Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/12963/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2019.
Дата набрання законної сили: 05.06.2019
Номер судового провадження: 14-153цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 червня 2019 року
		 
		м. Київ
		 
		Справа № 521/12963/18
		 
		провадження № 14-153цс19 
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р . , Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_2 ,
		відповідачі: Одеський обласний центр зайнятості (далі - Центр зайнятості), Управління соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - Управління соцзахисту),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 
		 
		на постанову Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року у складі колегії суддів Калараша А. А., Погорєлової С. О., Заїкіна А. П.
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Центру зайнятості, Управління соцзахисту про зобов`язання вчинити певні дії та
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: зобов`язати Управління соцзахисту зробити перерахунок тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, та державної допомоги малозабезпеченим сім`ям для її багатодітної сім`ї на 6 місяців і на одного члена сім`ї на місяць, щоб сума не перевищувала встановлений державою мінімум у розмірі 1890,00 грн та щоб вона зі своєю сім`єю могла отримувати соціальну допомогу в подальшому; скасувати постанову Управління соцзахисту від 02 березня 2018 року стосовно відмови у наданні державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, та відмови у допомозі малозабезпеченим сім`ям; скасувати рішення Центру зайнятості щодо порушення трудової дисципліни; визнати протиправними дії та бездіяльність посадових осіб Управління соцзахисту та Центру зайнятості.
		 
		Також позивачка просила скасувати постанову Управління соцзахисту від 02 березня 2018 року та зобов`язати відповідача виплатити їй усю суму тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, за 6 місяців з дня подачі заяви, а саме з 26 лютого по 26 липня 2018 року на трьох дітей у розмірі 28 545,00 грн; зобов`язати виплатити заборгованість з державної допомоги малозабезпеченим сім`ям за 6 місяців з 26 лютого по 26 липня 2018 року.
		 
		На обґрунтування вказаних позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що вона як одинока багатодітна мати, яка виховує трьох дітей без чоловіка, має право на отримання допомоги у розмірі, що дорівнює різниці між 100 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї з розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців.
		 
		У лютому 2018 року вона звернулася до Управління соцзахисту за отриманням допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, та надала всі необхідні документи. Однак у березні 2018 року вона отримала відмову у призначенні такої допомоги, в якій зазначалося також про існування переплати за попередні пів року, в якому позивачка отримувала цю допомогу. 
		 
		Управління соцзахисту у своєму листі-відповіді на запит позивачки зазначило, що середньомісячний дохід на одного члена сім`ї становить 1 311,67 грн. Це менше ніж 100 % прожиткового мінімуму - 1860,00 грн та середньомісячного сукупного доходу сім`ї на одного члена сім`ї - 1535,84 грн. 
		 
		У зв`язку із цим позивачка вважала, що переплата допомоги відсутня і їй незаконно відмовлено у призначенні вказаної допомоги.
		 
		Крім того, у лютому 2018 року вона звернулася до Управління соцзахисту із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, але також отримала відмову.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2018 року у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в судах, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Суд першої інстанції вважав, що поданий позов підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. 
		 
		Постановою Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2018 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що оскільки позов подано до суб`єкта владних повноважень про скасування постанов, визнання його дій і бездіяльності неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, то такий позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та постановити ухвалу про відкриття про провадження у справі та визнати її статус одинокої матері. 
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір є трудовим, спірні правовідносини регулюються Кодексом законів про працю України та розглядаються за правилами ЦПК України, тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, незалежно від того, що учасником справи є суб`єкт владних повноважень. Суд зробив помилковий висновок про віднесення цього спору до публічно-правового та безпідставно закрив провадження у справі.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 25 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		 
		Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.
		 
		При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими доводи ОСОБА_2 , наведені в касаційній скарзі, стосовно того, що спір підлягає розгляду упорядку цивільного судочинства.
		 
		Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, із цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		 
		У частині першій статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
		 
		Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		 
		Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Разом з тим за приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - КАС України) у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
		 
		Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
		 
		Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу. 
		 
		Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. 
		 
		Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. 
		 
		Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
		 
		Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядку судового провадження.
		 
