Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/7552/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 13.06.2019. Зареєстровано: 14.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2019.
Дата набрання законної сили: 16.07.2024
Номер судового провадження: 1-кп/752/196/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000001888

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 752/7552/17 
		Провадження № 1-кп/752/196/19 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13.06.2019 року                            м. Київ
		Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді             ОСОБА_1 
		суддів                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		при секретарях                 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		                        ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		за участі прокурорів             ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 
		                        ОСОБА_10 , ОСОБА_11 
		захисників                     ОСОБА_12 , ОСОБА_13 
		обвинуваченого                 ОСОБА_14 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження відносно
		ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, громадянина України, освіта вища, не одруженого, не працевлаштованого, має на утриманні мати похилого віку - інваліда ІІІ групи, неповнолітніх дітей, 2008 та 2017 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 15 ч. 2, 27 ч. 4, 369 ч. 4, 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Обвинувачений ОСОБА_14 у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на шахрайське заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_15 шляхом обману, вигадав собі образ родича заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_16 та відповідний стиль поведінки. Після чого, у червні 2016 року у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці зустрівся з ОСОБА_15  та повідомив йому неправдиві відомості про те, що він перебуває у родинних стосунках із керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_16 та за певну суму коштів може посприяти у закритті кримінального провадження відносно ОСОБА_15 , досудове розслідування у якому на той час здійснювалось Національним антикорупційним бюро України. Для цього він повідомив ОСОБА_15 , що ОСОБА_16 потрібно буде надати 1200000 доларів США. Після чого ОСОБА_15 у невстановлені досудовим розслідуванням час, місці та спосіб повідомив про це потерпілому ОСОБА_17 та попросив останнього звернутись до правоохоронних органів із заявою щодо необхідності передачі коштів ОСОБА_16 за закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_15 . Після чого ОСОБА_17 , будучи введеним в оману обвинуваченим ОСОБА_14 , 26.07.2016 року звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про вимагання неправомірної вигоди для керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_16 за закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_15 . 
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на шахрайське заволодіння грошовими коштами шляхом обману, 15.08.2016 року приблизно о 13 годині 00 хвилин, перебуваючи у ресторані "Прага", розташованому за адресою: місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, ОСОБА_14 , не маючи змоги безпосередньо зустрітись з ОСОБА_15 , зустрівся з потерпілим ОСОБА_17 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_15 , та повідомив йому неправдиві відомості про те, що він є родичем ОСОБА_16 . При цьому, не маючи реальних можливостей вплинути на прийняття рішення керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_16 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_15 , обвинувачений ОСОБА_14 ввів в оману ОСОБА_17 , повідомивши йому неправдиві відомості про те, що керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_16 поставив йому вимогу щодо передачі уже 2 000 000 доларів США за закриття відповідного кримінального провадження шляхом надання останньому авансу в розмірі 1 000 000 доларів США та ще 1 000 000 доларів США після прийняття рішення про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_15 .
		В подальшому, 08.11.2016 року о 18 годині 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_14 , перебуваючи у автомобілі ОСОБА_17 на парковці ресторану "Прага", розташованому за адресою: місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, після отримання коштів від потерпілого ОСОБА_17 був затриманий працівниками правоохоронних органів, в результаті чого у обвинуваченого було виявлено та вилучено грошові кошти - 1 000 доларів США, що належать потерпілому ОСОБА_17 , та імітаційні засоби у сумі 999000 доларів США, які обвинувачений ОСОБА_14 отримав для нібито передачі ОСОБА_16 для прийняття ним рішення про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_15 . 
