Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 537/1675/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 14.06.2019. Зареєстровано: 18.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: 1-кп/537/29/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018170110000404

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження № 1-кп/537/29/2019 
		Справа № 537/1675/18 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   14.06.2019 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю прокурора ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_3 , представника потерпілого адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченної ОСОБА_5 , захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місці Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження № 12018170110000404 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Кременчук Полтавської області, українки, громадянки України, не працюючої, раніш не судимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ;
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		   Обвинувачена ОСОБА_5 вчинила злочин проти життя особи за наступних обставин.
		   03.03.2018 року близько 16.00 год. ОСОБА_5 перебувала на території належного їй на праві власності домоволодіння розташованого за адресою : АДРЕСА_1 де між нею та потерпілим ОСОБА_3 відбулася сварка, в ході якої останній, якій прийшов до обвинуваченої без запрошення, погрожуючи останній вбивством, насильно витягнувши ОСОБА_5 з будинку на подвір`я, заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді садна на лівому крилі носу, синців на нижній повіці лівого оку та зовнішній поверхні лівого стегна, що за висновком судово-медичної експертизи № 189 від 6.03.2018 утворилися від неодноразової ударної дії тупих предметів, можливо в указаний термін і при указаних обставинах у постанові і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, тим самим ОСОБА_3 здійснив суспільно небезпечне посягання на життя та здоров`я ОСОБА_5 .
		   Після цього ОСОБА_5 з метою захисту від суспільно  небезпечного посягання ОСОБА_3 на її життя та здоров`я, перевищуючи межі необхідної оборони, вирвавшись від та опинившись на сходах свого будинку, рукою схватила ніж, що лежав поруч двері та нанесла вказаним ножем один удар потерпілому ОСОБА_3 в область живота, чим спричинила потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді поранення живота з раною в ділянці пупка, що проникає в черевну порожнину з пошкодженням шлунку та шлунково-сальникової артерії, яке супроводжувалось внутрішньою кровотечею та по ступеню тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя; виявлене тілесне ушкодження утворилось від однократної дії колючо-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа та який діяв з силою достатньою для утворення даного тілесного ушкодження; дане тілесне ушкодження утворилось незадовго до госпіталізації потерпілого в стаціонар та не протирічать строку і обставинам, вказаним у постанові.;
		Обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 121 КК України визнала частково, підтвердивши факт нанесення удару ножем потерпілому ОСОБА_3 , однак заперечуючи проти визначених обвинувальним актом обставин в частині направленості її умислу саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та мотивуючи свої дії неправомірною поведінкою потерпілого по відношенню до неї, надавши суду покази з приводу обставин вчинення інкримінованого їй злочинного діяння наступного змісту: потерпілий ОСОБА_3 є її сусідом, який близько двох років мешкає у сусідньому домоволодіння зі своєю дружиною, до подій які є предметом розгляду даного кримінального провадження стосунки між обвинуваченою та сім`єю потерпілого були добрі і саме тому 3.03.2018 близько обідні ОСОБА_5 прийшла до них з проханням позичити кошти. Як зазначає обвинувачена на час її приходу до родини потерпілого, останній та його дружина вже вживали алкогольні напої, про що свідчила бутила горілки та пива що стояла у них на столі, після того як останні виконали прохання обвинуваченої, вони запросили її до столу, на що вона погодилися і навіть разом із дружиною потерпілого сходили в магазин, де придбали продукти харчування та горілку. В подальшому під час гостювання, потерпілий почав агресивно поводитися по відношенню до своєї дружини та вдарив її від чого та впала в бік вішалки, на що обвинувачена намагаючись допомогти стала її піднімати та одночасно зробила ОСОБА_7 зауваження з приводу його неправомірної поведінки, на що той підбіг та відштовхнув її в бік. Образившись на поведінку потерпілого, обвинувачена обізвала його, одягла