Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 13/471 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.03.2010. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
			01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 
				 
					 
				
				ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
			
			РІШЕННЯ
			 
			Справа № 13/47110.12.09  
				 
			
			За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд»
			до Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк»
			про           спонукання до вчинення дії щодо зміни кредитного договору шляхом укладення
			додаткової угоди
			Суддя Курдельчук І.Д.
			Представники сторін:
			від позивача Соковкін А.В. –директор, Ларченко А.В. –дов. № б/н від 01.04.09,
			Рекун А.І. –дов. № б/н від 18.11.09, 
			від відповідача Могільовкін Р.Ю. –дов. № 353 від 18.08.09 
			 В судовому засіданні 10.12.09 за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
			 ОБСТАВИНИ СПРАВИ i СУТЬ СПОРУ: 
			 22.10.09 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про спонукання відповідача до вчинення дії щодо зміни кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди.
			26.10.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 19.11.09
			У судовому засіданні, призначеному на 19.11.09, Позивач подав клопотання та просив суд у порядку, визначеному ст. 83 Господарського кодексу України, при прийнятті рішення вийти за межі позовних вимог, та, з метою захисту прав та законних інтересів Позивача, визнати недійсним пункт Кредитного договору. 
			Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов Кредитного договору Відповідач зобов’язався перед Позивачем надавати останньому кредити (транші) на підставі відповідної письмової заявки Позивача. 23.03.09. Позивач звернувся до Банку з письмовою заявкою про видачу траншів у вказаному в заявці розмірі, відповідей на яку Банк за твердженням Позивача не надав, кредитні кошти не видав; згодом Позивач звернувся до Банку із повторною письмовою заявкою від 28.09.09 про видачу траншів у вказаному в заявці розмірі та пропозицією укласти додаткову угоду до Кредитного договору відповідно до проекту, наданому Позивачем, та змінити таким чином Кредитний договір, однак, у встановлений законодавством строк Банк, за твердженням Позивача, відповіді не надав, кредитні кошти не видав. Позивач на підставі статті 188 Господарського кодексу України (далі –ГК України) просив суд зобов’язати Банк змінити Кредитний договір укладений між Відповідачем та Позивачем, шляхом укладення додаткової угоди до Кредитного договору про надання Позивачу чергового траншу кредиту у визначеній сумі в запропонованій Позивачем редакції.
			Згідно з п.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів. 
			Розгляд справи відкладався до 10.12.09 в судовому засіданні, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), Відповідача було зобов’язано надати пояснення суду, а також було направлено судовий запит до Страхової компанії «АРМА»з питання укладення та чинності договорів страхування майна та страхування фінансового ризику, пов’язаного з припиненням права власності.
			В ході розгляду справи Позивач підтримав позовні вимоги, вказав, що жодних підстав, встановлених договором або законом, для відмови в укладенні додаткової угоди для надання чергового кредиту (траншу) у рамках Кредитного договору не було станом на дату подання письмової заявки від 23.03.09 та повторної заявки від 28.09.09, та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю, при прийнятті рішення вийти за межі позовних вимог, та з метою захисту прав та законних інтересів Позивача визнати недійсним пункт Кредитного договору. 
			Відповідач заперечив проти позову за підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
			Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами. 
			Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені вимоги ст.81-1 ГПК України. 
			Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складений протокол, який долучено до матеріалів справи. 
			Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд 
			 ВСТАНОВИВ:
			 Між Позивачем як позичальником та Банком як кредитором укладено кредитний договір №49.8.2/25/08-КЛТ від 08.0908. (надалі –Кредитний договір). 
			Згідно з п. 1.1. Кредитного договору встановлено:
			- процедура та умови надання Банком у майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в національній валюті України та/або в доларах США з повною/частковою конвертацією у гривню у межах загальної суми, еквівалентної 1390000,00 доларів США, (що у еквіваленті на дату укладення Кредитного договору складало 6742612,00 грн.) за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення кожної додаткової угоди, що є його невід’ємною частиною,
			- процедура та умови повернення Позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, нарахування та сплати комісії за надання кредитів,
			- взаємні права та зобов’язання сторін, що виникнуть при наданні Банком кредитів.
