Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1986/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 14.06.2019. Зареєстровано: 14.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2019.
Дата набрання законної сили: 12.06.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 червня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  916/1986/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г., 
		за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської міської ради
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду у складі Принцевської Н.М. - головуючого, Колоколова С.І., Разюк Г.П. від 11 березня 2019 року та рішення Господарського суду Одеської області у складі Цісельського О.В. від 22 листопада 2018 року 
		за позовом Одеської міської ради
		до: 1. Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, 2. Юридичного департаменту Одеської міської ради, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013"
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 
		про скасування реєстрації, визнання недійсним та скасування свідоцтва, скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку,
		(в судовому засіданні у режимі відеоконференції взяли участь представники: позивача - Астаншенкова О.І., відповідача 3 - Сопільняк В.Ю.) 
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог 
		1. У вересні 2018 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013", в якій просила суд скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, здійснену департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 24 грудня 2014 року за № ОД 142143580236; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 07 квітня 2015 року, серії СТА № НОМЕР_1 , видане реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області Товариству з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" на нежитлове приміщення площею 30 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2; скасувати рішення державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Одеської області Тартачної Катерини Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07 квітня 2015 року, індексний номер: 20569661; скасувати державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" на нежитлове приміщення площею 30 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80 / 2; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, на користь Одеської міської ради, площею 30 кв.м. шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення площею 30 кв.м.; а також відшкодувати позивачу судові витрати.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" отримало у власність нежитлове приміщення площею 30 кв. м., як внесок у статутний капітал від фізичної особи ОСОБА_2 , який в свою чергу отримав зазначене майно у власність за договором дарування від ОСОБА_1 , право власності на зазначене майно якої виникло на підставі наразі скасованого рішення Приморського районного суду м. Одеси, в зв`язку з чим Одеська міська рада просить скасувати декларацію про готовність зазначеного об`єкта до експлуатації, свідоцтво про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013", рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за зазначеною особою та саму державну реєстрацію права власності на означене приміщення, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, як похідні від скасованого рішення суду.
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22 листопада 2018 року у задоволенні позову повністю відмовлено.
		3.1. Рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації мотивовано пропуском позивачем строку позовної давності для звернення до суду із відповідною позовною вимогою; відмовляючи у решті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з порушення принципу мирного володіння майном, оскільки право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та      Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" виникло на законних підставах та на момент його оформлення за кожною з цих осіб не існувало жодних обставин та підстав для відмови їм у реєстрації їх права власності на спірний об`єкт нерухомості, оскільки заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2014 року, на яке посилається Одеська міська рада, було скасоване 24 березня 2015 року, тобто вже після виникнення права власності.
		4. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11 березня 2019 року рішення Господарського суду Одеської області від 22 листопада 2018 року залишено без змін з мотивів, викладених у постанові суду апеляційної інстанції.
		4.1. Такими іншими мотивами апеляційного суду були, зокрема, висновки про те, що позовні вимоги в частині скасування реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, здійсненої департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 24 грудня 2014 року за № ОД 142143580236 задоволенню не підлягають в зв`язку з тим, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, і як наслідок, будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, що в свою чергу унеможливлює застосування наслідків пропуску позовної давності до зазначених позовних вимог в даному випадку.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. У квітні 2019 року Одеська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11 березня 2019 року та рішення Господарського суду Одеської області від 22 листопада 2018 року у даній справі скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		Аргументи учасників справи
		Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
		6. Відповідно до вимог містобудівного законодавства України на органи державного архітектурно-будівельного контролю покладено повноваження виключно щодо перевірки повноти даних зазначених у декларації, а не їх достовірності. Проте, аналіз відомостей, зазначених в оспорюваній Декларації, свідчить, що вони мають недостовірний характер. Декларація подана та оформлена з порушенням установлених вимог, що, в свою чергу, виключає наявність правових підстав для її реєстрації уповноваженим органом владних повноважень.
		7. Одеська міська рада зауважує, що нею ніяких рішень у відповідності до статті 12 Земельного кодексу України та пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" у власність чи у користування земельної ділянки, на якій розташовано спірний об`єкт нерухомості, не приймалось. Зазначене нежитлове приміщення площею 30 кв.м є об`єктом самочинного будівництва.
