Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/2323/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 14.06.2019. Зареєстровано: 14.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2019.
Дата набрання законної сили: 13.06.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"13" червня 2019 р.                                     Справа№ 910/2323/18
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Агрикової  О.В.
		суддів:            Чорногуза М.Г. 
		          Чорної Л.В. 
		 
		при секретарі судового засідання Мельничук О.С.
		прокуратура Жовтун Н.Б. 
		позивач 1 ОСОБА_6 
		позивач 2 не з`явився   
		відповідач 1 ОСОБА_7 
		відпвідач 2 ОСОБА_8  
		третя особа 1 не з`явився   
		третя особа 2 не з`явився   
		розглянувши матеріали апеляційних скарг
		Заступника прокурора міста Києва та Міністерства екології та природних ресурсів України
		на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018
		у справі №910/2323/18 (суддя Щербаков С.О.)
		За позовом  Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави
		в особі:
		1. Міністерства екології та природних ресурсів України,
		2. Національного природного парку "Голосіївський"
		до:
		1. Київської міської ради,
		2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд"
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина"
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача 1 - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
		про  усунення перешкод та зобов`язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИВ:
		Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів (далі-позивач 1),    Національного природного парку "Голосіївський"    (далі-позивач 2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі-відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" (далі-відповідач 2)    в якому просить:
		- зобов`язати Київську міську раду та Товариство з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" усунути Національному природному парку "Голосіївський" перешкоди в управлінні територією Національного природного парку "Голосіївський" в межах земельної ділянки площею 2,6495 га (кадастровий номер: 8000000000:90:119:0063), розташованої на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі міста Києва;
		- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" припинити будівельні роботи на території Національного природного парку "Голосіївський"    в межах земельної ділянки площею 2,6495 га (кадастровий номер: 8000000000:90:119:0063), розташованої на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі міста Києва;
		- відновити становище, яке існувало до порушення та зобов`язати Київську міську раду і Товариство з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" привести територію Національного природного парку "Голосіївський" в межах земельної ділянки площею 2, 6495 га (кадастровий номер: 8000000000:90:119:0063), розташованої на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі міста Києва, у попередній стан, у тому числі шляхом звільнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" указаної території природно-заповідного фонду від розміщених на ній майна, споруд, об`єктів незавершеного будівництва.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання    рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601 (із змінами внесеними рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884), 28.10.2010 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:90:119:0063) для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшою експлуатацією та обслуговуванням. Як зазначає прокурор, товариством перед початком будівництва вказаного об`єкту здійснено вирубку дерев на території національного парку, що суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема  Законам України "Про природно-заповідний фонд України", «Про охорону навколишнього природного середовища», оскільки впливають на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів, перешкоджають використанню території природно-заповідного фонду за цільовим призначенням.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі №910/2323/18 у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 у справі №910/2323/18.
		Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що про цільове призначення спірної земельної ділянки було зазначено в рішенні Київської міської ради №952/1613 від 26.06.2007 (для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням) та рішенням Київської міської ради №532/2601 від 29.10.2009 цільове призначення спірної земельної ділянки не змінювалось. Судом, зокрема зазначено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-6723/11/2670, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України № К9991/25192/12 від 15.01.2013, підтверджено відповідність рішення Київської міської ради від 29.10.2009 за №532/2601 вимогам закону. Відтак, правові підстави для визнання того факту, що земельна ділянка площею 2,6495 га (кадастровий номер 8000000000:90:119:0063), що розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва входить в межі Національного природного парку "Голосіївський" та належить до земель природно-заповідного фонду, відсутні. Крім того, в матеріалах справи, наявні докази, які підтверджують, що земельна ділянка, яка перебуває в оренді ТОВ "Авеста-Буд", не входила в межі територій земельних ділянок, що включаються до складу Національного природного парку "Голосіївський" (лист Національного природного парку "Голосіївський" від 01.08.2014 № 199/2-04, лист Головного управління земельних ресурсів Київської міської ради від 13.02.2012 № 05-358/3569, лист ТОВ "Ліга Експерт" № 140 від 01.08.2014, які були долучені відповідачем-2 до матеріалів справи). При цьому, листом від 01.08.2014 № 199/2-04 Національний природний парк "Голосіївський" (за підписом заступника директора з рекреації - начальник відділу Година О.О. ) підтвердив, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:90:119:0063 не входить до складу Національного природного парку "Голосіївський". Також, судом встановлено, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і не перебувала у постійному користуванні будь-якої особи на момент виникнення спірних правовідносин.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора міста Києва, який діє в інтересах держави звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі №910/2323/18 та постановити нове, яким задовольнити позов прокуратури міста Києва. Судовий збір стягнути з відповідачів на користь прокуратури міста Києва.