верхній одяг та пішла до свого будинку, де побоюючись агресивності потерпілого закрила двері на замок. Як зазначає обвинувачена, через короткий проміжок часу що вираховується хвилинами, потерпілий зайшовши на територію її домоволодіння, почав стукати у вікна та двері, погрожував їй розправою та вимагав щоб вона відчинила двері і через деякий час потерпілий завірив її що він бажає просто побалакати з нею та протиправних дій по відношенню до неї вчиняти не буди, а тому вона відчинила двері. Однак ОСОБА_7 не дотримавшись наданих обвинуваченій обіцянок, з силою штовхнув її, після чого наніс їй удар в обличчя та схопивши за шубу виволок на подвір`я домоволодіння, де зваливши на землю, почав наносити удари ногами по тулубу. Захищаючись від побоїв потерпілого, ОСОБА_5 доповзла до будинку і коли піднялась біля порогу, почала дивитись чим зможе захиститися, дотягнулась до ножа, розвернулась і побачивши потерпілого якій вже був поряд з нею в будинку, нанесла один удар ножем в область живота потерпілого і відразу ж виштовхнула його за двері. Як зазначає обвинувачена, побачивши через вікно свого будинку що потерпілий пішов, вона розплакалась одночасно від страху та від усвідомлення того що вона накоїла і зачинившись в будинку та нікуди не виходячи з нього, чекала на приїзд поліції. В судових дебатах ОСОБА_5 посилається на неправомірну поведінку потерпілого яка виразилася у вторгненні до житла обвинуваченої та подальшої бійки, виправдовуючи (мотивуючи) свої дії неможливістю отримання захисту від інших осіб, оскільки вона перебувала сама в домоволодінні, обвинувачена вбачаючи в діях потерпілого загрозу своєму життю та здоров`ю, схопила ніж що знаходився неподалік від вхідної двері та нанесла один удар ножом, навіть на очікуючи такі жахливі наслідки; прохала суд врахувати що вона щиро кається у заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому, сприяла встановленню дійсних обставин справи при проведенні досудового слідства, після вчинення неправомірних дій не втекла з місця злочину, а навпаки чекала поліцію, неодноразово намагалася відшкодувати завдану своїми неправомірними діями шкоду в міру свого матеріального стану, однак згоди щодо визначення розміру останнього вони з потерпілим не дійшли, оскільки останнього не влаштував запропонований обвинуваченою розмір матеріальної шкоди у виді 10 000 грн. та реальну можливість відшкодування останньої з боку обвинуваченої.
		Потерпілий ОСОБА_7 підтвердив в судовому засіданні зазначений обвинуваченою факт, що до подій які стали предметом розгляду даного судового засідання, вони з обвинуваченою знаходилися в добрих, сусідських стосунків. 03.03.2018 ОСОБА_5 прийшла до їх дому та попрохала позичити гроші, однак оскільки готівки в них не було, вони запропонували їй разом із дружиною потерпілого сходити до магазину де зняти їх в банкоматі та заодно відсвяткувати зустріч. Погодившись на пропозицію потерпілого, обвинувачена разом із дружиною ОСОБА_8 сходили в магазин, де придбали продукти харчування та алкогольні напої, однак в подальшому під час спілкування, у них з ОСОБА_5 виник конфлікт з приводу її повідомлення щодо фіксування їх спільної розмови на диктофон що знаходився в її мобільному телефоні та оприлюднення останньою відомостей що на ньому містилися. Як зазначає потерпілий, повідомивши про цю інформацію, ОСОБА_5 одягнулась та пішла до свого будинку, однак дружина потерпілого турбуючись за зіпсовані стосунки між ними та обвинуваченою як сусідами, запропонувала ОСОБА_7 піти до ОСОБА_5 для з`ясування стосунків та можливого вибачення, однак після того як вони прийшли до домоволодіння обвинуваченої, остання почала розмахувати телефоном, кричати, погрожувати та вживати ненормативну лексику. В подальшому дружина вихватила у обвинуваченої з рук мобільний телефон та відійшовши в сторону, почала переглядати інформацію яка містилися в ньому, на намагання ОСОБА_5 їй завадити, потерпілий підбіг та вставши між ними, зупинив останню. Тоді, як зазначає потерпілий, обвинувачена забігла до свого будинку, а через 3-5 хвилин вибігла зі словами «здохни сволота» та встромивши йому в живіт ножа, забігла назад до будинку, не очікуючи такого удару, потерпілий присів та повідомив дружину, що йому нанесли удар ножем, після чого дойшов до свого будинку та викликав швидку допомогу; прохає суд позовні вимоги щодо відшкодування завданої неправомірними діями обвинуваченої матеріальну та моральну шкоду задовольнити в повному обсязі, призначити обвинуваченій сувору міру покарання із врахуванням того факту що вона навіть не вибачилась перед ним за вчинене та не відшкодувала завдану злочином шкоду. 
		Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні надала аналогічні покази, зазначивши що фактично самого удару ножем вона не бачила, хоча і знаходилась поруч із чоловіком, про те що він отримав ножове поранення дізналася від нього самого.
		Свідок ОСОБА_10 пояснив суд, що він є сусідом обвинуваченої та потерпілого, неприязне них стосунків з останніми, оскільки його домоволодіння межує з подвір`ям обвинуваченої та відгороджено від останнього сіткою-рабіцею, він бачив конфлікт що відбувся 3 березня 2018 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . З приводу подій, що є предметом розгляду судового засідання пояснив, що того дня близько 15.15 год. проходячи по території свого домоволодіння в напрямку туалету, побачив як ОСОБА_7 стукає у вікна будинку ОСОБА_5 при цьому голосно висловлюючи погрози на адресу останньої, із яких свідок чітко запам`ятав таке як «Я тебе вб`ю», повертаючись до будинку свідок бачив, як ОСОБА_5 виштовхнула потерпілого із свого будинку, при цьому свідок зауважив, що на подвір`ї домоволодіння обвинуваченої, окрім потерпілого, нікого не було.
		Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що про спричинення тілесних ушкоджень її сину ОСОБА_14 , їй стало відомо 3 березня 2018 року від сусідів, очевидцем конфлікту між обвинуваченою та потерпілим вона не була, одночасно свідок зазначила, що потерпілий проходив тривалу реабілітацію з приводу отриманого тілесного ушкодження. 
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин викладених у вироку, наряду з наведеними вище показами обвинуваченої, потерпілого та свідків, також підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом, а саме:
		протоколом обшуку складеного слідчим СВ ВП №1 Кременчуцького ВП ОСОБА_15 03.03.2018 за адресою: Полтавська область місто Кременчук вулиця Космонавтів будинок № 27 за наслідками проведення якого було проведено огляд подвір`я домоволодіння та за допомогою фотозйомки зафіксовано проведення останнього одночасно наряду з іншим вилучено предмет схожий на ніж, обмотаний ізоляційною стрічкою синього кольору;
		протоколом огляду місця події складеного слідчим СВ ВП №1 Кременчуцького ВП ГУ НП у Полтавській області ОСОБА_16 проведеного у оглядовій кімнаті прийомного відділення другої міської лікарні, розташованої за адресою: Полтавська область м. Кременчук вул. Манагарова, 7 за наслідками якого було вилучено светер сірого кольору зі слідами речовини схожої на кров, спортивні штани чорного кольору з трьома сірими полосами фірми «Адідас», шкарпетки сірого кольору;
		висновком судово-медичної експертизи№ 251від 12.04.2018за змістомякого вбачаєтьсящо у потерпілого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: поранення живота з раною в ділянці пупка, що проникає в черевну порожнину з пошкодженням шлунку та шлунково-сальникової артерії, яке супроводжувалось внутрішньою кровотечею та по ступеню тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя; виявлене тілесне ушкодження утворилось від однократної дії колючо-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа та який діяв з силою достатньою для утворення даного тілесного ушкодження; дане тілесне ушкодження утворилось незадовго до госпіталізації потерпілого в стаціонар та не протирічать строку і обставинам, вказаним у постанові.;
		висновком судово-медичної експертизи № 189 від 6.03.2018 за висновками якої у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: садна на лівому крилі носу, синців на нижній повіці лівого оку та зовнішній поверхні лівого стегна, які утворилися від неодноразової ударної дії тупих предметів, можливо в указаний термін і при указаних обставинах у постанові і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень; тілесне ушкодження виявлене у ОСОБА_5 у вигляді синця на зовнішній поверхні лівого стегна, могло утворитися при падінні з власного росту при наданні тілу прискорення;
		висновком судово-імунологічної експертизи № 468 від 26.03.2018 за змістом якої кров громадянина ОСОБА_3 належить до АВ групи, якій властивий антиген А і В; кров громадянки ОСОБА_5 належить до А, якій властивий антиген А та ізогемаглютін анти-В;
		висновком судово-імунологічної експертизи № 469 від 3.04.2018 відповідно до змісту якого вбачається, що на светрі, спортивних штанах, що надані на дослідження, знайдена кров людини де виявлені антигени А і В; кров в цих слідах може походити від потерпілого ОСОБА_3 ; походження крові в цих слідах лише від однієї ОСОБА_5 виключається; 
