Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/402/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2019.
Дата набрання законної сили: 29.05.2019
Номер судового провадження: 61-31970ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		29 травня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 201/402/15-ц
		провадження № 61-31970св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,   Крата В. І.,                           
		 
		учасники справи:
		позивач  - ОСОБА_1 ,
		відповідач - акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»,
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 лютого 2017 року у складі судді Наумової О. С., додаткове рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 березня 2017 року  у складі судді Наумової О. С. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Городничої В. С.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, обґрунтовуючи його тим, що 18 липня 2013 року між нею та акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») був укладений депозитний договір, згідно з умовами якого вона передала банку 20 000 доларів США під 7,5 % річних.
		Навесні 2014 року, у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень АТ «КБ «ПриватБанк» на території АР Крим, її рахунки були безпідставно заблоковані.
		З метою отримання належних їй коштів та нарахованих відсотків,                            21 листопада 2014 року вона звернулась до відділення банку у місті Києві із заявою про розірвання вказаного депозитного договору та повернення належних їй сум, однак її вимоги виконані не були.
		Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь  грошові кошти за договором банківського вкладу від 18 липня 2013 року                                             № SAMDN80000736618940 у розмірі 20 000,00 дол. США, відсотки в розмірі                 2 170,72 дол. США, відсотки в розмірі 475,61 дол. США, пеню в розмірі                    520 790,21 дол. США, 3 % річних у сумі 1 287,12 дол. США.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Справа судами розглядалася неодноразово.
		Останнім рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська                               від 28 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу від 18 липня 2013 року у розмірі                                20 000,00 дол. США - банківський вклад, 2 170,72 дол. США - відсотки, 475,61 дол. США - відсотки, 1 287,12 дол. США - 3 % річних.
		У задоволенні решти вимог відмовлено.
		Додатковим рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська                  від 10 березня 2017 року стягнуто з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню в сумі 219 000,00 дол. США, що еквівалентно                              6 006 732,00 грн.
		У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
		Оскільки банк не довів відсутність депозитних зобов`язань перед позивачем за вказаним депозитним договором, не спростував відомостей про відкриття за таким договором особових рахунків, наявності платіжних банківських документів про внесення вкладів позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Установивши, що зобов`язання за депозитним договором відповідачем не виконані, позивач за цим договором є споживачем послуг, суд додатковим рішенням стягнув пеню, передбачену статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Короткий зміст ухвали рішення апеляційної інстанції
		Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 серпня                   2017 року рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 лютого 2017 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 березня 2017 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з рішеннями суду першої інстанції, як такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У серпні 2017 року АТ «КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 лютого 2017 року в частині відмови у стягненні пені в апеляційному порядку не переглядалось. В касаційному порядку рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 лютого 2017 року та ухвала апеляційного суду оскаржуються лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення банківського вкладу, відсотків та 3 % річних, в частині про відмову у стягненні пені ці судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішені спору.
		Договір банківського вкладу, який укладено працівниками АТ «КБ «ПриватБанк» у Автономній Республіці Крим, не містить «мокрого» відбитку печатки банку, позивачем не підтверджено знаходження спірних грошових сум на депозитному рахунку, оскільки надані лише ксерокопії заяви на оформлення договору та квитанції про внесення грошових коштів.
		Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення 28 лютого 2017 року, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені. Водночас, ухвалюючи додаткове рішення, зробив протилежні висновки та стягнув з банку на користь позивача пеню відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Відзив/заперечення на касаційну скаргу 
		ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала заперечення, в яких просила залишити касаційну скаргу АТ «КБ «ПриватБанк» без задоволення, а  оскаржувані судові рішення - без змін.
		Надходження справи до суду касаційної інстанції
		Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року                   № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 201/402/15-ц передано до Касаційного цивільного суду.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що 18 липня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ «КБ «ПриватБанк» був укладений депозитний договір № SAMDN8000073661940 «Стандарт», згідно з умовами якого вона передала банку 20 000 дол. США під 7,5 % річних на строк 6 місяців до 18 січня 2014 року.
		Пунктом 2 договору нарахування процентів за вкладом починаються з першого робочого дня після надходження грошей до банку і нараховуються за кожний календарний день.
		Згідно з пунктом 4 договору дія договору припиняється з виплатою клієнтові всієї суми вкладу разом з процентами, які передбачені умовами договору.
		У разі, якщо у строк не пізніше дня закінчення дії вкладу клієнт не заявив банку про повернення вкладу, даний договір продовжується ще на один строк. Договір може бути продовжений неодноразово без явки клієнта. У цьому разі проценти за наступний строк вкладу нараховуються на суму вкладу з врахуванням довнесених коштів (пункт 6 договору).
		На виконання умов договору позивачем у той же день було внесено грошові кошти в розмірі 20 000 доларів США на рахунок № 2635860882933відповідно до квитанції від 18 липня 2013 року, на якій наявний підпис касира - ОСОБА_3 та ЕЦП CAGR. ACR00000048724970 .
		21 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулася до голови правління АТ «КБ «ПриватБанк» у місті Дніпропетровську з заявою про розірвання договору, повернення банківського вкладу та виплату відсотків, однак кошти повернуті не були з посиланням на те, що договір банківського вкладу оформлений на території Автономної Республіки Крим, яка є тимчасово окупованою територією, у зв`язку із чим відокремлений підрозділ АТ «КБ «ПриватБанк» на території Автономної Республіки Крим припинив свою діяльність.