		Окрім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 1 також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі №910/2323/18 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача 1 мотивовані тим, що рішення прийнято за умови неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи, з грубим порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального (ст.ст.  13,  19  Конституції України, ст.ст.  4,  7,  14,  20,  21,  53,  54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст.  17,   Лісового кодексу України, ст.ст.  19, 20,149,150 Земельного кодексу України  ) та процесуального права (ст.ст.  2, 7, 11, 13, 20, 76-79,  236 ГПК України), 
		Апеляційна скарга прокурора мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст.ст.  19   Конституції України, ст.ст.  ч. 4 ст.  7, ч.6 ст.52, ч. 1 ст. 53,54, 55   Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 5 Закону України «про охорону навколишнього природного середовища». Також, зазначає, що згідно з додатком до  Указу Президента України від 27.08.2007 № 794/2007  (зі змінами, внесеними згідно з  Указом Президента України від 30.10.2008 № 976/2008) до складу Національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувачів включаться землі площею 2    406, 07 га, у тому числі земельна ділянка в урочищі Бичок. Крім того, безпідставними є посилання  місцевого господарського суду на лист Національного природного парку "Голосіївський" від 01 серпня 2014 року, лист від 13.02.2012 Головного управління земельних ресурсів Київської міської ради та лист від 01.08.2014 землевпорядної організації ТОВ "Ліга Експерт", оскільки вказані документи не є документами, які встановлюють приналежність спірній земельній ділянці.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2018 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., судді Алданова С.О., Мартюк А.І.
		Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами заступника прокурора міста Києва та Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі №910/2323/18. Об`єднано дані апеляційні скарги в одне апеляційне провадження.
		03.09.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду представником відповідача 2 було подано відзив на апеляційні скарги.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018, розгляд справи призначено на 20.09.2018 о 12 год. 30 хв.
		18.09.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду заступником прокурора було подано відповідь на відзив ТОВ "Авеста - Буд".
		20.09.2018 представником Національного природного парку "Голосіївський" через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів було подано заяву, про розгляд справи без його участі.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2018, розгляд справи відкладено на 25.10.2018 о 10 год. 00 хв.
		Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017  ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.
		Згідно ч. 6  ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
		03.10.2018 року в газеті "Голос України" №185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018 року.
		Частиною 5  ст. 31 ГПК України  передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
		Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 року справу №910/2323/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.
		10.10.2018 через відділ управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду представником відповідача 2 було подано письмові заперечення на відповідь заступника прокурора міста Києва на відзив ТОВ "Авеста - Буд".
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018 року, справу №910/2323/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І.- головуюча суддя; судді Буравльов С.І., Калатай Н.Ф.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10 2018 року прийнято до провадження апеляційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі №910/2323/18, розгляд справи призначено на  20.11.2018 о 12 год. 00 хв.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018.року розгляд  апеляційних скарг Заступника прокурора міста Києва та Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі №910/2323/18 відкладено на 04.12.2018р. на 12 год. 20 хв.
		На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/263/18 від 03.12.2018 р. у зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці з 03.12.2018 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2323/18
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 р. апеляційну скаргу у справі № 910/2323/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І.- головуючий суддя (суддя-доповідач), Буравльов С.І., Л.П.  Зубець .
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 року справу № 910/2323/18 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 04.12.2019 року . оголошено перерву у судовому засіданні по справі № 910/2323/18 до 29.01.2019 року об 11 год. 40 хв.
		28.01.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду представником відповідача 2 було подано клопотання.
		У судове засідання 08.01.2019 року не з`явились уповноважені представники відповідача 2 та від третьої особи на стороні позивача.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 року справу № 910/2323/18 оголошено перерву до 20.02.2019 року.
