Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/12638/15-ц : Окремі процесуальні питання; Заява про роз’яснення судового рішення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2019.
Дата набрання законної сили: 05.06.2019
Номер судового провадження: 14-167цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		05 червня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 755/12638/15 
		Провадження № 14-167цс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Лященко Н. П., 
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Олімпія», Приватне підприємство «Ангропродукт», про зміну управителя фонду фінансування будівництва, зобов`язання вчинити певні дії, 
		ВСТАНОВИЛА:
		У червні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (далі - ПАТ «УПБ»), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Олімпія» (далі - ТОВ «ФК «Олімпія»), Приватне підприємство «Ангропродукт» (далі - ПП «Ангропродукт»), про зміну управителя фонду фінансування будівництва (далі - ФФБ), зобов`язання вчинити певні дії.
		Позовну заяву мотивовано тим, що 27 березня 2014 року рішенням правління ПАТ «УПБ» затверджено Правила фонду фінансування будівництва (далі - Правила ФФБ) виду А, створеного для фінансування будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1 , управителем якого є зазначений банк. 03 жовтня 2012 року між ПАТ «УПБ» та ПП «Ангропродукт» укладено угоду про фінансування будівництва. Також між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (як довірителями ФФБ) і ПАТ «Український професійний банк» укладені договори про участь у ФФБ. Діяльність управителя ФФБ з довірчого управління коштами за договорами з юридичними та фізичними особами ПАТ «УПБ» здійснював на підставі банківської ліцензії № 132 від 18 жовтня 2011 року. 28 травня 2015 року Правлінням Національного банку України (далі - НБУ) прийнято постанову № 348, якою ПАТ «УПБ» віднесено до неплатоспроможних. Також виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28 травня 2015 року № 107 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «УПБ». У зв`язку з викладеним у позивачів виникли сумніви щодо належного виконання відповідачем своїх обов`язків з управління ФФБ. 
		З огляду на це ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили здійснити заміну управителя ФФБ виду А, створеного для фінансування будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1 , забудовником якого є ПП «Ангропродукт», з ПАТ «УПБ» на ТОВ «ФК «Олімпія»; передати ФФБ виду А, створений для фінансування будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1, забудовником якого є ПП «Ангропродукт», його документацію в повному обсязі та кошти оперативного резерву цього фонду від ПАТ «УПБ» до ТОВ «ФК «Олімпія»; визнати нового управителя ТОВ «ФК «Олімпія» правонаступником за угодою про фінансування будівництва № 10131-ВСІБ від 03 жовтня 2012 року, іпотечним договором від 03 жовтня 2012 року (зі змінами та доповненнями), договором доручення з відкладальними умовами              № 10132-ВСІБ від 03 жовтня 2012 року, договором відсутплення майнових прав на нерухомість з відкладальними умовами № 10133-ВСІБ від за цією ж датою та всіма укладеними з фізичними особами договорами про участь у ФФБ.
		Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року позов задоволено частково. Замінено управителя ФФБ виду А, створеного для фінансування будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1 , забудовником якого є ПП «Ангропродукт», з ПАТ «УПБ» на ТОВ «ФК «Олімпія». Зобов`язано ПАТ «УПБ» передати ТОВ «ФК «Олімпія» ФФБ виду А, створений для фінансування будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1, забудовником якого є ПП «Ангропродукт», його документацію в повному обсязі та кошти оперативного резерву цього фонду. У задоволенні решти позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПАТ «УПБ» не відповідає характеристикам та необхідним умовам управителя ФФБ визначеним у Законі України від 19 червня 2003 року № 978-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі - Закон № 978-IV), тому не може виконувати взяті на себе зобов`язання, передбачені договорами про участь у ФФБ. Кошти оперативного резерву є частиною ФФБ, у зв`язку із чим кошти такого фонду у повному обсязі мають бути передані в управління іншій фінансовій установі на підставі статті 23 Закону № 978-IV.
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2016 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року в частині зобов`язання ПАТ «УПБ» передати ТОВ «ФК «Олімпія» кошти оперативного резерву ФФБ виду А залишено без змін.
		Рішення суду першої інстанції в іншій частині сторонами оскаржене не було, тому в апеляційному порядку не перевірялося. 
		Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що позовна вимога про зобов`язання ПАТ «УПБ» передати ТОВ «ФК «Олімпія» кошти оперативного резерву ФФБ виду А, створеного для фінансування будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1 відповідає вимогам закону, тому наявні підстави для задоволення позову в цій частині.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2016 року скасовано ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2016 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Ухвалу суду касаційної інстанції мотивовано тим, що апеляційний суд не зауважив, що кошти, які обліковуються на рахунках ФФБ, підлягають поверненню довірителям у межах ліквідаційної процедури у порядку, визначеному статтею 52 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі також - Закон № 4452-VI), та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про передачу коштів оперативного резерву.
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року залишено без змін рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання ПАТ «УПБ» передати ТОВ «ФК «Олімпія» кошти оперативного резерву ФФБ виду А, створеного для фінансування будівництва житлового комплексу АДРЕСА_1.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що в разі ліквідації управителя ФФБ кошти на рахунку ФФБ не включаються до ліквідаційної маси управителя ФФБ і спрямовуються виключно на задоволення вимог довірителів до управителя ФФБ згідно з Правилами ФФБ. Посилання в апеляційній скарзі на приписи статті 52 Закону № 4452-VI, згідно з якими задоволення вимог кредиторів банку здійснюється за рахунок одержаних від реалізації майна банківської установи грошових коштів у порядку черговості, апеляційний суд визнав необґрунтованими, оскільки спірні кошти не є майном банку, а сформовані довірителями ФФБ і передані управителю в довірчу власність. Суд також зазначив, що включення вимог довірителів до банку - управителя ФФБ до сьомої черги вимог кредиторів у порядку, встановленому Законом № 4452-VI, свідчить про намір Фонду гарантування вкладів фізичних осіб використати вказані кошти на задоволення вимог інших кредиторів банку, вимоги яких підлягають задоволенню перед сьомою чергою кредиторів, що не ґрунтується на законі та є несправедливим. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що кошти оперативного резерву є частиною ФФБ, у зв`язку із чим кошти ФФБ у повному обсязі мають бути передані в управління іншій фінансовій установі в порядку, встановленому статтею 23 Закону № 978-IV.
		У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «УПБ», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині зобов`язання ПАТ «УПБ» передати до ТОВ «ФК «Олімпія» кошти оперативного резерву ФФБ, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди неправильно застосували Закон № 4452-VI. Під час здійснення ліквідації банку не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури. Суди не врахували, що задоволення вимог кредиторів банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію, зокрема повернення коштів, які обліковуються на рахунках ФФБ, може бути здійснено виключно у процедурі ліквідації банку та в порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону           № 4452-VI. Законодавець не наділяє суди загальної юрисдикції правом змінювати черговість задоволення кредиторських вимог до неплатоспроможного банку, який визначений спеціальним законом.
		У червні 2017 року ТОВ «ФК «Олімпія» подало до суду заперечення на касаційну скаргу, зазначивши, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги.
		Інші учасники справи своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги не скористалися.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII).
		У підпункті 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)у редакції Закону              № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до статті 388 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		14 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року справу призначено до розгляду.
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 06 лютого 2019 року передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає, що справа містить виключну правову проблему.
		Зокрема, норми частини другої статті 23 Закон № 978-IV є неоднозначними та потребують роз`яснення щодо їх застосування. На думку колегії суддів, положення частини другої зазначеної статті не узгоджуються з нормами Закону № 4452-VI та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2.
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2019 року справу прийнято до розгляду.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Як установили суду під час розгляду справи та вбачається з її матеріалів, рішенням правління ПАТ «УПБ» від 27 березня 2014 року затверджено Правила ФФБ виду А, створеного для фінансування будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .
		Між ПАТ «УПБ» та позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договори про участь у ФФБ від 11 вересня 2013 року за № 10131-ВСІБ-010, від 23 лютого 2015 року № 10131-ВСІБ-008 та від 27 грудня 2013 року            № 10131-ВСІБ-026 відповідно, за якими довірителі на підставі повного визнання ними Правил ФФБ виду А, створеного для фінансування будівництва житлового комплексу за вищевказаною адресою, дали згоду на участь у ФФБ виду А та взяли на себе зобов`язання виконувати Правила ФФБ, передати управителю грошові кошти в управління з метою отримання у власність об`єктів інвестування, а управитель зі свого боку взяв на себе зобов`язання прийняти в управління кошти відповідно до Правил ФФБ.
