Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 705/2754/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2019.
Дата набрання законної сили: 15.05.2019
Номер судового провадження: 14-114цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		 
		15 травня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 705/2754/15 
		Провадження № 14-114цс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Лященко Н. П.,  
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,  
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року (судді Бондаренко С. І., Новікова О.М., Храпко В. Д.) 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпиво», приватного нотаріуса Ватутінського міського нотаріального округу Побіянської Неллі Борисівни, треті особи: Уманська міська рада Черкаської області, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва, визнання протиправними дій нотаріуса та скасування державної реєстрації,
		ВСТАНОВИЛА:
		У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпиво» (далі - ТОВ «Уманьпиво»), приватного нотаріуса Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області Побіянської Н. Б., треті особи: Уманська міська рада Черкаської області, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва, визнання протиправними дій нотаріуса та скасування державної реєстрації.
		Позовну заяву мотивовано тим, що позивачка є власником магазину на АДРЕСА_1 та орендарем земельної ділянки за вказаною адресою, яка належить Уманській міській раді Черкаської області. На суміжній земельній ділянці, яка також належить міській раді, ТОВ «Уманьпиво» самочинно, без дозволу та затвердженого проекту, а також з істотними порушеннями будівельних норм і правил збудувало нежитлове приміщення. Зазначена самочинна споруда розміщена на відмітці даху вище на 0,75 м від магазину позивачки, відповідно жолоби та водостоки будівлі розміщені над стіною її магазину, тому при сильних опадах дощові води стікають по його стіні. 24 серпня 2014 року у спірній самочинній прибудові (як вважає позивачка, через несправність електромережі) сталася пожежа, внаслідок якої було пошкоджено стінове покриття належного позивачці магазину на площі 3 кв. м, металеве перекриття даху на площі 23 кв. м та зовнішній блок кондиціонера з трубопроводом. Унаслідок незаконної побудови відповідач створює ОСОБА_1 перешкоди в користуванні належним їй магазином та земельною ділянкою, на якій він розташований, що завдає позивачці збитків і позбавляє можливості повноцінно реалізувати своє право власності.
		Приватний нотаріус Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області Побіянська Н. Б. на порушення вимог Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (чинного на час вчинення запису), внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) запис про державну реєстрацію самочинного будівництва - нежитлового приміщення на АДРЕСА_2 Черкаської області , незважаючи на те, що ТОВ «Уманьпиво» не мало документа, який підтверджує його право власності на зазначене нерухоме майно.
		На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: зобов`язати ТОВ «Уманьпиво» усунути перешкоди в користуванні належним їй магазином на АДРЕСА_1 та земельною ділянкою шляхом знесення за рахунок ТОВ «Уманьпиво» самочинно збудованого нежитлового приміщення на АДРЕСА_2 ; визнати протиправними дії приватного нотаріуса Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області Побіянської Н. Б. щодо внесення до Державного реєстру прав запису про державну реєстрацію самочинного будівництва - нежитлового приміщення магазину з продажу продовольчих товарів на АДРЕСА_2 за ТОВ «Уманьпиво»; скасувати державну реєстрацію нежитлового приміщення магазину з продажу продовольчих товарів на АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 160835871108) та виключити запис з Державного реєстру прав (номер запису про право власності 2550154).
		Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2016 року позов задоволено.
		Зобов`язано ТОВ «Уманьпиво» усунути перешкоди в користуванні належним ОСОБА_1 магазином на АДРЕСА_1 шляхом знесення за рахунок ТОВ «Уманьпиво» самочинно збудованого нежитлового приміщення на АДРЕСА_2 . Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області Побіянської Н. Б. щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію самочинного будівництва - нежитлового приміщення магазину з продажу продовольчих товарів на АДРЕСА_2 за ТОВ «Уманьпиво» та скасовано державну реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 160835871108, виключено запис із Державного реєстру прав за № 2550154. 
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, здійснивши самочинне переобладнання нежитлового приміщення з порушенням будівельних норм та правил, порушує право позивачки на безпечне користування належною їй власністю - магазином з адресою: АДРЕСА_1 . Нотаріус неправомірно, з порушенням визначеного законом порядку зареєструвала за ТОВ «Уманьпиво» право власності на магазин на АДРЕСА_2 за відсутності документа, який підтверджує реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно. Суд виходив з того, що зазначений магазин перебудований з порушенням державних будівельних норм, є самочинним будівництвом, небезпечним для експлуатації. Нотаріус, визнавши право власності ТОВ «Уманьпиво» на це нерухоме майно, фактично зареєструвала самочинне будівництво, оминувши порядок прийняття в експлуатацію та реєстрації такого майна, тому суд дійшов висновку про неправомірність дій нотаріуса. 
		Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними дій нотаріуса та скасування державної реєстрації, провадження у справі в цій частині закрито.
		Роз`яснено ОСОБА_1 її право на звернення із зазначеним позовом до відповідного суду адміністративної юрисдикції в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства (далі - КАС України). Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що оскарження дій або бездіяльності нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно належить до юрисдикції адміністративних судів, тому спір у цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва.
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачка не довела істотних порушень відповідачем будівельних норм і правил при здійсненні реконструкції павільйону «Пиво-води» та, як наслідок, порушення своїх прав. Неправильне установлення жолобів водостоку не може вважатися обставиною, достатньою для застосування до відповідача крайньої міри реагування на здійснення самочинного будівництва, а саме знесення.  
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу та рішення апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що вона не довела порушення відповідачем будівельних норм і правил та порушення своїх прав, оскільки 24 серпня 2014 року у спірній самочинній споруді через несправність електромережі сталася пожежа, наслідки якої не усунуті, збитки не компенсовані. Елекромережу в незаконній прибудові не приведено у відповідність до норм, стандартів і правил її використання. Також зазначає, що відповідач неодноразово ігнорував приписи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, що, на думку позивачки, свідчить про відмову від проведення перебудови самочинної споруди. Також позивачка зазначала, що стаття 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника, тому саме на відповідача покладено обов`язок щодо спростування вини в завданні їй шкоди. Наголошувала на тому, що відповідач здійснив самочинне будівництво, яке підлягає знесенню на підставі частини четвертої статті 376 ЦК України. Окрім того, ОСОБА_1 наголошувала, що спір у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій нотаріуса та скасування державної реєстрації не є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки однією зі сторін у справі є фізична особа, а вищезазначені вимоги є взаємопозв`язаними з вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва, їх окремий розгляд є неможливим.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. 
		11 липня 2016 року надійшов відзив приватного нотаріуса Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області Побіянської Н. Б. на касаційну скаргу, в якому вона зазначила, що оскаржувані ухвала та рішення апеляційного суду прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін. 
		18 липня 2016 року ТОВ «Уманьпиво» подало відзив на касаційну скаргу, у якому вказало, що оскарження дій або бездіяльності нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому спір у цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вважає, що судові рішення Апеляційного суду Черкаської області ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін. 
		Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 24 жовтня 2016 року призначив справу до судового розгляду. 
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року  № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII).
		Згідно зі статтею 388 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) у редакції Закону № 2147-VIII судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.      
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року справу призначено до розгляду. 
		Ухвалою цього ж суду від 16 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року.
		30 січня 2019 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, а ухвалою від 19 грудня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_1 оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції. 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року справу прийнято та призначено до розгляду.
		Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з таких міркувань.
		Суди встановили, що   ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення магазину на АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 11).
		На підставі рішення Уманської міської ради від 26 грудня 2014 року № 2.26-65/6, 1 квітня 2015 року між Уманською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, предметом якого є ділянка для будівництва й обслуговування будівель торгівлі (магазину з продажу товарів широкого вжитку) площею 97 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 12).
		З цією земельною ділянкою межує інша земельна ділянка площею 0,0115 га за адресою: АДРЕСА_2 , яка перебуває у власності третьої особи - Уманської міської ради.
		На підставі наказу № 654-АТ від 14 січня 1997 року «Про створення відкритого акціонерного товариства «Уманський завод пиво-безалкогольних напоїв» Регіональне відділення Фонду державного майна України в Черкаській області передало до статутного фонду ВАТ «Уманьпиво», правонаступником якого є ТОВ «Уманьпиво», будівлі, в тому числі магазин «Пиво-води», розташований за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а. с. 22 - 25, 32-37).
		Рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради від 8 серпня 2013 року № 205 (т. 2, а. с. 31) магазину з продажу продовольчих товарів, який належить ТОВ «Уманьпиво» присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 . 
		Рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради від 14 лютого 2002 року № 74 ВАТ «Уманьпиво» дозволено реконструкцію павільйону «Пиво-води» на АДРЕСА_2 та зобов`язано розробити проектну документацію, отримати документи на право користування земельною ділянкою та отримати дозвіл на виконання будівельних робіт в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області, чого ВАТ «Уманьпиво» не виконало, що підтверджується листами цієї інспекції за наслідками проведеної перевірки (т.1, а.с. 46, 51-53).
		Також установлено, що ТОВ «Уманьпиво» зверталось до Уманської міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0115 га за адресою: АДРЕСА_2 , у задоволенні якої незаконно було відмовлено, що встановлено рішенням Господарського суду Черкаської області від 21 серпня 2014 року, яке набрало законної сили 06 вересня 2014 року (т. 2, а.с. 32-37).
		24 серпня 2014 року сталася пожежа торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок якої пошкоджено власність позивачки, а саме стінове покриття належного їй магазину, металеве перемикання та зовнішній блок кондиціонера з трубопроводом, що підтверджується довідкою Управління ДСНС України у Черкаській області № 704 від 8 вересня 2014 року (т. 1, а. с. 59).
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Аналогічні норми містяться у статті 19 ЦПК України у редакції Закону              № 2147-VIII.
		Разом з тим відповідно до частини другої статті 4, пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. 
		Стаття 19 КАС України у редакції Закону № 2147-VIII теж містить аналогічні норми. 
		Термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій). 
		Аналіз змісту статей 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (у редакціях, чинних на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
		Приватноправовим відносинам характерна наявність майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом № 1952-IV.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV (тут і далі у редакції від 11 серпня 2013 року, якщо не зазначено інше) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне  визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.
		Частиною першою статті 9 Закону № 1952-IV у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
		Відповідно до частини четвертої цієї ж статті державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. 
		Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і зумовлює відповідальність згідно із законом. 
		Таким чином, державний реєстратор є суб`єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають між ним та заявником прав чи їх обтяжень, - є публічно-правовими. Захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку цього суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні строків, процедури, умов та інших визначених законом особливостей вчинення реєстраційних дій, є завданням адміністративного судочинства та має відбуватися у відповідному порядку.
		Разом з тим вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку цивільного чи господарського судочинства (залежно від суб`єктного складу), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав у зв`язку з оскарженням заінтересованою особою не самої реєстраційної дії (рішення), а підстави її проведення, як-от правочину, свідоцтва тощо, що вбачається також із положень частини першої статті 19 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) та пункту 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII).
		У справі, яка переглядається, об`єктом спору є нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстроване за ТОВ «Уманьпиво».
		Позивачка вважає спірне приміщення самочинним будівництвом, яке перешкоджає здійснювати користування належною їй власністю, та наполягає на тому, що право власності за зазначений об`єкт зареєстровано за ТОВ «Уманьпиво» неправомірно.
		Таким чином, спірні правовідносини обумовлені незгодою позивачки з існуванням нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , у переобладнаному вигляді, в зв`язку з чим оспорює і правомірність набуття ТОВ «Уманьпиво» права власності на спірне нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , що впливає на майнові права та інтереси цієї особи.
		Отже, спір у справі має приватноправовий характер, тому незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, Велика Палата Верховного Суду, дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, відповідно не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Таким чином суд апеляційної інстанції, помилково вважав, що спір у справі в частині вимог про визнання протиправними дій нотаріуса та скасування державної реєстрації є публічно-правовим, та неправомірно закрив провадження у справі, тому ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року слід скасувати, справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. 
		Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухому майно (аналогічний висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16, від 05 грудня 2018 року в справі № 757/1660/17, від 16 січня 2019 року в справі № 755/9555/18). 
		Позовні вимоги у справі про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва, визнання протиправними дій нотаріуса та скасування державної реєстрації є взаємопов`язаними між собою, що обумовлює необхідність їх спільного розгляду для забезпечення всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів і з огляду на суб`єктний склад спору.
		З урахуванням вищезазначеного, підлягає скасуванню і рішення Апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва.  
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Частиною шостою статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду. 
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цьому випадку справу передано для продовження розгляду, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року скасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                    Н. П. Лященко     Судді:     Н. О. Антонюк       О. Б. Прокопенко      С. В. Бакуліна       Л. І. Рогач       В. В. Британчук       І. В. Саприкіна      Д. А. Гудима       О. М. Ситнік      О. С. Золотніков       В. Ю. Уркевич        В. С. Князєв       О. Г. Яновська       Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...