Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/8078/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 18.06.2019. Зареєстровано: 19.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2019.
Дата набрання законної сили: 12.06.2019
Номер судового провадження: А/855/6790/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8078/18                                                              Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
		Суддя-доповідач - Губська Л.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  12 червня 2019 року                                                                                    м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		Головуючого судді:                                                      Губської Л.В., 
		суддів:                                                                        Епель О.В.,Карпушової О.В., 
		за участю: секретаря                                                    Суркової Д.О.,
		представника позивача                                                Поліводського О.А.,
		представника відповідачів                                           Запорожця В.І.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги керівника Секретаріату Конституційного Суду України Василькевича Ярослава Івановича, ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України, керівника Секретаріату Конституційного Суду України Василькевича Ярослава Івановича про оскарження рішень, дій, бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити дії,-
		                                                  В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Конституційного Суду України щодо розгляду поданої ним конституційної скарги від 02.11.2017; скасувати та визначити нечинною і протиправною відмову Конституційного Суду України у прийнятті цієї конституційної скарги, а саме: лист керівника Секретаріату Конституційного Суду України Василькевича Я.І. від 23 листопада 2017 року № 4-12-18/3188 про повернення конституційної скарги позивача; визнати відсутність компетенції керівника Секретаріату Конституційного Суду України здійснювати розгляд конституційної скарги по суті та виносити рішення щодо прийнятності конституційної скарги, а також щодо належності до повноважень Конституційного Суду України розглядати конституційну скаргу позивача; зобов`язати керівника Секретаріату Конституційного Суду України спрямувати подану ним 02.11.2017 конституційну скаргу на розгляд суддям (судді) Конституційного Суду України з метою вирішення питання щодо відкриття провадження у справі за цією скаргою.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що листом від 23 листопада 2017 року                       №4-12-18/3188 про повернення конституційної скарги Щепаняка В.Я. Секретаріат Конституційного Суду України порушив право суб`єкта права на конституційну скаргу на доступ до суду, позбавивши його практичної можливості це здійснити. Позивач наголошує, що  Конституційний Суд не прийняв остаточне судове рішення у справі за його конституційною скаргою щодо відповідності положень частини третьої статті 334 Цивільного кодексу України на відповідність вимогам ст. 41 Конституції України, обмежившись повідомленням Секретаріату Конституційного Суду України по суті конституційної скарги у позапроцесуальний спосіб. На думку позивача, дії відповідачів не відповідають нормам чинного законодавства України та порушують його право на вільний доступ до правосуддя.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано лист керівника Секретаріату Конституційного Суду України від 23.11.2017 року № 4-12-18/3188 про повернення конституційної скарги та зобов`язано останнього підготувати попередній висновок про наявність підстав для відкриття конституційного провадження у справі або відмови у відкритті конституційного провадження щодо конституційної скарги позивача. В іншій частині позову відмовлено.
		Розглядаючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що в силу положень Закону України «Про Конституційний Суд України», Положення про Секретаріат Конституційного Суду України  та Тимчасового порядку розподілу конституційних скарг між суддями суду, їх попередньої перевірки та підготовки попередніх висновків, попередню перевірку, яка полягає в оцінці, насамперед, наявності в конституційній скарзі інформації щодо обставин, фактів, а також документів та матеріалів, які дають можливість визначити відповідне звернення до Конституційного Суду України як конституційну скаргу для його подальшого опрацювання здійснює Секретаріат, однак, зважаючи, що виключно Конституційному Суду України належать дискреційні повноваження щодо відкриття конституційного провадження у справі або відмови у відкритті конституційного провадження, позовні вимоги про зобов`язання керівника Секретаріату вчинити певні дії підлягають задоволенню шляхом його зобов`язання підготувати попередній висновок про наявність підстав для відкриття конституційного провадження у справі або відмови у відкритті конституційного провадження щодо конституційної скарги позивача, що, в сукупному аспекті ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень згідно ч. 1 ст. 2 КАС України та п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, є належним ефективним захистом таких прав, свобод та інтересів позивача.
		Не погоджуючись з таким судовим рішенням, обидві сторони подали апеляційні скарги, при цьому, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі,  зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та немотивованим, судом неповно з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог та не встановив реального змісту спірних правовідносин, мети звернення позивача до суду, предмету спору та засобів доказування, належного способу захисту порушеного права. Наголошує, що суд фактично направляє скаргу на розгляд тому ж суб`єкту, який порушив його права, що не відповідає принципу ефективного судового захисту, а також принципам пропорційності, легітимної мети та легітимним очікуванням. Зазначає, що судом не обґрунтовано належним чином відмову у задоволенні позовних вимог, крім того, Положення про Секретаріат Конституційного Суду України не містить норм щодо обов`язку готувати попередній висновок.
