Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/25966/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 11.06.2019. Зареєстровано: 12.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2019.
Дата набрання законної сили: 08.07.2019
Номер судового провадження: 2/760/5073/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження №2/760/5073/19
		Справа №760/25966/18
		Р І Ш Е Н Н Я
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		05 червня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва 
		у складі головуючого судді Оксюти Т.Г.
		при секретарі Горупа В.В.
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до директора Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5, треті особи Національне антикорупційне бюро України, Всеукраїнська громадська організація «ЧЕСНЕ СЛОВО», Представництво Радіо Вільна Європа /Радіо Свобода , Інк. в Україні, Громадська організація «Громадське телебачення», ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ», ТОВ «Телеканал «Прямий» про захист гідності, честі та ділової репутації, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати недостовірною, такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію, інформацію про громадянина України ОСОБА_1 , у вигляді фактичних тверджень: «… частина того що відбувається, в тому числі що зараз відбувається біля приміщення комітетів… ці брутальні, брудні кроки з боку окремих фігурантів кримінальних проваджень які розслідує антикорупційне бюро…», «… Мабуть я єдиний чиновник, який був так прорекламований безкоштовно… Вважаю що це надзвичайно брудні кроки з боку пана ОСОБА_1, тому що захищатися потрібно в більш цивілізований спосіб, а не шляхом зібрання тітушок там, і людей…», «… пан ОСОБА_1… почав вчиняти такі акції, які ми зараз спостерігаємо…», що була поширена 03.10.2018 року директором Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 під час засідання Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції.
		Зобов`язати директора Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 спростувати не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної вили, розповсюджену ним недостовірну інформацію шляхом розміщення резолютивної частини цього судового рішення на офіційному сайті Національного антикорупційного бюро України (https://nabu.gov.ua), а також шляхом зачитування директором Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 резолютивної частини цього судового рішення в прямому ефірі Представництва Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода , Інк. в Україні (на каналі під аккаунтом (ім`ям) «Радіо Свобода» на відео-сервісі «Youtube» (https://www.youtube.com) ), Громадської організації «Громадське телебачення» (на каналі під аккаунтом (ім`ям) «Громадське телебачення» на відео-сервісі «Youtube» (https://www.youtube.com)), а також в прямому телевізійному ефірі ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» (телеканал «112») та ТОВ «Телеканал «Прямий» (телеканал «Прямий»).
		Стягнути з відповідача судові витрати.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач будучи посадовою особою органу державної влади, зловживаючи своїм правом на свободу думки і слова, усвідомлюючи наслідки своїх дій, поширив у формі фактичних тверджень недостовірну інформацію про позивача. 
		Зокрема, 03.10.2018 року відповідач, будучи особисто присутнім на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції за участі невизначеного числа Народних депутатів України, будучи достовірно обізнаним про проведення трансляції в прямому ефірі ходу цього засідання засобами масової інформації, в тому числі Представництвом Радіо Вільна Європа /Радо Свобода , Інк. в Україні (прямий ефір на каналі під аккаунтом (ім`ям) « Радіо Свобода » на відео-сервісі « Youtube » (https://www.youtube.com) ), Громадською організацією «Громадське телебачення» (прямий ефір на каналі під аккаунтом (ім`ям) «Громадське телебачення» на відео-сервісі «Youtube» (https://www.youtube.com)), а також в прямому телевізійному ефірі ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» (телеканал «112» та ТОВ «Телеканал «Прямий» (телеканал «Прямий») і будучи достовірно обізнаним про те, що поширена ним інформація буде доведена до відома необмеженого кола осіб, поширив інформацію, яка містить наступні фрагменти недостовірної інформації у формі фактичних тверджень про позивача, яка викладена неправдиво, тобто містить відомості про події які існували, але відомості про них не відповідають дійсності, оскільки вони викладені перекручено, а саме: 
		«… частина того що відбувається, в тому числі що зараз відбувається біля приміщення комітетів… ці брутальні, брудні кроки з боку окремих фігурантів кримінальних проваджень які розслідує антикорупційне бюро…», «… Мабуть я єдиний чиновник, який був так прорекламований безкоштовно… Вважаю що це надзвичайно брудні кроки з боку пана ОСОБА_1, тому що захищатися потрібно в більш цивілізований спосіб, а не шляхом зібрання тітушок там, і людей…», «… пан ОСОБА_1… почав вчиняти такі акції, які ми зараз спостерігаємо…».
