Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/21401/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них.
Надіслано для оприлюднення: 14.06.2019. Зареєстровано: 16.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2019.

Результат оскарження 16.07.2021 Верховний Суд: змінено рішення суду першої та апеляційної інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		14 червня 2019 року                                       № 640/21401/18
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
		 
		за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"до  третя особа: про Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Державна регуляторна служба України визнання протиправною та нечинною постанови,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.11.2018 № 1523 "Щодо заборони ПАТ "ЧЕРНІГІВГАЗ" приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами".
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова суперечить пункту 6 глави 1 розділу XV Кодексу газорозподільної системи. Також, на думку позивача, прийняття оскаржуваної постанови є непропорційним до поставленої легітимної мети, так як остання порушує економічні права позивача. Наголошує і на тому, що підстави для втручання відповідачем в процес здійснення комерційного обліку природного газу позивачем із застосуванням легітимних методик, за даних обставин - відсутні, оскільки приведення до стандартних умов об'ємів природного газу є вимогою Кодексу газорозподільної системи. За наведених обставин вважає, що оскаржувана постанова не тільки втручається в господарську діяльність та порушує економічні права позивача, але й втручається в умови Типового договору розподілу природного газу.
		Ухвалою суду від 24.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/21401/18 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 05.02.2019.
		16.01.2019 до суду від представника відповідача Усачової А.І. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята в межах компетенції та у спосіб, визначений законодавством України з дотриманням балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, а також основних принципів діяльності Регулятора - законності, справедливості та недопущення дискримінації. Пояснила, що розмір нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) розраховані з урахуванням втрат, які виникають у зв'язку з не приведенням показань побутових лічильників газу до стандартних умов. При цьому, покриття об'єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, а отже і стягнення додаткових плат (фактично подвійних) з побутових споживачів є неправомірними, оскільки такі витрати вже включені у тариф ліцензіата та сплачуються побутовими споживачами. Звернула увагу і на те, що дійсно при здійсненні вимірювання природного газу при різній температурі та тиску виникає об'єктивна різниця у вимірах, проте, відповідні розбіжності вже покриті у тарифі на розподіл природного газу для позивача. Звернула увагу, що норми Кодексу не містять положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах (куб.м) та містять виключно процедуру такого приведення для непобутових споживачів. Наголошує на тому, що чинними нормативно-правовими актами, у тому числі Кодексом взагалі не визначено величин коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків з побутовими споживачами, відтак такі дії операторів ГРМ є неправомірними. Також звернула увагу, що відповідачем дотримано порядок та процедуру прийняття спірного рішення. Крім того, наголошувала на тому, що оскаржувана постанова не є ні нормативно-правовим актом, ні регуляторним актом, тому прийняття останньої не потребувало реалізації процедур, передбачених статтею 15 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
		21.01.2019 представником відповідача Усачовою А.І. подано до суду заперечення на клопотання про залучення третьої особи.
		22.01.2019 представником позивача Богданом С.В. подано до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Державної регуляторної служби України.