			Відповідно до п. 3.3.1 Кредитного договору, Банк зобов’язаний надавати кредити Позичальнику згідно з додатковими угодами в межах суми, вказаної у п. 1.1. за умови, що сума кредиту буде забезпечена заставою на відповідну суму. 
			Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору, договір діє до повного погашення Позичальником кредитів, процентів за користування ними та комісій, а при наявності простроченої заборгованості –і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів. Пунктом 3.4.5. Кредитного договору передбачено обов’язок Позичальника повністю погасити заборгованість за кредитами не пізніше 07 вересня 2015 року.
			Ціль кредиту згідно з п. 2.2. Кредитного договору –«для фінансування завершення будівництва яхтового центру «Оріяна».
			Порядок видачі траншів конкретизовано у п. 2.3. Кредитного договору - підставою для надання кредитів відповідно до цього пункту є додаткові угоди, що мають укладатись після надання Банку письмової заявки Позичальника, у якій вказується сума та валюта кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на контракт (договір, угоду, додаток, рахунок-фактуру). Відповідно до п.2.7. Кредитного договору процентні ставки, валюта кредитування та розмір комісії встановлюються в Додаткових угодах за кожним кредитом. Відповідно до п.1.2. Кредитного договору строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п.1.1. Кредитного договору та термін його повернення визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п.3.4.5. Кредитного договору.
			Відповідно до заявки Позичальника № 71 від 08.0908. та укладеної на її підставі додаткової угоди № 1 від 08.0908., що є невід’ємною частиною Кредитного договору, Банк 08 вересня 08. надав Позичальнику суму кредиту 300000,00 доларів США з повною конвертацією у гривню з метою здійснення передплати ТОВ «АНД»за будівельні роботи згідно договору на будівництво №22 від 24.06.08. (далі договір на будівництво). Зазначені кошти були спрямовані Позичальником на фінансування будівельних робіт по першому етапу завершення будівництва яхтового центру. Зазначені роботи були виконані належним чином та відповідно до актів передачі-прийняття робіт (за встановленою формою) прийняті Позичальником. Про цільове використання коштів кредиту Позичальник належним чином відзвітував Банку, проти чого Банк не заперечує.
			Згідно до умов фінансування будівельних робіт по завершенню будівництва яхтового центру, що визначені договором на будівництво (із наступними змінами) термін початку фінансування другого та третього етапу будівництва встановлено з 01.04.09
			Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено сторонами:
			Позивачем було направлено Банку письмову заявку № 16 від 23.03.09 щодо надання чергового траншу кредиту у сумі 1090000,00 дол. США з метою його спрямування на фінансування завершення будівництва яхтового центру «Оріяна»(договір на будівництво №22 від 24.06.09 з підрядною будівельною організацією ТОВ «АНД»), зазначена заявка була отримана Банком 23.03.09, вхідний номер Банку 26434. Згодом Позивач надсилав Банку письмові звернення від 27.03.09, 07.04.09 з проханням розглянути письмову заявку, укласти додаткову угоду та надати кредитні кошти. Відповіді Банку, як на зазначену заявку, так і на наступні письмові звернення отримано не було.
			За твердженням Позивача, грошові кошти були вкрай необхідні для завершення будівництва, і тому, відповідно до вимог ст.188 Господарського кодексу України, 28.09.09 Позивач звернувся до Відповідача із повторною заявкою про надання чергового траншу кредиту у сумі 1090000,00 дол. США та пропозицією щодо укладення додаткової угоди №2 від 01.10.09 до Кредитного договору на зазначену суму кредиту в редакції, запропонованій Позивачем, зазначена заявка була отримана Банком 28.09.09, вхідний номер банку 84415. 
