Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/1004/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на майно, з них.
Надіслано для оприлюднення: 14.06.2019. Зареєстровано: 16.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2019.

Номер судового провадження: П/810/1004/17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		03 червня 2019 року м.Київ справа № 810/1004/17
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		Суть спору: в березні 2017 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі  позивач) з адміністративним позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №79/13-02, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000 гривень на об`єкт оподаткування - транспортний засіб VOLVO ХС90 2015 року випуску, об`єм двигуна 1969 смі.
		Позовні вимоги, з урахуванням уточнень від 22.03.2017 (т.1, а.с.21-24), обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №79/13-02 від 29.06.2016, оскільки нарахування вказаного податку не відповідає принципу стабільності податкового законодавства.
		Так, відповідно до пп.4.1.9. п.4.1 ст.4 ПК України, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. 
		Законом України від 24.12.2015 №909-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (надалі  Закон України №909-VII) внесено зміни до визначення об`єкта оподаткування.
		Відтак, ставка податку, встановлена рішенням Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 25.01.2016 №5-31-VII «Про встановлення ставки транспортного податку на території Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області на 2016 рік», не може застосовуватися в 2016 році, оскільки це, на думку позивача, не відповідатиме принципу стабільності податкового законодавства.
		Також нарахування податковим органом позивачу транспортного податку у 2016 році на підставі рішення Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 25.01.2016 №5-31-VII є безпідставним, оскільки пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період).
		Проте, рішення про встановлення транспортного податку на 2016 рік не було оприлюднено до 15 липня 2015 року. 
		У зв`язку з цим позивач вважає, що нарахування контролюючим органом транспортного податку за рішенням Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 25.01.2016 №5-31-VII можливо тільки з 01.01.2017.
		Також позивач зазначає про порушення податковим органом порядку направлення оскаржуваного податкового повідомленнярішення, оскільки останнє, всупереч пп.267.6.2. п.267.6 ст. 267 ПК України, надіслано позивачу після 01.07.2016 року.
		Додатково в обґрунтування свої позовних вимог позивач вказує, що середньоринкова варість транспортного засобу, яка містилася на час виникнення спірних правовідносин на сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, не могла застосовуватися для цілей транспортного податку, оскільки не містила всіх параметрів, передбачених пп.267.2.1. п.267.2 ст.267 ПК України, зокрема, щодо типу двигуна, типу коробки переключення передач, об`єму циліндрів двигуна.
		У зв`язку з цим, позивач вважає, що в нього відсутній обов`язок сплачувати транспортний податок за 2016 рік.
		Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у наданих до суду письмових запереченнях та додаткових поясненнях. Так, зокрема, посилаючись на норми пп. 267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України, податковий орган зазначає, що позивач є платником транспортного податку за 2016 рік. Податковий орган свої заперечення проти позову обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу, з року випуску якого минуло не більше пґяти років (включно). Також середньоринкова вартість транспортного засобу на момент виникнення спірних правовідносин становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року.
		Розрахунок вартості для встановлення відповідності критеріям обґєкта оподаткування здійснювався на підставі Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 (надалі  Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів), та за допомогою форми розрахунку на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України. 
		Відповідач також наголосив, що розрахунок вартості транспортного засобу за допомогою вище зазначеного сервісу на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України вважається офіційним та документальним, з врахуванням визначених коригуючих коефіціентів підтверджує оцінку транспортного засобу будь-якого платника податків.
		Рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку на 2016 рік прийнято Терезинською селищною радою Білоцерківського району Київської області в межах повноважень, визначених Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зазначене рішення в судовому порядку не оскаржувалося, відтак, є чинним та обов`язковим на відповідній території до моменту його скасування (внесення змін до нього) відповідною радою або до моменту визнання його незаконним в судовому порядку.
		Щодо тверджень позивача про порушення принципу стабільності податкового законодавства при встановленні ставки транспортного податку рішенням Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 25.01.2016 №5-31-VII податковий орган зазначив наступне.
