Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/5939/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 11.06.2019. Зареєстровано: 12.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2019.
Дата набрання законної сили: 11.06.2019
Номер судового провадження: К/9901/41897/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		Київ
		 
		11 червня 2019 року 
		справа №826/5939/16
		адміністративне провадження №К/9901/41897/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
		суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України
		на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року у складі суддів Огурцова О.П., Арсірія Р.О., Кузьменка В.А.
		та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у складі суддів Земляної Г.В., Лічевецького І.О., Сорочко Є.О.
		у справі № 826/5939/16 
		за позовом Приватного підприємства "Шлях-Контракт" 
		до Державної фіскальної служби України
		третя особа - Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві
		про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, 
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		У квітні 2016 року Приватне підприємство "Шлях-Контракт" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач у справі) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення автоматичного збільшення значення суми податку та зобов`язати відповідача збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення суми податку, на яку Підприємство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладених на суму податку 6592575,63 грн, яка була сформована позивачем на підставі додаткових митних декларацій, складених з 01 липня 2015 року по 20 липня 2015 року та задекларована у податковій декларації за липень 2015 року.
		29 травня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України та зобов`язано відповідача збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення суми податку, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладених на суму податку 6592575,63 грн, яка сформована Підприємством на підставі додаткових митних декларацій, складених з 01 липня 2015 року по 20 липня 2015 року та задекларована у податковій декларації за липень 2015 року.
		 
		У вересні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, пункту 34 Прикінцевих положень Податкового кодексу України та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 
		 
		У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. 
		 
		25 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 826/5939/16 витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва.
		 
		10 січня 2018 року справа №826/5939/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.  
		 
		20 березня 2018 року матеріали касаційної скарги № К/9901/41897/18 передані до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій установили. 
		 
		У лютому 2015 року між позивачем та Компанією "SCAOXING ZEIJING FABRIC CO" LTD укладено контракт № SHC-030215 від 03 лютого 2015 року, відповідно до якого у червні 2015 року Підприємством здійснено ввезення на митну територію України товару за тимчасовими митними деклараціями від 05 червня 2015 року № 255381тн, від 05 червня 2015 року№255382тн, від 06 червня 2015 року № 255385тн, від 08 червня  2015 року № 255455тн, від 10 червня 2015 року № 255537тн, від 10 червня 2015 року № 255538ТН, від 13 червня 2015 року № 248167ТН, від 13 червня 2015 року № 248168тн, від 18 червня 2015 року №255822ТН, від 19 червня 2015 року № 255860ТН, від 19 червня 2015 року № 255861ТН, від 20 червня 2015 року № 294021ТН, від 20 червня 2015 року № 294022ТН, від 20 червня 2015 року № 294023ТН, від 22 червня 2015 року № 255966ТН, від 23 червня 2016 року № 255997Тн, від 24 червня 2015 року № 256035ТН, від 24 червня 2015 року № 256034ТН, від 25 червня 2015 року № 078908ТН, від 25 червня 2015 року № 078909ТН, від 25 червня 2015 року № 078910ТН, від 25 червня 2015 року № 256073Тн, від 25 червня 2015 року № 256075Тн, від 26 червня 2015 року № 256099ТН, від 26 червня 2015 року № 256119ТН, від 26 червня 2015 року № 256101Тн,  від 27 червня 2015 року № 256130Тн.
		 
		Згідно з платіжними дорученнями від 19 травня 2015 року № 156, від 19 травня 2015 року № 157, від 22 травня 2015 року № 162, від 22 травня 2015 року № 164, від 22 травня 2015 року № 160, від 22 травня 2015 року № 161, від 22 травня 2015 року № 163, від 22 травня 2015 року №159, від 27 травня 2015 року № 165, від 05 червня 2015 року № 171, від 05 червня 2015 року № 172, від 05 червня 2015 року  № 167, від 05 червня 2015 року № 168, від 05 червня 2015 року № 169, від 05 червня 2015 року № 170, від 10 червня 2015 року № 1, від 10 червня 2015 року №4, від 10 червня 2015 року № 2, від 10 червня 2015 року № 3, від 12 червня 2015 року № 6, від 12 червня 2015 року № 8, від 12 червня 2015 року № 10, від 15 червня 2015 року № 11, від 15 червня 2015 року № 12, від 18 червня 2015 року № 14, від 19 червня 2015 року № 16, від 19 червня 2015 року №15, від 22 червня 2015 року № 17, від 23 червня 2015 року  № 20, від 25 червня 2015 року № 17, від 25 червня 2015 року № 18, від 25 червня 2015 року № 20, від 25 червня 2016 року № 21, від 25 червня 2015 року № 22, від 25 червня 2015 року № 23 та від 25 червня 2015 року №19 позивачем сплачено митні платежі з податку на додану вартість за вказаними тимчасовими деклараціями на загальну суму 6616350,08 грн.
		 
