Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 717/2052/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.06.2019.
Дата набрання законної сили: 15.05.2019
Номер судового провадження: 14-632цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		15 травня 2019 року
		 
		м. Київ
		 
		Справа № 717/2052/16-ц
		 
		Провадження № 14-632цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко  Н. П. , Прокопенка О. Б. , Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., 
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4),
		відповідач - ОСОБА_5 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6 ,
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_5 
		 
		на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року у складі судді Туржанського В. В., ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2017 року у складі судді Лисака І. Н. та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 18 травня 2017 року у складі колегії суддів Лисака І. Н., Владичана А. І., Міцнея В. Ф.
		 
		у цивільній справі за позовом ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6 , про усунення перешкод у користуванні орендованими земельними ділянками та відшкодування збитків, і
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У грудні 2016 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив: усунути перешкоди у здійсненні права користування орендованими земельними ділянками, які чиняться ОСОБА_5 , зобов`язавши його забезпечити вільний доступ до земельних ділянок: кадастровий номер  НОМЕР_1 площею 0,87 га та кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,8701 га, які розташовані на території Грушовецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області (далі - Сільрада) та заборонити ОСОБА_5 (або за його наймом іншим особам) проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на вказаних земельних ділянках на період дії договору їх оренди, які укладені 28 травня 2015 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ; стягнути з ОСОБА_5 збитки, завдані самовільним втручанням в господарську діяльність позивача у розмірі 37 627,97 грн.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність і 28 травня 2015 року уклав з ОСОБА_6 договори оренди земельних ділянок, площею 0,87 га та 0,8701 га, які знаходяться на території Сільради.
		 
		Зазначав, що навесні ОСОБА_5 перешкоджав йому у проїзді до орендованих земельних ділянок, тобто вчиняв перешкоди у доступі до належного йому на праві власності нерухомого майна. Такими діями йому завдано збитків, оскільки він не засіяв земельні ділянки, не зміг отримати та зібрати врожай, однак поніс витрати з орендної плати. Від втручання відповідача у господарську діяльність, не отримав доходи, які б він міг отримати в результаті реалізації сої, вирощеної на цих земельних ділянках.
		 
		Позивач просив позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		 
		Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року позов ФОП ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_5 не вчиняти ФОП ОСОБА_4 перешкоди у доступі до земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , та земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2 у період дії договорів оренди цих земельних ділянок, укладених 28 травня 2015 року між ФОП  ОСОБА_4 та ОСОБА_6 В іншій частині позовних вимог ФОП  ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач вчинив перешкоди у користуванні належними позивачу на праві оренди земельними ділянками. ОСОБА_5 не давав проїзду сільськогосподарської техніки ФОП  ОСОБА_4 до цих земельних ділянок. У 2016 році орендовані позивачем земельні ділянки використовувалися Сільськогосподарським кооперативом «Бабинський» (далі - СГК «Бабинський»; Кооператив), а не відповідачем, при цьому підтвердження використання останнім спірних земельних ділянок на даний час та проведення сільськогосподарських робіт на них в майбутньому відсутні. Докази спричинення відповідачем збитків у заявленому ФОП ОСОБА_4 розмірі відсутні.
		 
		Також суд першої інстанції вказав, що відповідач діяв як фізична особа, а не директор СГК « Бабинський ».
		 
		ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ФОП ОСОБА_4 
		 
		ФОП ОСОБА_4 також оскаржив до Апеляційного суду Чернівецької області вказане рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про відшкодування збитків.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 24 лютого 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області залишено без руху та надано строк для виправлення недоліків апеляційних скарг.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
		 
		Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_5 не в повному обсязі виконав вимоги суду в ухвалі про залишення його апеляційної без руху.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 18 травня 2017 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано. Позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_4 26 439,62 грн у рахунок відшкодування завданих втручанням у господарську діяльність збитків. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Суд апеляційної інстанції вбачав правові підстави для покладення на відповідача майнової відповідальності у вигляді упущеної вигоди, пов`язаної з вирощуванням сої у заявленому ФОП ОСОБА_4 розмірі за перешкоджання ОСОБА_5 проїзду сільськогосподарської техніки до орендованих позивачем земельних ділянок.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2017 року
		 
		У липні 2017 року    ОСОБА_5 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року в частині зобов`язання його не чинити перешкод у доступі ФОП ОСОБА_4 до спірних земельних ділянок на час дії договорів оренди, укладених ФОП ОСОБА_4 з ОСОБА_6 та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2017 року, а провадження у справі закрити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2017 року
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції неправильно обраховано суму судового збору, яка підлягала сплаті за подачу ним апеляційної скарги.
		 
