Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 303/3418/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 11.06.2019. Зареєстровано: 12.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2019.
Дата набрання законної сили: 11.06.2019
Номер судового провадження: К/9901/47922/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		11 червня 2019 року 
		Київ
		справа №303/3418/17
		адміністративне провадження №К/9901/47922/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М., 
		суддів - Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 (колегія суддів у складі: Затолочного В.С., Бруновської Н.В., Матковської   З.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - відповідач, Відділ ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області) про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.06.2016, винесеної у виконавчому провадженні № 49493410 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-а/303/21/14, виданого 31.03.2014 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області.
		 
		Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.11.2017 позов задоволено.
		 
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.11.2011 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у Відділі ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області перебувало виконавче провадження ВП №   49493410 по виконанню виконавчого листа № 2-а/303/21/14, виданого 31.03.2014 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про зобов`язання голови Лалівської сільської ради Гелмеці Є.В. надати Чічуру В.М. повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту від 28.03.2013.
		 
		22.06.2016 головним державним виконавцем Відділу ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Вудмаска М.Ф. у виконавчому провадженні ВП № 49493410 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).
		 
		Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що  розпорядником публічної інформації є орган місцевого самоврядування, тобто Лалівська сільська рада, яку було і зобов`язано надати повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту від 28.03.2013. Законом № 606-XIV чітко регламентовано послідовність дій державного виконавця, після вчинення яких такий вправі приймати постанову про закінчення виконавчого провадження. В той же час, приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 49 та відповідно до частини третьої статті 75 Закону № 606-XIV, із вказівкою на те, що виконати рішення без участі боржника неможливо, суд вважає безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах закону.
		 
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав до скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки Відділ ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області не може бути належним відповідачем у цій справі, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача.
		 
		Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,  просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на тривале невиконання виконавчого листа №    2-а/303/21/14, виданого 31.03.2014 та на порушення під час здійснення виконавчого провадження з виконання цього виконавчого документу. Зазначає, що вказане виконавче провадження було передане від Мукачівського РВ ДВС ГТУЮ до Відділу ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, а не до Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області.
		 
		Відповідач у своєму відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити скаргу без задоволення.
		 
		Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
		 
		Приписами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 82 вказаного Закону рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
		 
		Частиною третьою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
		 
		Аналогічні положення знайшли своє відображення також в чинній редакції КАС України (частина третя статті 287)  
		 
		Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 24.03.1998 № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (далі - Закон № 202/98-ВР) органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
		 
		Наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.
		 
		Статтею 6 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що систему органів примусового виконання рішень становлять: 1)    Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
		 
		Наказом Міністерства юстиції від 20.04.2016 № 1183/5 затверджено Типове положення  про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.
		 
		Відповідно до пункту 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі. До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.
		 
		З наведених приписів законодавства випливає, що належними відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідні органи державної виконавчої служби, а саме: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.
		 
		Отже, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що Відділ ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області є неналежним відповідачем у справі, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права.
		 
		При цьому, відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, за умови неможливості його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.
		 
		Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.  
		 
		Таким чином, підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 у справі №   303/3418/17 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		 
		 
		Суддя-доповідач: Ж.М. Мельник-Томенко Судді:  А.В. Жук  Н.М. Мартинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...