		28.01.2019 до суду від представника позивача Чернінської Л.М. надійшла відповідь на відзив, у якій остання зазначила про безпідставність доводів відповідача. Пояснила, що позивач як оператор газорозподільної системи (Оператор ГРМ), здійснюючи комерційний облік природного газу в газорозподільній системі, після отримання показників лічильників побутових споживачів, приводить такий об'єм природного газу до стандартних умов відповідно до вимог Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу газорозподільних систем та Договору на розподіл природного газу, укладеного з постачальником.У свою чергу, приведення об'єму природного газу до стандартних умов, згідно з розділом XV Кодексу газорозподільних систем, здійснюється у відповідності до Методики приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики від 26.02.2004 № 116. Таким чином, Кодексом газорозподільних систем зобов'язує позивача, як оператора газорозподільних систем, у взаємовідносинах між суб'єктами природного газу (у тому числі, з постачальниками та споживачами) об'єм природного газу приводити до стандартних умов. При цьому, згідно Типового договору приведення обсягів спожитого газу до стандартних умов застосовується до всіх категорій споживачів, як юридичних так і фізичних осіб, а тому заборона оскаржуваною постановою ПАТ "Чернігівгаз" при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об'єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами, як підкреслено позивачем, прямо суперечить нормативно-правовим актам і порушує баланс інтересів споживачів, держави, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг. Окремо позивач наголоив на тому, що за пунктом 3 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем на нього, як оператора газорозподільної системи, покладено обов'язок відносно переведення об'єму природного газу в обсяг переданої (спожитої) енергії. Також позивач переконаний, що оскаржувана постанова є регуляторним актом, відповідно, прийняттю останньої передує дотримання відповідачем процедур, передбачених статтею 15 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
		29.01.2019 представником відповідача Усачовою А.І. подано до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому остання пояснила, що норма щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунків об'ємів природного газу з куб.м в енергетичні одиниці. Наголосила на тому, що дія Методики № 116 поширюється на суб'єкти господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об'єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб. Оскільки побутові споживачі не являються суб'єктами господарювання та громадянами-підприємцями, норми Методики № 116, зокрема величини коефіцієнтів, не можуть бути застосовані по відношенню до побутових споживачів. Таким чином, вважає, що Методикою № 116 взагалі не визначено величин коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків з природними споживачами, а отже такі дії операторів ГРМ є неправомірними. Акцентувала увагу, що спірна постанова не містить норм регуляторного характеру.
		Також 29.01.2019 представником відповідача Усачовою А.І. подано до суду заяву про залучення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до участі у справі в якості третьої особи.
		Ухвалою суду від 05.02.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну регуляторну службу України та відкладено розгляд справи на 12.03.2019.
		13.02.2019 представником позивача Чернінською Л.М. подано до суду заперечення на заяву про залучення третьої особи, яке мотивовано тим, що Міненерговугілля не має жодного відношення до предмету розгляду у даній справі, відповідно рішення суду не матиме пливу на права та обов'язки останнього. 
		27.02.2019 представником відповідача Усачовою А.І. подано до суду пояснення, у яких додатково акцентовано увагу на тому, що оскаржувана постанова не є регуляторним актом.
		28.02.2019 до суду від Державної регуляторної служби України надійшли пояснення, у яких остання акцентувала увагу на тому, що за результатами опрацювання проекту постанови НКРЕКП "Щодо заборони операторам ГРМ   приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами" та виходячи з його змісту, третьою особою установлено, що заборона суб'єктам господарювання вчиняти певні дії має постійний, неодноразовий характер та безпосередньо впливає на господарську діяльність останніх. Також вважає, що така заборона впливає на дію/застосування інших норм права, оскільки обмежує суб'єктів господарювання у застосуванні певних підзаконних актів (наказів Мінерего, постанов НКРЕКП, тощо). Враховуючи ознаки, визначені статтею 1 Закону № 1160, вважає, що проект постанови НКРЕКП "Щодо заборони операторам ГРМ    приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами" є регуляторним актом та потребує реалізації процедур, передбачених Законом № 1540 в частині прийняття регуляторних актів. також, у поясненнях третя особа просила суд розглянути справу без участі її представника.
		Ухвалами суду, постановленими у підготовчому судовому засіданні 12.03.2019 без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, відкладено розгляд справи на 09.04.2019.
		14.03.2019 представником відповідача Усачовою А.І. подано до суду заяву про залучення третьої особи, яка мотивована тим, що у разі скасування оскаржуваної постанови, з метою уникнення подвійної оплати виробничо-технологічних втрат природного газу Міністерство енергетики та вугільної промисловості України повинно буде внести відповідні зміни в наказ від 25.12.2015 № 847 "Про встановлення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік" та виключити відповідні обсяги, які були розраховані відповідно до методики № 595, що відповідно до статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України є безумовною підставою для залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи.
		28.03.2019 представником відповідача Усачовою А.І. подано до суду заяву про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копію наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 № 847; витягу з протоколу засідання НКРЕКП; проект рішення НКРЕКП та обґрунтування до нього.