		8. Судами при прийнятті оскаржуваних рішень не надано належної оцінки факту скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2014 року по справі № 522/20148/14-ц як незаконно прийнятого, оскільки скасування цього рішення підтверджує факт незаконного та недобросовісного набуття майна у власність гр. ОСОБА_1 Крім того, оскаржуване у справі свідоцтво про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" було видано на підставі вже скасованого ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 24   березня 2015 року вищевказаного рішення, з огляду на що таке свідоцтво має бути визнано недійсним, як і рішення державного реєстратора та реєстрація права власності на означене майно.
		9. У даному випадку втручання у мирне володіння майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма" не відбудеться, оскільки отримано таке майно у незаконний спосіб.
		9.1. Поза увагою судів у цій частині залишився той факт, що фізичні особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають вирішальний вплив на господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма". 
		Доводи відповідача  3, викладені ним у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено) 
		10. Посилання скаржника на те, що на органи державного архітектурно-будівельного контролю покладено повноваження лише щодо перевірки повноти даних, зазначених у декларації, а не їх достовірності, не відповідає дійсності. 
		10.1. Здійснюючи повноваження з контролю, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю мають право проводити перевірки, під час яких: мають безперешкодний доступ до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видають обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або зупинення підготовчих та будівельних робіт, тощо.
		Проте, маючи зазначену вище компетенцію щодо проведення контролю дотримання вимог будівельного законодавства, Департамент ДАБІ в Одеській області зареєстрував декларації про початок виконання ОСОБА_1 . будівельних робіт та про готовність об`єкту до експлуатації, не виявивши при цьому будь-яких порушень містобудівного законодавства з боку заявника. Крім того, після реєстрації декларації про початок будівництва органи державного архітектурно-будівельного контролю мали можливість повністю перевірити відомості, зазначені у відповідній декларації та у випадку виявлення недостовірних в ній даних - реалізувати свою компетенцію з контролю.
		10.2. Виникненню права власності у ОСОБА_1, а згодом у ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013", виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права на новостворене нерухоме майно, слугувала та передувала активна участь в такому процесі держави в особі відповідних органів архітектурно-будівельного контролю, які спочатку надали дозвіл на будівництво, процес якого вони були уповноважені контролювати, а потім прийняли до експлуатації закінчений після будівництва об`єкт. В зв`язку з чим, враховуючи, що право власності на нежитлове приміщення було набуте Товариством з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" в результаті проведення державними органами законодавчих процедур, то відповідальність за такі дії (навіть якщо припустити, що вони були проведені з помилкою) не може покладатися на відповідача, який розраховував на належність та легітимність таких процедур.
		11. Безпідставними є посилання Одеської міської ради на те, що запис про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт за відповідачем підлягає скасуванню, оскільки було скасовано підставу для такої реєстрації - декларацію про готовність до експлуатації об`єкту, адже така декларація є актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію в момент реєстрації.
		12. Передане в оренду ОСОБА_1 тверде покриття, є нічим іншим ніж земельною ділянкою, а саме частиною земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Тобто отримавши в оренду земельну ділянку, ОСОБА_1 , а згодом і відповідач, вважали, що отримали її від виконавчого органу місцевого самоврядування у належний та легітимний спосіб завдяки владної участі таких органів, тому наслідки недотримання органами місцевого самоврядування особливого порядку передання земельної ділянки в оренду мають покладатися саме на них.
		Інші учасники справи своїм правом на подання відзивів та пояснень не скористались
		Позиція Верховного Суду
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій 
		13. При розгляді цієї справи суди встановили, що 06 листопада 2014 року заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/20148/14-ц за ОСОБА_1 було визнано право власності на нежитлове приміщення, площею 30 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
		14. Департаментом Державної архітектурно-будівельного інспекції в Одеській області 18 грудня 2014 року було зареєстровано подану гр. ОСОБА_1 декларацію № ОД 082143520625 про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення без зміни геометричних параметрів, за адресою: АДРЕСА_2.
