Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/3130/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 13.06.2019. Зареєстровано: 14.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2019.
Дата набрання законної сили: 30.12.1999
Результат оскарження 19.09.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		12 червня 2019 року                      № 640/3130/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу 
		за позовом Народного депутата України Романюка Віктора Миколайовича (01001, м.Київ, вулиця Грушевського, 5) до   третя особаУправління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України (01009, м.Київ, вулиця Банкова, 6-8)  Народний депутат Мірошниченко Юрій Романович ( АДРЕСА_1)про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії , ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:
		Народний депутат України Романюк Віктор Миколайович (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
		- визнати протиправною бездіяльність Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України щодо не припинення діяльності Свято-Володимирського храму Української православної церкви (Московського патріархату), що розташований по вулиці АДРЕСА_2, кабінет №713а; 
		- зобов`язати Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України припинити діяльність Свято-Володимирського храму Української православної церкви (Московського патріархату), який розташований по вулиці АДРЕСА_3, кабінет №713а та усунути порушення вимог пожежної безпеки та цивільного захисту шляхом звільнення кабінету №713а.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що функціонування Свято-Володимирського храму Української православної церкви здійснюється незаконно та створює загрозу його життю та здоров`ю під час здійснення депутатських повноважень в приміщенні Комітетів Верховної Ради України, що розташовані по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Додатково позивач повідомив, що у даної культової споруди відсутні будь-які установчі документи щодо створення релігійної організації, а також дозвільні, погоджувальні документи на переобладнання приміщення в адміністративному будинку Верховної Ради України під культове.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Представник відповідача надіслав до суду відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що 07 червня 2017 року на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності прийнято рішення закріпити приміщення-кімнату №713а на вулиці АДРЕСА_2 у місті Києві за Головою підкомітету з питань реформування пенітенціарної системи, діяльності органів виконання покарань та пробації - Мірошниченком Ю.Р. При цьому, вказана кімната №713а переобладнана у кабінет народного депутата України Мірошниченка Ю.Р. - «Кабінет милосердя», однак чим викликане оформлення даного кабінету в релігійному стилі відповідачу невідомо.
		У відповіді на відзив позивач стверджував, що відповідачем ігнорується та обставина, що використання відкритого вогню безпосередньо в приміщенні органів державної влади несе в собі небезпеку по відношенню як особисто до позивача, так і до всіх перебуваючих у зазначеній будівлі загалом, майна, документів, перелік яких не є вичерпним. На думку позивача, оформлення кабінету №713а, що розташований по вулиці АДРЕСА_3, у релігійному стилі свідчить про цілеспрямоване порушення відповідачем вимог статті 35 Конституції України.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2019 року судом залучено до участі у справі в якості третьої особи народного депутата України Мірошниченка Юрія Романовича (далі по тексту - третя особа).
		У письмових поясненнях на адміністративний позов народний депутат України Мірошниченко Юрій Романович зазначив, що приміщення-кімната АДРЕСА_2 на даний час переобладнана в кабінет третьої особи - Кабінет милосердя, а також виконує функції Молитовної кімнати для всіх бажаючих народних депутатів, працівників Апарату Верховної Ради України та гостей з вільним доступом молитися для вірних будь-якої конфесії. На думку третьої особи, обладнання у службовому кабінеті третьої особи Кабінету милосердя з функціями молитовної кімнати є способом реалізації депутатських повноважень народного депутата України Мірошниченка Юрія Романовича . При цьому, обмежень щодо обладнання у службовому кабінету народного депутата Кабінету милосердя, зокрема, законодавством України не встановлено, відтак ніхто не може втручатися чи перешкоджати діяльності народного депутата України у закріпленому за ним службовому приміщенні. У зв`язку з наведеним, народний депутат України Мірошниченко Юрій Романович стверджує, що вказане фактично унеможливлює контроль чи вплив Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України на фактичне використання виділених народним депутатам України службових приміщень.
		На переконання третьої особи, обладнання у службовому кабінеті третьої особи Кімнати милосердя з функціями молитовної кімнати жодним чином не обмежує відкриття інших подібних кімнат у службових кабінетах народних депутатів України чи інших приміщеннях Верховної Ради України, оскільки кожен народний депутат України має право обладнати свій службовий кабінет на власний розсуд і реалізовувати свої депутатській повноваження у прийнятний для себе спосіб.
		З огляду на викладене вище та відсутність клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
		Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-     
		В С Т А Н О В И В:
		В адміністративному позові позивач стверджує, що з 19 січня 2008 року в приміщенні кабінету №713а, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. АДРЕСА_2, 7 поверх, розпочато функціонування Свято-Володимирського храму Української православної церкви (Московського патріархату) за відсутності дозвільних документів.