		На підставі постанови Правління НБУ від 28 травня 2015 року № 348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 травня 2015 року № 107 запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «УПБ», у зв`язку із чим останнє не відповідає характеристикам та необхідним умовам управителя ФФБ, а тому не може виконувати взятих на себе зобов`язань, передбачених договорами про участь у ФФБ.
		Натомість ТОВ «ФК«Олімпія» відповідає вимогам Закону № 978-IV до управителя ФФБ, оскільки має ліцензію від 02 жовтня 2014 року № 2839 на право діяльності із залученням коштів установників управління майном для фінансування об`єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю і його статутний фонд становить 25 000 000,00 грн.
		Згідно з довідкою ПАТ «УПБ» залишок коштів на оперативному резерві згідно з угодою про фінансування будівництва від 03 жовтня 2012 року № 10131-ВСІБ складає 392 960,65 грн.
		Відповідно до статті 1 Закону № 978-IV цей Закон встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю.
		Стаття 2 зазначеного Закону визначає ФФБ як кошти, передані управителю ФФБ в управління, які використані чи будуть використані управителем у майбутньому на умовах Правил ФФБ та договорів про участь у ФФБ.
		Управитель ФФБ - це фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами ФФБ та відповідає вимогам, встановленим цим Законом (стаття 2 Закону № 978-IV).
		Установником управління майном Закон № 978-IV визначає особу, яка передає майно управителю в довірчу власність на підставі договору управління майном.  Для ФФБ - це довіритель.
		Згідно з пунктом 2.1 Правил ФФБ управитель відповідно до рішення правління управителя створює ФФБ виду А з метою фінансування будівництва житлового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. 
		Основною метою створення ФФБ є отримання довірителями у власність об`єктів інвестування (пункт 2.3 Правил ФФБ).  
		Відповідно до статті 11 Закону № 978-IV ФФБ вважається створеним після затвердження управителем Правил ФФБ, укладання договору із забудовником  та відкриття рахунків ФФБ. Для кожного ФФБ відкриваються окремі рахунки. Будь-які обмеження щодо кількості об`єктів будівництва, що можуть споруджуватися в рамках кожного ФФБ, а також щодо обсягів залучених управителем ФФБ в управління коштів не встановлюються. Банк-управитель відкриває рахунки ФФБ у своєму балансі.
		Рахунки ФФБ управитель використовує для: обліку залучених в управління коштів; здійснення розрахунків за операціями з управління ФФБ; зберігання оперативного резерву, сформованого за рахунок залучених в управління коштів. 
		Облік коштів, внесених довірителями до ФФБ, а також облік коштів, спрямованих управителем з ФФБ на фінансування будівництва, управитель здійснює відокремлено від іншого майна управителя, а також від інших ФФБ. 
		Відповідно до пункту 3.1 Правил ФФБ управитель ФФБ здійснює управління ФФБ на правах довірчої власності відповідно до Правил ФФБ та договорів про участь у ФФБ. Управитель ФФБ здійснює облік коштів довірителів, залучених до ФФБ, та активів ФФБ окремо від обліку результатів своєї господарської діяльності та складає відокремлений баланс ФФБ.
		Таким чином, ПАТ «УПБ» як управителю ФФБ були передані грошові кошти довірителів на праві довірчої власності. 
		Правова природа довірчої власності полягає у наданні довірчому власнику речового права, обмеженого цільовим характером його здійснення в інтересах визначених осіб. Довірчий власник здійснює право власності на об`єкт довірчої власності лише для досягнення визначеної мети, яка обтяжує право довірчої власності. У справі, яка переглядається, такою метою є фінансування будівництва житлового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
		Суд першої інстанції, встановивши, що ПАТ «УПБ» не відповідає характеристикам та необхідним умовам управителя ФФБ та не може виконувати взятих на себе зобов`язань, передбачених договорами про участь у ФФБ, дійшов висновку про заміну управителя ФФБ виду А, створеного для фінансування будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1 , забудовником якого є ПП «Ангропродукт», з ПАТ «УПБ» на ТОВ «ФК «Олімпія».