			У 20-денний строк, встановлений ст.188 ГК України, Позивачем не було отримано відповіді на повторну заявку та на пропозицію укласти додаткову угоду. Лист Банку №31545/49-14423-49, датований 20.10.09, про неможливість укладення додаткової угоди до договору був направлений Банком Позивачу лише 22.10.09, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, який суду надано Позивачем. Також відповідним поштовим штемпелем та вхідним номером Позивача на листі Банку, підтверджується той факт, що зазначений лист був отриманий Позивачем лише 24.10.09 Все викладене дає підстави стверджувати, що лист Банку № 31545/49-14423-49, датований 20.10.09 був підготовлений та направлений Позивачу лише після отримання копії позовної заяви до суду про спонукання до вчинення дії щодо зміни Кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди, яка була отримана Банком 22.10.09 І тому зазначений лист не може бути розцінений як належна відповідь сторони на пропозицію змінити договір у сенсі ст.188 ГК України. Разом із тим, суд бере до уваги заперечення Банку щодо недосягнення згоди між Позичальником та Банком щодо зміни договору шляхом укладення додаткової угоди до Кредитного договору.
			Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
			Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені законом або договором. 
			Аналогічне положення встановлене й у статті 13 ЦК України відповідно до якої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (частина 1). 
			Кредитним договором не визначено термін протягом якого Банк зобов’язаний виконати зобов’язання з надання Позичальнику чергового кредиту (траншу) на умовах Кредитного договору. Суд погоджується з доводами Позивача, стосовно того, що у даному випадку до визначення терміну виконання зобов’язання мають застосовуватись вимоги абзацу 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України «Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події»та вимоги ст. 188 ГК України. Відповідно до умов Кредитного договору, надання кредитів відбувається на підставі додаткової угоди, укладеної на підставі заявки Позичальника. Таким чином, укладення додаткової угоди, у сенсі абзацу 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України є подією, яка має неминуче настати. При цьому, право Банку відмовити у видачі коштів траншу та в укладенні відповідної додаткової угоди з Позивачем обмежено статтею 1056 ЦК України, згідно з якою таке право виникає у Банка у разі порушення процедури визнання його (Позивача) банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий кредит своєчасно не буде повернений, а також абзацем 2 пункту п. 2.3. Кредитного договору: неналежне виконання/невиконання Позичальником умов договору та укладених раніше додаткових угод; неподання Позичальником відомостей, що стосуються його фінансового стану; надання Банку недостовірної інформації та звітності; погіршення фінансового стану Позичальника; використання кредитів не за цільовим призначенням; недостатності забезпечення зобов’язань Позичальника за цим договором.
			Як встановлено матеріалами справи, жодної із зазначених у законі або кредитному договорі підстав для видачі чергового траншу кредиту на дату подання письмової заявки від 23.03.3009 та повторної письмової заявки від 28.09.09 у Банка не було. 
			Також на думку суду є обґрунтованими доводи Позивача, стосовно того, що саме лише не підписання Банком додаткової угоди не є достатньою підставою для відмови у видачі траншу, оскільки пункт 1.1., 2.3., 3.3.1 Кредитного договору визначає порядок видачі кредиту та підписання цієї додаткової угоди, які не можуть бути змінені в односторонньому порядку. Умисне перешкоджання в настанні такої обставини, як підписання додаткової угоди, відповідно до частини 3 статті 212 ЦК України не може бути підставою для відмови у видачі кредитних коштів. Відповідно до частини 3 статті 212 ЦК України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
			Суд відхиляє здійснені Відповідачем посилання, що вказана заявка не може бути розцінена в якості підстави для видачі кредитних коштів та додаткова угода до Кредитного договору не може бути укладена через те, що питання про видачу траншу кредиту підлягає розгляду Кредитно-інвестиційним комітетом банку і для винесення цього питання на розгляд службами банку Позивач повинен був подати певний перелік документів, який не є вичерпним. При цьому суд зазначає, що відповідно до законодавства будь-яке порушення процедури подання заяв про видачу кредиту може мати своїм наслідком відмову в видачі кредитних коштів тільки у випадках, якщо такий наслідок прямо передбачений законом або договором. 