		Відповідач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, наголошуючи, що суд першої інстанції при прийнятті рішення застосував законодавство України, яке не могло бути застосовано до спірних правовідносин у зв`язку зі змінами, передбаченими Законом України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року №2136-VIII, та, відповідно, не врегульовували порядок попереднього розгляду Секретаріатом Суду конституційних скарг. Наголошує, що суд не врахував положення п.3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України №2136-VIII та п.3 Тимчасового порядку розподілу конституційних подань, конституційних звернень, конституційних скарг між суддями Конституційного Суду України, їх попередньої перевірки та підготовки попередніх висновків, якими чітко встановлено, що конституційну скаргу може бути подано, якщо остаточне судове рішення у справі особи набрало законної сили не раніше 30.09.2016 року, при цьому, визначено повноваження Секретаріату Суду щодо повернення скарги, яка не відповідає означеним вимогам, суб`єкту права на конституційну скаргу. Також апелянт вказує на відсутність порушення права позивача щодо подання конституційної скарги.
		Сторонами подано відзиви на апеляційні скарги, в яких кожен наполягає на своїй правовій позиції і заперечує проти доводів, викладених в скарзі опонента. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
		Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що, 13.11.2017 року на адресу Конституційного Суду України надійшла конституційна скарга від 02.11.2017 року Щепаняка В.Я., в якій останній просив Конституційний Суд України: вирішити питання про відповідність Конституції України (конституційність) положення частини 3 статті 334 Цивільного кодексу України за конституційною скаргою, вважаючи, що застосована в остаточному судовому рішенні вказана норма суперечить Конституції України; визнати, що застосування норми ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України до земельних правовідносин є неконституційним; винести відповідне рішення.
		Листом №4-12-18/3188 від 23.11.2017 року за підписом керівника Секретаріату Конституційного Суду України Василькевича Я.І. подану позивачем  конституційну скаргу  повернуто суб`єкту права на конституційну скаргу як неприйнятну з посиланням на те, що порушені у ній питання не можуть бути об`єктом конституційної скарги, оскільки, фактично в ній йдеться про перевірку на відповідність Конституції України актів суду, а не закону, на що Конституційний Суд не уповноважений, крім того, зазначено, що відповідно до п.3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Конституційний Суд України» №2136-VIII, конституційну скаргу може бути подано, якщо остаточне судове рішення у справі особи набрало законної сили не раніше 30.09.2016 року.
		Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
		Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів перед судом повною мірою правомірність своїх дій 
		Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.
		Так, згідно ст. 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 2136-УІІІ), Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство  Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
		Конституційний Суд здійснює свою діяльність на засадах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, відкритості, повного і всебічного розгляду справ, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень і висновків (ст. 2 Закону).
		Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону № 2136-УІІІ, Секретаріат Конституційного Суду України: 1) забезпечує підготовку та проведення засідань колегій, засідань і пленарних засідань сенатів та Великої палати, засідань і спеціальних пленарних засідань Суду; 2) забезпечує діяльність Голови Суду, заступника Голови Суду, секретарів колегій, суддів Конституційного Суду; 3) забезпечує офіційне оприлюднення актів Суду; 4) надсилає акти Суду згідно з  частиною шостою  статті 88 цього Закону; 5) надсилає відповідні акти Суду до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну правову політику, для внесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та опублікування в Офіційному віснику України; 6) здійснює реєстрацію та попередню перевірку всіх форм звернень, що надійшли до Суду, готує попередні висновки про наявність підстав для відкриття конституційного провадження у справі або відмови у відкритті конституційного провадження; 7) здійснює офіційне спілкування із суб`єктами звернень до Суду, учасниками конституційного провадження та особами, залученими до участі у конституційному провадженні; 8) може брати участь у підготовці проектів нормативних актів, що стосуються питань діяльності Суду; 9) забезпечує діяльність постійних комісій Суду, Науково-консультативної ради Суду; 10) здійснює контроль за своєчасним надходженням документів, матеріалів та іншої інформації у конкретній справі, яку готує до розгляду або розглядає Суд, а також документів, матеріалів та іншої інформації, витребуваних Суддею-доповідачем у справі згідно з цим Законом; 11) узагальнює практику виконання актів Суду; 12) виконує інші завдання, передбачені цим Законом та  Регламентом.
		Крім того, повноваження Секретаріату Суду щодо попередньої перевірки звернень, які, відповідно до статті 50 Закону№ 2136-УІІІ, можуть бути подані у формі конституційного подання, конституційного звернення, конституційної скарги, визначені статтею 57 цього Закону,  відповідно до якої, звернення до Суду надсилаються поштою або подаються безпосередньо до Секретаріату, який здійснює їх попередню перевірку і у разі, якщо конституційна скарга за формою не відповідає вимогам цього Закону, керівник Секретаріату повертає їх суб`єкту права на конституційну скаргу.
		Тобто, у випадку неналежно оформленої конституційної скарги чи її невідповідності  вимогам цього Закону, Секретаріат Конституційного Суду України вправі повертати таку конституційну скаргу її автору, про що і йдеться у письмовому повідомленні за підписом керівника Секретаріату Конституційного Суду України від 23.11.2017.
