. 
		 
		Позов мотивований тим, що наказом від 03 квітня 1995 року його було прийнято на роботу на посаду головного механіка до державного каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод», яке 27 січня 2012 року було перейменоване у КП «Харківводоканал». 01 лютого 2016 року його було переведено на посаду провідного інженера відділу головного механіка служби головних спеціалістів КП «Харківводоканал» згідно наказу 46/к               від 27 січня 2016 року. Наказом № 580-к від 02серпня 2017 року його було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
		Вказував, що звільнення є незаконним, оскільки відповідач при проведенні скорочення штату не виконав вимоги статті 42 КЗпП України про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації праці, якою визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Факт наявності у нього більш високої кваліфікації і продуктивності праці підтверджується документами про освіту, присвоєння кваліфікаційних розрядів, про підвищення кваліфікації, виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників. Також, він працював на керівних посадах, має тривалий стаж роботи на підприємстві, статус ветерана війни - учасника бойових дій, що  надає йому перевагу на залишення на роботі. 
		Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням уточнень, просив скасувати наказ про звільнення № 580-к від 02 серпня 2017 року, поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у відповідача                                КП «Харківводоканал» мало місце скорочення чисельності та штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, позивача було належним чином попереджено про наступне звільнення, отримано згоду профспілкового комітету на звільнення, було запропоновано позивачу всі вакантні посади на момент звільнення, від яких він відмовився, наказ про звільнення виданий повноважною особою, в межах своєї компетенції, а тому відповідач мав всі підстави для розірвання із позивачем трудового договору на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. У відділі головного механіка Служби головних спеціалістів КП «Харківводоканал» була єдина посада провідного інженера, яку займав ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для застосування вимог статті 42 КЗпП України. 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2018 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 червня 2018 року залишено без змін. 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановивши, що звільнення ОСОБА_1 відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства, скорочення проводилось у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності та штату працівників у  КП «Харківводоканал», за згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, який був попереджений про звільнення за два місяці та якому було надано списки вакантних посад, від яких він відмовився, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Переважне право залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад, у даному випадку мало місце скорочення посади позивача, яка була єдиною у відділі, а тотожні посади ліквідовувались на всьому підприємстві, тому положення статті 42 КЗпП України до даних правовідносин не застосовуються.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Доводи касаційної скарги  
		У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду,                  ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову  апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що він мав переважне право на залишення на роботі враховуючи його досвід роботи, високу кваліфікацію і статус учасника бойових дій. Відповідно до інформаційної довідки, яка міститься в матеріалах справи, станом на момент попередження про майбутнє вивільнення зазначено, що в службі головних спеціалістів в наявності три штатні одиниці провідних інженерів у трьох відділах, тому відповідачем повинні були розглядатися всі три посади щодо можливості виключення зі структури підприємства. Відповідачем не доведено, що скорочення проводилось саме посади позивача та саме у відділі де він працював, таким чином судами не з`ясовано питання, чи дійсно на підприємстві здійснювалося скорочення посади провідного інженера відділу головного механіка Служби головних спеціалістів. 
		Доводи інших учасників справи     
		У відзиві на касаційну скаргу КП «Харківводоканал» заперечує проти доводів касаційної скарги. Зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій було обґрунтовано встановлено, що наказом генерального директора                                 КП «Харківводоканал» від 06 січня 2016 року № 2 було погоджено затвердити та ввести в дію нову організаційну структуру та штатний розпис підприємства, внаслідок чого відбулось скорочення штату та чисельності працівників, зокрема скорочено посаду яку займав позивач. Судами було вірно встановлено, що позивача було попереджено про наступне вивільнення, однак останній відмовився від ознайомлення з попередженням, йому тричі було запропоновано вакантні посади, від яких заявник відмовився. Профспілкова організація, яка діє на КП «Харківводоканал» погодила вивільнення ОСОБА_1 , тому у відповідача були обґрунтовані підстави для розірвання з позивачем трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.    
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Суди установили, що  ОСОБА_1 наказом генерального директора                         КП «Харківводоканал» № 580-к від 02 серпня 2017 року був звільнений з посади провідного інженера відділу головного механіка Служби головних спеціалістів з 02 серпня 2017 року у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України. 
		Підставою для видачі наказу про звільнення № 580-к від 02 серпня 2017 року вказано наказ від 25 травня 2017 року № 520 «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату та чисельності працівників підприємства», попередження про наступне вивільнення, згода первинної профспілкової організації (витяг з протоколу від 02 серпня 2017 року № 87).
		Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
		У частині першій статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, зазначеним у частині другій цієї статті.
		 