		Крім того зазначає, що особою, яка повинна відповідати за вказаним позовом є СГК «Бабинський» у якого з ФОП ОСОБА_4 виникли господарські відносини, у зв`язку із чим згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 18 травня 2017 року
		 
		У липні 2017 року    ОСОБА_5 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 18 травня 2017 року, а провадження у справі закрити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 18 травня 2017 року
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що він діяв як посадова особа - директор СГК «Бабинський», оскільки Кооператив користується спірними земельними ділянками, а також і сусідніми земельними ділянками, тому він, як фізична особа, не є тією особою, що повинна відповідати за позовом ФОП ОСОБА_4 у даній справі.
		 
		Також зазначав, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано позицію власника вказаних земельних ділянок у спірних правовідносинах, а також не враховано, що позивач не може вважатися їх орендарем, з огляду на те, що акти меж земельних ділянок не підписувалися власниками сусідніх земельних ділянок.
		 
		Крім того, зауважив, що визначена апеляційним судом сума збитків (упущеної вигоди) є надуманою, оскільки відсутні докази, що розрахунки, зроблені позивачем є належними. Зазначав, що у ФОП ОСОБА_4 виникли господарські відносини із суб`єктом господарської діяльності СГК «Бабинський», який і повинен відповідати перед позивачем у цьому спорі, а тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		ОСОБА_5 наголошував, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без його участі, хоча він повідомляв суд про поважність причин неявки та звертався із клопотаннями про відкладення її розгляду, вказував, що апеляційним судом порушено порядок дослідження нових доказів.
		 
		Позиція інших учасників справи
		 
		До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_4. на касаційні скарги, у яких він просить закрити касаційне провадження в частині оскарження ОСОБА_5 рішення суду першої інстанції, а в частині оскарження судових рішень апеляційного суду залишити їх без змін.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2018 року справу призначено до розгляду, ухвалою від 18 грудня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 грудня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Вирішуючи питання юрисдикційності спору, у зв`язку з чим справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, слід зазначити таке.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		На час звернення до суду та розгляду справи процесуальне законодавство містило критерії розмежування справ за предметною та суб`єктною підсудністю.
		 
		Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України у редакції, що діяла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 
		1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 
		3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
		 
		При цьому, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		 
		За положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; тут і далі у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 зазначеного Кодексу господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
		 
		Статтею 12 ГПК України визначено юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин і віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів, а також справ у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
		 
		Суд установив, що ФОП ОСОБА_4 з 28 травня 2015 року орендує земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,87 га та кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,8701 га, належні ОСОБА_6 
		 
		12 квітня 2016 року ОСОБА_5 перешкоджав проїзду сільськогосподарської техніки ФОП ОСОБА_4 до вказаних вище земельних ділянок для їх обробітку.
		 
		Звертаючись до суду з позовом, ФОП ОСОБА_4 вказував про порушення своїх прав орендаря саме діями ОСОБА_5 , а також спричинення йому збитків внаслідок неможливості використання земельних ділянок саме діями ОСОБА_5 як фізичної особи.
		 
		Згідно з довідками Відділу Держгеокадастру у Кельменецькому районі Чернівецької області від 07 листопада 2016 року, ні ОСОБА_5 , ні СГК «Бабинський» не є орендарями належних ОСОБА_6 земельних ділянок.
		 
		Основним доводом касаційних скарг ОСОБА_5 є те, що спір виник з господарських відносин. Він не є тією особою, яка повинна відповідати за вказаним позовом. Відповідачем повинно бути СГК «Бабинський», яке й використовувало належні ФОП ОСОБА_4 на праві оренди земельні ділянки, у зв`язку із чим вважав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Згідно зі статтею 11 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		 
		З урахуванням вимог статей 27, 31 цього Кодексу позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.
		 
		Частиною першою статті 33 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
		 
		Клопотання про заміну відповідача до суду не надходило.
		 
		Правове регулювання захисту права власності визначене главою 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		 
		Зокрема, частиною другою, третьою статті 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
		 
		Відповідно до частини першої статті 391 цього Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		 
		Відповідно до статті 27 цього Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
		 
		Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		 
		Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		 
		За змістом статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, в тому числі відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також відшкодування заподіяних збитків.
		 
		Відповідно до пункту «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
		 
		Статтею 157 цього Кодексу передбачено порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, за яким відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють, зокрема громадяни, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.
		 
		Зі змісту позовної заяви убачається, що ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду за захистом своїх цивільних прав - відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, заподіяних, саме відповідачем - ОСОБА_5 , який особисто перешкоджав проїзду йому з працівниками до орендованих земельних ділянок для проведення посівних робіт.
		 