		Зазначив, що вказана інформація у формі фактичних тверджень, яка поширена відповідачем за вказаних вище обставин, є завідомо недостовірною, оскільки вона викладена неправдиво, тобто містить відомості про події, які існували, але відомості про них не відповідають дійсності, оскільки вони викладені перекручено, внаслідок навмисного невиконання відповідачем вимог ч. 2 ст. 302 ЦК України та ст. 2 Закону України «Про інформацію», щодо обов`язкової додаткової перевірки поширюваної інформації на предмет її достовірності.
		В сукупності вся вказана вище інформація про позивача поширена відповідачем, за своїм змістом та формою подачі не є оціночним судженням, а є фактичним твердженням, які містять фактичні дані, які можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (достовірності) і спростувати.
		Також, зазначена інформація не є гострою та сильною громадською критикою у засобах масової інформації з приводу того, як позивач виконує свої функції. 
		Відповідачем при поширенні зазначеної інформації не доведено, що позивач дійсно був організатором або іншим чином причетний до проведення 03.10.2018 року мітингу біля будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Садова, 3-А, щодо діяльності відповідача на посаді директора Національного антикорупційного бюро України.
		Також не доведено, що позивач був замовником або іншим чином причетний до розміщення у жовтні 2018 року на станціях КП «Київський метрополітен» зовнішньої реклами щодо участі відповідача у засіданні Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції від 03.10.2018 року.
		На підставі викладеного просив позов задовольнити. 
		Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.10.2018 року справу направлено за підсудністю до Броварського міськрайонного суду Київської області.
		Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.12.2018 року у справі було відкрито загальне позовне провадження.
		Постановою Київського апеляційного суду від 20.03.2019 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 29.10.2018 року скасовано та направлено цивільну справу для продовження розгляду до Солом`янського районного суду м. Києва. 
		Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 04.04.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
		Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 03.05.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
		У встановлений ухвалою строк відзив від відповідача та пояснення від третіх осіб не надійшли.
		При цьому, в матеріалах справи містяться письмові пояснення представника Національного антикорупційного бюро України, які були подані до Броварського міськрайонного суду Київської області 30.01.2019 року, в яких представник заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що відповідачем не було наведено відносно позивача жодного висловлювання. Відповідачем надані лише оціночні судження та не наведено жодних фактичних даних про ті чи інші дії (події).
		Позивачем не надано до суду доказів, які б свідчили, що поширення відповідачем вищевказаної інформації є фактичними даними та завдало шкоди честі та гідності позивача, а також його діловій репутації.
		Просив відмовити у задоволенні позову.
		Також, в матеріалах справи містяться письмові пояснення представника Громадська організація «Громадське телебачення» в яких вона проти задоволення вимог заперечувала посилаючись на те, що політичні діячі не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. Тому, на ЗМІ, які критикують політичних діячів не повинні накладатись суворіші санкції відповідно до національного законодавства. Цей принцип також застосовується до посадових осіб. Відхід від цього правила є допустимими лише у випадках, коли це є украй необхідним для забезпечення можливості виконання належним чином посадовими особами своїх функцій. 
		Просила відмовити у задоволенні позову.
		Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались. 
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного. 
		Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та/або/членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Згідно зі ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.