		Передбачені в пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України строки офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів не застосовуються до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік. Так, пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України №909-VII встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст.12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Відтак, в разі опублікування рішення про встановлення місцевих податків та зборів на 2016 рік після 15 липня 2015 року, застосування норм відповідного рішення може мати місце, на думку відповідача, у відповідному плановому періоді, а не на початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
		Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 позовні вимоги ОСОБА_1 до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №79/13-02 задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79/13-02 Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
		Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.07.2017 залишив без задоволення апеляційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі №810/1004/17. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року змінено в частині мотивування. Зокрема, колегія суддів зазначила, що рішенням Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області №5-31-VII від 25.01.2016 не встановлювався новий транспортний податок та не змінювалась його ставка, а лише змінювались вимоги до об`єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до ПК України, чим фактично запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку, встановленого ПК України. Також судом апеляційної інстанції при перевірці правильності обрахунку вартості транспортного засобу застосовано нормативний середньорічний пробіг транспортного засобу (27 тис. кілометрів), передбачений Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів. На підставі вказаного пробігу судом апеляційної інстанції визначена середньоринкова вартість транспортного засобу на момент виникнення спірних правовідносин. Так, визначена судом середньоринкова вартість транспортного засобу є меншою 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2016.
		Постановою Верховного Суду від 05.06.2018 касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		У вищевказаній постанові Верховний Суд зазначив, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66. Однак, така інформація в матеріалах справи відсутня, а тому впевнитись у наявності підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неможливо.
		При цьому, Верховний Суд у даній постанові зауважив, що відповідачем не виконано обов`язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік. При цьому, судом, в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
		Стосовно здійснення розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу судом апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив таке.
		Згідно з положенням п.13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом використовується інформація про транспортні засоби, отримана до 01 лютого базового податкового (звітного) періоду від Мінекономрозвитку.
		Відтак, чинне законодавство не зобов`язує податковий орган враховувати при визначенні податкового зобов`язання з транспортного податку розрахунки середньоринкової вартості автомобіля, здійснені власником транспортного засобу. 
		Відповідно до ч. 5 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
		03 липня 2018 року зазначена адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Кушновій А.О.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2018 прийнято справу до провадження та визначено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження.
		Одночасно, вказаною ухвалою витребувано у позивача докази придбання транспортного засобу та інформацію щодо технічних характеристик автомобіля, зокрема, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач. У відповідача витребувано докази отримання від Мінекономрозвитку інформації про автомобіль позивача з урахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуну, об`єму циліндрів, типу коробки переключення передач та пробігу станом на 01.01.2016; розрахунок до податкового повідомлення-рішення за встановленою формою; документальні докази на підтвердження вартості автомобіля позивача; копію рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставок транспортного податку на 2016 рік та Положення про транспортний податок на 2016 рік із доказами їх офіційного оприлюднення в друкованих засобах масової інформації; всі матеріали та документи, які враховувалися відповідачем під час прийняття податкового повідомлення-рішення; розрахунок суми податкового зобов`язання, визначеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.
		16.08.2018 до суду надійшли додаткові пояснення від відповідача, в яких він зазначив, що Білоцерківська ОДПІ мала всі законодавчо визначені повноваження та підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов`язання з транспортного податку в розмірі 25000,00 грн., оскільки належний позивачу легковий автомобіль за даними податкової бази ІС "Податковий блок" є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.
		Також разом з поясненнями, які надійшли до суду 03.10.2018 (т. 1, а.с.174), відповідач надав Інформацію щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП «Держзовнішінформ» (т.1, а.с. 176-178). 
		04.10.2018 до суду надійшли письмові пояснення позивача разом з клопотанням про проведення автотоварознавчої експертизи транспортного засобу (т.1, а.с.179-180, а.с.188-189).
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, до участі у справі залучено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Запропоновано третій особі надати письмові пояснення щодо позову та витребувано наступні докази: інформацію про автомобіль позивача з урахуванням його марки  VOLVO, моделі - ХС90, року випуску - 2015 року випуску, об`єму циліндрів, типу двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу, типу пального.
		29.10.2018 року на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшли письмові пояснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
		В своїх поясненнях третя особа зазначає, що середньоринкова вартість легкового автомобіля VOLVO ХС90 з об`ємом циліндрів двигуна 2,0 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач до 1 року експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року (т.1, а.с. 205, а.с.219-220).
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 задоволено клопотання позивача та призначено в адміністративній справі № 810/1004/17 судову автотоварознавчу експертизу. Провадження у справі зупинено до одержання результатів судової автотоварознавчої експертизи.