		20.02.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд" подано заяву про відвід судді Буравльову С.І.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 року справу № 910/2323/18 заяву про відвід судді Буравльова С.І. від розгляду справи № 910/2323/18 задоволено, заяву суддів Мартюк А.І., Зубець Л.П. про самовідвід у справі № 910/2323/18 задоволено.
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2019 року, справу №910/2323/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Агрикова О.В. - головуюча суддя; судді Чорногуз М.Г., Чорна Л.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019р. апеляційні скарги Заступника прокурора м.Києва та Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення господарського суду м.Києва від 05.07.2018р. прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.03.2019р.
		27.03.2019 року через відділ управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від прокуратури надійшли письмові пояснення.
		28.03.2019р. через відділ управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд"    надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорної Л.В., Чорногуза М.Г.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019р. у складі колегії суддів: головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорної Л.В., Чорногуза М.Г.  визнано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд" про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорної Л.В., Чорногуза М.Г. у справі №910/2323/18 - необґрунтованою. Провадження у справі №910/2323/18 зупинено.  Матеріали справи № 910/2323/18 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень  ст. 32 Господарського процесуального кодексу України  для вирішення питання про відвід.
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2019р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд" про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорної Л.В., Чорногуза М.Г.  у справі №910/2323/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Пантелієнка В.О., суддів: Доманської М.Л., Верховця А.А.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 колегію суддів у визначеному складі відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд" про відвід суддів    Агрикова О.В., Чорногуз М.Г., Чорна Л.В.
		Матеріали справи №910/2323/18 повернуто колегії суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Чорна Л.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 поновлено провадження у справі №910/2323/18.Розгляд справи №910/2323/18 призначено на 16.05.2019.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від на 16.05.2019 розгляд справи відкладено на 13.06.2019  .
		В судовому засіданні 13.06.2019 року представник позивача 1 та прокурор надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційні скарги. Представники відповідачів заперечили проти задоволення апеляційних скарг, просили залишити без змін оскаржуване рішення.
		Відповідно до п. 12,  ст. 270 Господарського процесуального кодексу України  неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача 2 та третьої особи 1,2.
		Статтями  269  ГПК України  встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
		29.10.2009 Київською міською радою прийняте рішення №532/2601 "Про внесення змін до договору оренди ділянки від 01.07.08 № 79-6-00632, укладеного між Київської міською радою та ТОВ "Авеста-Буд" для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення, паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва" (т.1. а.с. 74-77).
		Відповідно до п. 2 рішення (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884) Київська міська рада вирішила укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" договір оренди земельної ділянки площею 2,69 га на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на умовах, визначених у договорі оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, з урахуванням положень пункту 1 цього рішення, як заміну первісного зобов`язання (новація).
		Пунктом 4 рішення визначено, що з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва, укладеного на підставі пункту 2 цього рішення, вважати припиненим договір оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд".
		Відповідно до пункту 7 рішення вирішено внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804, а саме: земельну ділянку площею 2,69 га на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва віднести за функціональним призначенням до території громадських будівель та споруд.
		На підставі рішення Київської міської ради №532/2601 від 29.10.2009 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) 28.10.2010 укладено договір оренди земельної ділянки (т.1. а.с. 85-90), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М., відповідно до якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку визначену цим договором.
		Згідно п. 2.1.договору, об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:
		- місце розташування - Столичне шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва;
		- розмір - 2, 6495 га;
		- цільове призначення - для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням;
		- кадастровий номер - 8    000    000    000:90:119:0063.
		Договір укладено на 10 (десять) років (п. 3.1. договору).
		Відповідно до п. 6.2. договору, право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.
		Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 29.10.2010 було зареєстровано Договір оренди земельної ділянки від 28.10.2010 за №79-6-00791, тобто проведено його державну реєстрацію та в силу  статті 18 Закону України "Про оренду землі"  (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) він набрав чинності.
		Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010, Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" (орендар) складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки від 29.10.2010 (т.1 а.с. 93), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку, місце розташування - Столичне шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва; розмір - 2, 6495 га; цільове призначення - для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням; кадастровий номер - 8    000    000    000:90:119:0063.
		Як зазначає позивач, передана в оренду відповідачу земельна ділянка входить до території Національного природного парку «Голосіївський» та товариством перед початком будівництва вказаного об`єкту здійснено вирубку дерев на території Національного парку, що є предметом розслідування кримінального провадження № 12016100010003845.