		У відповідності до положень статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
		Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ниморганом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
		Установлено, що з 01 серпня 2017 року проводилось скорочення штату та чисельності працівників комплексів та апарату управління підприємства згідно з додатками 1, 2, 3, 4, 5, 6 до наказу генерального директора                             КП «Харківводоканал» № 520 від 25 травня 2017 року у зв`язку зі змінами в організації виробничого процесу та перерозподілом обсягів робіт, з метою оптимізації штату і чисельності працівників підприємства відповідно до наказу «Про зміни організаційної структури і штатного розкладу»                               від 06 січня 2016 року № 2. 
		Згідно додатку № 6 до наказу № 520 від 25 травня 2017 року в Службі головних спеціалістів у відділі головного механіка скорочується посада провідного інженера (1 одиниця), зазначено - ОСОБА_1 
		30 травня 2017 року ОСОБА_1 було надано для ознайомлення попередження про вивільнення від 30 травня 2017 року та пропозиції щодо наявних вакансій, однак останній від підпису про ознайомлення відмовився, про що було складено відповідний акт.
		14 червня 2017 року до первинної профспілкової організації                                         КП «Харківводоканал» було направлено подання щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 
		02 серпня 2017 року на засіданні профспілки, членом якої був позивач, було розглянуто питання щодо надання дозволу на звільнення ОСОБА_1 та згідно витягу з протоколу № 87 засідання первинної профспілкової організації КП «Харківводоканал» від 02 серпня 2017 року було надано дозвіл на звільнення ОСОБА_1 . 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Встановивши, що у відповідача дійсно мало місце скорочення чисельності та штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, позивача було належним чином попереджено про наступне звільнення, запропоновано позивачу всі вакантні посади на момент звільнення, від яких він відмовився, наказ про звільнення виданий повноважною особою, в межах своєї компетенції, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що за наявності попередньої згоди профспілкового комітету звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства та без порушень прав ОСОБА_1 . 
		Посилання у касаційній скарзі на те, що суди не звернули уваги що позивач має переважне право залишення на роботі у разі скорочення чисельності чи штату працівників відповідно до статті 42 КЗпП Українита Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є необґрунтованими, оскільки наявність переважного права має значення, коли звільненню у зв`язку із скороченням підлягають декілька працівників, і роботодавець у такому випадку зобов`язаний враховувати наявність переважного права при працевлаштуванні працівника, чия посада скорочується, та інших працівників, які такого права не мають, але їх посади також скорочуються. 
		Проте у справі, яка переглядається судами встановлено, що згідно додатків до наказу № 520, довідок відділу кадрів КП «Харківводоканал» посада провідного інженера, яку обіймав позивач була єдиною в межах відділу головного механіка, де працював позивач, а всі тотожні посади, тій яку займав позивач, підлягали скороченню по всьому підприємству КП «Харківводоканал», а тому суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушень відповідачем вимог статті 40, 42, частини третьої                   статті 49-2 КЗпП України.
		За викладених обставин, не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що у Службі головних спеціалістів на момент звільнення позивача було в наявності три штатні одиниці провідних інженерів у трьох відділах, оскільки такі доводи спростовуються встановленими судом обставинами та штатним розписом КП «Харківводоканал».    
		Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального або процесуального права, та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
		При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2018 року залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:                                                                                                          С. П. Штелик 
		 
		                                                                                                               А. А. Калараш    
		 
		                                                                                                               А. О. Лесько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...