		09.04.2019 ухвалою Київського окружного адміністративного суду поновлено провадження в адміністративній справі №810/1004/17.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		В судовому засіданні 08.05.2019 позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти позову заперечував.
		08.05.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
		Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність визначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
		Протокольною ухвалою від 08.05.2019 року суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 є власником автомобіля марки VOLVO, модель - ХС90, тип  загальний легковий універсал-В, об`єм двигуна 1969 смі, тип пального  дизель, рік випуску 2015, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (т.1, а.с.16).
		Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2016 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №79/13-02, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000 грн. (т.1, а.с.7).
		Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено контролюючим органом на адресу позивача 25.07.2016 та було отримане останнім 26.07.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.35).
		Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
		Відповідно до пункту 6.3 статті 6 Податкового кодексу України (далі  ПК) визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
		При цьому, статтею 7 ПК передбачені загальні засади встановлення податків і зборів. Зокрема, пунктом 7.1 вказаної статті передбачено, що під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи як: платники податку; об`єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
		Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (пункт 7.3 статті 7 ПК).
		Суд звертає увагу на те, що 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції статей 265-267 Податкового кодексу України, було введено транспортний податок з фізичних осіб.
		В подальшому Законом України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності з 01.01.2016, було внесено зміни до статті 267 Податкового кодексу України, зокрема, щодо об`єкта оподаткування транспортним податком.
		Відповідно до статті 265 ПК податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
		Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
		Згідно з пп. 267.2.2 п. 267.2 ст. 267 ПК (в редакції Закону України від 24.12.2015 №909-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
		Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 пп. 267.2.2 п. 267.2 ст. 267 ПК).
		Пунктом 267.4 ст. 267 ПК встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
		Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 267.5.1 п.267.5 ст. 267 ПК).
		Відповідно до пп.267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
		Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК).
		Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було направлено контролюючим органом на адресу позивача 25.07.2016 та було отримане останнім 26.07.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.35).
		Відтак, в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження обставини направлення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення поза строками, визначеними пп.267.6.2. п.267.6 ст. 267 ПК України.
		Згідно з пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПК транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
		Таким чином, суд, виходячи з наведених вище норм податкового законодавства, резюмує, що за загальним правилом визначення сум грошового зобов`язання з транспортного податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб провадиться контролюючим органом шляхом надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення в разі наявності у власності такого платника податків автомобіля, що є об`єктом оподаткування.
		Пунктом 1 рішення Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 25.01.2016 №5-31-VII «Про встановлення ставки транспортного податку на території Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області на 2016 рік» (т.1, а.с.8-9) встановлено на території Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області транспортний податок на 2016 рік для фізичних осіб та юридичних осіб, які мають легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
		Пунктом 2 вказаного рішення Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області затверджено Положення про транспортний податок на 2016 рік на території Терезинської селищної ради (додаток 1) (т.1., а.с.10-13).
		Відповідно до підпункту 2.1. Положення про транспортний податок, затвердженого рішенням Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 25.01.2016 №5-31-VII, об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
		Положеннями статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» №928-VIII від 25.12.2015 установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1550 гривень.
		Отже, об`єктом оподаткування транспортним податком за 2016 рік є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. (1378,00 грн. х 750 = 1033500,00 грн.) та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).
		Як вбачається з позовної заяви, позивач не погоджується із визначеною Мінекономрозвитку середньоринковою вартістю транспортного засобу позивача через відсутність передбаченого законом порядку визначення середньоринкової вартості транспортного засобу. Також позивач вважає визначену на сайті Мінекономрозвитку середньоринкову вартість такою, що не віповідає вимогам пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України, оскільки, на думку позивача, розміщений на сайті Мінекономрозвитку калькулятор розрахунку середньоринкової вартості транспортних засобів не містить всіх необхідних параметрів, передбачених пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України та необхідних для визначення середньоринкової вартості транспортного засобу, зокрема, щодо типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
		Суд не може погодитися з викладеними твердженнями позивача, з огляду на наступне.
		Відповідно до п.2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04. 2013 № 403 (далі  Порядок), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
		Згідно з пунктом 3 Порядку, середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за формулою, що враховує, серед іншого, коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації.
		Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (п.4 Порядку).
		Ідентичними є транспортні засоби, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; тип коробки передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; технічні характеристики. Розбіжності можуть стосуватися комплектності та укомплектованості, пробігу та технічного стану (п. 5 Порядку).
		Аналогічними є транспортні засоби, в яких збігаються такі ознаки і параметри для легкових автомобілів: тип кузова (седан, універсал тощо); призначення (дорожні, позадорожні); тип двигуна (бензиновий, дизельний тощо); робочий об`єм двигуна; привод тягових коліс (передньоприводні, задньоприводні, повноприводні); тип коробки передач; габаритні розміри; комплектність; кількість дверей (п.6 Порядку).
		Пунктами 7 - 9 Порядку визначено, що за наявності кількох аналогів аналогічним транспортним засобом є транспортний засіб одного виробника (країни-виробника).
		У разі коли неможливо визначити ціну ідентичного нового транспортного засобу в Україні (відсутні необхідні довідкові дані), допускається використання даних щодо аналогічних транспортних засобів.
		У разі коли неможливо визначити ціну нового транспортного засобу в Україні, використовується інформація про його ціну в країнах-виробниках (експортерах).
		У разі коли неможливо визначити ціну нового транспортного засобу в Україні згідно з пунктами 4 - 9 цього Порядку, допускається використання інформації про ціни нових транспортних засобів, зазначеної у спеціалізованих періодичних виданнях для продажу транспортних засобів, комп`ютерних програмах та Інтернеті тощо.
		Пунктом 13 Порядку встановлено, що середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.
		Мінекономрозвитку забезпечує режим роботи офіційного веб-сайту, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску та пробіг, а також роздрукувати зазначену інформацію з реквізитами Міністерства (п. 14 Порядку).
		Враховуючи вище викладене, доводи позивача про відсутність на момент виникнення спірних правовідносин передбаченого законом порядку визначення середньоринкової вартості транспортного засобу не знайшли свого підтвердження.
		Натомість, зазначений вище Порядок при визначенні середньоринкової вартості транспортного засобу враховує всі параметри, передбачені в пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України, зокрема, щодо типу двигуна, об`єма циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
		Розбіжності ж можуть стосуватися комплектності та укомплектованості, пробігу та технічного стану.
		При цьому, розбіжності щодо пробігу транспортного засобу позивача на момент виникнення спірних правовідносин не могли вплинути на визначення середньоринкової вартості автомобіля позивача, виходячи з наступного.
		Згідно з п.3 Порядку, показник пробігу використовується лише при розрахунку коефіцієнту коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу (Гк). 
		Відповідно до Примітки Додатку 2 до Порядку (в редакції постанови КМУ від 18.02.2016 №66), для транспортних засобів із строком експлуатації до 1 року, а також транспортних засобів, різниця між фактичним та нормативним середньорічним пробігом яких становить до 2 тис. кілометрів, коефіцієнт Гк не визначається.
		Відтак, відсутні підстави стверджувати, що Мінекономрозвитку неправильно визначена середньоринкова вартість транспортного засобу позивача.
		Суд не приймає до уваги розрахунок вартості транспортного засобу VOLVO ХС90 (т.1, а.с.38), наданий відповідачем, оскільки зазначений розрахунок стосується автомобіля 2016 року випуску. Тобто, один із критеріїв пошуку не відповідає характеристикам транспортного засобу позивача. Також з наданого розрахунку вбачається, що визначення середньоринкової вартості здійснено станом на 28.03.2017.
		З огляду на те, що калькулятор здійнює розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу на 1 січня року, в якому здійснюється розрахунок вартості, то отримані дані не можуть бути застосовані відносно ринкової вартості авто станом на 1 січня 2016 року.
		З цих же підстав суд не приймає до уваги розрахунок вартості транспортного засобу VOLVO ХС90 (т.1, а.с.72), наданий позивачем, оскільки визначення середньоринкової вартості транспортного засобу здійснено станом на 10.02.2017. 
		Також суд не бере до уваги висновок автотоварознавчого експертного дослідження про визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу №61 від 01.04.2019 (т.2, а.с.7-20), наданий позивачем, враховуючи наступне.