		Обвинувачений ОСОБА_14 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та показав суду про те, що потерпілого ОСОБА_15 знає приблизно 10 років, має з ним спільних друзів, зустрічались досить часто, останній раз у місті Києві. Під час зустрічі ОСОБА_15 сказав, що можна спілкуватись з ним через ОСОБА_18 . Фінансові питання вони ніколи не обговорювали. Після цієї зустрічі ОСОБА_15 не бачив. З ОСОБА_15 знайомі давно, він знає членів його сім`ї, тому останній знав, що ОСОБА_16 не може бути його родичем. З потерпілим ОСОБА_17 зустрічався двічі з його ініціативи, спілкувались виключно з приводу ОСОБА_15 , він постійно задавав питання про його зв`язки з прокуратурою, однак сам обвинувачений не зазначав, що має родичів в прокуратурі. На той період Генеральна прокуратура вже проводила обшуки у ОСОБА_17 , таким чином він став їх агентом. За тиждень до затримання від потерпілого ОСОБА_17 надійшло смс-повідомлення про те, що він хоче поспілкуватись, на що він погодився, оскільки хотів дізнатись номер телефону ОСОБА_15 та відновити з ним зв`язок. 08.11.2016 року він прибув до міста Києва. Зателефонував потерпілий ОСОБА_17 та призначив зустріч у ресторані «Прага» о 19:00. Під час зустрічі ОСОБА_17 був дуже роздратований, випитував інформацію, після чого запропонував піти до автомобілю. Жодних розмов про грошові кошти, ОСОБА_16 або ОСОБА_19 не було. В автомобілі потерпілий дістав коробку без пакету, поставив її посередині і відкрив, в ній знаходились грошові кошти, на що він запитав: «Що це?». ОСОБА_17 відповів, що у коробці гроші, які передав ОСОБА_15 і сказав зателефонувати йому, він пояснить, що це за грошові кошти. В подальшому ОСОБА_17 забрав у нього телефон та почав виштовхувати його з автомобілю. Жодного смс-повідомлення ОСОБА_15 про отримання грошових коштів він не надсилав. Він випав з машини і його затримали. Грошові кошти він не брав, він був розгублений, не розумів, що відбувається. В подальшому його привезли до Генеральної прокуратури України, в кабінеті на столі він побачив грошові кошти, які йому передавали. Працівники прокуратури йому погрожували, змушували підписувати документи та надавати покази проти ОСОБА_16 та ОСОБА_19 , однак хто саме змушував його  він не пам`ятає. Вважає, що мала місце провокація зі сторони потерпілого ОСОБА_17 .
		Не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненому, його вина в умисному заволодінні чужим майном шляхом обману - шахрайстві, вчиненому у особливо великих розмірах, однак не доведеному до кінця з причин, що не залежали від волі обвинуваченого, прямо та опосередковано стверджується наступними зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в ході судового розгляду кримінального провадження доказами.
		Показами потерпілого ОСОБА_17 про те, що він знайомий з обвинуваченим ОСОБА_14 , з потерпілим ОСОБА_15 перебуває у дружніх стосунках. Приблизно 18.07.2016 року до нього звернувся ОСОБА_15 , у нього були проблеми з законом, оскільки його підозрювали у корупційних схемах. ОСОБА_15 зателефонував через мобільний додаток «WhatsApp» і попросив його зустрітись з ОСОБА_14 , сказав, що останній може вирішити проблеми з ОСОБА_16  керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. ОСОБА_15 сказав, що обвинувачений - його знайомий з міста Одеси та родич ОСОБА_16 . Він погодився на прохання ОСОБА_15 , після чого, за порадою адвоката ОСОБА_15  ОСОБА_20 , звернувся із заявою до Генеральної прокуратури України, що на нього виходить посередник, який пропонує вирішити проблеми ОСОБА_15 за грошову винагороду. Спочатку він звернувся із заявою, а вже потім зустрівся з ОСОБА_14 . У липні 2016 року потерпілий ОСОБА_15 надіслав йому номер ОСОБА_14 через додаток «WhatsApp». Перша зустріч з обвинуваченим відбулась у ресторані «Прага» приблизно 15.08.2016 року. Всього вони зустрічались 4-5 разів. При першій зустрічі ОСОБА_14 повідомив, що хоче допомогти ОСОБА_15 , оскільки має намір працювати у газовій сфері, потім сказав, що з самим ОСОБА_16 у нього не дуже приязні стосунки, але мати ОСОБА_14 і батько ОСОБА_16  рідні брат і сестра, і що за 1200000 доларів США ОСОБА_14 може вирішити проблеми ОСОБА_15 . Вся сума грошей піде людям, які будуть допомагати у вирішенні проблеми ОСОБА_15 . Обвинувачений запевняв, що ОСОБА_16 може завести Національне антикорупційне бюро України у глухий кут і що він зможе організувати зустріч з ОСОБА_16 . Одна з зустрічей не відбулась, оскільки працівники Служби безпеки України попередили його, що ОСОБА_14 приїхав на