			Так, представник Відповідача в судових засіданнях під час розгляду справи та у письмовому відзиві на позовну заяву не зумів назвати конкретну норму договору або акту цивільного законодавства, яка б надавала йому право відмовити у видачі суми кредиту та укласти додаткову угоду у випадку ненадання Позивачем, визначеного Банком у листі від 20.10.09 переліку документів, при зверненні до Банку за видачею траншів.
			Вивчивши матеріали справи, суд також встановив, що черговий транш, видачу якого ініціював Позивач повторною заявкою від 28.10.09 не виходить за межі суми, що визначена п.1.1. Кредитного договору та повністю забезпечений іпотекою майна у відповідності до укладених та нотаріально посвідчених іпотечних договорів №49.12/25/І 415/08 від 08.0908. та № 49.12/25/І 390/08 від 08.0908. (далі –Іпотечні договори). Позичальником у забезпечення зобов’язань за Кредитним договором було передано у іпотеку Банку майно на загальну суму 13606048,00 грн.: 
			- Яхтовий центр «Оріяна», що розташований: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 3 (що належить ТОВ «Оріяна Шіп Ярд»), та
			- Майнові права на будівництво яхтового центру «Оріяна»(адміністративно-побутовий та спортивно-розважальний корпуси), що розташований: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 3, який буде побудований у майбутньому, що належить ТОВ «Оріяна Шіп Ярд». 
			Використовуючи свої права іпотекодержателя за Іпотечними договорами, Відповідач здійснив перевірку (огляд) наявності, стану та умов зберігання майна, що надано у іпотеку, у зв’язку із чим уповноваженим співробітником банку (Жулою Д.М., працівником відділу з оцінки та моніторингу заставного майна) складено акти від 27.04.09 Відповідно до висновків, що викладені в актах, стан заставного майна є задовільним, відсутня необхідність зміни предмета застави або заставної вартості майна.
			Також не знайшли підтвердження у матеріалах справи доводи Відповідача, стосовно порушення Позивачем умов 2.7. та 3.1.7 іпотечного договору № 49.12/25/І 390/08 від 08.0908. щодо страхування заставного майна у акредитованій у банку страховій компанії. Так, за твердженням Позивача, що підтверджується також і листом ЗАТ «Страхова Компанія «АРМА»№1754 від 08.12.09 на судовий запит, Договір добровільного страхування майна № 213-7110017 та договір добровільного страхування фінансового ризику, пов’язаного із припиненням права власності № 216-711000107 були підписані 08.09.09 . уповноваженими особами страховика та страхувальника та скріплені печатками, та є чинними та дійсними на дату винесення рішення. Копії названих вище договорів були надані ВАТ «Кредитпромбанк», за зазначеними договорами належним чином було сплачено страхові внески, що підтверджується платіжними дорученнями №275 та №276 від 23.10.09, вигодонабувачем за вищезазначеними договорами визначено КРД ВАТ «Кредитпромбанк», що Банком не заперечується. 
			Пунктом 3.4.11. Кредитного договору встановлено обов’язок Позичальника «починаючи з 01.11.08., та протягом строку користування кредитами наданими згідно з цим Договором, забезпечити надходження грошових коштів на поточні рахунки Позичальника, відкриті в Банку, не менше 60 % від загальної суми надходжень на поточні рахунки Позичальника, відкриті в будь-яких установах банків, за виключенням надходжень у вигляді кредитів, наданих Позичальнику Банком, надходжень отриманих в результаті продажу іноземної валюти та надходжень з власного поточного рахунку, відкритого в іншому банку». Банк стверджує, що Позичальником зазначений пункт договору не виконується, що дає право банку по підставі ч. 2 п.2.3. Кредитного договору відмовити Позичальнику у наданні чергового траншу кредиту через неналежне виконання умов Кредитного договору. 
			Суд не погоджується з таким твердженням. Відповідно до абзацу 2 п.2.3. Кредитного договору передбачений такий наслідок невиконання умов договору, як відмова у наданні кредитів (траншів) за Кредитним договором. Тобто, пункт 2.3 кредитного договору відповідно до статті 611 ЦК України встановлює загальний захід відповідальності за порушення Позичальником умов Кредитного договору.
