Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 496/2533/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про визнання особи такою, що втратила право користуванням жилим приміщенням.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.06.2019.
Дата набрання законної сили: 06.06.2019
Номер судового провадження: 61-20500ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		06 червня 2019 року
		 
		м. Київ
		 
		справа № 496/2533/16-ц
		 
		провадження № 61-20500св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 , 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення  Апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів: 
		Таварткіладзе О. М., Дрішлюка А. І., Сєвєрової Є. С., від 16 березня 
		2017 року.
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У липні 2016 року  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до 
		 ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
		 
		Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 жовтня 2013 року. У будинку зареєстрований її батько ОСОБА_2 , однак він у ньому не проживає з червня 2014 року, його особистих речей у будинку немає.
		 
		Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати відповідача таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Біляївського районного суду Одеської області, у складі судді Трушиної О. І., від 27 січня 2017 року позов задоволено. Визнано 
		ОСОБА_2 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не проживає у спірному будинку понад один рік без поважних причин, а тому наявні підстави для застосування до спірних правовідносин частини другої 
		статті 405 ЦК України та визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним будинком.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи встановлено, що причиною тимчасової відсутності відповідача у спірному будинку є неприязні відносини між учасниками справи та непорозуміння щодо користування спірним будинком, а тому висновок суду першої інстанції про втрату відповідачем права користування будинком не відповідає встановленим у справі обставинам і нормам чинного законодавства.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала 
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку депутатському акту від 18 липня 2016 року та не звернув увагу на те, що відповідно до цього акту встановлено непроживання відповідача у спірному будинку більше двох років. На думку заявника, суд апеляційної інстанції не у повному обсязі встановив фактичні обставини справи та неправильно застосував до спірних правовідносин положення статей 355, 356, 358 ЦК України.
		 
		Короткий зміст відзиву (заперечення) на касаційну скаргу 
		 
		У відзиві (запереченні) на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржене рішення суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вказував, що позивач створювала йому перешкоди у користуванні спірним будинком, змінили замки. Спірний будинок є єдиним місцем проживання відповідача, іншого житла він не має.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
		 
		Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
		№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» 
		(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		03 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 496/2533/16-ц передано судді-доповідачу.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Кифоренко Р. Б. 24 жовтня 2013 року (а. с. 5-6).
		 
		Акт обстеження житлового будинку від 18 липня 2016 року, складений депутатом Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Цибулею І. О., у присутності сусідів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , містить інформацію про те, що ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_1 , зареєстрований у спірному будинку, але не проживає протягом двох років, його особистих речей у будинку немає (а. с. 20).
		 
		Зі змісту зазначеного акту обстеження житлового будинку від 18 липня 
		2016 року слідує, що обстеження будинку проведено на предмет встановлення проживання ОСОБА_6 , утой час як акт складено про непроживання ОСОБА_2 .Допитані в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пояснили, що на прохання позивача вони підписали акт депутата сільської ради ОСОБА_7 . При цьому у сам будинок у день підписання акту вони не заходили і будинок не обстежували на предмет знаходження у будинку як відповідача, так і його речей. 
		 
		Позивач не заперечувала, що акт був складений депутатом сільської ради на її прохання. При складанні акту до будинку ані свідки, ані сам депутат не заходили. У будинку є деякі речі відповідача - телевізор, холодильник, інші речі, які він може забрати у будь-який момент. 
		 
		Згідно з довідкою Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області від 18 липня 2016 року № 1823 ОСОБА_8 зареєстрована у будинку по АДРЕСА_1 з 1994 року, а ОСОБА_2 - з 1987 року (а. с. 21).
		 
		Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 09 лютого 2017 року, виданого Біляївським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 
		 
		Встановлено, що після набуття 24 жовтня 2013 року позивачем права власності на спірний будинок у порядку спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_10 та влаштування позивачем власного життя, відносини між позивачем і відповідачем погіршилися.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Положеннями частини третьої статті 47 Конституції Українивизначено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
		 
		Частиною першою статті 383 ЦК Українипередбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
		Відповідно до статті 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
		 
		Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		 
		Відповідно до частини першої статті 156 ЖК УРСРчлени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені у частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 405 ЦК Україничлени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
		 
		Підстави втрати членом сім`ї власника житла права користування цим житлом передбачені частиною другою статті 405 ЦК України, згідно з якою член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
		 
		Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		 
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		 
		Встановивши, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності відповідача у спірному будинку понад один рік без поважних причин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Причиною відсутності відповідача за вказаною адресою є неприязні стосунки з позивачем, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості вільно та безперешкодно користуватись спірним будинком. При цьому судом апеляційної інстанції правильно враховано те, що іншого житла відповідач не має, а задоволення вказаних вимог призведе до порушення права ОСОБА_2 на житло, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено із порушенням норм матеріального і процесуального права, зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                     Є. В. Синельников
		 
		                                                                                                                  С. Ф. Хопта
		 
		                                                                                                                  В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...