		15. 24 грудня 2014 року Департаментом Державної архітектурно-будівельного інспекції в Одеській області на ім`я гр. ОСОБА_1 було зареєстровано Декларацію № ОД 142143580236 про готовність об`єкта, а саме нежитлового приміщення площею 30 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, до експлуатації.
		16. 16 січня 2015 року гр. ОСОБА_1 , на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2014 року по справі №   522/20148/14-ц зареєструвала за собою право власності на нежитлове приміщення, площею 30 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
		17. В подальшому, 17 лютого 2015 року між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 було укладено договір дарування нежитлового приміщення, відповідно до якого ОСОБА_1 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_2 прийняв у власність нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , площею 30 кв.м. Договір дарування було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каназірською Т.П. та зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вищезазначене майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про право власності 8754616.
		18. Рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" від 10 березня 2015 року, оформленим протоколом № 4, було прийнято рішення, зокрема, про включення ОСОБА_2 , до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" з вкладом до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" об`єктів нерухомості, в тому числі нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, площею 30 кв.м.
		19. На виконання рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013", 10 березня 2015 року ОСОБА_2 за актом приймання-передачі № 1 передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" прийняло в якості внеску до статутного капіталу Товариства нежитлове приміщення, площею 30 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
		20. 19 березня 2015 року право власності на вищезазначене майно було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013".
		21. 24 березня 2015 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси було задоволено заяву Одеської міської ради про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2014 року по справі №   522/20148/14-ц за позовом гр. ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності та скасовано зазначене рішення, справу призначено до судового розгляду.
		21.1. В подальшому, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27   березня 2015 року позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності залишено без розгляду.
		22. 07 квітня 2015 року реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Товариству з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" було видано свідоцтво серії СТА НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, площею 30 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
		23. Того ж дня державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Тартачною К.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі вищезазначеного свідоцтва та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20569661 від 07 квітня 2015 року, було внесено запис № 9318428 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" на вищезазначене нерухоме майно.
		24. Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради листом від 01 червня 2015 року № 0113/2358 повідомило Одеську міську раду про те, що заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2014 року по справі № 522/20148/14-ц скасовано, в зв`язку з чим просило Одеську міську раду звернутись із позовом до суду про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 зареєстроване на підставі вищезазначеного скасованого заочного рішення суду.
		25. 03 серпня 2018 року Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради листом за № 1236/01-17 повідомило Одеську міську раду про те, що під час перевірки законності підстав розміщення об`єкта торгівлі - торгового павільйону "Грузинська випічка" працівниками Управління встановлено, що зазначений об`єкт торгівлі, площею 30 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2, має ознаки тимчасової споруди.
		26. З 17 жовтня 2018 року по 18 жовтня 2018 року Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Товариством з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" за адресою: АДРЕСА_2, за результатами якої складено акт № 001387.
		27. За результатами перевірки було встановлено, що відомості, зазначені в декларації № ОД 082143520625 про початок будівельних робіт "Реконструкція нежитлового приміщення, без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_2" від 18 грудня 2014 року та в декларації № ОД 142143580236 про готовність до експлуатації об`єкта "Реконструкція нежитлового приміщення, без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_2" від 24 грудня 2014 року не відповідають дійсності.
		28. Вищезазначений акт 25 жовтня 2018 року Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради листом №01-18/537-31 направило на адресу Одеської міської ради.
		29. В контексті встановлених судами обставин щодо доводів скаржника, які описані у пункті 6 цієї постанови Суд зазначає таке.
		30. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
		31. Положеннями частини 5 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт.
		31.1. За змістом статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
		31.2. В процесі такого контролю відповідні органи наділені повноваженнями, зокрема, реєструвати або повертати на доопрацювання декларацію про початок будівельних робіт (стаття З6 Закону, в редакції, чинній станом на початок будівництва), реєструвати або повертати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (стаття 39 Закону).
		32. Згідно з пунктом 1 Положення про державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року № 294 (далі - Положення), ДАБІ є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		32.1. Відповідно до пункту 3 цього Положення основними завданнями ДАБІ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема, здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування у визначених законодавством випадках.
		33. Відповідно до частин 1, 4 та 6 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
		33.1. Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.
		33.2. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.