		Так, методика, використана у висновку автотоварознавчого експертного дослідження про визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу №61 від 01.04.2019, не відповідає вимогам Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 N 403.
		Суд враховує також висновки Верховного Суду у зазначеній справі з приводу здійснення розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу.
		Так, чинне законодавство не зобов`язує податковий орган враховувати при визначенні податкового зобов`язання з транспортного податку розрахунки середньоринкової вартості автомобіля, здійснені власником транспортного засобу.
		При цьому, слід відзначити, що положеннями пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 ПК України передбачено право фізичних осіб-платників податку звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо об`єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
		У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об`єкт оподаткування, перехід права власності на об`єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
		Між тим, позивач не звертався із письмовою заявою для проведення звірки розрахунку, здійсненого податковим органом, зокрема, щодо показників, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля, та, відповідно, правомірності віднесення транспортного засобу, який зареєстрований за позивачем, до об`єкту оподаткування транспортним податком, тому посилання позивача на те, що середньоринкова вартість його автомобіля не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року, суд вважає необґрунтованими.
		На виконання вимог постанови Верховного Суду від 05.06.2018 суд витребував у Мінекономрозвитку інформацію щодо середньоринкової вартості автомобіля позивача згідно Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів.
		Зокрема, в матеріалах справи міститься Інформація щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП «Держзовнішінформ» (т.1, а.с.176-178, а.с.222-226). Так, транспортний засіб позивача відповідає критеріям транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року.
		Судом додатково встановлено, що, відповідно до вимог Порядку та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Мінекономрозвитку не було зобов`язано подавати ДФС до 1 лютого 2016 року інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Натомість, зазначена інформація лише оприлюднювалася в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу, де зберігалася протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів була затверджена постановою КМУ від 18.02.2016 № 66, яка набрала чинності 19.02.2016. 
		Відтак, застосування Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів в частині пункту 13, що передбачає подачу Мінекономрозвитком щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду інформації відповідачу, можливе лише з 01.01.2017 року. 
		Ці обставини пояснюють відсутність у відповідача на момент розгляду справи інформації від Мінекономрозвитку про середньоринкову вартість автомобілей в письмовому вигляді. 
		Натомість відповідач на момент виникнення спірних правовідносин отримував від органів внутрішніх справ відомості, необхідні для розрахунку податку. Відомості, необхідні для розрахунку податку за місцем реєстрації об`єкту оподаткування (форма Л), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2015 року № 563.
		Також судом отримано пояснення Мінекономрозвитку щодо середньоринкової вартості автомобіля позивача від 26.10.2018 (т.1, а.с.205) та пояснення від 07.12.2018 №2432-03/1461 (т.2, а.с.1-2). Із зазначених пояснень вбачається, що середньоринкова вартість легкового автомобіля марки VOLVO, модель ХС90, 2015 року випуску, об`єм двигуна 1969 смі, тип пального - дизель, автоматичною коробкою переключення передач до 1 року експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня податкового звітного року.
		Відповідно до Переліку легкових автомобілів, що підлягають оподаткуванню в 2016 році (т.1, а.с.176-178, а.с.222-226), Мінекономрозвитку при визначенні середньоринкової вартості транспортних засобів в 2016 році враховувало, серед іншого, строк експлуатації легкового транспортного засобу, про що зазначено в останній колонці Переліку.
		Суд також дослідив, що починаючи з 2017 року Мінекономрозвитку виключило колонку «Строк експлуатації легкового автомобіля» з Переліку легкових автомобілів, що підлягають оподаткуванню в 2017, 2018, 2019 роках. Натомість, до відповідних Переліків в 2017, 2018, 2019 роках внесено колонку «Рік випуску (включно)». Зазначена інформація міститься у відкритому доступі на сайті Мінекономрозвитку.
		Суд звертає увагу, що однією із умов віднесення транспортного засобу позивача до об`єкту об`оподаткування є відповідний строк експлуатації транспортного засобу. Для VOLVO ХС90 такий строк не може перевищувати 1 року. 
		Зазначені обставини підтверджуються також в листі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.07.2018 №3805-05/29113-06 (т.1, а.с.219-220).