		Тобто позивач, вільно, на власний розсуд, обиравши спосіб здійснення свого права, шляхом звернення з позовом до особи, винної, на його думку, в порушенні його майнових прав і суб`єкта деліктної відповідальності - безпосереднього заподіювача шкоди, ставить питання про відшкодування за його рахунок заявленої суми збитків, понесених ФОП ОСОБА_4 в якості вартості неотриманого врожаю сої та витрат, пов`язаних з виплатою орендної плати внаслідок втручання ОСОБА_5 як фізичної особи в його господарську діяльність.
		 
		Жодних вимог до СГК «Бабинський» ФОП ОСОБА_4 не заявив.
		Суди попередніх інстанцій, урахували принцип диспозитивності, вимоги статті 33 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи, за змістом якої ініціатива щодо заміни первісного відповідача повинна виходити саме від позивача. Оскільки позивач визначив  ОСОБА_5 , як фізичну особу, ймовірним суб`єктом порушення його прав, свобод, законних інтересів, які й становлять зміст спірних правовідносин і з приводу якого суд повинен ухвалити рішення, а тому суд першої інстанції та апеляційний суд правильно розглянули справу в порядку цивільного судочинства.
		 
		З урахуванням складу учасників справи, з огляду на суб`єктний склад та предмет спору, відсутні правові підстави для віднесення вказаної справи до категорії господарських спорів, оскільки справи за позовами ФОП (юридичних осіб) до фізичних осіб про відшкодування збитків розглядаються в порядку цивільного судочинства.
		 
		Разом з тим, ні суд апеляційної інстанції, ні суд першої інстанції не встановили, чи є ОСОБА_5 тією особою, яка має відповідати за позовом, так як не перевірено його доводів щодо перебування спірних земельних ділянок в оренді СГК «Бабинський», яке їх обробляє, та тих обставин, що відповідач діяв як посадова особа - директор кооперативу, від імені вказаного кооперативу, а не самостійно як фізична особа, та чи пов`язані вказані дії з виконанням ОСОБА_5 як директором кооперативу, іншої діяльності від імені кооперативу.
		 
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що встановлення вказаних обставин істотно може вплинути на розгляд справи, оскільки відповідно до вимог частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		 
		Що стосується вимог касаційних скарг ОСОБА_5 в частині перегляду рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 18 травня 2017 року, то Велика Палата Верховного Суду зазначає наступне.
		 
		Пунктом 5 частини першої статті 3 ЦК України передбачено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.
		 
		За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, в тому числі, й завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
		 
		Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		У частині першій, третій статті 22 ЦК України вказано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
		 
		Однією із форм цивільно-правової відповідальності та основною підставою для відшкодування особі збитків (майнової шкоди) є пошкодження чи знищення її майна або порушення особистих немайнових прав, тобто порушення суб`єктивних цивільних прав цієї особи.
		 
		Для захисту цивільних прав та інтересів необхідно з`ясувати, зокрема, чи має особа відповідне право або інтерес та чи були вони порушені і ким саме.
		 
		Суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими вимоги про стягнення з ОСОБА_5 на користь позивача 26 439,62 грн в якості відшкодування збитків, з огляду на наявність усіх складових для покладення на відповідача цивільної відповідальності, а саме: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку між ними та винного умислу при відсутності посилань ОСОБА_5 та будь-яких обставин, що могли вплинути на ступінь його вини.
		 
		Також з матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження своїх вимог щодо стягнення збитків подав до суду першої інстанції роздруківку із сайту оголошень http://agrotorg.net, щодо роздрібної ціни сої, з аграрного сайту http://agrotender.com.ua щодо її ціни оптового продажу, а також довідку Управління агропромислового розвиту Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області (далі - Управління АПК Кельменецької РДА) від 11 серпня 2016 року про урожайність сої по району за період з 2011 по 2015 роки (т. 1, а. с. 17-19).
		 
		Апеляційний суд при апеляційному розгляді справи та при ухваленні нового рішення в цій частині, крім зазначених документів, взяв до уваги розрахунок розміру упущеної вигоди, довідку Вартиковецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області від 28 березня 2017 року, довідки Управління АПК Кельменецької РДА № 03-02/43 та № 03-02/42, норми витрат гербіцидів, свідоцтва про реєстрацію машин та їх технічні характеристики, довідку про доходи механізатора позивача, витяг із журналу реєстрації наказів з кадрових питань та інші документи, що були додані стороною позивача 04 квітня 2017 року до цього суду після розгляду справи в суді першої інстанції (т.1, а. с. 114-133).
		 