			Крім того, пунктом 3.1.4 Кредитного договору встановлений ще один захід відповідальності за невиконання або неналежне Кредитного договору –право банку дострокового стягнути кредит та проценти за ним. 
			Разом з тим, як вбачається з пункту 3.1.11 Кредитного договору, щодо пункту 3.4.11. встановлені спеціальні наслідки недотримання вимог щодо його виконання. Цією спеціальною нормою встановлено, що у разі порушення вимог п. 3.4.11. Відповідач вправі підняти процентні ставки за користування кредитом на 2 проценти. 
			Тобто, фактично, беручи до уваги твердження Відповідача, Кредитним договором встановлено три заходи юридичної відповідальності за вчинення Позичальником одного й того самого порушення пункту 3.4.11. кредитного договору –відмова у наданні траншів (пункт 2.3), дострокове стягнення кредиту (п.3.1.4.) і підняття процентної ставки на 2 проценти (пункт 3.1.11.).
			Водночас, відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
			Застосування усіх заходів відповідальності за вчинення одного й того самого правопорушення неможливе відповідно до вказаної статті Конституції України. 
			Крім того, розглянувши клопотання Позивача, суд також встановив, що пункт 3.4.11. Кредитного договору, має бути визнаний недійсним з огляду на наступне:
			До укладення Кредитного договору, Банк вимагав від Позичальника надання певного пакету документів, зокрема і документи, що підтверджують існуючі кредитні зобов’язання Позичальника, які виникли до дати подання заявки про укладання Кредитного договору. Позичальником у складі запитаного Банком переліку документів було подано копію Кредитного договору №226 від 08.12.06 року з ТОВ «Комерційний банк «Даніель», за яким Позичальник отримав суму кредиту 1540000,00 грн. Пунктом 3.2.12. зазначеного договору було передбачено обов’язок Позивача направляти не менше 49% загального обсягу надходжень від господарської діяльності на поточний рахунок, відкритий в банку ТОВ «Комерційний банк «Даніель». Бухгалтер Позивача також зазначав уповноваженому співробітнику Банку - начальнику відділу супроводження кредитних операцій управління корпоративного бізнесу КРД ВАТ «Кредитпромбанк»Василенко Л.А., який займався оформленням Кредитного договору, про необхідність корелювати умови проекту Кредитного договору з існуючими зобов’язаннями Позичальника.
			Таким чином, на дату укладення Кредитного договору 08.0908 року Банк достеменно знав про те, що Позичальник не зможе виконувати зобов’язання, визначене п.3.4.11. Кредитного договору відповідно до умов цього пункту. За твердженням директора Позивача, під час підписання Кредитного договору він був позбавлений належного часу та можливості для детального вичитування екземпляру Кредитного договору до його підписання, та, знаючи про те, що Банк ознайомлений із умовами вже існуючого кредитного договору з іншим банком, був упевнений, що цифрове значення відсотку грошових надходжень, що підлягають сплаті на поточний рахунок у Банку, буде відредактоване Банком з тим, щоб загальне значення розміру грошових надходжень Позивача, що мають спрямовуватись відповідно до умов уже існуючого кредитного договору, та договору, що укладається - не перевищувало 100%. 
			Таким чином, пункт 3.4.11. Кредитного договору у дійсній редакції не відповідає дійсним намірам сторін, що заздалегідь позбавляє сторони, і зокрема позивача можливості його виконувати належним чином.
			Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути судом визнаний недійсним. Істотне значення, зокрема, має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін.
			Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно із ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших частин правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. 
			Враховуючи, що матеріалами справи та наведеними доказами підтверджено, що п.3.4.11. зазначено у Кредитному договорі під впливом помилки, і беручи до уваги, що зазначений пункт договору не містить істотних умов Кредитного договору, суд вважає, що є підстави для визнання п. 3.4.11. Кредитного договору недійсним.
			Досліджуючи умови Кредитного договору та подані сторонами докази, судом не встановлено існування фактів, які відповідно до умов Кредитного договору давали право Банку обґрунтовано відмовити у задоволенні заявки про надання чергового траншу кредиту та укладенні додаткової угоди до Кредитного договору. 
			Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. 
			При цьому суд вважає помилковими посилання Відповідача в обґрунтування правомірності відмови у видачі траншу.
			Тому Банк, отримавши від Товариства відповідну заявку 23.03.09 ., та повторну заявку від 28.09.09 . був зобов’язаний відповідно до пунктів 1.1., 2.3., 3.3.1. Кредитного договору укласти додаткову угоду та видати суму траншу у строк, визначений договором або законом. Враховуючи, що Кредитним договором не визначено термін протягом якого Банк зобов’язаний виконати зобов’язання з надання Позичальнику чергового кредиту (траншу) на умовах Кредитного договору, суд встановив, що у даному випадку до визначення терміну виконання зобов’язання мають застосовуватись вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України та ст. 188 ГК України. Таким чином, Банк був зобов’язаний прийняти рішення про видачу кредиту, укласти відповідну угоду та надати Позичальнику кредит відповідно до умов Кредитного договору не пізніше 20 днів з часу отримання пропозиції Позивача, а саме в строк до 18 жовтня 09 року, або ж, при наявності обставин, визначених частиною 2 п. 2.3. Кредитного договору або ст. 1056 ЦК України, у цей же строк письмово обґрунтовано відмовити Позичальнику у наданні кредиту, а не відмовити у видачі траншу, що фактично мало місце. 
			При вирішенні даного питання суд також приймає до уваги, що Банк впродовж майже п’яти місяців від дати отримання першої заявки Позивача (23.03.09) не надсилав Позивачеві будь-якого повідомлення щодо обґрунтованої відмови у видачі траншу на підставі поданої Позивачем заяви. Подана Позивачем заявка залишилась без жодної відповіді та будь-якої юридичної чи фактичної реакції з боку Банку, до моменту подання Позивачем відповідного позову до суду, що судом розцінюється додатковим підтвердженням безпідставності тверджень Відповідача.
			Матеріали справи не містять доказів того, що Відповідач скористався передбаченим пунктом п. 2.3. ч.2. Кредитного договору правом та відмовив у наданні траншів саме через невиконання Позивачем умов Кредитного договору або з будь якої іншої підстави, що передбачена чинним законодавством або Кредитним договором. Зокрема, Відповідачем всупереч вимог статті 33 ГПК України не надано доказів вчинення будь-якого вольового акту щодо застосування саме цих заходів відповідальності за порушення вказаних пунктів договору, зокрема, не надано доказів повідомлення Позивача про зупинення Банком виконання своїх зобов’язань з видачі траншів, не зазначено підстав для такого зупинення тощо. Крім того, не було вчинено жодних дій щодо вимог дострокового погашення заборгованості за кредитом згідно із п. 3.1.4 Кредитного договору.
			За таких обставин суд відхиляє здійснені Відповідачем посилання на наявність у нього права зупинити надання траншів як такі, що не відповідають законодавству та не підтверджуються матеріалами справи. 
			Крім того, відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк зобов’язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.
			Відповідно до статті 174 ГК України зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. 
			Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
			Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
			Статтею 525 ЦК України та статтею 188 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
			Всупереч вимог наведених норм відповідач не виконав своїх зобов’язань перед позивачем належним чином, не видав належну до виплати суму траншу, і водночас не надав будь-якої відповіді на законне прохання Позивача надати йому обумовлену Кредитним договором суму кредиту, та не вчинив дій щодо підписання додаткової угоди. 
			При цьому, суд зазначає, що саме лише не підписання Банком додаткової угоди не є достатньою підставою для відмови у видачі траншу, оскільки пункт 1.1., 2.3., 3.3.1 Кредитного договору визначає порядок видачі кредиту та підписання цієї додаткової угоди, які не можуть бути змінені в односторонньому порядку. Умисне перешкоджання в настанні такої обставини, як підписання додаткової угоди, також відповідно до частини 3 статті 212 ЦК України не може бути підставою для відмови у видачі кредитних коштів. Відповідно до частини 3 статті 212 ЦК України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
			Аналізуючи умови Кредитного договору в системному зв’язку з нормами Цивільного та Господарського кодексів, які регулюють порядок виконання та зміни укладених господарських договорів, суд вважає відхилення пропозиції з укладання додаткової угоди № 2 незаконним та таким, що порушує умови раніше укладеного Кредитного договору.