		34. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації (частина 5 статті 39 Закону).
		35. Відповідно до частини 9 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою, серед іншого, для оформлення права власності на нього.
		36. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів".
		36.1. Відповідно до пункту 10 вказаної постанови, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.
		36.2. Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).
		36.3. Технічне обстеження включає такі етапи:
		- попереднє (візуальне) обстеження об`єкта, у тому числі огляд і фотографування об`єкта та його конструктивних елементів, виконання обмірів, визначення класу наслідків (відповідальності) об`єкта, аналіз проектної та іншої технічної документації (за наявності);
		- детальне (інструментальне) обстеження об`єкта, у тому числі визначення параметрів і характеристик матеріалів, виробів та конструкцій, із залученням фахівців відповідної спеціалізації та атестованих лабораторій (за необхідності).
		36.4. Якщо етапи технічного обстеження об`єкта, що проводилося, не збігаються з названими етапами, зазначаються фактично пройдені етапи технічного обстеження.
		36.5. Не дозволяється проведення технічного обстеження виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями чи іншими документами без візуального огляду об`єкта.
		36.6. На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.
		36.7. Пронумерований, прошнурований звіт підписується та скріплюється особистою печаткою виконавця і затверджується суб`єктом господарювання, який проводив технічне обстеження (для юридичних осіб).
		36.8. Відповідно до пункту 11 зазначеної Постанови датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
		37. Отже, зареєструвавши оскаржувану декларацію, органи ДАБІ діяли як суб`єкт владних повноважень та в силу покладених на них законом обов`язків мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації, в зв`язку з чим, доводи скаржника у цій частині не знайшли свого підтвердження, водночас висновки судів є правильними та обґрунтованими. 
		38. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").
		38.1. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість ("Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеraliа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
		38.2. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки")
		38.3. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").
		38.4. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії").
		38.5. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
		39. У цій частині обґрунтованими є посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма" (пункт 10.2. цієї постанови) на те, що виникненню права власності у ОСОБА_1, а згодом у ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013", виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права на новостворене нерухоме майно, слугувала та передувала активна участь в такому процесі держави в особі відповідних органів архітектурно-будівельного контролю, які спочатку надали дозвіл на будівництво, процес якого вони були уповноважені контролювати, а потім прийняли до експлуатації закінчений після будівництва об`єкт. В зв`язку з чим, враховуючи, що право власності на нежитлове приміщення було набуте Товариством з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за вказані процедури не може покладатися на відповідача, який розраховував на їх належність та легітимність.
		40. Щодо доводів скаржника, описаних у пункті 7 цієї постанови, Суд зазначає таке.
		41. Зі змісту положень статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 553 вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.
		41.1. Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.
		41.1.1. Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.
		42. Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю.
		43. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 та від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а.
		44. Таким чином, правильним є також і висновок судів про те, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва на право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення, в зв`язку з чим висновки судів про незаконність проведення позапланової перевірки щодо зазначеного об`єкту нерухомого майна, на яку у своїй позовній заяві посилається скаржник також є правомірними.
		45. Крім цього, як встановлено судами, оскаржувана у справі декларація була зареєстрована, як і отримане на підставі неї свідоцтво про право на нежитлове приміщення, площею 30 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , були зареєстровані та отримані на підставі чинного на момент їх оформлення заочного рішення суду від 06 листопада 2014 року у справі №   522/20148/14-ц.
		46. Щодо доводів скаржника в частині скасування свідоцтва на право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма" Суд зазначає таке.
		47. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18 та постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 927/849/17 свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. 
		47.1. Свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує у його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє. 
		48. У даному випадку Одеською міською радою оскаржується свідоцтво на право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма", однак правові підстави набуття Товариством права власності (в тому числі, рішення загальних зборів, акт приймання-передачі) не є нівельованими, що взагалі унеможливлює задоволення позову у цій частині.
		49.  Крім цього, частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		49.1. Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" на спірний об`єкт становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		49.2. У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції",  "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Серков проти України") напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. 
		49.3. В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу №   1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.
		49.3.1. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
		49.3.2. Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
		49.3.3. Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
		49.4. В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.