		При перевищенні строку експлуатації транспортного засобу понад 1 рік, такий транспортний засіб не буде об`єктом оподаткування. Відтак, від визначеного строку експлуатації транспортного засобу позивача залежить період, за який підлягатиме сплаті транспортний податок. 
		З огляду на викладене, суд вважає за необхідне дослідити та встановити дату закінчення річного строку експлуатації транспортного засобу позивача.
		Попередньо судом було з`ясовано, що відповідно до пункту 3 Порядку, середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за формулою, що враховує, серед іншого, коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації.
		Згідно з п. 11 Порядку, коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни транспортних засобів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових транспортних засобів.
		Підпунктом 14.1.124 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що новий транспортний засіб - це транспортний засіб, що не має актів державної реєстрації уповноважених органів, у тому числі іноземних, які дають право на його експлуатацію.
		Відповідно до підпункту 14.1.163 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України перша реєстрація транспортного засобу - це реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.
		Транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби (підпункт 14.1.251 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
		Згідно із приписами пункту 14.1.220 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.
		Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388.
		Якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, то вони вважаються використовуваними. Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.
		У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.
		Як зазначено в свідоцтві про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , роком виготовлення автомобіля Volvo модель XC90, належного позивачу, є 2015 рік, датою першої реєстрації автомобіля є 17.09.2015 (т.1, а.с.16).
		Отже, річний строк експлуатації транспортного засобу спливає 17.09.2016.
		Суд звертає увагу, що обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі інформації Мінекономрозвитку про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
		Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що транспортний засіб позивача Volvo модель XC90, тип загальний легковий універсал-В, рік виготовлення  2015, об`єм двигуна 1969 смі, тип пального  дизель,реєстраційний номер АІ 0111 АВ, є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.
		Проте, суд зазначає, що податковим органом неправильно визначена сума податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік на об`єкт оподаткування - транспортний засіб VOLVO ХС90 2015 року випуску, об`єм двигуна 1969 смі, оскільки податкове зобов`язання не повинно нараховуватися після спливу річного строку експлуатації траспортного засобу, а саме - після 17.09.2016.
		Проте, зазначені вище обставини не є підставою для відмови у задоволенні позову, враховуючи наступне.
		Так, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, зазначив, що транспортний податок не може нараховуватися у 2016 році, оскільки нарахування вказаного податку не відповідає принципу стабільності податкового законодавства.
		Відповідно до пп.4.1.9. п.4.1 ст.4 ПК України, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. 
		Законом України від 24.12.2015 №909-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (надалі  Закон України №909-VII) внесено зміни до визначеня об`єкта оподаткування, який є одним із елементів податку.
		Внесення змін відбулося пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.
		З приводу чого суд зазначає таке.
		01.01.2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 року Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.
		Відповідно до пп. 267.1.1 п.267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
		Положення пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України визначають, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
		Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
		Згідно п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
		Відповідно до пп.267.5.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
		Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст.267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
		Згідно пп. 267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
		Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
		Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01.01.2015 року, власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об`ємом циліндрів їх двигуна більше 3000 куб.см є платниками транспортного податку.
		У свою чергу, 24.12.2015 Верховною Радою України був прийнятий Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році №909-VІІІ, яким було внесено зміни до ст.267 Податкового кодексу України. Вказаний нормативно-правовий акт набрав чинності з 01.01.2016.
		Так, зокрема, відповідно до пп. 267.2 п.267 Податкового кодексу України (в редакції Закону №909-VІІІ) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
		Таким чином, об`єктом оподаткування з 01.01.2016 стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. (750 розмірів мінімальної заробітної плати) та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).
		Отже, зміни, які передбачені Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015 року №909-VIII, в частині транспортного податку слід вважати зміною елемента транспортного податку, а саме - об`єкта оподаткування. При цьому, такі зміни об`єкта оподаткування не є формальними.
		Так, об`єкти оподаткування транспортним податком за нормами Податкового кодексу України в редакції Закону від 28.12.2014 №71-VIII і Закону від 24.12.2015 №909-VIII не є тотожними та істотно відрізняються, зокрема, в 2015 році до числа таких об`єктів відносяться транспортні засоби виходячи з об`єму циліндрів їх двигуна (тобто це можуть бути й маловартісні транспортні засоби, проте з великим об`ємом двигуна), а в 2016 році транспортні засоби, виходячи з їх середньоринкової вартості (тобто це можуть бути й малолітражні транспортні засоби, проте значної вартості).