		висновком експерта № 125 від 23.03.2018 за змістом якого при судово-медичній експертизі ножа, кров не виявлена; знайдені без`ядерні епітеліальні клітини, непридатні для цитологічного обліку; 
		протоколом проведення слідчого експерименту від 03.03.2018 за участю свідка ОСОБА_9 та додатком до нього  відеозаписом зазначеної слідчої дії, відтвореному в судовому засіданні, при проведення якого остання показує місце, спосіб та механізм нанесення обвинуваченою ОСОБА_5 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_17 ;
		висновком судово-медичної експертизи № 337 від 13.04.2018 відповідно до якого покази свідка ОСОБА_9 надані нею в ході проведення слідчого експерименту не суперечать об`єктивним даним, отриманим при судово-медичній експертизі гр. ОСОБА_3 , а зокрема по локалізації тілесних ушкоджень і механізму травми; 
		протоколом проведення слідчого експерименту від 23.03.2018 за участю потерпілого ОСОБА_3 та додатком до нього  відеозаписом зазначеної слідчої дії, відтвореному в судовому засіданні, при проведення якого останній показує місце, спосіб та механізм нанесення обвинуваченою ОСОБА_5 тілесних ушкоджень;
		висновком судово-медичної експертизи № 336 від 13.04.2018 відповідно до якого покази потерпілого ОСОБА_3 надані ним в ході проведення слідчого експерименту не суперечать об`єктивним даним, отриманим при судово-медичній експертизі, а зокрема по локалізації тілесних ушкоджень і механізму травми; 
		протоколом проведення слідчого експерименту від 14.03.2018 за участю ОСОБА_5 та додатком до нього  відеозаписом зазначеної слідчої дії, відтвореному в судовому засіданні, при проведення якого остання показує місце, спосіб та механізм нанесення потерпілому тілесних ушкоджень; 
		висновком судово-медичної експертизи № 338 від 13.04.2018 відповідно до якого покази ОСОБА_5 надані нею в ході проведення слідчого експерименту не суперечать об`єктивним даним, отриманим при судово-медичній експертизі гр. ОСОБА_3 , а зокрема по локалізації тілесних ушкоджень і механізму травми; 
		Суд дійшов висновку, що всі письмові докази та вищезазначені експертизи є допустимими доказами, оскільки вони складені та проведені уповноваженими особами відповідно до вимог діючого КПК України, підписані усіма учасниками слідчої дії, узгоджуються між собою так і з іншими матеріалами кримінального провадження.
		Стороною обвинувачення дії обвинуваченої ОСОБА_5 кваліфіковано за частиною 1 статті 121 КК України як умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для здоров`я та життя потерпілого в момент їх заподіяння.
		Між тим, згідно ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Суд, безпосередньо дослідивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про наявність підстав вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення.
		Так, відповідно до ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
		Відповідно до вимог статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
		Тобто, право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Згідно з положеннямист. 36 ККУкраїни ці умови полягають у такому:1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави; 2)оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбаченіКК України; 3)за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною - право на неї втрачається після того, як посягання було припинено або закінчено, і необхідність застосування засобів захисту відпала; 4)посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається; 5)шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає; 6)при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
		Згідно показань, обвинуваченої, що були дані нею в судовому засіданні та які не спростовані стороною обвинувачення, остання пояснила, що 3.03.2018 потерпілий ОСОБА_3 погрожуючи їй вбивством, заподіяв тілесні ушкодження шляхом нанесення ударів по обличчю та тулубу, внаслідок чого вона як особа жіночої статті, яка сама перебувала на території належного їй на праві власності домоволодіння, вирвавшись від потерпілого та знаходячись на порозі свого будинку, з метою припинення протиправних дій ОСОБА_3 схватила ніж, що знаходився неподалік вхідної двері та нанесла ним один удар в область живота потерпілого. 
