Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 743/610/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2019.
Дата набрання законної сили: 21.05.2019
Номер судового провадження: 51-3937км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України
		21 травня 2019 року
		м. Київ
		справа № 743/610/16 
		провадження № 51- 3937км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора  ОСОБА_6 , яка брала участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 квітня 2017 року в кримінальному провадженні №12015270220000446 за обвинуваченням
		ОСОБА_7 ,     ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя  АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		 
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2016 року, залишеною без змін рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 19 квітня 2017 року, кримінальне провадження за обвинуваченням  ОСОБА_7  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185КК закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу (далі  КПК) у зв`язку з відмовою потерпілого ОСОБА_8 від обвинувачення.
		Органом досудового розслідування  ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що 3 жовтня 2015 року приблизно о 11:30 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , розбивши віконне скло разом проникли у будинок АДРЕСА_2 , звідки повторно таємно викрали 4 залізні кутники, загальною вартістю 533,60 грн, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди.
		Близько 13:30 цього ж дня ОСОБА_7 знову через розбите вікно проник до вказаного будинку та повторно таємно викрав з нього чавунну двокамфорну плиту вартістю 302,66 грн, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першоїінстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		На думку прокурора, укладений між потерпілим та обвинуваченим договір про надання послуг не є підставою для виникнення між ними трудових відносин, а тому висновки суду про можливість розгляду вказаного кримінального провадження у формі приватного обвинувачення та закриття його у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення не відповідають вимогам закону.
		Вказує на порушення стороною захисту вимог ст. 290 КПК, оскільки останньою не було надано доступу прокурору до цього договору, а тому вважає, що суд не мав законних підстав визнавати цей договір допустимим доказом у справі. 
		Крім того, зазначає, що зміст ухвали районного суду не відповідає вимогам статей 372, 374 КПК, оскільки в ній не наведено обставин справи встановлених судом та не викладено суть обвинувачення висунутого ОСОБА_7 .. У свою чергу ухвала апеляційного суду за змістом не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки у ній не надано вичерпної відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора щодо відсутності правових підстав для закриття кримінального провадження відповідно до вимог ч. 3 ст. 477 та п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК. 
		Позиція учасників судового провадження
		Прокурор у судовому засіданні касаційну скаргу підтримала.
		Іншим учасникам було належно повідомлено про час та місце розгляду касаційної скарги, однак в судове засідання вони не прибули. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. 
		Положеннями ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.
		Доводи прокурора про істотне порушення цих вимог кримінального процесуального закону та безпідставне закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК є безпідставними.
		Так, відповідно до зазначеної норми кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення закривається, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК (в редакції Закону України № 767-VII від 23 лютого 2014 року, чинної на момент розгляду справи судом) кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК (крадіжка, крім крадіжки, вчиненої організованою групою), якщо вона вчинена особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого. 
		На думку Суду, поняття «найманий працівник» у вказаній нормі є значно ширшим ніж у трудовому праві та охоплює собою не лише ті випадки, коли винний на підставі укладеного трудового договору виконував певну роботу в інтересах потерпілого, а й усі інші випадки трудових правовідносин, коли особа на підставі будь-якого цивільно-правового договору виконувала роботу на користь потерпілого і на момент вчинення злочину фактично була найманим працівником.
		Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 28 вересня 2015 року між ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_8 було укладено договір про надання послуг між фізичними особами, відповідно до якого виконавець ( ОСОБА_7 ) зобов`язується за завданням замовника ( ОСОБА_8 ) надати будівельні послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.
		Як ОСОБА_7 , так і ОСОБА_8 у судовому засіданні підтвердили наявність у них зазначених правовідносин.
		Згідно з обвинувальним актом унаслідок вчиненої ОСОБА_7 крадіжки було заподіяно шкоди виключно майновим правам потерпілого ОСОБА_8 , який під час судового розгляду відмовився від обвинувачення.
		За таких обставин колегія суддів не вбачає будь-яких порушень закону з боку суду та вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для закриття кримінального провадження щодо  ОСОБА_7 згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення є правильними.
		При перегляді справи за апеляційною скаргою прокурора, доводи якої є аналогічними тим, що викладені у його касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про те, що в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК потерпілим може бути фізична особа, яка має право винаймати певних осіб та отримувати послуги по виконанню на її користь робіт згідно цивільно-правових угод. 
		При цьому апеляційний суд, належним чином перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, дійшов умотивованого висновку про приватну форму обвинувачення цього кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК) та про правомірність його закриття щодо ОСОБА_7 на підставі п. 7 ч. 1 ст.284 КПК.
		Суд також не може погодитись із доводами прокурора в касаційній скарзі про порушення місцевим судом вимог ст. 290 КПК та безпідставне визнання договору про надання послуг між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 доказом у справі.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування слідчий не з`ясував у яких стосунках перебували між собою обвинувачений та потерпілий, а сам ОСОБА_8 через відсутність спеціальних юридичних знань не знав, що ця обставина (наявність договору про надання послуг укладеного між ним та ОСОБА_7 ) може мати правове значення в справі.
		Зазначений договір про надання послуг був долучений до матеріалів провадження в суді апеляційної інстанції під час перегляду попереднього вироку місцевого суду в справі від 11 липня 2016 року, за наслідками якого цей вирок був скасований і призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Однією з підстав скасування вироку було і надання потерпілим договору в суді апеляційної інстанції та його заява про відмову від обвинувачення
		При новому розгляді місцевий суд на виконання вказівок суду апеляційної інстанції повторно перевірив матеріали кримінального провадження разом із долученими до справи договором про надання послуг між обвинуваченим та потерпілим і заявою останнього про відмову від обвинувачення, та дійшов умотивованого висновку про закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК. 
		Наведені в касаційній скарзі прокурора доводи та мотиви не спростовують правильності висновків, викладених у цих судових рішеннях, та не ставлять під сумнів їх законність.
		Ухвала суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в справі постановлені з додержанням вимог статей 370, 372, 419 КПК і є належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
		Під час касаційної перевірки Судом не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були підставними для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги прокурора слід відмовити.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441 та пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 квітня 2017 року щодо ОСОБА_7  без зміни.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...