		Ухвалами суду, постановленими без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 09.04.2019:
		- відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Міністерства енергетики та вугільної промисловості України;
		- закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засіданні на 21.05.2019.
		15.04.2019 представником позивача Чернінською Л.М. подано до суду додаткові пояснення, у яких остання акцентувала увагу на тому, що облік операторами ГРМ природного газу на особових рахунках побутових споживачів з урахуванням приведення обсягів, визначених їх лічильниками, до стандартних умов, відповідав чинному у 2015-2016 роках законодавству, зокрема приписам пункту 3 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, однак Міністерство енергетики та вугільної промисловості України при затвердженні відповідних ВТВ на 2016 рік, значно занизило ці обсяги. Щодо внесених змін до Кодексу газорозподільних систем постановою НКРЕКП від 26.01.2017 № 84, позивач зазначив, що НКРЕКП передбачено застосування визначених Методикою №116 коефіцієнтів при здійсненні розрахунків при приведенні природного газу до стандартних умов на лічильниках побутових споживачів за період 2017-2019 років до всіх категорій споживачів, в тому числі і до побутових. На думку представника позивача, ПАТ "Чернігівгаз" мало у попередніх періодах та має на даний час достатні правові підстави, визначені законодавством, для застосування коефіцієнтів приведення до стандартних умов спожитих обсягів природного газу всіма категоріями споживачів.
		17.04.2019 та 17.05.2019 представник відповідача Усачова А.І. подала до суду додаткові пояснення, у яких остання додатково акцентувала увагу на безпідставності позовних вимог та звернула увагу на обставини, встановлені рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.05.2019 у справі № 560/999/19.
		Зважаючи на перебування судді Катющенка В.П. на лікарняному, 21.05.2019 адміністративну справу № 640/21401/18 було знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 11.06.2019.
		21.05.2019 представником позивача Дороніною О.М. подано до суду додаткові пояснення, у яких остання додатково акцентувала увагу на протиправності оскаржуваної постанови.
		10.06.2019 до суду від представника позивача Чернінської Л.М. надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.
		Також, 10.06.2019 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 
		Представник позивача у судовому засіданні 11.06.2019 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити. Також, подала до суду заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.
		Представники відповідача та третьої особи у судове 11.06.2019 не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
		Ухвалами суду, постановленими без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 11.06.2019:
		- повернуто позивачу документи, додані до позовної заяви;
		- відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи;
		- на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про продовження розгляду справи у письмовому провадженні.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. 
		Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" здійснює розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (КВЕД 35.22).
		У зв'язку із зверненнями споживачів природного газу та з метою захисту їх прав постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.11.2018 № 1523 на підстав статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг": 
		1. Заборонено Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об'єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами; 
		2. У разі приведення у жовтні 2018 року Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" об'ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" необхідно здійснити за жовтень 2018 року перерахунок об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єктах побутових споживачів відповідно до фактичних показань лічильників природного газу.
		Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		За визначенням частин першої - третьої статті 1 Закону України від 22.09.2016 N 1540-VIII "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон N 1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.
		Відповідно до статті 3 Закону N 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. 
		Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; державного контролю та застосування заходів впливу; використання інших засобів, передбачених законом.
		Основними завданнями Регулятора є: забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; інші завдання, передбачені законом.
		Згідно з частинами першою та другою статті 14 Закону N 1540-VIII засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті.
		Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію. У разі розгляду Регулятором питання, що містить таємну інформацію, порядок доступу до якої регулюється законом, Регулятор приймає рішення про розгляд такого питання в режимі закритого слухання.
		Відповідно до частини першої статті 15 Закону N 1540-VIII  підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.
		За визначенням статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це: 
		- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; 
		- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом. 
		На переконання суду, оскаржувана постанова не містить ознак регуляторного акта, позаяк остання не спрямована на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
		Так, оскаржувана постанова від 23.11.2018 № 1523 "Щодо заборони ПАТ "ЧЕРНІГІВГАЗ" приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами" хоч і направлена на неодноразове застосування, однак не скасовує, не встановлює та не змінює норми права, а направлена стосовно конкретно визначеної особи - позивача.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що за сукупністю ознак, наведених у статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", спірна постанова не підпадає під визначення поняття регуляторного акта.