зустріч з бандитами. Після цього обвинувачений пропав на певний період часу, вони не спілкувались. Потім зустрілись і ОСОБА_14 сказав, що за вказівкою ОСОБА_15 необхідно дати йому 600 доларів США, у чому ОСОБА_17 йому відмовив. За наступної зустрічі обвинувачений зазначив, що справа дуже резонансна, тому за вимогою ОСОБА_16 ціна підвищується до 2000 000 доларів США. З ОСОБА_14 спілкувались у додатку «Viber» та «WhatsApp», всі дії погоджувались зі слідством. ОСОБА_14 обіцяв влаштувати зустріч з ОСОБА_16 , але він почав уникати своєї обіцянки, зумовлюючи це напруженими відносинами між ними. У день призначеної раніше зустрічі - 08.11.2016 року - працівники прокуратури вручили йому коробку з грошовими коштами-імітаційними засобами у розмірі 999000 доларів США, 1000 доларів США він додав самостійно. Всі кошти у коробці він поклав на заднє сидіння свого автомобіля. Зустріч проходила в ресторані «Прага». 08.11.2016 року приблизно о 18:30 вони зустрілись з ОСОБА_14 , обговорили деталі подальших дій та передачі грошових коштів, пішли до автомобілю, де він передав обвинуваченому 1000000 доларів США, іншу частину суми потрібно було передати протягом 3-4 тижнів. ОСОБА_14 перерахував гроші, написав смс-повідомлення ОСОБА_15 про отримання ним грошових коштів. Після цього обвинуваченого затримали працівники Служби безпеки України. 
		Показами свідка ОСОБА_21 про те, що він у жодних відносинах з обвинуваченим або потерпілими не перебуває, працює оперативним співробітником Служби безпеки України, приймав участь у проведенні негласних слідчих розшукових дій відносно обвинуваченого ОСОБА_14 .
		Заявою адвоката ОСОБА_22 від 19.07.2016 року про подання за дорученням клієнта  ОСОБА_15 заяви про вчинення кримінального правопорушення (т. 1 а.с. 10).
		Заявою потерпілого ОСОБА_15 до Генеральної прокуратури України про вимагання від нього неправомірної вигоди, згідно якої ОСОБА_14 20.06.2016 року повідомив потерпілому ОСОБА_15 , що він є родичем керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_16 , та вимагає від нього 1000000 доларів США за сприяння у вирішенні всіх питань, пов`язаних з його обвинуваченням, та закриттям кримінального провадження відносно нього. Вказана сума необхідна для керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_16 та директора Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_19 . Додатком до заяви є скріншоти листування потерпілого ОСОБА_15 та обвинуваченого ОСОБА_14 у мобільному додатку «Viber» (т. 1 а.с. 11-65).
		Протоколом прийняття усної заяви потерпілого ОСОБА_17 від 26.07.2016 року про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), а саме  вимагання у ОСОБА_15 грошових коштів у розмірі 1200000 доларів США заступником Генерального прокурора України  керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_16 та директором Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_19 за пособництва ОСОБА_14 за закриття кримінального провадження за підозрою ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_15 через мобільний додаток «WhatsApp» повідомив ОСОБА_17 про те, що посадові особи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного антикорупційного бюро України за пособництва ОСОБА_14 вимагають від нього неправомірну вигоду у сумі 1200000 доларів США за прийняття позитивного для ОСОБА_15 рішення щодо припинення кримінального переслідування та закриття кримінального провадження. ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_17 , що ОСОБА_14  його знайомий з 2015 року. Останній запевнив ОСОБА_15 , що перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_16  керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, тому може посприяти у вирішенні проблем ОСОБА_15 з правоохоронними органами. Також ОСОБА_15 повідомив, що 16.06.2016 року або 17.06.2016 року він зустрічався з ОСОБА_14 у ресторані готелю «Салют» у місті Києві. Під час зустрічі ОСОБА_14 повідомив, що вже обговорив з ОСОБА_16 обставини отримання неправомірної вигоди та зобов`язання останнього щодо припинення кримінального переслідування ОСОБА_15 . Пізніше ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_15 через мобільний додаток «Viber», що ОСОБА_16 та ОСОБА_19 бажають отримати за свої послуги щодо закриття вказаного кримінального провадження грошову винагороду у сумі 1200000 доларів США. У зв`язку з тим, що ОСОБА_15 перебував за межами України, він попросив ОСОБА_17 звернутись до Генеральної прокуратури України для вжиття необхідних заходів реагування (т. 1 а.с. 66-69).