		Як установлено судом, у зв`язку з набранням чинності Законом № 2136-УІІІ порядок розподілу справ між суддями Конституційного Суду, встановлений Регламентом Суду від 5 березня 1997 року (зі змінами), став суперечити Закону №2136-УІІІ, тому, з метою реалізації положень Конституції України, Закону № 2136-УІІІ та до приведення Регламенту Суду у відповідність до Конституції України та Закону №2136-УІІІ, Розпорядженням в.о. голови Суду від 16 серпня 2017 року № 57/1/2017-ОД було затверджено Тимчасовий порядок розподілу конституційних подань, конституційних звернень, конституційних скарг між суддями Конституційного Суду України, їх попередньої перевірки та підготовки попередніх висновків (далі - Тимчасовий порядок).
		Отже, на момент здійснення Секретаріатом Конституційного Суду попередньої перевірки конституційної скарги позивача керівник Секретаріату керувався чинними на той час положеннями Конституції України, Закону № 2136-УІІІ та Тимчасового порядку. 
		Так, відповідно до пункту 3 розділу III „Прикінцеві положення" Закону № 2136-УІІІ та пункту 3 Тимчасового порядку встановлено, що конституційну скаргу може бути подано, якщо остаточне судове рішення у справі особи набрало законної сили не раніше 30 вересня 2016 року. 
		При цьому, зі змісту положень статті 55 Закону, якими встановлено вимоги до форми конституційної скарги, вбачається, що під час здійснення попередньої перевірки конституційної скарги на відповідність її за формою вимогам Закону № 2136-УІІІ, Секретаріат Суду зобов`язаний оцінити судові рішення додані до скарги щодо того, яке судове рішення є остаточним у справі суб`єкта права на конституційну скаргу, аби з`ясувати та визначити, чи застосовано в остаточному судовому рішенні оспорювані положення закону, чи наявний у скарзі короткий виклад такого рішення та чи завірена копія остаточного судового рішення належним чином судом, що його ухвалив.
		Як зазначає відповідач, Секретаріат Суду в ході попередньої перевірки конституційної скарги позивача, що надійшла до Суду 13 листопада 2017 року, опрацював судові рішення у справі останнього та дійшов висновку, що в розумінні вимог статті 151і Конституції України, частини першої статті 55, частини першої статті 56, пункту першого частини першої статті 77 Закону № 2136-УІІІ остаточним судовим рішенням у його справі є ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 грудня 2015 року, винесена в порядку касаційного перегляду. Встановивши це, керівник Секретаріату Суду на виконання вимог пункту 3 розділу III „Прикінцеві положення" Закону № 2136-УІІІ та пункту 3 Тимчасового порядку повернув конституційну скаргу позивачу з підстав порушення вимог п.3 розділу III „Прикінцевих положень" Закону № 2136-УІІІ, про що повідомив позивача  у листі від 23.11.2017 року № 4-12-18/3188.
		Колегія суддів погоджується з тим, що остаточним рішенням у справі позивача слід вважати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 грудня 2015 року, з огляду на те, що в ухвалі Верховного Суду України від 23 січня 2017 року, яку позивач визначив остаточним судовим рішенням у справі, справа по суті не  розглядалась, не надавалась оцінка встановленим фактам та застосованим судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій нормам законодавства України, а також не були застосовані оспорювані у конституційній скарзі положення Цивільного кодексу України, а лише було відмовлено у допуску до провадження.
		Така позиція узгоджується з викладеною в ухвалі Третьої колегії суддів Першого сенату Конституційного Суду України від 31 січня 2019 року (а.с.13 том 3).
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що керівник Секретаріату Конституційного Суду України, повертаючи конституційну скаргу позивачеві,  діяв поза межами своїх повноважень.
		Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача щодо відсутності компетенції керівника Секретаріату Конституційного Суду здійснювати розгляд конституційної скарги, оскільки скарга позивач керівником Секретаріату по суті не розглядалась, а була лише здійснена її попередня перевірка на відповідність нормам Закону, аналіз чому надано судом вище. 
		З наведених вище підстав підлягають відхиленню і позовні вимоги стосовно  протиправної бездіяльності Конституційного Суду України щодо розгляду скарги позивача, оскільки, як проаналізовано вище,  організаційне, аналітичне, юридичне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Конституційного Суду України здійснює Секретаріат Суду, який, в свою чергу, є структурним підрозділом Конституційного Суду і дії якого визнаються судом правомірними.
		Крім того, доводи позивача щодо обмеження відповідачами його права на доступ до конституційного судочинства не є обгрунтованими, оскільки в даному випадку право на подання спірної конституційної скарги обмежено на законодавчому рівні. 
		Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача має бути відхилена.
		При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.          
		Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої  інстанції рішення ухвалено з помилковим застосуванням норм матеріального права, а висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають  обставинам справи, що, відповідно до ст. 317 КАС України, є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
		Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, - 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу Керівника Секретаріату Конституційного Суду України Василькевича Ярослава Івановича задовольнити.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року - скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
		 
		Повний текст постанови виготовлено і підписано 14.06.2019.
		 
		 
		Головуючий-суддя:                                                                                  Л.В. Губська
		 
		 
		                      Судді:                                                                                О.В. Карпушова
		 
		                                       
		                                                                                                               О.В.Епель

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...