		Суд не приймає до уваги доводи позивача та третьої особи на те, що проект постанови "Щодо заборони операторам ГРМ приводити об'єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов" має ознаки регуляторного акта, оскільки процедурні питання, пов'язані з вказаним проектом, не є предметом розгляду даного спору.
		Щодо тверджень відповідача про те, що покриття об'єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, а отже і стягнення додаткових плат (фактично подвійних) із побутових споживачів є неправомірним (оскільки такі витрати вже включені у тариф Ліцензіата та сплачуються побутовими споживачами), суд зазначає наступне.
		Відповідно до пункту 1.2 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.11.2011 № 737 "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах" газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за два місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
		Згідно з додатком до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 № 847, яким були затверджені розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік, обсяг нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних системах на 2016 рік ПАТ "Чернігівгаз" становив 27392 тис. куб. м.
		Як вбачається з розшифрувань обсягів величини нормованих витрат та втрат природного газу відповідно до діючих методик, обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, що подавались ПАТ "Чернігівгаз" до НКРЕКП за січень-грудень 2016 року, нормовані витрати та втрати газу становили 27391,99 тис. м куб.
		Згідно протоколу засідання НКРЕКП від 23.11.2018, 27.11.2018, 30.11.2018, 04.12.2018, 07.12.2018 № 68, а також Обґрунтування до питання про прийняття постанови НКРЕКП "Щодо заборони Операторам ГРМ приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов" НКРЕКП за наявною інформацією та з публічних джерел з'ясовано, що переважна більшість операторів ГРМ у платіжних документах за жовтень 2018 року здійснила донарахування побутовим споживачам обсягів, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов.
		   Зазначені обставини зумовили необхідність прийняття рішення НКРЕКП щодо заборони операторам ГРМ, у тому числі і для позивача, приводити об'єми використаного природного газу побутовим споживачами до стандартних умов.
		Слід звернути увагу, що на наведені вище методики містяться посилання у вказаних протоколі засідання № 68 і обґрунтуваннях НКРЕКП, та згідно яких було зроблено висновок про включення, в тому числі позивачем, до тарифу питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об'єму газу до стандартних умов.
		Встановлені обставини свідчать, що таким чином були розраховані лише показники втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, адже інформації про включення до розміру нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат різниці у приведенні газу до стандартних умов, вказані обґрунтування не містять.
		Суд не ставить під сумнів здійснення позивачем відповідних розрахунків, з урахуванням неодноразово згаданих методик, однак не знаходить серед наданих відповідачем матеріалів належних доказів включення позивачем різниці у приведенні газу до стандартних умов до втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами.
		Згідно показників (елементів витрат) річної планової тарифної виручки - додатку до постанови НКРЕКП від 15.12.2016 № 2314, якою внесено зміни до постанови НКРЕКП від 24.03.2016 № 456 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПАТ "Чернігівгаз", останні не містять інформації про те, що до відповідних витрат була включена різниця у приведенні газу до стандартних умов.
		При цьому саме відповідач, посилаючись на подвійне включення позивачем різниці у приведенні газу до стандартних умов до ВТВ, як суб'єкт владних повноважень, на виконання обов'язку, визначеного частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен довести такі обставини.
		Надаючи правову оцінку доводам відповідача про те, що норма Кодексу газорозподільних систем щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунків об'ємів природного газу з кубічних метрів в енергетичні одинці, в той час як розрахунки за природний газ на сьогодні здійснюються виключно в кубічних метрах, а переведення в енергетичні одиниці має виключно інформаційний характер, суд зазначає наступне.
		Так, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824), затверджено Кодекс газорозподільних систем (надалі - Кодекс).
		Розділом ІХ Кодексу врегульовано правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі.
		Пунктами 1, 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу визначено, що комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
		Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об'ємів і обсягів) по об'єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
		ПАТ "Чернігівгаз", як оператор ГРМ, відповідно до вимог пунктів 2-3 глави 2 розділу і Кодексу виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об'єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу тощо.