		Протоколом огляду та вручення грошових коштів від 08.11.2016 року, згідно якого у службовому приміщенні за адресою: місто Київ, проспект Голосіївський, 132, у присутності ОСОБА_17 та понятих, оглянуто грошові кошти у сумі 1 000 доларів США купюрами номіналом 100 доларів США, які надав особисто ОСОБА_17 , та несправжні (імітаційні) засоби  грошові кошти у сумі 999000 доларів США, після проведення огляду яких вказані грошові кошти було передано ОСОБА_17 для подальшого проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т. 1 а.с. 87-92).
		Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 08.11.2016 року, відповідно до якого 08.11.2016 року о 19 годині 48 хвилин на парковці ресторану «Прага», розташованого за адресою: місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, у присутності понятих було затримано ОСОБА_14 , в результаті чого останній заявив, що його приятель ОСОБА_15 передав через ОСОБА_17 грошові кошти у сумі 1000000 доларів США, які він позичав у ОСОБА_15 для розвитку бізнесу. В ході затримання ОСОБА_14 у останнього було виявлено та вилучено, у тому числі коробку з-під паперу формату А-4, у якій знаходились грошові кошти у сумі 1 000 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США, грошові кошти-імітаційні засоби у сумі 999000 доларів США (т. 1 а.с. 93-99).
		Додатком до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 08.11.2016 року  відеозаписом, в ході відтворення якого судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_14 повідомив, що грошові кошти у розмірі 1000000 доларів США йому надав ОСОБА_23 для розвитку бізнесу (т. 1 а.с. 99).
		Протоколом огляду речей та документів від 11.11.2016 року, згідно якого були оглянуті речі, вилучені при затриманні ОСОБА_14 , серед яких було виявлено та вилучено 125 пачок, зовні схожих на долари США на загальну суму 1000000 доларів США, серед яких були грошові кошти у сумі 1 000 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США, та грошові кошти-імітаційні засоби у сумі 999000 доларів США (т. 1 а.с. 140-144). 
		Протоколом про результати аудіоконтролю особи від 29.11.2016 року, згідно якого 08.11.2016 року із застосуванням спеціальних технічних засобів фіксації було проведено негласну слідчу (розшукову) дію, а саме  аудіо та відео контроль ОСОБА_14 , в ході проведення якої встановлено, що ОСОБА_17 проводить зустріч з ОСОБА_24 , у ході якої обговорювалась схема передачі грошових коштів у сумі 1000000 доларів США за закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_15 (т. 1 а.с. 218-233).
		Додатком до протоколу про результати аудіоконтролю особи від 29.11.2016 року  відеозаписом контролю ОСОБА_14 , в ході відтворення якого судом було встановлено, що ОСОБА_17 08.11.2016 року проводить зустріч з ОСОБА_24 на території ресторану «Прага», під час якої обговорювалась схема передачі грошових коштів у сумі 1000000 доларів США за закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_15 (т. 1 а.с. 238-239).
		Протоколом про результати проведення негласної слідчої дії  контролю за вчиненням злочину від 09.11.2016 року, згідно якого в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням грошових коштів та несправжніх (імітаційних) засобів використовувались грошові кошти у сумі 1000 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США, та несправжні (імітаційні) засоби у сумі 999000 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США, які 08.11.2016 року були вручені ОСОБА_17 , залученому для конфіденційного співробітництва та передачі грошових коштів у сумі 1000000 доларів США ОСОБА_14 за нібито вирішення питання щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_15 ; в ході проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_17 08.11.2016 року о 18:20 в приміщенні ресторану «Прага» провів зустріч з ОСОБА_14 , в ході якої були обговорені деталі щодо передачі останньому грошових коштів у сумі 1000000 доларів США за нібито вирішення питання щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_15 , після чого ОСОБА_17 запропонував ОСОБА_14 сісти до його автомобілю марки Land Rover Range Rover, в якому відбулась передача грошових коштів ОСОБА_17 . ОСОБА_14 на задньому сидінні автомобілю, після чого ОСОБА_14 вийшов з автомобілю та був затриманий. В ході проведення вказаної слідчої дії у ОСОБА_14 був вилучений пакет зеленого кольору з грошовими коштами у сумі 1000 доларів США та грошові кошти-імітаційні засоби у сумі 999000 доларів США, на загальну суму 1000000 доларів США (т. 1 а.с. 236-239).