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 189 від 6.03.2018 у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: садна на лівому крилі носу, синців на нижній повіці лівого оку та зовнішній поверхні лівого стегна, які утворилися від неодноразової ударної дії тупих предметів, можливо в указаний термін і при указаних обставинах у постанові і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень; тілесне ушкодження виявлене у ОСОБА_5 у вигляді синця на зовнішній поверхні лівого стегна, могло утворитися при падінні з власного росту при наданні тілу прискорення;
		Під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 , остання надала пояснення щодо обставин отримання нею тілесних ушкоджень та обставин нанесення нею тілесних ушкоджень потерпілому, аналогічні тим, що і в судовому засіданні під час її допиту, при цьому відповідно до висновку експерта №338 від 13.04.2018 року покази підозрюваної ОСОБА_5 , дані нею в ході проведення слідчого експерименту - відповідають даним судово  медичної експертизи.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку мало місце суспільно небезпечне посягання потерпілого ОСОБА_3 на життя обвинуваченої ОСОБА_5 , а тому у останньої виникла підстава для необхідної оборони, тобто виникло право на захист охоронюваних законом прав шляхом заподіяння потерпілому, тобто особі, що посягав, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного припинення посягання.
		Відповідно до ч.1 ст.36 КК України наявність стану необхідної оборони є обставиною, що виключає злочинність діяння, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Згідно ч.3 ст.36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених устаттях 118та124цього Кодексу.
		Враховуючи встановлені обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, обстановку нападу, знаряддя захисту, що застосоване ОСОБА_5 , характер небезпеки, що загрожував обвинуваченій, характер взаємовідносин, що склався між потерпілим та обвинуваченою, місце та час нападу, вік та антропометричні дані потерпілого та обвинуваченої, суд приходить до висновку, що застосований обвинуваченою ОСОБА_5 спосіб захисту у вигляді нанесення удару ножем у життєво важливі органи потерпілого ОСОБА_3 за даних конкретних обставин справи, явно не відповідав обстановці захисту, а відтак обвинувачена ОСОБА_5 вийшла за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищила межі необхідної оборони.
		Твердження прокурора про те, що дії обвинуваченої необхідно кваліфікувати саме за частиною 1 статті 121 КК України та те, що обвинувачена вчинила злочин з мотивів неприязні до потерпілого, суд до уваги не приймає зважаючи на встановлені судом обставини справи та ненаданням прокурором суду для дослідження належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних тверджень, при цьому як встановлено судом, злочин було вчинено ОСОБА_5 з мотивів захисту її охоронюваного законом права від суспільно небезпечного посягання ОСОБА_3 .
		Суд частково не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_9 наданні останньою як в судовому засіданні так і при проведенні слідчого експерименту, оскільки по-перше: свідок будучи дружиною потерпілого та особою яка приймала участь у конфлікті що фактично слугував підставою для подальших неправомірних дій як ОСОБА_3 так і обвинуваченої, є особою зацікавленою у вирішення спору на користь потерпілого; і по-друге: покази свідка ОСОБА_9 в частині мотиву та місця нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, суперечать як дослідженим в судовому засіданні письмовим доказам так і показам свідка ОСОБА_18 , якій був очевидцем неправомірної поведінки ОСОБА_3 якій знаходячись на подвір`ї домоволодіння обвинуваченої, голосно погрожував їй вбивством та стукав у вікна, з вимогою що б вона вийшла на подвір`я. 
		За викладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність зміни правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_5 та перекваліфіковує її дії зі частини 1 статті 121 КК України на статтю 124 КК України і кваліфікує їх умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.
		Відповідно до вимог статті 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Крім того, суди визначаючи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити з класифікації злочинів, а також особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення.
		Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та яке б запобігло вчиненню нею нових злочинів. 
		Обставиною що пом`якшує покарання обвинуваченій суд визнає часткове визнання обвинуваченою своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_5 судом не встановлено.
		Обираючи міру покарання, суд, відповідно до вимог статті 65 КК України приймає до уваги тяжкість скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке у відповідності до статті 12 КК України класифікується як злочин невеликої тяжкості, особу обвинуваченої яка раніше не судима, на час вчинення кримінального правопорушення працювала, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. 
		За викладених вище обставин, приймаючи до уваги ступень тяжкості та обставини злочину, його наслідки, враховуючи перелічені вище дані про особу обвинуваченої ОСОБА_5 наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, враховуючи думку потерпілого та відношення обвинуваченої до вчиненого, її вік та стан здоров`я, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання останньої можливо без ізоляції від суспільства з призначенням покарання в межах санкції статті 124 КК України у виді обмеження волі та звільненням обвинуваченої від відбування призначеного покарання з іспитовим строком. 