		50. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" отримало оскаржуване у справі нерухоме майно, як внесок у статутний капітал від ОСОБА_2 , який в свою чергу отримав його на підставі договору дарування від первісного власника цього майна - ОСОБА_1
		50.1. ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на оскаржуване нерухоме майно 16 січня 2015 року, ОСОБА_2 отримав зазначене майно у власність 17 лютого 2015 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" зареєструвало за собою право власності 19 березня 2015 року, тобто оформлення права власності кожної з осіб відбулось ще до скасування заочного рішення суду від 06 листопада 2014 року у справі № 522/20148/14-ц.
		50.2. При цьому, як встановлено судами, на підставі в подальшому скасованого заочного рішення суду від 06 листопада 2014 року у справі № 522/20148/14-ц право власності виникло лише у ОСОБА_1 , тоді як право власності ОСОБА_2 . виникло на підставі на підставі належно оформленого правочину - договору дарування, Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" - на підставі рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" про включення ОСОБА_2 до складу засновників, оформленого протоколом від 19 березня 2015 року № 4 та внесення ним належного йому на праві власності спірного нерухомого майна до статутного капіталу на підставі акту приймання-передачі № 1 з наступною реєстрацією цього правочину в державному реєстрі.
		50.3. Тобто, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" на спірний об`єкт виникло після проходження минулим власником належної законодавчої процедури, яка включала в себе реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт та Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, без жодного зауваження з боку департаменту ДАБІ в Одеській області, а також наступної державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості ще за однією особою.
		51. Суди у даній справі перевірили відповідність втручання вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, встановлюючи, по-перше, наявність майна в розумінні Конвенції, по-друге, наявність втручання у право заявника мирно володіти майном, по-третє, підстави виправданості втручання і беручи до уваги презумпцію правомірності набуття права власності, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази незаконності набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" права власності на спірне майно, дійшли висновку про те, що право власності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" виникло на законних підставах, у зв`язку з чим позовні вимоги Одеської міської ради щодо скасування права власності за зазначеною особою за своїми наслідками становлять втручання позивача у право Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а тому задоволенню не підлягають.
		52. Вказані вище висновки судів Верховний Суд вважає законними та обґрунтованими, оскільки зроблені вони при правильному застосуванні норм матеріального права з урахуванням усіх обставин справи. Доводи ж скаржника у цій частині свого підтвердження не знайшли, а тому відхиляються Судом.
		53. З урахуванням вищевикладеного, підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, на користь Одеської міської ради, площею 30 кв.м. шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення площею 30 кв.м., також відсутні. 
		54. Доводи скаржника, що описані у пункті 9.1. цієї постанови не приймаються Судом, оскільки вони не були підставою позову у даній справі і відповідно не розглядалися судам попередніх інстанцій. 
		55. Крім цього, Верховний Суд погоджується саме з висновками апеляційного господарського суду про те, що оскільки позовні вимоги в частині скасування реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації задоволенню не підлягають в зв`язку з тим, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, і як наслідок, будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, що в свою чергу унеможливлює застосування наслідків пропуску позовної давності до зазначених позовних вимог в даному випадку, адже відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. 
		56. Так, статтею 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		56.1. Переглядаючи, в межах свої повноважень, судові рішення у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін. 
		56.2. Крім цього, Суд вважає за необхідне зазначити, що і Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід ("Трофимчук проти України").
		57. В іншому подана скарга зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, є проханням про повторний перегляд матеріалів справи            та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення додаткового апеляційного перегляду. 
		57.1. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ("Рябих проти Росії").
		Щодо відзиву
		58. Всі доводи відповідача 3 наведені ним у відзиві оцінені Судом під час розгляду касаційної скарги, а висновки за результатами розгляду викладені у пунктах 13 - 55 цієї постанови.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		59. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни (з урахуванням мотивів апеляційного суду), за обґрунтувань наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.
		60. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.
		2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11 березня 2019 року та рішення Господарського суду Одеської області від 22 листопада 2018 року у справі №   916/1986/18 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                               Міщенко І.С.
		 
		Судді                                                                                                        Берднік І.С.
		 
		                                                                                                                    Суховий В.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...