		Рішення суду першої інстанції було оскаржено в апеляційному порядку лише в  частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання ПАТ «УПБ» передати ТОВ «ФК «Олімпія» кошти оперативного резерву ФФБ виду А, створеного для фінансування будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення суду першої інстанції оскаржене не було. 
		Таким чином, предметом перегляду в касаційному порядку є рішення суду першої інстанції від 01 лютого 2016 року виключно в частині позовних вимог щодо передачі новому управителю ФФБ - ТОВ «ФК «Олімпія» коштів оперативного резерву ФФБ та ухвала апеляційного суду від 23 лютого 2017 року. 
		Відповідно до частини третьої статті 17 Закону № 978-IV оперативний резерв, сформований управителем за конкретним об`єктом будівництва на окремих рахунках ФФБ, є строковими коштами, які після введення цього об`єкта будівництва в експлуатацію управитель перераховує забудовнику в порядку, визначеному договором між управителем та забудовником. Для ФФБ виду А оперативний резерв перераховується забудовнику в повному обсязі. 
		Кошти оперативного резерву, сформованого управителем відповідно до встановлених обмежень за рахунок отриманих в управління коштів, управитель використовує для виконання таких операцій: виплата довірителям коштів з ФФБ; перерозподіл отриманих в управління коштів між об`єктами будівництва внаслідок здійснення довірителями операції зміни об`єкта інвестування (частина перша статті 17 Закону № 978-IV). 
		Правилами ФФБ для фінансування будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1 визначено, що оперативний резерв формується за рахунок коштів довірителів, що вносяться ними до ФФБ (пункт 6.3). Кошти, що формують оперативний резерв, знаходяться на рахунках ФФБ та використовуються управителем виключно для виплати довірителям коштів з ФФБ та перерозподілу отриманих в управління коштів між об`єктами будівництва внаслідок здійснення довірителями ФФБ операцій щодо зміни об`єктів інвестування (пункт 6.3.2). 
		Отже, кошти оперативного резерву є коштами ФФБ, сформованого довірителями ФФБ, з цільовим призначенням, обмеженим нормами Закону № 978-IV. 
		Відповідно до статті 23 Закону №978-IV за рішенням суду, що набрало законної сили, прийнятим за зверненням довірителів ФФБ або відповідного органу, що здійснює нагляд та регулювання діяльності управителя, у зв`язку з порушенням управителем законодавства про фінансові послуги ФФБ може передаватися в управління іншій фінансовій установі, що відповідає вимогам цього Закону, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. До нового управителя переходять усі права та обов`язки щодо довірителів цього ФФБ та відповідного забудовника.
		У разі ліквідації управителя ФФБ кошти на рахунку ФФБ не включаються до ліквідаційної маси управителя ФФБ і спрямовуються виключно на задоволення вимог довірителів до управителя ФФБ згідно з Правилами ФФБ. 
		Порядок передачі фонду фінансування будівництва або фонду операцій з нерухомістю в управління іншій фінансовій установі за рішенням суду затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року N 490. 
		У свою чергу Правилами ФФБ для фінансування будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1 , продубльовано положення Закону № 978-IV щодо можливості передачі ФФБ в управління іншій фінансовій установі за рішенням суду (пункт 15.6), а також визначено, що у випадку прийняття управителем рішення про ліквідацію: управитель узгоджує із забудовником іншу фінансову установу (нового управителя) для передачі в управління ФФБ; управитель погоджує із забудовником та довірителями ФФБ порядок передачі для управління ФФБ іншій фінансовій установі (новому управителю); управитель проводить акти звіряння розрахунків із забудовником; управитель звертається до суду для встановлення факту передачі ФФБ в управління іншій фінансовій установі - новому управителю (пункт 15.7). 
		Відповідно до пункту 15.8 Правил ФФБ у разі ліквідації управителя ФФБ кошти на рахунку ФФБ не включаються до ліквідаційної маси управителя ФФБ і спрямовуються виключно на задоволення вимог довірителів до управителя ФФБ згідно з Правилами ФФБ. 