		У поданому до суду в порядку цивільного судочинства позові ОСОБА_2 просила: 
		 
		- зобов`язати Управління соцзахисту зробити перерахунок тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, та державної допомоги малозабезпеченим сім`ям для її багатодітної сім`ї на 6 місяців та на одного члена сім`ї на місяць, щоб сума не перевищувала встановлений державою мінімум у розмірі 1890,00 грн та щоб вона зі своєю сім`єю могла отримувати соціальну допомогу в подальшому; 
		 
		- скасувати постанову Управління соцзахисту від 02 березня 2018 року стосовно відмови в наданні державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, та відмови в наданні допомоги малозабезпеченим сім`ям; 
		 
		- скасувати рішення Центру зайнятості щодо порушення трудової дисципліни;
		 
		- визнати протиправними дії та бездіяльність посадових осіб Управління соцзахисту та Центру зайнятості щодо вирішення питання призначення допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, та допомоги малозабезпеченим сім`ям;
		 
		- скасувати постанову від 02 березня 2018 року та зобов`язати Управління соцзахисту виплатити їй усю суму тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, за 6 місяців з дня подачі до них заяви, а саме з 26 лютого по 26 липня 2018  року, на трьох дітей у розмірі 28 545,00 грн; 
		 
		- зобов`язати виплатити заборгованість з державної допомоги малозабезпеченим сім`ям за 6 місяців з 26 лютого по 26 липня 2018 року.
		 
		Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
		 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 затверджено Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме (далі - Порядок № 189).
		 
		Цей Порядок визначає механізм надання тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме (далі - тимчасова допомога) (пункт 1 Порядку № 189). 
		 
		Згідно з пунктом 2 цього Порядку тимчасова допомога призначається у разі, коли: рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв`язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення; стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі; місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено. 
		 
		У пункті 5 Порядку № 189 вказано, що тимчасова допомога призначається та виплачується за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад. Допомога за місцем фактичного проживання призначається за умови неотримання зазначеної допомоги за зареєстрованим місцем проживання заявника. Перевірка відомостей щодо неотримання допомоги здійснюється органами соціального захисту населення з використанням  інформаційних систем.  
		 
		Відповідно до пункту 7 Порядку № 189 тимчасова допомога призначається кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подано заяву з усіма необхідними документами. У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє одержувачу про те, які документи повинні бути подані протягом місяця. 
		 
		Рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів після надходження усіх необхідних документів. 
		 
		Орган соціального захисту населення у строк до п`яти календарних днів повідомляє органу державної виконавчої служби про призначення тимчасової допомоги та дані одного з батьків, що ухиляється від сплати аліментів (прізвище, ім`я, по батькові; серія та номер паспорта; реєстраційний номер облікової картки платника податків). 
		 
		Питання призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям регулюється Законом України від 01 червня 2000 року № 1768-III«Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» (далі - Закон  № 1768-III), статтею 1 якого передбачено, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.
		 
		Частиною першою статті 6 Закону № 1768-III передбачено, що державна соціальна допомога призначається на шість місяців.
		 
		За змістом статті 4 Закону № 1768-III заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім`ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.
		 
		Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.
		 
		Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї.
		 
		Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.
		 
		Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз`яснення порядку його оскарження.
		 
		Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		 
		На виконання вимог згаданої норми Закону № 1768-III Кабінет Міністрів України постановою від 24 лютого 2003 року № 250затвердив Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (далі - Порядок № 250), який визначає умови призначення і виплати малозабезпеченим сім`ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом № 1768-III.
		 
		Пунктом 2 Порядку № 250 визначено, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.
		 
		За статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Зі змісту вказаних норм убачається, що передумовою розгляду питання про призначення допомоги малозабезпеченим сім`ям є звернення уповноваженого представника сім`ї з відповідною заявою та необхіднми документами.
		 
		Отже, як тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, так і державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям та допомога по безробіттю призначається у встановленому законом порядку та відноситься до компетенції органів державної влади як суб`єктів владних повноважень, які реалізують державну політику у сфері соціального захисту населення.
		 
		Предметом спору є дії, бездіяльність та рішення (індивідуальні акти) відповідачів - Управління соцзахисту та Центру зайнятості як суб`єктів владних повноважень щодо непризначення позивачці тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, соціальних виплат, які фінансуються за рахунок державного бюджету у встановленому законом порядку.
		 
		Відповідачами у справі є органи державної влади- суб`єкти владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства.
		 
		Предметом позову є оскарження рішень органів державної влади, визнання протиправними їхніх дій і бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		Тобто між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, тому цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
		 
		За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Підстав для висновків про те, що суди порушили правила предметної чи суб`єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.
		 
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		З огляду на вказане оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. 
		 
		У такому разі розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                    О. М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                         В. С. Князєв
		С. В. Бакуліна                                          Л. М. Лобойко
		В. В. Британчук                                       Н. П. Лященко
		Ю. Л. Власов                                           О. Б. Прокопенко
		М. І. Гриців                                               В. В. Пророк
		В. І. Данішевська                                  Л. І. Рогач
		Ж. М. Єленіна                                          О. С. Ткачук
		О. С. Золотніков                                     В. Ю. Уркевич
		О. Р. Кібенко                                           О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...