		На виконання вимог частини першої статті 261 Митного кодексу України позивачем та Компанією "SCAOXING ZEIJING FABRIC CO" оформлено додаткові митні декларації: від 01 липня 2015 року № 256284ДТ, від 03 липня 2015 року № 256371ДТ, від 20 липня 2015 року № 257012ДТ, від 01 липня 2015 року №256299ДТ, від 03 липня 2015 року № 256382ДТ, від 20 липня 2015 року № 257017ДТ, від 20 липня 2015 року № 218991ДТ, від 06 липня 2015 року № 218092ДТ, від 20 липня 2015 року № 256996ДТ, від 08 липня 2015 року № 256561ДТ, від 07 липня 2015 року №256448ДТ, від 20 липня 2015 року № 280280ДТ, від 20 липня 2015 року № 280278ДТ, від 20 липня 2015 року № 280279ДТ, від 20 липня 2015 року № 256995ДТ, від 20 липня 2015 року № 256863ДТ, від 20 липня 2015 року № 257015ДТ, від 06 липня 2015 року №256405ДТ, від 20 липня 2015 року № 079744ДТ, від 20 липня 2015 року № 79741ДТ, від 20 липня 2015 року № 079743ДТ, від 20 липня 2015 року № 257009ДТ, від 21 липня 2015 року № 257039ДТ, від 20 липня 2015 року № 257013ДТ, від 20 липня 2015 року №257011ДТ, від 20 липня 2015 року № 256864ДТ, від 20 липня 2015 року №257018ДТ.
		 
		31 липня 2015 року підприємством подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року, в якій в підпункті 12.1.1 рядку 12.1 «обсяг придбання, податок на додану вартість, сплачений митним органам за основною ставкою» в колонці Б «сума податку на додану вартість» задекларовано значення "6598328".
		 
		Відповідно до витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість від 26 жовтня 2015 року №26301666 щодо позивача, сума податку на яку платник податку має право задекларувати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладених складає 2881479,67 грн.
		 
		Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві з листом від 03 листопада 2015 року №03/11 щодо приведення у відповідність до поданої декларації за липень 2015 року з податку на додану вартість рахунку підприємства в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. 
		 
		12 грудня 2015 року податковий орган листом №15167/10/26-56-11-01-23 повідомив позивачу про те, що відповідно до змін внесених до Податкового кодексу України Законом №643 до формування реєстраційної суми в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не включаються показники митних декларацій складених до 1 липня 2015 року. 
		 
		Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для їх скасування, виходячи з наступного.
		 
		З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
		 
		Система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджена поетапно відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України з 1 січня до 1 липня 2015 року у тестовому режимі, з 1 липня 2015 року на постійній основі.
		 
		Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200-1 розділу V Кодексу. 
		 
		Порядок електронного адміністрування цього податку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість".
		 
		Електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.
		 
		Згідно пункту 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України, з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету або на спеціальний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, що обрав спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу, в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань.
		 
		Пунктом 200-1.6 статті 200-1 Податкового кодексу України встановлено, що за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
		 
		Пунктом 34 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від`ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових S НаклОтр, S НаклВид та S Митн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом. 
		 
		Зокрема, до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).
		 
		Згідно з положеннями частини першої та третьої статті 260 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації. Для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 31 цього Кодексу, заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття органом доходів і зборів тимчасової митної декларації для оформлення. Якщо декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар.
		 
		Відповідно до частини першої статті 261 Митного кодексу України у разі подання відповідно до статей 259, 260 цього Кодексу попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, Підприємством здійснено ввезення на митну територію України товару за тимчасовими митними деклараціями, поданими в червні 2015 року, а додаткові митні декларації з зазначенням у них точних відомостей про задекларовані товари подані позивачем в липні 2015 року. 
		 
		Оскільки тимчасова або неповна декларація не є завершальним документом, її подання не є фактом завершення декларування, а передбачає лише спрощений порядок випуску товарів у вільний обіг. Таке спрощення покладає на декларанта обов`язок протягом 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку, тим самим забезпечується завершеність процедури декларування. Прийняття митним органом такої декларації і є завершальним юридичним фактом правовідносин митного оформлення.
		 
		Таким чином після подання тимчасової митної декларації можливі зміни щодо зазначених у ній відомостей, зокрема, й вартості ввезеного на митну територію товару, що є базою оподаткування податку на додану вартість, остаточні ж відомості про такі товари будуть міститись у митній декларації, заповненій у звичайному порядку. Тому у разі випуску товарів у вільний обіг у спрощеному порядку з поданням платником тимчасової митної декларації суми податку на додану вартість відносяться до податкового кредиту на підставі поданої платником та прийнятої митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку з установленим обсягом даних, яка підтверджує завершення декларування ввезеного на митну територію товару (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту).
		 
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суд України від 23 червня 2015 року у справі №2а-18022/12/2670.
		 
		Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, основаному в тому числі з урахуванням позиції Верховного Суду України викладеної в постанові від 23 червня 2015 року у справі №2а-18022/12/2670 щодо моменту завершення процедури митного оформлення товару та вважає правомірним висновок стосовно спірних відносин про те, що право на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість сплаченого у ціні товару ввезеного за контрактом від 03 лютого 2015 року №SHC-030215 в червні 2015 року за тимчасовими митними деклараціями виникло у позивача тільки після подання в липні 2015 року додаткових митних декларацій, а отже саме відповідні додаткові митні декларації подані в період з 01 липня 2015 року по 20 липня 2015 року є підставою для врахування у податковий облік суми податку на додану вартість у розмірі 6592575,63 грн.
		 
		Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправну бездіяльність податкового органу, яка полягала у не вчиненні дії щодо збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення суми податку, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладених, яка сформована позивачем на підставі додаткових митних декларацій, складених з 01 липня 2015 року по 20 липня 2015 року та задекларована у податковій декларації за липень 2015 року.
		 
		За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України  суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Державної фіскальної служби України не підлягає задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишаються без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу  Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
		 
		Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі № 826/5939/16 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.                                                                       
		 
		          
		Головуючий                                                                                           Р.Ф. Ханова 
		 
		Судді:                                                                                                     І.А. Гончарова          
		 
		                                                                                                          І.Я. Олендер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...