		Також ПАТ "Чернігівгаз", як оператор ГРМ, здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі.
		Пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу передбачено, що фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.
		Об'єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.
		На переконання відповідача, вказана норма щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунку об'єму природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці.
		На думку ж суду, норма пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу дає змогу дійти висновку про те, що фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, шляхом: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) переведення об'єму газу, приведеного до стандартних умов в одиниці енергії.
		До того ж, за вимогами абзацу шостого пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу, оператор ГРМ зобов'язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об'єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж.
		Таким чином, на позивача покладено обов'язок при комерційному обліку газу, в тому числі, здійснювати дві окремі процедури: 
		1) приведення газу до стандартних умов; 
		2) розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживача в платіжному документі.
		За наведених обставин, суд вважає, що доводи відповідача у цій частині суперечать вимогам Кодексу.
		Стосовно доводів відповідача про те, що посилання позивача на пункт 5.3 Типового договору розподілу природного газу є помилковими, адже норми Кодексу газорозподільчих систем не містять положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах (куб. м) та містять виключно процедуру такого приведення для непобутових споживачів, суд зазначає наступне.
		Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об'ємів і обсягів) по об'єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу (абзац перший пункту 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу).
		За змістом пункту 6 частини першої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону.
		На виконання зазначених вимог Кодексу та Закону Регулятором 30.09.2015 прийнято Постанову № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу".
		Пункт 1.2 Типового договору розподілу природного газу чітко та однозначно визначає, що умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем.
		Розділ V Договору містить в собі порядок обліку природного газу, що передається Споживачу.
		Пункт 5.1 Договору визначає, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
		Пунктом 5.2 Договору передбачено, що визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.
		Регулятором в пункті 5.3 Договору передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.
		Питання приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов врегульовано розділом XV цього Кодексу, про що зазначено в абзаці другому пункту 3 глави 1 розділу IX Кодексу.
		Так, пунктом 6 глави 1 розділу XV Кодексу визначено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.02.2004 № 116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.03.2004 за № 346/8945 (далі - Методика № 116).
		За визначенням пункту 2 Методики № 116 дія останньої поширюється на суб'єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об'єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.
		Проте, посилання відповідача на те, що Кодекс (в контексті Методики №116) не містить положень, які регулюють процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, є хибним, адже пункт 6 глави 1 розділу XV Кодексу вказує на необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений в додатках до Методики №116, а не власне самої Методики.
		За наведених обставин суд вважає, що посилання відповідача на не можливість застосування в рамках спірних правовідносин пункту 5.3 Типового договору є помилковим.
		За наведених вище підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що дія Методики №116 поширюється на суб'єктів господарювання, а оскільки побутові споживачі не є суб'єктами господарювання, застосування позивачем даної методики є неправомірним, адже відповідно до буквального тлумачення пункту 6 глави 1 розділу XV Кодексу, дана норма пов'язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком та процедурою, що визначені Методикою №116, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до цієї методики.      
		Кодексом визначено, що споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
		Відтак нормами Кодексу та Типового договору, які затверджені Регулятором, встановлено обов'язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, що і зроблено позивачем в жовтні 2018 року.
		Посилання відповідача на те, що Методика №116 взагалі не містить величин коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні розрахунків із побутовими споживачами, є недоречними з урахуванням вищенаведеного, а також того, що відповідні коефіцієнти містяться в додатках до Методики №116.
		Враховуючи викладене в сукупності, суд вважає, що у відповідача були відсутні достатні правові підстав для заборони позивачу приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за природний газ шляхом винесення спірної постанови, що свідчить про протиправність останньої та наявність підстав для її скасування.
		Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
		Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" (14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 68, ідентифікаційний код 03358104) задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, ідентифікаційний код 39369133) від 23.11.2018 № 1523 "Щодо заборони ПАТ "ЧЕРНІГІВГАЗ" приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами".
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, ідентифікаційний код 39369133) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" (14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 68, ідентифікаційний код 03358104) 1762,00 грн сплаченого судового збору.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                         В.П. Катющенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...