		Прокурор та позивачі зазначають, що дії товариства з    вирубки дерев на території національного парку суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема  Законам України "Про природно-заповідний фонд України",  "Про охорону навколишнього природного середовища", оскільки впливають на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів, перешкоджають використанню території природно-заповідного фонду за цільовим призначенням, а також чинять перешкоди в управлінні територією національного природного парку, перешкоджають парку у виконанні ним наданих державою повноважень, спрямованих на збереження національного надбання - території природно-заповідного фонду України.
		Як було зазначено вище, приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що земельна ділянка площею 2,6495 га (кадастровий номер 8000000000:90:119:0063), що розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва не входить в межі Національного природного парку "Голосіївський" та не належить до земель природно-заповідного фонду.
		Зазначених висновків місцевий господарський суд дійшов з врахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-6723/11/2670 яка підтверджена ухвалою Вищого адміністративного суду України № К9991/25192/12 від 15.01.2013 у вказаній справі. Крім того, судом враховано, що на даний час Національний природній парк "Голосіївський" не визначив у встановленому законом порядку межі земельної ділянки, яка мала б передаватися йому в постійне користування для функціонування та обслуговування парку, не завершив процес оформлення права постійного користування такою земельною ділянкою.
		Проте, з даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
		20.02.1995 року Київрадою прийнято рішення №45 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Голосіївський». (т.1, а.с. 55-56).
		В матеріалах справи наявне рішення Київської міської ради №334/1209 від 23.12.2003 року «Про створення першої черги регіонального ландшафтного парку «Голосіїв». (т.1, а.с. 71).
		Також, наявне рішення Київради №170/3261 від 18.03.2006 року «Про погодження проекту створення національного природного парку з робочою назвою «Голосіїв». (т.2, а.с. 175).
		Відповідно до Указу Президента України «Про створення національного природного парку «Голосіївський» від 27.08.2007 року №794/2007 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента №976/2008 (976/2008) від 30.10.2008 року) на території міста Києва створено національний природний парк «Голосіївський» площею 4    525, 52 га, в тому числі 1    879, 43 га земель, що вилучаються в установленому порядку у Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» та надаються національному природному парку «Голосіївський» в постійне користування, і 2    646, 09 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатком до Указу Президента (т.1, а.с. 20-21).
		Вказаний Додаток до Указу визначає, що без вилучення у землекористувача, Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», до складу національного природного парку «Голосіївський» включаються землі площею 2406,07 гектарів,  в складі яких і перебуває спірна земельна ділянка.
		З наведеного вбачається, що Урочище «Бичок», в межах якого розташована спірна земельна ділянка, включено до складу національного парку  без вилучення у землекористувача.
		Зазначене, узгоджується з ч. 5  ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», за змістом якої  об`єкти природно-заповідного фонду, в тому числі національні природні парки, створюються як з вилученням, так і без вилучення у їх власників або землекористувачів.
		З огляду на викладене, спірна земельна ділянка увійшла до складу Нацпарку без її вилучення у попереднього землекористувача, що унеможливлює оформлення на неї правоустановчого документу.
		Відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування  земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали  лісовпорядкування.
		Наявність права користування за вказаним суб`єктом підтверджується Проектом організації і розвитку лісового господарства Лісопаркового господарства «Конча-Заспа» КМДА Державного комунального об`єднання зеленого будівництва «Київзеленбуд» (Інв. № 32, Том II, книга 1, 1999 рік). зокрема, Викопіюванням із Планшету № 5, (т.1 а.с.25-63).
		Також, в матеріалах справи наявні Матеріали корегування Проекту створення першої черги національного природного парку з робочою назвою «Голосіїв», затвердженні Додатком № 1 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.03.2006 № 619 (т. 2 а.с. 163-266).
		Колегія суддів звертає увагу, що на підставі зазначеного документу, який являє собою Проект створення національного природного парку, у відповідності до ч.1  ст. 53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», у 2007 році Президентом України прийнято рішення у формі Указу «Про створення національного природного парку «Голосіївський» від 27.08.2007 року № 794/2007 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 976/2008 (976/2008) від 30.10.2008 року).