		Заявою потерпілого ОСОБА_17 від 26.07.2016 року про добровільну згоду на залучення до проведення негласних слідчих дій у даному кримінальному провадженні (т. 3 а.с. 7).
		Протоколом огляду від 15.03.2017 року, відповідно до якого було проведено огляд відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, та встановлено, що відносно ОСОБА_15 провадиться досудове розслідування за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 388 ч. 1 КК України, та у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 28 ч. 4, 191 ч. 5, 209 ч. 3, 205 ч. 2, 255 ч. 1 КК України (т. 4 а.с. 150-154).
		Висновком техніко-криміналістичної експертизи №19/4-05/651 від 18.11.2016 року, згідно якого надані на дослідження 10 банкнот номіналом 100 доларів США на загальну суму 1000 доларів США відповідають за способом друку та спеціальними елементами захисту аналогічним справжнім грошовим знакам, які перебувають в офіційному обігу країни виробника  США (т. 4 а.с. 233-235).
		Постановою про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 14.11.2016 року, відповідно до якої в якості речового доказу було визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження грошові кошти у сумі 1 000 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів; грошові кошти-імітаційні засоби у сумі 999000 доларів США (т. 4 а.с.237-239).
		Разом з тим, дослідивши та проаналізувавши клопотання сторони захисту про визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими, які були подані в ході судового розгляду даного кримінального провадження, суд надходить до наступних висновків. 
		Так, не заслуговують на увагу суду твердження сторони захисту про те, що всі докази у даному кримінальному провадженні було зібрано з порушенням правил підслідності, оскільки підслідність даного кримінального провадження була визначена у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку постановою Генерального прокурора України від 16.11.2016 року про визначення підслідності даного кримінального провадження Управлінню з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України, оскільки досудове розслідування провадилось у тому числі щодо надання неправомірної вигоди керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України та директору Національного антикорупційного бюро України, тобто міг мати місце конфлікт інтересів (т. 5 а.с. 19-20). 
		Також суд не враховує доводи сторони захисту щодо порушення права ОСОБА_14 на захист під час його затримання, оскільки на вимогу обвинуваченого до проведення першого його допиту до участі у даному кримінальному провадженні було залучено захисника, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, будь-яких скарг або заяв від ОСОБА_14 щодо порушення його прав та законних інтересів під час його затримання та в ході досудового розслідування не надходило. 
		Крім того, в ході судового розгляду, під час відтворення відеозапису затримання ОСОБА_14 за підозрою у вчиненні злочину від 08.11.2016 року, було встановлено, що обвинуваченому дійсно була вручена пам`ятка про права та обов`язки, було роз`яснено, у тому числі, право на захист, жодних скарг або заяв від ОСОБА_14 не надходило. 
		Одночасно суд приймає до уваги доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколу огляду від 09.11.2016 року, згідно якого був проведений огляд мобільного телефону «IPhone 6», який був вилучений у ОСОБА_14 під час затримання 08.11.2016 року, як доказу у даному кримінальному провадженні на підставі наступного. 
		Відповідно до вимог ст. 62 ч. 3 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України №12-рп/2011 від 20.10.2011 року, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
		Статтею 14 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети.
		Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, огляд мобільного телефону «IPhone 6», який був вилучений у ОСОБА_14 під час затримання 08.11.2016 року, проводився без відповідного судового рішення, тобто було вчинено втручання у приватне спілкування обвинуваченого, яке дозволяється лише на підставі ухвали суду.
		З цих же підстав суд вважає за необхідне визнати недопустимими інші похідні від протоколу огляду мобільного телефону докази, надані стороною обвинувачення, зокрема, висновок комп`ютерно-технічної експертизи №391/ікт від 22.11.2016 року вказаного мобільного пристрою, протокол огляду додатку до висновку експерта від 07.03.2017 року з додатками, постанову про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 15.03.2017 року, відповідно до якої в якості речового доказу було визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження мобільний телефон «Apple».