		Пункт 3.4.8 Правил ФФБ установлює заборону управителю відповідати за своїми боргами активами ФФБ.
		При передачі ФФБ в управління іншій фінансовій установі (новому управителю) за рішенням суду майно, передане в управління, передається новому управителю ФФБ (пункт 15.9 Правил). 
		Таким чином, нормами Закону № 978-IV та Правилами ФФБ визначено порядок дій управителя в разі прийняття рішення про ліквідацію та закріплено пріоритетність передачі ФФБ новому управителю серед інших способів урегулювання правовідносин між суб`єктами системи фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла у разі ліквідації управителя. 
		Оскільки кошти оперативного резерву є коштами довірителів ФФБ, тобто майном ФФБ, яке обліковується на його рахунках, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивачів у частині вимог щодо передачі коштів оперативного резерву ФФБ від ПАТ «УПБ» до ТОВ «ФК «Олімпія».
		Стосовно доводів касаційної скарги про пріоритетність застосування до спірних правовідносин норм Закону № 4452-VI Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
		Відповідно до частини п`ятої статті 50 Закону № 4452-VI іпотечні активи, що перебувають в управлінні банку або є забезпеченням виконання зобов`язань за сертифікатами з фіксованою дохідністю, емітентом яких є банк, а також кошти на рахунку ФФБ або майно фонду операцій з нерухомістю, в тому числі кошти на його рахунку, що перебувають в управлінні банку, не включаються до ліквідаційної маси банку. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» та Закону № 978-IV.
		Отже, зазначена норма встановлює заборону на включення коштів ФФБ до ліквідаційної маси банку, має бланкетний характер та відсилає до норм спеціального Закону № 978-IV.
		Таким чином, аналіз положень законів № 978-IV та № 4452-VI дає підстави стверджувати, що у правовідносинах щодо ФФБ пріоритетними є норми Закону № 978-IV, оскільки саме цей Закон визначає основні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла, а також особливості управління цими коштами. При цьому слід зауважити, що норми законів № 978-IV та № 4452-VI не є суперечливими між собою та містять чітку позицію щодо заборони включення коштів ФФБ до ліквідаційної маси банку.
		Разом з тим безпосередньо Законом № 4452-VI не визначено чергу для задоволення вимог кредиторів банку щодо коштів ФФБ. Зазначене підтверджує пріоритетність заміни управителя ФФБ у разі його ліквідації, на нового управителя.
		Натомість Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05 липня 2012 року № 2, є підзаконним нормативно-правовим актом, який може застосовуватися до спірних правовідносин лише в частині, яка не суперечить законам України та актам, які мають вищу юридичну силу.  
		Таким чином, доводи, наведені в касаційній скарзі, щодо пріоритетності правозастосування норм Закону № 4452-VI до спірних правовідносини не знайшли свого підтвердження.
		Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій у частині позовних вимог щодо зобов`язання ПАТ «УПБ» передати ТОВ «ФК «Олімпія» кошти оперативного резерву ФФБ виду А, створеного для фінансування будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, на правильність судових рішень не впливають. 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України  суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		У силу частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З урахуванням викладеного та з огляду на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення в оскаржуваній до касаційного суду частині слід залишити без змін як такі, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а касаційну скаргу слід залишити без задоволення. 
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення Верховний Суд залишає без змін, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Ураховуючи наведене та керуючись статтями 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» залишити без задоволення.
		Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року в частині позовних вимог щодо зобов`язання Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Олімпія» кошти оперативного резерву фонду фінансування будівництва виду А, створеного для фінансування будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		  Суддя-доповідач                                        Н. П. Лященко     Судді:     Н. О. Антонюк       В. С. Князєв         С. В. Бакуліна       Л. М. Лобойко        В. В. Британчук       О. Б. Прокопенко       Ю. Л. Власов       В. В. Пророк       М. І. Гриців       Л. І. Рогач        В. І. Данішевська       О. С. Ткачук       Ж. М. Єленіна       О. М. Ситнік       О. С. Золотніков       В. Ю. Уркевич     О. Р. Кібенко   О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...