		Судом встановлено, що 03.10.2018 року директор Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 , будучи особисто присутнім на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції трансляція якого відбувалась в прямому ефірі ходу цього засідання засобами масової інформації, в тому числі Представництвом Радіо Вільна Європа /Радо Свобода , Інк. в Україні (прямий ефір на каналі під аккаунтом (ім`ям) « Радіо Свобода » на відео-сервісі « Youtube » (https://www.youtube.com) ), Громадською організацією «Громадське телебачення» (прямий ефір на каналі під аккаунтом (ім`ям) «Громадське телебачення» на відео-сервісі «Youtube» (https://www.youtube.com)), а також в прямому телевізійному ефірі ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» (телеканал «112» та ТОВ «Телеканал «Прямий» (телеканал «Прямий»), поширив інформацію, а саме: 
		«… частина того що відбувається, в тому числі що зараз відбувається біля приміщення комітетів… ці брутальні, брудні кроки з боку окремих фігурантів кримінальних проваджень які розслідує антикорупційне бюро…», «… Мабуть я єдиний чиновник, який був так прорекламований безкоштовно… Вважаю що це надзвичайно брудні кроки з боку пана ОСОБА_1, тому що захищатися потрібно в більш цивілізований спосіб, а не шляхом зібрання тітушок там, і людей…», «… пан ОСОБА_1… почав вчиняти такі акції, які ми зараз спостерігаємо…».
		Позивач стверджує, що відповідачем всупереч нормам діючого законодавства України було розповсюджено недостовірну інформацію, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача. 
		При цьому, суд вважає, що у вказаній інформації відсутні жодні фактичні дані, які можна було б вважати недостовірними та такими, що порушують права позивача, натомість вона містить оціночні судження, з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
		Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону національне бюро: здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проводить досудове розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.
		Згідно ч. 1 ст. 6 Закону, керівництво діяльністю Національного бюро здійснює його Директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України в порядку, визначеному цим Законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону, Національне бюро через засоби масової інформації, на своєму офіційному веб-сайті та в інших формах регулярно інформує суспільство про свою діяльність. Національне бюро оприлюднює та надає інформацію на запити в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".
		Згідно п. 8 ч. 1 ст. 16 Закону, Національне бюро: звітує про свою діяльність у порядку, визначеному цим Законом, та інформує суспільство про результати своєї роботи.
		Згідно ч. 1 ст. 26 Закону, контроль за діяльністю Національного бюро здійснюється комітетом Верховної Ради України, до предмету відання якого відноситься боротьба з корупцією і організованою злочинністю, в порядку, визначеному Конституцією України, Законом України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави", цим та іншими законами України.
		Відповідно до п.п. 1-2 ч. 2 ст. 26 Закону, директор Національного бюро:
		1) інформує Президента України, Верховну Раду України та Кабінет Міністрів України з основних питань діяльності Національного бюро та його підрозділів про виконання покладених завдань, додержання законодавства, прав і свобод осіб;
		2) щороку не пізніше 10 лютого та 10 серпня подає Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України письмовий звіт про діяльність Національного бюро протягом попередніх шести місяців.
		Встановлено, що 03.10.2018 року з метою інформування суспільства щодо діяльності Національного бюро на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції відбулося обговорення звіту про діяльність Національного бюро протягом попередніх шести місяців (І півріччя 2018 року) за участю директора Національного бюро ОСОБА_5
		Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 5 Постанови від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.
		Відповідно до статті 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Під поняттям «ділова репутація», як особистого немайнового блага, слід розуміти усталену оцінку фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні чи негативні суспільно значимі діяння (поведінку), як правило в певній сфері (професійній, підприємницькій, службовій, тощо), що відома оточуючим, і в силу цього відображена в суспільній свідомості, як думка про особу з точки зору моралі даного суспільства чи соціальній групи.
		Згідно з положень частин 1-3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Відповідно до частин 1-2 ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		За змістом частини 1 ст. 277 ЦК України, особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування.
		Верховний суд України у пункті 18 постанови Пленуму від 27.02.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи» (далі Постанова) роз`яснив, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 15 Постанови, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
		а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
		б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
		в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
		г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		У відповідності до роз`яснень Пленуму ВСУ, наданих у Постанові, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем (пункт 9).
		Верховним судом України наголошено у пункті 19 вказаної Постанови, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням - висловлюванням, яке не містить фактичних даних, за виключенням винятком образи чи наклепу, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.
		Згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України у п. 5 Постанови, позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.