		Всі інші докази, досліджені в ході судового розгляду, суд визнає належними та допустимими, оскільки вони узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, що дозволяє зробити висновок про те, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, підтверджена повністю. Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06.12.1998 року, Європейський суд з прав людини зробив висновок, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». 
		Позицію обвинуваченого ОСОБА_14 щодо його невинуватості у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, суд розцінює як намагання уникнути кримінальної відповідальності, оскільки вона повністю спростовується доказами у їх сукупності, достатності та взаємозв`язку, які досліджені та проаналізовані вище. 
		На підставі викладеного ОСОБА_14 визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, а саме шахрайстві  заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому у особливо великих розмірах, однак не доведеному до кінця з причин, що не залежали від волі обвинуваченого. 
		Крім того, ОСОБА_14 обвинувачується у тому, що він схилив (підбурив) ОСОБА_17 до вчинення ним злочину, в результаті чого 08.11.2016 приблизно о 19 годині 40 хвилин ОСОБА_17 , який діяв за проханням та в інтересах ОСОБА_15 , вважаючи вказані дії вигідними у конкретній ситуації, перебуваючи на автомобільній парковці ресторану «Прага», що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, у власному транспортному засобі передав ОСОБА_14 грошові кошти у сумі 1 000 000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 08.11.2016 становило 25 570 000 гривень, в якості неправомірної вигоди для заступника Генерального прокурора  керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_16 за закриття кримінального провадження, в рамках якого орган досудового розслідування здійснює кримінальне переслідування ОСОБА_15 .
		Тобто, як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_14 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 15 ч. 2, 27 ч. 4, 369 ч. 4 КК України - підбурювання у наданні неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, в інтересах третьої особи, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, однак не доведене до кінця з причин, що не залежали від волі обвинуваченого. 
		Разом з тим, в ході судового розгляду даного кримінального провадження стороною обвинувачення не було доведено версію того, що обвинувачений ОСОБА_14 , який судом визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 15 ч. 2, 27 ч. 4, 369 ч. 4 КК України, оскільки докази сторони обвинувачення ні самі по собі, ні у своїй сукупності не стверджують наявність у обвинуваченого ОСОБА_14 умислу на вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення з огляду на таке.
		Так, суд під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принципу, який закріплений у ст. 62 Конституції України, зокрема, принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Статтею 27 частиною 4 Кримінального кодексу України встановлено, що підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину, тобто, збудженням бажання (переконання у бажаності, вигідності, потребі), викликанням рішимості або зміцненням наміру іншого саме співучасника підбурила вчинити злочин, тому підбурювання не може розглядатись як свідоме введення іншої особи в оману для того, щоб досягти певного злочинного результату, а саме  надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, в інтересах третьої особи, дій з використанням наданої службовій особі влади та службового становища, оскільки у даному випадку відсутня складова спільності, характерної для співучасті. 
		Вказане стверджується, зокрема, показами потерпілого ОСОБА_17 , який до моменту знайомства та безпосередньої зустрічі з обвинуваченим ОСОБА_14 звернувся до Генеральної прокуратури із заявою про те, що останній в якості посередника запропонував вирішити питання щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_15 за грошову винагороду, яка буде передана керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_16 та директору Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_19 , тобто умислу у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, 27 ч. 4, 369 ч. 4 КК України, у потерпілого ОСОБА_17 не було, оскільки він, усвідомлюючи неправомірність своїх дій та дій обвинуваченого ОСОБА_14 , не бажав настання суспільно небезпечних наслідків у виді передачі службовій особі неправомірної вигоди, тому звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою про дане кримінальне правопорушення. 
		Диспозиція статті 369 КК України передбачає кримінальну відповідальність за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а також надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-яких дій з використанням наданої їй влади чи службового становища. 
		Об`єктивною стороною даного кримінального правопорушення є пропозиція надати неправомірну вигоду, обіцянка надати неправомірну вигоду, та безпосередньо надання такої вигоди за вчинення або невчинення службовою особою в інтересах особи, яка пропонує або надає неправомірну вигоду, або в інтересах третьої особи, будь-якої дії з використанням наданої службовій особі влади чи її службового становища. 
