Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/9008/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2019.
Дата набрання законної сили: 06.06.2019
Номер судового провадження: 51-10145км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		06 червня 2019 року
		м. Київ
		справа № 592/9008/17 
		провадження № 51-10145 км 18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 30 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017200440002120 за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Володимирівка Сахновщинського району Харківської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
		За вироком Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 120 годин.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано виним у тому, що він 11 травня 2017 року, приблизно о 23:30, перебуваючи в приміщенні букмекерської контори «Фаворит Спорт» ТОВ «Консіст Груп», розташованого на пр. Шевченко, 1 у м. Суми, побачив як У ОСОБА_7 випав з рук мобільний телефон QukitelСЗ. Користуючись відсутністю уваги з боку сторонніх осіб, та тим, що його дії залишаються таємнимидля оточуючих, діючи з корисливим умислом, з метою власного збагачення, підійшов до дивану, під яким лежав мобільний телефон, забрав телефон собі та з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, чим завдав ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 1541 грн.
		Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 30 серпня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення щодо нього у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину. Стверджує, що не мав наміру викрадати чуже майно. Телефон взяв, оскільки вважав, що його загублено та хотів повернути власнику. Суд надав неправильну оцінку доказам кримінального провадження, та дійшов необґрунтованого висновку про доведеність його винуватості у вчиненні крадіжки. Всупереч приписам ст. 419 КПК України апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги його захисника, правильної оцінки їм не дав та безпідставно залишив без зміни вирок місцевого суду, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
		У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
		Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції мас керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
		З касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано в ст. 409 КПК України та ст. 410 КПК України, просить доказам у кримінальному провадженні дати іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій. Проте, з огляду на зазначене, доводи засудженого в частині оцінки доказів, зокрема, показань потерпілого та свідка, протоколів слідчого експерименту, огляду місця події не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
		Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, в якій він заперечував проти доведеності винуватості у скоєнні крадіжки, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
		За встановлених місцевим та апеляційним судами фактичних обставин кримінального провадження, дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.
		В основу вироку суд поклав показання потерпілого ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_8 , дані протоколів слідчих дій та дослідження даних запису з камер відеоспостереження, а також показання самого ОСОБА_6 , які він дав в судовому засіданні.
		Так, ОСОБА_6 підтвердив факт заволодіння телефоном 11 травня 2017 року в приміщенні букмекерської контори «Фаворит Спорт» ТОВ «Консіст Груп», який він виявив під диваном, заперечуючи при цьому лише корисливий мотив та мету своїх дій.
		Разом із цим, такі доводи засудженого спростовуються іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, які у своїй сукупності об`єктивно підтверджують умисел ОСОБА_6 на таємне викрадення чужого майна.
		Так, заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала кому належить це майно, мала підстави вважати де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.
		Якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, в таких випадках слід констатувати презумпцію «забутості» речі її власником: у подібних випадках особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а лише залишена чи забута ним.
		На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.
		Встановлені у кримінальному провадженні обставини свідчили про те, що ОСОБА_6 був безпосереднім очевидцем конфлікту потерпілого ОСОБА_7 з іншою особою в приміщенні букмекерської контори. В результаті якого ОСОБА_7 , опинився на підлозі, втратив свідомість та йому надавалась медична допомога. ОСОБА_6 особисто бачив лежачого на підлозі потерпілого та, побачивши під диваном телефон, одразу визначив, що він належить ОСОБА_7 . При цьому, зрозумів, що телефон випав саме від протиправних дій іншої особи відносно потерпілого і останній невдовзі може повернутися чи поновити контроль за своїм телефоном, що унеможливить володіння ним, а тому таємно викрав телефон і з місця події зник.
		Окрім того, ОСОБА_6 після заволодіння мобільним телефоном потерпілого, нікому з присутніх відвідувачів клубу не повідомив про це, носив телефон при собі та вставляв свою сім-карту, а у подальшому свідомо проігнорував прохання охоронця клубу повернути телефон, що вказує на те, що засуджений усвідомлював, що посягає на чужу власність, на яку не має ніякого права, передбачав спричинення майнової шкоди і бажав спричинити таку шкоду, тобто діяв з прямим умислом на заволодіння чужим майном.
		 
		Таким чином, безпосередньо дослідивши докази, надавши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 от. 185 КК України.
		Вирок суду достатньо вмотивований і відповідає вимогам от. 374 КПК України.
		Переглядаючи вирок в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог от. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, у тому числі і тим, на які засуджений посилається у касаційній скарзі, й обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.
		Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам от. 50,65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав вважати його явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без зміни.
		Керуючись статтями 433,434,436,441,442 КПК України, Суд
		 
		ухвалив:
		 
		Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від ЗО серпня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...