		Кваліфікація поданої в тексті негативної інформації як фактологічної (ствердної) або суб`єктивно-оцінної (суб`єктивна думка, припущення, оцінне судження) має значення для з`ясування підстав юридизації спірного тексту, наявність або відсутність його елементів у площині правового регулювання. Відсутність у висловлюваннях маркерів суб`єктивної модальності, оцінних слів, конструкцій та інших показників, що виражають невпевненість, сумніви автора щодо вірогідності висловлюваного (гіперболи, алегорії, сатира, риторичні питання), а також спеціальних вставних конструкцій та прислівників, що виражають оцінність, невпевненість, підкреслюють вірогідність повідомлюваного, і вказують на те, що висловлюване є суб`єктивною думкою та поглядом автора на подію, його суб`єктивною оцінкою того, що відбувається, а отже відбивають його особисту точку зору та ставлення до описуваної події і не можуть бути перевірені на предмет відповідності дійсним фактам.
		Відповідно до ч. 5 п. 15 Постановт, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		У пункті 19 Постанови зазначено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Верховний Суд України наголосив на тому, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997).
		Так, статтею 10 Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.
		Враховуючи положення статті 10 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на підставі своєї практики застосування Конвенції Європейський суд з прав людини встановив, що норма статті обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.
		Зокрема, суд дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів. Тому, Європейський суд вважає порушенням статті 10 Конвенції задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації.
		Це принцип також застосовується до посадових осіб.
		Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens v. Austria).
		Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria).
		Як питання загального принципу, "необхідність" будь-якого обмеження свободи вираження поглядів має бути переконливо встановлено. Звичайно, передусім національні органи влади мають оцінювати, чи є "нагальна соціальна потреба" обмеження. У справах стосовно преси національна можливість відхилення від виконання вимог Конвенції окреслюється інтересами демократичного суспільства у забезпеченні й підтриманні вільної преси. Аналогічно ці інтереси матимуть основну вагу при визначенні, чи це обмеження було пропорційним переслідуваній законній меті, відповідно до пункту 2 статті 10 рішення "Тома проти Люксембургу" (Thoma v. Luxembourg), N 38432/97, від 29 березня 2001 року, п. 48).
		Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Фельдек проти Словаччини" (Case of Feldek v. Slovakia) по заяві N 29032/95) від 12 липня 2001 року, сприяння вільній політичній дискусії є дуже важливою рисою демократичного суспільства. Він приділяє найбільше уваги свободі вираження поглядів у контексті політичної дискусії та вважає, що для виправдання обмежень політичних висловлювань потрібні дуже серйозні підстави. Якщо дозволяти широкі обмеження політичних висловлювань, в окремих випадках це, безсумнівно, впливатиме на повагу до свободи вираження поглядів взагалі у цій державі (п.83). Суд визнає, що повідомлення заявника було оцінним судженням, достовірність якого не підлягає доведенню. Воно було зроблено у контексті вільної дискусії з питання, що становить загальний інтерес, а саме - політичного розвитку Словаччини у світлі його історичних передумов. Це повідомлення стосувалося державного діяча, міністра Уряду, стосовно якого межі прийнятної критики є ширшими, ніж для приватної особи. (п.85).
		Стороною позивача доведено суду, що позивач є публічною людиною, він перебував на посаді першого заступника Голови Служби безпеки України - начальник Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки України, а відтак будь-яка інформація навколо його особи становить суспільний інтерес.
		Між тим, у висловлюваннях, що є предметом спору у справі, відсутні елементи стверджувального характеру.
		Розповсюджена 03.10.2018 року відповідачем інформація містить лише оціночні судження, оскільки у своєму виступі директор Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 висловив думку про те, що такі акції вчиняються з боку окремих фігурантів кримінальних проваджень, які розслідує антикорупційне бюро.
		Водночас, відповідачем не було наведено відносно ОСОБА_1 жодного висловлювання про те, що реклама в метро розміщена саме ним або на його замовлення.
		Відповідачем надані лише оціночні судження та не наведено жодних фактичних даних про ті чи інші дії чи події, а відтак це не порушує прав позивача та дана інформація не може бути спростованою. 
		Право на висловлення суб`єктивної позиції здійснене цілком у межах свободи вираження поглядів, гарантовані статтею 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, жодна із підстав обмеження такої свободи, вичерпно визначених цією ж статтею, не наявна. 
		Позивач для підтвердження своєї позиції використовує лише власне бачення та власні доводи, що не підкріплені фактами. Отже, аргументи позивача формуються лише на власних домислах і жодним чином не можуть вважатися поширеними відповідачем. 