		Суб`єктивна ж сторона злочину характеризується прямим умислом особи, яка вчиняє дане кримінальне правопорушення. 
		Разом з тим, в ході судового розгляду даного кримінального провадження представником державного обвинувачення у розпорядження суду не було надано доказів того, кому саме ОСОБА_14 повинен був надати отриману ним шляхом обману суму грошових коштів, також судом не було встановлено, яке відношення до даного кримінального провадження має особа, якій ОСОБА_14 нібито мав намір надати неправомірну вигоду.
		Враховуючи покази ОСОБА_17 , стає очевидним той факт, що потерпілим не зазначалось, чи дійсно він сприймає дії обвинуваченого ОСОБА_14 як підбурювання до надання неправомірної вигоди, або взагалі той факт, що ОСОБА_14 має певний авторитет та можливості вплинути на результат прийняття будь-яких рішень щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_15 , що й було предметом домовленості щодо надання неправомірної вигоди. 
		Також склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 КК України, має містити факт доведення до відома службової особи пропозиції чи обіцянки надати їй неправомірну вигоду, або безпосереднього надання такої вигоди і прийняття (одержання) її частини або в цілому неправомірної вигоди службовою особою, однак в ході судового розгляду такі обставини не знайшли підтвердження. 
		В обвинувальному акті, а також в матеріалах кримінального провадження міститься вказівка на службову особу, якій ОСОБА_14 нібито планував передати неправомірну вигоду від ОСОБА_17 , а саме - керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_16 , однак стороною обвинувачення не було надано у розпорядження суду будь-яких доказів, які б стверджували причетність даної особи до подій вказаного кримінального правопорушення, факт пропозиції, обіцянки або намагання надати таку неправомірну вигоду. 
		Варто зазначити, що згідно обвинувального акту ОСОБА_14 саме «вигадав історію, що нібито при спілкуванні з ОСОБА_16 останній збільшив суму до 2000000 доларів США та готовий розпочати процедуру закриття кримінального провадження за умови отримання авансу в розмірі 50 відсотків», тобто мала мати місце принаймні пропозиція надати неправомірну вигоду ОСОБА_16 та обговорення її суми з ним, однак така обставина виключається, оскільки ОСОБА_14 , з метою заволодіння грошовими коштами потерпілих шляхом обману, повідомив неправдиві відомості щодо його родинного зв`язку з ОСОБА_16 , та фактично не мав на меті передавати йому грошові кошти у якості неправомірної вигоди. 
		Таким чином, у даному кримінальному провадженні особа, яка отримала неправомірну вигоду або яка отримала пропозицію, обіцянку надання такої вигоди, не встановлена. 
		В ході судового розгляду даного кримінального провадження судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_14 запевнив потерпілого ОСОБА_17 , який діяв в інтересах потерпілого ОСОБА_15 у тому, що він може посприяти у наданні ОСОБА_16 неправомірної вигоди за вчинення ним певних дій на користь ОСОБА_15 , однак, достовірно знаючи і розуміючи відсутність реальної можливості виконати обіцяне, фактично не мав на меті вчиняти такі дії.
		Таким чином суд надходить до висновку про те, що у діях обвинуваченого ОСОБА_14 немає складу інкримінованого йому злочину, а саме  підбурювання у наданні неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, в інтересах третьої особи, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, однак не доведене до кінця з причин, що не залежали від волі обвинуваченого, оскільки диспозиція ст. 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України виключає можливість наявності злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2, 27 ч. 4, 369 ч. 4 КК України. 
		Провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримавшись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримавшись принципу диспозитивності, тобто діючи виключно у межах своїх повноважень та компетенції, суд вирішив лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, зберігаючи при цьому об`єктивність та неупередженість та створивши при цьому необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання ними процесуальних обов`язків, та прийшов до висновку про відсутність у діях ОСОБА_14 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, 27 ч. 4, 369 ч. 4 КК України, тому за вказаною статтею він підлягає виправданню. 