		Частиною 4  ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»  визначає, визначено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства.  До встановлення меж територій та об`єктів природно - заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Міністерством охорони навколишнього природного середовища України оформлено Охоронне зобов`язання №1-1-2 від 29.01.2008 року, яким передано під охорону землекористувачу (КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» території, включені до складу національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача площею 2    406, 07 га, в тому числі й квартал 29 Голосіївського лісництва, що являє собою Урочище «Бичок» та спірну земельну ділянку в його складі. (т. 1, а.с. 22-23).
		З наведеного вище вбачається, що спірна земельна ділянка площею 2,6495 га (кадастровий номер 8000000000:90:119:0063), що розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва входить в межі Національного природного парку "Голосіївський" та належить до земель природно-заповідного фонду.
		Із аналізу Охоронного зобов`язання від 29.01.2008 року також вбачається, що на заповідній території забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється зміна меж відведення і надання земельних ділянок для інших потреб, використання їх під будь-яке будівництво.
		Відповідно до ч. 1,  ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»  землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Згідно з  ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»  до природно-заповідного фонду України належать:
		природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища;
		штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.
		Заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
		Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об`єктів, що оголошуються заказниками чи пам`ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:
		заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;
		пам`ятки природи поділяються на комплексні, пралісові, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні. Пам`ятки природи можуть розташовуватися на території інших об`єктів природно-заповідного фонду.
		Частиною 1  ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»  встановлено, що рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.
		Відповідно до  статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України"  землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до  статті 6 цього Закону  об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
		На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
		Згідно зі  статтею 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України"  національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
		Відповідно до частини першої  статті 150 Земельного кодексу України  до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі природно-заповідного фонду.
		Частина друга  статті 150 Земельного кодексу України  встановлює, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.
		Доказів погодження Верховною Радою України питання про вилучення (викуп) спірної земельної ділянки відповідачами до матеріалів справи не надано.
		Крім того, відповідно до  ст. 17 Земельного кодексу України  до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до  статті 19 Земельного кодексу України  землі України за основним цільовим призначенням поділяються зокрема на такі категорії: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
		Згідно з ч.1  статті 20 Земельного кодексу України  віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Віднесення земельної ділянки до відповідної категорії земель є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, до юрисдикції якого входить розпорядження земельною ділянкою комунальної чи державної власності.
		Як вбачається з матеріалів справи, ані органом державної влади, ані органом місцевого самоврядування не приймалось рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:119:0063), що розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва.
		При цьому, колегія суддів зазначає, що незавершення технічної процедури встановлення меж національного природного парку, як об`єкту природно-заповідного фонду (не оформлення даної земельної ділянки за Національним природним парком "Голосіївський"), не змінює цільове призначення вищезазначеної земельної ділянки, як земель природно-заповідного фонду.
		Посилання місцевого господарського суду на лист Національного природного парку "Голосіївський" від 01 серпня 2014 року № 199/2-04, лист від 13.02.2012 № 05-358/3569 Головного управління земельних ресурсів Київської міської ради, лист № 140 від 01.08.2014 землевпорядної організації ТОВ "Ліга Експерт" є помилковим, оскільки вказані документи не є документами, які встановлюють приналежність спірній земельній ділянці. Також, колегія суддів зазначає, що вказані листи були складені станом на 2012 - 2014 роки, тоді як спірна земельна ділянка передана в оренду у 2010 році.
		Посилання місцевого господарського суду на те, що обставини, які є предметом розгляду спору у даній справі, а саме щодо належності спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та відповідність рішення Київської міської ради вимогам чинного, в тому числі природоохоронного, законодавства вже встановлювалися рішеннями судів, що набрали законної сили, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. 
		Як вбачається зі змісту рішення в його основу  покладені висновки суду викладені в постанові Київського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-6723/11/2670, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України № К9991/25192/12 від 15.01.2013, суб`єктний склад сторін у яких відрізняється від суб`єктного складу сторін у справі, що розглядається.
		Таким чином, суд першої інстанції не встановив повно обставин по даній справі, в якій змінився суб`єктний склад сторін, помилково надав преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом у справі №2а-6723/11/2670.
		Згідно ст. ст.  29,  30 Закону "Про природно-заповідний фонд", заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.
		Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.
		На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.
		Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
		Згідно    витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" 09.11.2015 зареєстровано право власності на незавершене будівництво - господарська будівля - КТП та допоміжні споруди загальною площею 92 кв.м. (готовність об`єкту 63 %) на Столичному шосе, 98-Д (кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:119:0063), а також 07.09.2016 зареєстровано право власності    на незавершене будівництво - автосалон з комплексом АЗК, що складається з фундаменту під будівлю компресорної, будівельна готовність об`єкту - 17 %, належить до житлової нерухомості, будівництво здійснюється на Столичному шосе, 98-Г (кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:119:0063) на території урочища «Бичок»).
		В той же час, як встановлено судом вище, передана в оренду відповідачу земельна ділянка входить до території Національного природного парку «Голосіївський».
		Так, в акті про порушення законодавства про природно-заповідний фонд України від 01.09.2016 року, складеним посадовими особами Національного природного парку «Голосіївський» встановлено, що на території природно-заповідного фонду НПП «Голосіївський» в урочищі Бичок (землі НПП «Голосіївський» без вилучення у землекористувача    - КП «ЛПГ «Конча-Заспа») в порушення  ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд»  та ухвали Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 по справі №910/11164/16 відбувається порушення законодавства - на земельній ділянці    площею близько 0,5 га за допомогою важкої техніки здійснюється розчищення від усієї рослинності та корчування пнів від раніше незаконно зрубаних дерев, планування території, копання котловану та встановлення фундаментних блоків. Особи порушників встановити не вдалося.
		При цьому, товариством перед початком будівництва вказаного об`єкту здійснено вирубку дерев на території Національного парку, що є предметом розслідування кримінального провадження № 12016100010003845.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що дії товариства з    вирубки дерев на території національного парку суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема  Законам України "Про природно-заповідний фонд України", «Про охорону навколишнього природного середовища», оскільки впливають на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів, перешкоджають використанню території природно-заповідного фонду за цільовим призначенням, а також чинять перешкоди в управлінні територією національного природного парку, перешкоджають парку у виконанні ним наданих державою повноважень, спрямованих на збереження національного надбання - території природно-заповідного фонду України.
		Відповідно до положень  статті 13 Конституції України  земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.
		Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією  Конституцією.
		За змістом  статті 15 Цивільного кодексу України  право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено  статтею 16 цього Кодексу.
		Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
		Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
		Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у  статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		У  Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004  (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать  Конституції  і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		За таких обставин, позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні майном та зобов`язання вчинити дії    є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
		Щодо відповідача-2 про пропуск позивачем строку позовної давності щодо позовних вимог та застосування наслідків такого спливу, викладеної у заяві від 24.04.2018 (т. 2 а.с. 16-17), колегія суддів зазначає наступне.
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування        Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод        (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
		У        Цивільному кодексу України        позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).
		Відповідно до        статті 257 ЦК України        загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1        ст. 261 Цивільного кодексу України).
		Частинами 3, 4, 5        ст. 267 Цивільного кодексу України        встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача право  останнього фактично було порушено з боку відповідача-2, в момент коли розпочалися роботи щодо підготовки земельної ділянки до забудови, а саме в 2016 році, з моменту коли відповідач-2 почав проведення на спірній земельній ділянці дій, що призвели б до втрати її цінних властивостей.
		Таким чином, дослідивши в сукупності надані сторонами, третіми особами та прокурором пояснення та зібрані у справі докази, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача-2 про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки позивачем не було пропущено строк на звернення з даним позовом до суду. 
		Щодо права прокурора на звернення з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
		У справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Статтею 53 ГПК України  визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Колегія суддів звертає увагу, що передумовою участі органів та осіб, передбачених  статтею 53 ГПК України, в господарському процесі в будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
		На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені  статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
		Так, відповідно до частин 3-5  статті 53 ГПК України  у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених  статтею 174 цього Кодексу.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Відповідно до пункту 3 частини 1  статті 131-1 Конституції України  в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді  у виключних випадках  і в порядку, що визначені законом.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).
		Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
		ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
		У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
		Ураховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1  статті 131-1 Конституції України  щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
		Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої  статті 129 Конституції України).
		Положення пункту 3 частини 1  статті 131-1 Конституції України  відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є  Закон України "Про прокуратуру".
		Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4  статті 23 Закону України "Про прокуратуру"  прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.
		У  Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).
		Аналіз положень частин 3-5  статті 53 ГПК України  у взаємозв`язку зі змістом частини 3  статті 23 Закону України "Про прокуратуру"  дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
		Перший  "виключний випадок"  передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
		"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Згідно зі ст. 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд» спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.
		Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 32, Міністерство екології та природних ресурсів України Мінприроди) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінприроди є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.
		До основних завдань Міністерства входить, зокрема і охорона та використання природно-заповідного фонду.
		Згідно з п. 51 Положення Мінприроди здійснює управління охороною і використанням територій та об`єктів природно-заповідного фонду, службою державної охорони природно-заповідного фонду; підготовку і подання пропозицій щодо створення, оголошення нових територій та об`єктів природно- заповідного фонду, а також розширення, зміни меж, категорії та скасування статусу існуючих територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Крім того, як зазначалось вище, в силу вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд» та Положення про Національний природний парк «Голосіївський», затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 11.12,2008 № 641, управління спірною територією покладено на Національний природний парк «Голосіївський». Указаний Парк згідно з п. 1.4 Положення віднесено до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України.
		Таким чином, враховуючи підстави позову, прокурором обґрунтовано визначено позивачами за цим позовом - Міністерство екології та природних ресурсів України та Національний природний парк «Голосіївський».
		Оскільки наділеними законодавством органами управління вказаного парку заходи, спрямовані на поновлення порушеного права шляхом усунення перешкод в його управлінні, не вживались, що свідчить про неналежне здійснення ними захисту державних інтересів, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор обґрунтовано звернувся з даним позовом.
		Відповідно до ч.1  ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову є необґрунтованим, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
		Відповідно до ч. 2  ст. 275 ГПК України  суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
		Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку  ст. 129 ГПК України.
		Керуючись ст.ст.  129,  269, п. 2 ч. 1 ст.  275, 277,  282,  284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1.    Апеляційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі №910/2323/18 задовольнити.
		2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі №910/2323/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким:
		« 1. Позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України та Національного природного парку "Голосіївський" задовольнити повністю.
		2. Зобов`язати Київську міську раду та Товариство з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" усунути Національному природному парку "Голосіївський" перешкоди в управлінні територією Національного природного парку "Голосіївський" в межах земельної ділянки площею 2,6495 га (кадастровий номер: 8000000000:90:119:0063), розташованої на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі міста Києва;
		3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" припинити будівельні роботи на території Національного природного парку "Голосіївський"    в межах земельної ділянки площею 2,6495 га (кадастровий номер: 8000000000:90:119:0063), розташованої на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі міста Києва;
		4. Відновити становище, яке існувало до порушення та зобов`язати Київську міську раду і Товариство з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" привести територію Національного природного парку "Голосіївський" в межах земельної ділянки площею 2, 6495 га (кадастровий номер: 8000000000:90:119:0063), розташованої на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі міста Києва, у попередній стан, у тому числі шляхом звільнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" указаної території природно-заповідного фонду від розміщених на ній майна, споруд, об`єктів незавершеного будівництва.»
		3. Стягнути з Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, 01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36) на користь Прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, м.Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2913, 00 грн. судового збору за подання позовної заяви.
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста-Буд» (код ЄДРПОУ 352551534, 04070, м.Київ, вул.Борисоглібська, 16а/1) на користь Прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, м.Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2913, 00 грн. судового збору за подання позовної заяви.
		5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста-Буд» (код ЄДРПОУ 352551534, 04070, м.Київ, вул.Борисоглібська, 16а/1) на користь Прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, м.Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3964, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
		6. Стягнути з Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, 01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36) на користь Прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, м.Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3964, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
		7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста-Буд» (код ЄДРПОУ 352551534, 04070, м.Київ, вул.Борисоглібська, 16а/1) на користь Міністерства екології та природних ресурсів України (03035, м.Київ, вул.Митрополита Василя Липківського, 35, код ЄДРПОУ 37552996) 3964, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
		8. Стягнути з Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, 01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36) на користь Міністерства екології та природних ресурсів України (03035, м.Київ, вул.Митрополита Василя Липківського, 35, код ЄДРПОУ 37552996) 3964, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
		9. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
		10. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2323/18.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
		Повний текст постанови складено 14.06.2019 року.
		 
		Головуючий суддя                                                            О.В.  Агрикова 
		 
		Судді                                                                                М.Г. Чорногуз
		 
		                                                                                Л.В. Чорна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...