		Одночасно, інформація, яка була поширена 03.10.2018 року директором Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 сама по собі не містить негативного навантаження, а набуває такого лише в інтерпретації позивача. 
		Невід`ємними елементами юридичного складу правопорушення у даній категорії справ є поширення недостовірної інформації та порушення прав внаслідок її поширення. 
		Натомість поширена відповідачем інформація сама по собі не порушує особистих немайнових прав позивача, оскільки в ній не стверджується про порушення позивачем норм чинного законодавства або вчинення аморальних дій. Відтак така негативна оцінка певних фактів щодо позивача, надана самим позивачем в позовній заяві. Будь-яких інших доказів негативного відображення цієї інформації немає.
		Враховуючи роль засобу масової інформації як «сторожового пса», як це визначено у п. 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі Лінгенса 12/19984/84/131 від 08.07.1986 року, а також беручи до уваги соціально-важливий характер інформації, оскільки право громадськості отримувати цю інформацію переважає необхідність здійснювати зайву цензуру, відповідач вважав за необхідне висловити свої переконання, які виражають власну критичну оцінку діяльності позивача, з метою доведення такої інформації до громадськості у формі, обраній відповідачем. 
		Така позиція відповідача не йде у розріз з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у своєму рішенні у справі Де Хеєс і Гільзес проти Бельгії від 24.02.1997 року, Європейський суд з прав людини визначив, що стаття 10 Конвенції захищає не лише висловлені відомості і судження, але й форму в якій це робиться. В той же час суд підкреслив, що свобода слова застосовується не тільки стосовно інформації та ідей, що схвально сприймаються у суспільстві або розглядаються як необразливі чи не варті уваги, але й стосовно тих, які шокують, ображають та викликають занепокоєння у державі чи частини населення. Крім того, свобода журналіста включає право на можливу долю перебільшення і, навіть, провокації. 
		Слід звернути увагу і на той факт, що позивач був посадовою особою СБУ, який в силу його статусу піддається вищому ступеню уваги, критики та оцінки з боку громадськості та медіа. При цьому, будучи посадовою особою СБУ, позивач повинен бути готовим до такого рівня уваги та критики до своєї особи, на що звертає увагу як Верховний Суд України, так і Європейський суд з прав людини у своїй численній практиці. 
		Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 визначено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. 
		З огляду на це, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. 
		Презумпція, що негативна інформація вважається недостовірною, була виключена зі статті 277 ЦК України Законом України від 27.03.2014 року №1170-VІІ.
		З цих підстав не може застосовуватись п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1, оскільки він роз`яснює норму частини 3 ст. 277 ЦК України, яка виключена. 
		Відповідно до п. 18 Постанови, згідно з положеннями статті 277 ЦК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. 
		Крім того, відповідач має гарантовану п. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, свободу вираження поглядів, яка становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. Саме в межах такої свободи вираження поглядів ним і реалізовано це право в межах власних суб`єктивних оцінок. 
		Такі оцінки відповідачем висловлені правомірно, адже базуються на фактологічній основі. 
		Так, ЄСПЛ у справі «Нова газета і Бородянський проти Російської Федерації» від 28.03.2013 року визначив, що мінімально фактичною основою для висловлювань, що містять оціночні судження, є загальновідомі факти, підтвердження висловлення певним джерелом та незалежне дослідження.
		З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що інформація поширена відповідачем є його особистою думкою та сформованим переконанням, не містять будь-яких фактичних неправдивих даних, не несуть будь-якого негативного навантаження і, відповідно, враховуючи контекст і характер застосованих мовних засобів та стилістичних прийомів, жодним чином не посягає на честь, гідність та ділову репутацію позивача.
		Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ч.6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 277, 297 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, - 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до директора Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5, треті особи Національне антикорупційне бюро України, Всеукраїнська громадська організація «ЧЕСНЕ СЛОВО», Представництво Радіо Вільна Європа /Радіо Свобода , Інк. в Україні, Громадська організація «Громадське телебачення», ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ», ТОВ «Телеканал « Прямий » про захист гідності, честі та ділової репутації відмовити.
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...