		При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_14 суд враховує:
		- ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, яке віднесено кримінальним законом до категорії особливо тяжких злочинів, а також причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця;
		- особу обвинуваченого, який не одружений, до затримання не був працевлаштованим, має на утриманні мати похилого віку - інваліда ІІІ групи, неповнолітніх дітей, 2008 та 2017 року народження, за місцем проживання та реєстрації характеризується задовільно, згідно акту №81 від 03.07.2003 року Одеської обласної клінічної психіатричної лікарні №1 не страждав та не страждає на хронічні психологічні захворювання, виписаний з діагнозом «Емоційно-нестабільний розлад особистості на резидуально-органічному фоні з судомним синдромом», однак не позбавлений можливості повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними; згідно висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №132 від 07.08.2018 року будь-яким стійким хронічним психічним захворюванням на момент подій кримінального правопорушення на момент проведення експертизи не страждав, виявляв ознаки емоційно-нестійкого розладу особистості на резидуально-органічному тлі, на момент подій кримінального правопорушення та на момент проведення експертизи міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, не потребує застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, має незадовільний стан здоров`я, раніше притягався до кримінальної відповідальності. 
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність вини обвинуваченого ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, та призначення йому покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його особистою власністю, вважаючи тільки таке покарання необхідним та достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Згідно ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року слід зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_14 строк його попереднього ув`язнення з 08.11.2016 року по 13.06.2019 року включно, з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_14 у виді тримання під вартою слід продовжити до вступу вироку в законну силу, але на строк, який не перевищує 60 днів, тобто до 11.08.2019 року включно.
		Відповідно до ст. 124 КПК України з ОСОБА_14 підлягають стягненню в дохід держави судові витрати по кримінальному провадженню: вартість проведеної Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України судової комп`ютерно-технічної експертизи №391/ікт від 22.11.2016 року у розмірі 2 116 гривень 96 копійок; вартість проведеної Київським обласним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України судової технічної експертизи документів №19/4-05/651 від 18.11.2016 року у розмірі 615 гривень 72 копійки. 
		Долю речових доказів слід вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 368, 373, 374 КПК України, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_14 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, та призначити йому покарання  6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його особистою власністю. 
		ОСОБА_14 у пред`явленому обвинуваченні за ст. 15 ч. 2, 27 ч. 4, 369 ч. 4 КК України визнати невинуватим та виправдати, оскільки не доведено, що у його діянні є склад кримінального правопорушення.
		Початок строку відбуття покарання ОСОБА_14 обраховувати з 13.06.2019 року.
		Згідно ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_14 строк його попереднього ув`язнення з 08.11.2016 року по 13.06.2019 року включно, з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_14 - тримання під вартою - продовжити до вступу вироку в законну силу, але на строк, який не перевищує 60 днів - до 11.08.2019 року включно.
		Стягнути з ОСОБА_14 судові витрати по кримінальному провадженню - вартість проведеної Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України судової комп`ютерно-технічної експертизи №391/ікт від 22.11.2016 року у розмірі 2 116 гривень 96 копійок; вартість проведеної Київським обласним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України судової технічної експертизи документів №19/4-05/651 від 18.11.2016 року у розмірі 615 гривень 72 копійки - в дохід держави.
		Речові докази:
		- мобільний телефон марки «Apple» моделі А1586 код ІМЕІ НОМЕР_1 , який зберігається при матеріалах кримінального провадження, - залишити там же;
		- грошові кошти-імітаційні засоби (сувеніри) у сумі 999000 доларів США, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, - залишити там же;
		- грошові кошти у сумі 1000 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США (серійні номери: CF24716326 A F6, AG87457884 B G7, KA 01721282 A A1, HH 82771748 A H8, AB 21464086 E B2, KB 65686676 K B2, HB 16010539*B2, FL 78516096 C L12, HF 06782584 D F6, FB 15916901 B B2), які згідно протоколу огляду та вручення грошових коштів від 08.11.2016 року належать ОСОБА_17 , - повернути йому ж за належністю. 
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 30 діб з дня його проголошення, обвинуваченим  у той же строк з дня отримання ним копії вироку. 
		На підставі ст. 376 ч. 3 КПК України роз`яснити учасникам кримінального провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Відповідно до ст. 376 ч. 6 КПК України роз`яснити учасникам кримінального провадження їх право отримання в суді копії вироку, вручити його обвинуваченому - негайно.
		 
		 
		 
		   Головуючий                 ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		   Судді                         ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...