		Суд прийшов до переконання, що дана міра покарання відносно обвинуваченої є необхідною і достатньою для виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченої та думку учасників процесу. 
		Відповідно до частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до вимог частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Частиною 2 статті 1169 ЦК України визначено якщо у разі здійснення особою права на самозахист вона завдала шкоди іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка її завдала. 
		Як встановлено в судовому засіданні, між протиправними діями ОСОБА_5 і наслідками  заподіяння матеріальної і моральної шкоди потерпілому ОСОБА_7 є прямий причинний зв`язок.
		Потерпілий звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з ОСОБА_5 на користь останнього завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 10958 грн. 10 коп. та 25 000 грн. в рахунок завданої йому моральної шкоди.
		Як вбачається зі змісту позовної заяви, завдана потерпілому матеріальна шкода складається з понесених ним внаслідок отриманих тілесних ушкоджень витрат на лікування і придбання медикаментів.
		В обґрунтування понесених витрат позивач надав суду копії квитанцій, які підтверджують придбання медичних препаратів.
		Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених Законом. 
		Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є будь які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
		Вивчивши та проаналізувавши надані стороною позивача докази на обґрунтування зазначеного вище розміру матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про часткове задоволення останніх на загальну суму 6272 грн. 38 коп. Судом було виключено із загального розміру понесених позивачкою витрат на лікування, вартість чеків № 8775 від 8.03.2018 на суму 309, 35грн., чек № 586 від 9.03.2018 на суму 88,02 грн., чек № 5725 від 19.03.2018 на суму 63,15 та квитанцію № 586 від 5.03.2018 на суму 664 грн., оскільки на наведених вище платіжних документах зазначено лише суму проведеної касової операції, однак за змістом останніх не можливо зрозуміти на які потреби зазначені в них кошти були перераховані. 
		При вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди, суд виходить з наступного.
		Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь потерпілого, суд враховує тяжкість вчиненого злочину та ступень її вини, характер завданих потерпілому мук і страждань, пов`язаних із заподіянням йому тілесних ушкоджень за викладених у вироку обставин, а також неправомірну поведінку самого потерпілого по відношенню до обвинуваченої.
		Виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи також майновий стан обвинуваченої та реальну можливість відшкодування завданої нею шкоди за рахунок наявної у неї майна, суд вважає, що розмір суми, достатньої для компенсації заподіяної моральної шкоди потерпілому ОСОБА_3 становить 5000 грн.
		Оскільки, відповідно до вимог частини 1 статті 118 КПК України до процесуальних витрат наряду з іншим також входять витрати на правову допомогу, то суд із врахуванням наявних в матеріалах кримінального провадження доказів, що підтверджують оплату послуг представника потерпілого адвоката ОСОБА_4 та участі останньої у судових засіданнях протягом всього судового розгляду, суд вважає що визначений розмір останніх є законним та обґрунтованим. 
		Статтею 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. 
		За викладених вище обставин, суд приходить до висновку про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_5 на користь потерпілого понесенні ним та документально підтвердженні витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. 
		Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог статей 100 КПК України. 
		До набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід особисте зобов`язання, а саме зобов`язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду.
		Керуючись статтями 369, 370 КПК України, - 
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого статтею 124 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
		Відповідно до вимог статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, іспитовий строк встановити терміном на 1 (один) рік.
		Відповідно до вимог статті 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_5 виконання наступних обов`язків:
		не виїжджати за межи України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; 
		повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну проживання або роботи.
		періодично з`являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації.
		Речові докази  светер сірого кольору зі слідами речовини схожої на кров, спортивні штани чорного кольору з трьома сірими полосами фірми «Адідас», шкарпетки сірого кольору повернути потерпілому ОСОБА_7 , ніж, паперові конверти зі зразками крові підозрюваної ОСОБА_5 та зразками крові потерпілого ОСОБА_3 ,  знищити, диск із записом слідчих дій залишити в матеріалах кримінального провадження
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 завдану злочином матеріальну шкоду в розмірі 6272,38 грн. та 5000 грн. компенсації за моральну шкоду. 
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 понесенні ним витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
		До набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід особисте зобов`язання, а саме зобов`язати обвинувачену прибувати за кожною вимогою до суду.
		Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченому в той же строк з дня отримання ним копії вироку.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		   Суддя:                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...