		Жодних заяв (клопотань) про визнання поважними причин неподання цих доказів до суду першої інстанції від сторони позивача не надійшло.
		 
		Однак, згідно з положеннями частини другої статті 303 ЦПК України в редакції чинній на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
		 
		Між тим, досліджуючи надані апеляційній інстанції сторонами нові докази, суд не з`ясував поважність причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, узагалі не обговорював можливість їх прийняття (протоколи судових засідань від 05 та 18 квітня 2017 року таких даних не містять; на диску звукозапису судового засідання від 18 травня 2017 року такі дані також відсутні), не мотивував свій висновок та не зазначив про це в судовому рішенні.
		 
		Дослідивши з порушенням норм процесуального права нові докази, апеляційний суд не зазначив, які порушення норм матеріального чи процесуального права були допущені судом першої інстанції при ухваленні рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення збитків та не вказав, які обставини, що мають значення для справи, неповно з`ясовані судом (із урахуванням того, що суд не встановив фактичних обставин справи та не дав їм відповідної оцінки).
		 
		Крім того, у порушення вимог статті 294 і частини першої статті 300 ЦПК України в редакції чинній на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції прийняв доповнення до апеляційної скарги разом із новими доказами, які були подані з пропущенням визначеного вказаними процесуальними нормами строку.
		 
		Оскільки порушення судів попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення дляправильного вирішення справи, рішення апеляційного суду, а також рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення збитків на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Щодо оскарження ОСОБА_5 ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2017 року, то Велика Палата Верховного Суду зазначає наступне.
		 
		Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року, суддя апеляційного суду виходив із того, що згідно з ухвалою про залишення без руху його апеляційної скарги від 24 лютого 2017 року, останній повинен доплатити 2 391,60 грн судового збору. Однак, ОСОБА_5 сплачено лише 875,80 грн, що свідчить про неповне виконання вимог суду.
		 
		Всього за подачу апеляційної скарги ОСОБА_5 сплачено 1 515,80 грн. 
		 
		Суддя апеляційного суду, визначаючи розмір судового збору, який підлягав сплаті ОСОБА_5 за подачу апеляційної скарги, вважав, що з огляду на його вимоги та доводи, предметом оскарження є дві вимоги немайнового характеру, оскільки предметом спору в частині усунення перешкод у користуванні нерухомим майном зазначено про дві земельні ділянки.
		 
		Проте таких висновків суддя апеляційного суду дійшов із порушенням вимог процесуального закону.
		 
		Частиною третьою статті 6 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
		 
		Підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI в редакції, чинній на момент подання ОСОБА_5 апеляційної скарги встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору, становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
		 
		Як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги ОСОБА_5 , останній просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині його зобов`язання не чинити перешкод у користуванні земельними ділянками: кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,87 га та кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,8701 га, які розташовані на території Сільради.
		 
		Оскільки вказана вимога не підлягає вартісній оцінці, суд апеляційної інстанції правильно відніс її до вимог немайнового характеру.
		 
		Однак, судом апеляційної інстанції не враховано, що під позовною вимогою немайнового характеру, розуміється передбачена законом вимога про вчинення чи утримання від вчинення певних дій чи юридичних обов`язків, яка характеризується наявністю чітко сформульованої вимоги до визначеного суб`єкта, на якого вона поширюється, при цьому предмети спору (об`єкти спірних правовідносин, якими у цій справі є земельні ділянки) та, зокрема, їх кількість, в даному випадку не мають процесуального значення, оскільки останні враховуються саме при визначенні/перевірці ціни позову за вимогами майнового характеру для обрахування судового збору.
		 
		Враховуючи викладене, висновок судді апеляційного суду про необхідність сплати ОСОБА_5 суми судового збору за подачу апеляційної скарги, виходячи із розрахунку за дві позовних вимоги немайнового характеру є помилковим.
		 
		З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду на підставі частини шостої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
		 
		Оскільки рішення судів попередніх інстанцій скасовуються, а справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, правові підстави для передачі справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_5 відсутні.
		 
		Крім того, враховуючи, що розгляд справи не вирішено, то розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 259, 265, 389, 400, 402, 406, 409, 411, 416, 417, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_5 задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2017 рокускасувати.
		 
		Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 18 травня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                     О. М. Ситнік
		 
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                          Л. М. Лобойко
		С. В. Бакуліна                                          О. Б. Прокопенко
		В. В. Британчук                                        Л. І. Рогач
		Д. А. Гудима                                            І. В. Саприкіна
		О. С. Золотніков                                     В. Ю. Уркевич          
		В. С. Князєв                                             О. Г. Яновська
		Н. П. Лященко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...