Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 425/3850/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2019.
Дата набрання законної сили: 06.06.2019
Номер судового провадження: 51-5428км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова Іменем України
		06 червня 2019 року
		м. Київ
		справа № 425/3850/15
		провадження № 51-5428км18
		Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , прокурора   ОСОБА_5 , 
		розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Луганської області від30 січня 2018 року вкримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12016130330001266, щодо
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 03 листопада 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання увидіпозбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням терміном на 3 роки тапокладено на нього певні обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
		Згідно із п. «в» ст. 1, п. «г» ч. 2 ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання.
		У кримінальному провадженні вирішено долю речового доказу. Стягнуто з ОСОБА_7 процесуальні витрати в сумі 3166,56 грн на користь держави та 4014,08 грн на користь КУ «Рубіжанська центральна міська лікарня».
		Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено частково: 
		 стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 12127,04 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50000 грн  моральної шкоди;
		 відмовлено в задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди за рахунок ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА».
		Апеляційний суд Луганської області ухвалою від30 січня 2018 року вирок змінив: стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 10000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, в решті позовні вимоги потерпілої про відшкодування моральної шкоди залишив без задоволення у зв`язку знеобґрунтованістю. В іншій частині вирок залишив без змін.
		За вироком суду ОСОБА_7 14 жовтня 2016 року приблизно о 18:30, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Східної в бік вулиці Заводської у місті Рубіжному, порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху, при виникненні небезпеки для руху та перешкоди, яку ОСОБА_7 об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , який переходив проїзну частину вулиці Східної зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі потерпіла та цивільний позивач ОСОБА_6 ставить вимогу про зміну ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 в частині стягнення із засудженого моральної шкоди на її користь. Вказує про те, що апеляційним судом необґрунтовано змінено вирок у частині вирішення цивільного позову та прийнято рішення без урахування її душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо її сина, який самостійно не міг реалізувати свої права як потерпілий за станом здоров`я. Вважає занеобхідне стягнути з засудженого на її користь моральну шкоду врозмірі 50000 грн.
		Засуджений ОСОБА_7 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому звертає увагу на наявність рішення суду про стягнення з нього моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_8 за позовом останнього, ухваленого впорядку цивільного судочинства. 
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
		Мотиви Суду
		Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (даліКПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим івмотивованим.
		За змістом частин 1, 2 ст. 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди; права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
		Згідно з ч. 6 ст. 55 КПК, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин 1-3 цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Після того, як особа, яка перебувала у стані, що унеможливлював подання нею відповідної заяви, набуде здатності користуватися процесуальними правами, вона може подати заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
		У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 потерпілою визнано ОСОБА_6 , яка є матір`ю ОСОБА_8 , постраждалого в дорожньо-транспортній пригоді за участю засудженого.
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 , правильність кваліфікації його дій та призначеного покарання потерпілою ОСОБА_6 не оспорюються. Перевіривши доводи в касаційній скарзі потерпілої щодо необґрунтованості рішення апеляційного суду про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, Верховний Суд дійшов такого.
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст.129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Частиною 1ст. 22 Цивільного кодексу України(далі ЦК) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Відповідно до ст. 1167 ЦК під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. 
		Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та зурахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих івиробничих стосунках, час тазусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Ст. 23 ЦКпередбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності тасправедливості. 
		З матеріалів кримінального провадження видно, що апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з засудженого ОСОБА_7 моральної шкоди у повному обсязі  у розмірі 50000 грн, оскільки такий розмір відшкодування шкоди не відповідає нормам матеріального права та принципам розумності й справедливості. 
		При цьому апеляційний суд звернув увагу, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги потерпілої в частині стягнення моральної шкоди на її користь, послався на те, що в результаті ДТП постраждалий ОСОБА_8 став інвалідом 2 групи, потребує тривалого лікування та зазнав тяжких фізичних страждань. Разом з тим, позов про відшкодування моральної шкоди подано не самим постраждалим у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_8 та не на його користь, а його матір`ю ОСОБА_6 на свою користь та без належного обґрунтування заявленої суми відшкодування моральної шкоди, спричиненої саме їй. При цьому апеляційним судом не було поставлено під сумнів процесуальний статус ОСОБА_6 як потерпілої. Однак він визнав за необхідне зменшити розмір стягнення на користь потерпілої моральної шкоди в розмірі, що був визнаний засудженим ОСОБА_7 , а саме 10000 грн. 
		Перевіривши матеріали кримінального провадження, Суд касаційної інстанції непогоджується з висновком апеляційного суду про те, що потерпілою ОСОБА_6 не наведено обґрунтування поданого нею позову на свою користь.
		Зі змісту цивільного позову потерпілої видно, що, заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої їй, вона вказала про те, що внаслідок злочину, вчиненого ОСОБА_7 , її син ОСОБА_8 став інвалідом другої групи та потребує тривалого лікування і стороннього догляду, який вона здійснює постійно, що змусило її змінити звичайний спосіб життя. Зазначила, що фізичні страждання сина у зв`язку з тяжким станом його здоров`я завдають їй глибоких моральних страждань. 
		Беручи до уваги наведені обставини, враховуючи характер та обсяг моральних страждань потерпілої, порушення звичайного способу і ритму її життя, Верховний Суд дійшов висновку про те, що розмір морального відшкодування, визначеного судом апеляційної інстанції, не відповідає принципам розумності і справедливості, а тому вважає за необхідне збільшити його до 20000 грн.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд 
		ухвалив:
		Касаційну скаргупотерпілої та цивільного позивача ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду Луганської області від30 січня 2018 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову змінити.
		Збільшити розмір стягнення за цивільним позовом ОСОБА_6 та стягнути на її користь з ОСОБА_7 20000 грн (двадцять тисяч гривень) у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		В іншій частині ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною таоскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...