		Відповідно до рішення Комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України «Щодо звернення керівництва Коаліції демократичних сил та звернення народного депутата України Рибакова І.О . стосовно порядку функціонування Свято- Володимирського храму Української православної церкви (Московського патріархату) у приміщенні адміністративного будинку Верховної Ради України по вул. Садовій, 3-а» від 21 лютого 2008 року вбачається, що самовільне обладнання народними депутатами України приміщення в адміністративному будинку Верховної Ради України під культове, освячення та відкриття якого як Свято-Володимирського храму Української православної церкви (Московського патріархату) було здійснено з порушенням Конституції України та Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Відсутні будь-які установчі документи щодо створення релігійної організації, а також дозвільні, погоджувальні документи на переобладнання приміщення в адміністративному будинку під культове (храм). При переобладнанні приміщення під культове (храм) допущені порушення вимог Правил пожежної безпеки в Україні.
		Зі змісту листа Голови Верховної Ради України від 22 червня 2017 року вих. №01/03-240(148597), наданого у відповідь на депутатське звернення від 22 травня 2017 року №516-дз щодо припинення діяльності Свято- Володимирського храму Московського патріархату, розташованого за адресою: вул. АДРЕСА_2, кабінет №713а, вбачається, що створення церкви у стінах світської державної установи відбулось всупереч Конституції України та Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Були відсутні будь-які установчі документи щодо створення релігійної організації, а також дозвільні, погоджувальні документи на переобладнання приміщення в адміністративному будинку під культове. 
		Існування такої церкви не відповідає законодавству у сфері свободи совісті та релігійних організацій. 
		Відповідно до листа Управління справами Апарату Верховної Ради України від 11 грудня 2017 року №15/60-219(283183), у 2008 році з ініціативи групи народних депутатів України в адміністративному будинку Верховної Ради України по АДРЕСА_3 було відкрито Свято- Володимирський храм. Наразі зазначене приміщення не є робочим кабінетом жодного з народних депутатів України. Будь-яких рішень щодо виділення або закріплення вказаного приміщення за народним депутатом України або підрозділом Апарату Верховної Ради України не приймалось та не погоджувалось облаштування зазначеного культового закладу.
		Також у листі від 11 грудня 2017 року №15/60-219(283183) повідомлялось, що богослужіння в храмі проводиться представниками місії «Синодальний відділ Української Православної Церкви у справах пастирської опіки пенітенціарної системи». Представниками інших релігійних конфесій у зазначеному приміщенні богослужіння не проводяться.
		З наявних матеріалів справи також вбачається, що народний депутат України Романюк В.М. звернувся до Голови Верховної Ради України із депутатським запитом №18/01/04-2018 (11/10-1485(85066) від 23 квітня 2018 року, у якому просив: надати доручення закрити осередок сепаратизму та «руського міра» в стінах Верховної Ради України та припинити діяльність Свято- Володимирського храму Московського патріархату, розташованого за адресою: вул. АДРЕСА_2, на сьомому поверсі, каб. 713а; привести зазначені приміщення до норм пожежної безпеки.
		За результатами розгляду депутатського запиту позивача Голова Верховної Ради України листом від 22 травня 2018 року вих. №01/03-237(108170) повідомив, що кімната 713а, яка розташована в адміністративному будинку Верховної Ради України (вулиця Садова, 3-а) у 2006 році самовільно обладнана під капличку з ініціативи народного депутата України п`ятого скликання Рибакова І.О . Керівництво Верховної Ради України дозволу щодо зміни функціонального призначення службового приміщення та відкриття культового закладу не надавало.
		При цьому, Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України неодноразово зверталось до настоятеля Свято-Володимирського храму з проханням вивільнити зазначене приміщення Верховної Ради України. 
		Додатково у відповіді на депутатський запит повідомлено, що інспекторами служби Управління з організації пожежно-профілактичної діяльності у державних установах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві наголошувалось на використанні та обладнанні зазначеної кімнати з порушенням вимог законодавства у сферах пожежної безпеки та цивільного захисту.
		Існування такої церкви не відповідає законодавству у сфері свободи совісті та релігійних організацій. 
		Позивач, зазначаючи, що функціонування Свято-Володимирського храму Української православної церкви здійснюється незаконно та створює загрозу його життю та здоров`ю під час здійснення позивачем депутатських повноважень в приміщенні Комітетів Верховної Ради України, що розташовані по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		При вирішенні спору по суті, суд виходить з наступного.
		Статтею 35 Конституції України передбачено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. 
		Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
		Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 року №987-ХІІ здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров`я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов`язанням України.
		Згідно частин 3, 4 статті 1 Закону України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року №2790-ХІІ (далі - Закон №2790-ХІІ) при виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі. Держава гарантує народному депутату забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень.
		Частиною 2 статті 3 Закону №2790-ХІІ визначено, що народний депутат зобов`язаний додержуватись інших вимог та обмежень, які встановлюються законом.