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування додаткового рішення суду першої інстанції й ухвали апеляційного суду.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Зазначеним вимогам закону додаткове рішення суду першої інстанції та судове рішення апеляційного суду не повністю відповідають.
		Мотивувальна частина
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
		Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
		Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
		Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
		Згідно з пунктом 1.17 глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту.
		Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час ? час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
		Отже, за нормами вказаної Інструкції на квитанції повинні міститися: підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
		Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
		Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
		Відповідно до частини п`ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
		Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, встановивши, що між сторонами укладений договір банківського вкладу, факт внесення грошових коштів підтверджується квитанцією, яка містить усі необхідні реквізити, оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні судом першої інстанції, зробив правильний висновок про те, що, не повертаючи грошові кошти за вимогою ОСОБА_1 , банк не виконав належним чином покладених на нього зобов`язань та позбавив вкладника права користуватись належним йому майном. 
		Визначений судом розмір банківського вкладу та нараховані за ним  проценти АТ КБ «ПриватБанк» не оспорює.
		Доводи заявника касаційної скарги про те, що позивачем не підтверджено знаходження спірних грошових сум на депозитному рахунку, оскільки на платіжному документі про внесення коштів відсутній «мокрий» відбиток печатки (штампу) або електронний підпис  працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ, не спростовують висновків судів про дотримання сторонами письмової форми договору банківського вкладу та наявності документів на підтвердження внесення банку 20 000,00 дол. США на вкладний рахунок.
		Оригінал договору № SAMDN8000073661940 від 18 липня 2013 року та квитанції про внесення коштів на депозитний рахунок відповідача                              від 18 липня 2013 року, які, згідно з висновками судів, оформлені відповідно до вимог Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, оглянуті в суді першої інстанції, що спростовує доводи касаційної скарги про їх відсутність.
		Верховний Суд, як суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, не наділений правом вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя не має правових підстав та можливості для здійснення банківської діяльності, у зв`язку з чим банк фактично не мав доступу до свого майна на окупованій території та договорів на цій території, колегія суддів відхиляє, оскільки договір банківського вкладу був укладений не з відділенням АТ КБ «ПриватБанк», а з АТ КБ «ПриватБанк», яка є юридичною особою, і повинне відповідати за своїми зобов`язаннями відповідно до чинного законодавства України.
		Оскільки стороною укладеного договору банківського вкладу є                                     АТ «КБ «ПриватБанк», то згідно зі статтями 526, 631, 651, 653, 1058, 1075 ЦК України зобов`язання за договором має виконувати саме АТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов`язків за укладеними і дійсними договорами.
		Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про виникнення у відповідача грошового зобов`язання повернути позивачу на її вимогу суму вкладу та нарахованих на неї відсотків, ґрунтуються на встановлених обставинах, належним чином оцінених судами доказах.
		Водночас, колегія суддів приймає аргументи скарги з приводу допущених  судом першої інстанції процесуальних порушень при ухваленні додаткового рішення та судом апеляційної інстанції при його перегляді.
		Відповідно до статті 220 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
		- стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
		- суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 
		-  суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; 
		-  судом не вирішено питання про судові витрати.
		Аналізуючи вимоги статті 220 ЦПК України, слід дійти висновку про те, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 220 ЦПК України підстав. 
		Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
		Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська                              від 28 лютого 2017 року стягнуто з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь позивача грошові кошти за договором банківського вкладу від 18 липня 2013 року, відсотки за користування ним та 3 % річних. У задоволенні вимог про стягнення пені, заявленої до стягнення на підставі частини третьої статті 549 ЦК України відмовлено.
		Зокрема, ухвалюючи рішення від 27 лютого 2017року, суд дійшов висновку про те, що не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про стягнення пені у зв`язку із відсутністю обґрунтованого розрахунку відповідно до умов договору та чинного законодавства.
		Тобто, як свідчить зміст рішення суду першої інстанції, суд у межах позовних вимог ОСОБА_1 ухвалив рішення з приводу всіх позовних вимог, щодо яких сторони подавали докази і надавали пояснення, зокрема й щодо вирішення вимог про стягнення пені.
		За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав для ухвалення додаткового рішення з приводу стягнення з відповідача на користь позивача пені, обрахованої на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки на момент його ухвалення суд вже розглянув таку вимогу позивача і щодо неї ухвалив рішення про відмову.
		Тобто, додатковим рішенням суд самостійно змінив своє ж рішення                         від 28 лютого 2017 року, чим порушив вимоги статті 220 ЦПК України                           (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій).
		На вищезазначені обставини апеляційний суд також увагу не звернув і залишив без змін і основне, і додаткове рішення суду першої інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про скасування додаткового рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 березня 2017 року та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2017 року в частині, щодо якої це рішення залишено без змін, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
		Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 березня 2017 року та ухвалу  апеляційного суду Дніпропетровської області                              від 03 серпня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення банківського вкладу, процентів та 3 % річних залишити без змін. 
		Додаткове рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2017 року в частині, яким це рішення залишено без змін, скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська    Судді:Н. О. Антоненко     В. І. Журавель     В. М. Коротун     В. І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...