		При цьому, підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, закріплений принцип стабільності, який передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
		Таким чином, будь-які зміни до елементів податків та зборів не можуть запроваджуватися раніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.
		Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
		З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2016 рішенням Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області №5-31-VII встановлено ставки транспортного податку на території Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області на 2016 рік.
		Суд з`ясував, що зміни до одного з елементів транспортного податку внесено менш ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, а точніше  в бюджетному періоді, в якому будуть діяти нові правила та ставки, що протирічить принципу стабільності податкового законодавства.
		Відтак, рішення про нарахування податкового зобов`язання зі сплати транспортного податку в 2016 році на підставі рішення Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області №5-31-VII від 25.01.2016, є протиправним, оскільки це не відповідатиме принципу стабільності податкового законодавства.
		Надаючи правову оцінку щодо законності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що положення ПК щодо транспортного податку за 2016 рік мають застосовуватися з 01.01.2017 року, суд виходить з наступного.
		Так, позивач вважає, що нарахування контролюючим органом транспортного податку за рішенням Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 25.01.2016 №5-31-VII можливо тільки з 01.01.2017, оскільки рішення про встановлення транспортного податку на 2016 рік не було оприлюднено до 15 липня 2015 року.
		Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
		Транспортного податку немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (ст. 9 ПК). 
		У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (пп.10.1.1 п.10.1), який складається із трьох різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст.7 Податкового кодексу України.
		Так, відповідно до ст.265 Податкового кодексу України (у редакції Закону від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
		Отже, транспортний податок згідно з ПК України є місцевим податком.
		Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.
		Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.
		Так, згідно з пп.12.1.2 п.12.1 ст.12 Податкового кодексу України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
		Відповідно до п.8.3 ст.8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
		Водночас, відповідно до п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
		Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
		Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 143 Конституції України.
		Отже, Верховна Рада України не може безпосередньо своїм рішенням запровадити місцеві податки на відповідних територіях.
		Відповідно до п.10.2 статті10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
		Згідно п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
		Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.12.3.1 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України).
		При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України).
		Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп.12.3.3 п.12.3 ст.12 ПК України).
		При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст.12 цього кодексу.
		Відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
		Таким чином, місцеві ради за ПК України мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах). Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
		Щодо незастосування до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік вимог пп.12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Дійсно, пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України №909-VII встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		Відтак, в разі опублікування рішення про встановлення місцевих податків та зборів на 2016 рік після 15 липня 2015 року, застосування норм відповідного рішення може мати місце у відповідному плановому періоді, а не на початку бюджетного періоду, що настає за плановим. 
		Проте, введення мораторію щодо положень пп. 12.3.4 п. 12.3 ст.12 ПК України на 2016 рік не знімає обов`язку щодо виконання вимог пп.4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України.
		Відтак, принцип стабільності податкового законодавства стосується вимог щодо стадії запровадження та/або прийняття (встановлення) будь-яких змін до елементів податків та зборів, а не стадії опублікування рішень, що вже містять такі зміни.
		Принцип стабільності закріплено в пп.4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, жодного мораторію на застосування зазначених положень ПК України не вводилося.
		Відтак, нарахування податкового зобов`язання, визначеного на підставі прийнятих з порушенням принципу стабільності податкового законодавства нормативно-правових актів, не може бути визнано правомірним. 
		З огляду на вищевказане податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 29 червня 2016 року №79/13-02 є протиправним та підлягає скасуванню.
		Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
		Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 640,00 грн. згідно квитанції №ПН3550 від 21.02.2017 на суму 640, 00 грн., оригінал якого знаходяться в матеріалах адміністративної справи (т.1, а.с.2а).
		Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 640,00 грн. підлягають стягненню з Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до положень статті 139 КАС України.
		Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		В И Р І Ш И В:
		1. Позовні вимоги задовольнити.
		2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 29.06.2016 №79/13-02.
		3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 640,00 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39468482, місцезнаходження: 09117 м.Біла Церква, бул. Олександрійський, 12).
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд. 
		 
		Повний текст рішення складено 03.06.2019.
		 
		Суддя Кушнова А.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...