		Відповідно до вимог частини 3 статті 28 Закону №2790-ХІІ народний депутат на строк виконання депутатських повноважень забезпечується окремим технічно обладнаним службовим кабінетом у приміщеннях Верховної Ради України з розташуванням у ньому постійного робочого місця його помічника-консультанта. Службовий кабінет народного депутата повинен бути обладнаний персональним комп`ютером з підключенням його до інформаційних мереж та наданням адреси електронної пошти.
		Тобто, надання народному депутату технічно обладнаного службового кабінету зумовлене необхідністю виконання ним депутатських повноважень, який при виконанні своїх повноважень зобов`язаний керуватись Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі.
		При цьому, використання службового кабінету з метою, яка прямо не зумовлена виконанням депутатських повноважень та створює загрозу життю та здоров`ю людей, які також виконують свої службові обов`язки за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, не може визнаватись таким, що використовується за цільовим призначенням.
		Судом встановлено, що 07 червня 2017 року на засіданні Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності присутні члени Комітету слухали звернення Митрополита Київського і всієї України Онуфрія щодо діяльності Свято- Володимирського храму, розташованого при Комітеті, а також доданий до звернення лист начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України В. Корната (за вих. №15-7/44-325 від 21 квітня 2017 року) щодо гострої потреби в службових кабінетах для розміщення народних депутатів України та, у зв`язку з цим, виділенням кімнати №713а в адміністративному будинку Верховної Ради України по АДРЕСА_3. На даному засіданні Комітету ухвалили звернутися до Голови Верховної Ради України щодо закріплення приміщення №713а по АДРЕСА_3 за Головою підкомітету з питань реформування пенітенціарної системи, діяльності органів виконання покарань та пробації Комітету Мірошниченком Ю.Р.
		Сторонами справи підтверджується, що приміщення АДРЕСА_2 а використовується народним депутатом України Мірошниченком Ю.Р. та переобладнане у Кабінет милосердя із функціями молитовної кімнати.
		Водночас, частиною 1 статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. 
		Зі змісту наявних у матеріалах справи листів вбачається, що при переобладнанні приміщення кімнати №713 а в адміністративному будинку Верховної Ради України по АДРЕСА_3 під культове (храм) допущені порушення вимог Правил пожежної безпеки в України.
		При цьому, відповідно до пункту 33 частини 1 статті 1 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.
		Зважаючи на наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що використання відкритого вогню у приміщенні, де знаходиться значна кількість людей та яке переобладнане під культове без дотримання пожежної безпеки створює загрозу життю та здоров`ю, зокрема й позивача.
		Додатково суд зазначає, що відповідно до пункту 10 розділу ІІ Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 серпня 2011 року №769 (у редакції розпорядження Голови Верховної Ради України від 20 листопада 2014 року №734) у сфері фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат (через Управління справами), зокрема, здійснює управління державним майном, що забезпечує діяльність Верховної Ради України, у порядку, встановленому законом; забезпечує в установленому порядку належні умови праці, соціально-побутові та житлові умови народним депутатам України, працівникам Апарату.
		Так, частиною 1 статті 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року №185-V передбачено, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону №185-V об`єктами управління державної власності є: державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.
		Згідно пунктів 11, 32 частини 1 статті 6 Закону №185-V уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів; організовують контроль за використанням орендованого державного майна.
		Органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, відповідно до покладених на них завдань виконують функції з управління державним майном, передбачені частиною першою цієї статті, за винятком повноважень щодо господарських структур (частина 2 статті 6 Закону №185-V).
		Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що саме відповідача як уповноважений орган з управління державним майном наділено повноваженнями щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб, а також покладено обов`язок здійснювати контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів, що в даному випадку відповідачем не виконано.
		При цьому, доводи відповідача про те, що приміщення АДРЕСА_2 а використовується народним депутатом України Мірошниченком Ю.Р. не звільняє відповідача від виконання законодавчо покладеного на нього обов`язку щодо здійснення контролю, оскільки вказане приміщення надане третій особі виключно на період здійснення ним депутатських повноважень, а саме майно продовжує перебувати на балансі відповідача.
		Разом з тим суд зазначає, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом. Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність - це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб`єкта владних повноважень будь-яких дій.
		Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.
		Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		В ході розгляду справи відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив правомірність допущення ним оскаржуваної бездіяльності.
		З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.
		Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		1. Адміністративний позов народного депутата України Романюка Віктора Миколайовича задовольнити частково.
		2. Визнати протиправною бездіяльність Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України щодо не припинення діяльності Свято-Володимирського храму Української православної церкви (Московського патріархату), що розташований по вулиці АДРЕСА_2, кабінет №713а.
		3. Зобов`язати Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України припинити діяльність Свято-Володимирського храму Української православної церкви (Московського патріархату), який розташований по вулиці АДРЕСА_3, кабінет №713 а шляхом звільнення кабінету №713а.
		4. Стягнути на користь народного депутата України Романюка Віктора Миколайовича ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1    536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України (01008, місто Київ, вулиця Банкова, 6-8, код ЄДРПОУ 26252302).
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
		 
		Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...