Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/5615/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2019.
Дата набрання законної сили: 14.06.2019
Номер судового провадження: 61-11133ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		 
		14 червня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 320/5615/18
		провадження № 61-11133ск19
		 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В.,  розглянувши касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про звільнення від сплати заборгованості з виплати аліментів та стягнення грошової суми,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом до   ОСОБА_2 , третя особа: Мелітопольський міськрайонний відділ ДВС  ГТУЮ у Запорізькій області.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 815/1053/2012 від 01 березня 2012 року, виданого Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області у справі про стягнення аліментів, відповідач звернувся до державної виконавчої служби 09 січня 2018 року, тобто майже через шість років після ухвалення судом рішення. Виконавчою службою станом на 21травня 2018 року нарахована заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 47 448 грн за період з 30грудня 2012 року по 01 грудня 2017року. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 13 квітня 2018 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2018 року, з позивача на користь ОСОБА_2 припинено стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , починаючи з 27 грудня 2016 року. Позивач вказує, що виконавчий лист                                    № 815/1053/2012 від 01 березня 2012 року після повного погашення заборгованості по сплаті аліментів підлягає відкликанню, а стягнення за виконавчим листом - припиненню. Також зазначає, що, враховуючи рішення суду про припинення стягнення аліментів з 27 грудня 2016 року, розмір заборгованості зі сплати аліментів за період з 30 грудня 2012 року по 27 грудня 2016 року складає 29 965 грн. Державним виконавцем всупереч вимогам частин 1, 2 статті 194СК України нарахованозаборгованість по аліментам, починаючи з 30 грудня 2012 року, тобто за весь минулий час, що передував пред`явленню виконавчого листа до виконання. Позивачвважає, що таке нарахування заборгованості є незаконним, оскільки вона не знаходилась у розшуку та не перебувала за кордоном, а томувідповідно до вимог статті 194 СК України заборгованість не може бути стягнута за весь минулий час. На думку ОСОБА_1 , зазначена сума заборгованості виникла з вини відповідача, який умисно не пред`явив виконавчий документ до виконання з часу ухваленнярішення про стягнення аліментів. Крім того, уперіод з 01 січня 2018року по 30 червня 2018 року із заробітної плати позивача на користь відповідача було перераховано кошти в сумі 13 473 грн 83 коп урахунок сплати аліментів та заборгованості за виконавчим листом №815/1053/2012 від 01березня 2012 року. Позивач вказує, що в тому разі, якщо її буде звільнено судом від сплати заборгованості по аліментам, підстава, на якій відповідач отримував кошти відпаде, а тому він зобов`язаний повернути утриману з її заробітної плати грошову суму в розмірі 13 473 грн 83 коп.
		 
		Посилаючись на викладені обставини, просила суд звільнити її від сплати заборгованості по аліментам у сумі 29 965 грн та стягнути з відповідача на її користь безпідставно отримані кошти в сумі 13 473 грн. 
		 
		Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від            22 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. 
		 
		Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування обставин, що мають істотне значення для вирішення справи та могли бути підставою для звільнення її від сплати заборгованості зі сплати аліментів за період з 30 січня 2012 року по                     27 грудня 2016 року. 
		 
		Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2019 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області                   від 22 січня 2019 року залишено без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку та дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		 
		У червні 2019 року  ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 15 травня                 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
		 
		Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). 
		 
		Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. 
		 
		Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		 
		Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 
		1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).  
		 
		Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 1 921 грн.
		 
		Ціна позову у даній справі становить 43 438 грн (29 965 грн + 13 473 грн), яка станом на 01 січня  2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).
		 
		Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. 
		 
		Предметом спору в цій справі є вимога про звільнення від сплати заборгованості з виплати аліментів та стягнення грошової суми. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа за визначеним спором не відноситься до категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
		 
		Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті               19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.
		 
		Касаційна скарга не містить посилання на винятки, передбачені пунктом               2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив, заявник їх наявність не обґрунтував.
		 
		Застосування критерію малозначності справи у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. 
		 
		Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		 
		Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
		 
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
		 
		З урахуванням наведеного, оскільки  ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
		 
		Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 
		1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У відкритті касаційного провадження у справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про звільнення від сплати заборгованості з виплати аліментів та стягнення грошової суми відмовити.
		 
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. 
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя                                                                                        Є. В.  Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...