			Що стосується умов додаткової угоди, які викладені у проекті запропонованої Позивачем додаткової угоди №2 від 01.10.09, то на підставі аналізу норм укладеного Кредитного договору та умов запропонованої додаткової угоди, слід зробити висновок, що істотні умови проекту додаткової угоди повністю відповідають умовам Кредитного договору, та не порушують прав та інтересів Відповідача.
			При цьому, Позивач просить змінити Кредитний договір та зобов’язати Відповідача укласти додаткову угоду з 18.10.09, позаяк саме цей день є останнім днем коли Відповідач повинен був укласти додаткову угоду та видати суму кредитних коштів відповідно до Кредитного договору та ст.1056 ЦК України.
			На обґрунтування даного твердження, Позивач посилається на положення частини 5 статті 188 ГК України, відповідно до якого якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
			Позивач вважає, що приймаючи рішення про розірвання Кредитного договору суд відповідно до статті 188 ГК України вправі самостійно визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним, у тому числі й дату, яка відбулася до моменту прийняття рішення по суті.
			Проте з даною позицією Позивача суд погодитись не може виходячи з того, що дана норма не дає права суду визначити дату укладення додаткової угоди та зміни договору у ретроспективі, минулою датою, а також виходячи з аналізу норм діючого законодавства, зокрема положень частини 3 статті 653 ЦК України, відповідно до яких якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
			Таким чином, суд вважає, що Кредитний договір підлягає зміні, а відтак додаткова угода підлягає укладенню з моменту набрання рішенням законної сили, оскільки підстав для розірвання договору з іншої дати суд не вбачає. 
			Вивчивши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що позовна вимога про спонукання до вчинення дії щодо зміни Кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди до Кредитного договору є законною та обґрунтованою та підлягає задоволенню. 
			Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
			Відповідно до статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. 
			За твердженням Позивача, укладаючи даний Кредитний договір він розраховував отримати кошти, необхідні для вчасного завершення будівництва - «для фінансування завершення будівництва яхтового центру «Оріяна»за адресою: м. Вишгород, вул. Набережна, 3». Це також підтверджується і пунктом 2.2 Кредитного договору в якому визначене цільове використання коштів щодо фінансування будівництва зазначеного об’єкту. 
			Проте, через протиправну відмову Відповідача у видачі траншів та укладення додаткової угоди Позивач позбавився можливості отримати зазначені у Кредитному договорі кошти у необхідному обсязі. 
			При цьому суд дійшов висновку, що через припинення надання Відповідачем грошових коштів не досягається головна мета, для досягнення якої і був взятий кредит у банку і, відповідно, укладений Кредитний договір, а саме –будівництво яхтового центру «Оріяна»за адресою: м. Вишгород, вул. Набережна, 3.
			Таким чином, суд дійшов висновку про наявність обставин, з якими стаття 651 ЦК України пов’язує можливість зміни договору, оскільки внаслідок того, що Відповідачем, починаючи з березня 09 року, не видаються грошові кошти (транші), Позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладені Кредитного договору.
			Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
			Відповідно до п. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
			Частина 2 ст. 188 Господарського кодексу України встановлює, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
			Як свідчать матеріали справи, Позивач повторною заявкою від 28.09.09 про видачу чергового траншу кредиту звернувся до Відповідача та запропонував змінити Кредитний договорі шляхом укладення додаткової угоди до Кредитного договору.
			Згідно ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
			У 20-денний строк, встановлений ст.188 ГК України, Позивачем не було отримано відповіді на повторну заявку та на пропозицію укласти додаткову угоду. Лист банку №31545/49-14423-49, датований 20.10.09, про неможливість укладення додаткової угоди до договору був направлений Банком Позивачу лише 22.10.09
			Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
			Згідно п. 6.1. Кредитного договору спірні питання щодо виконання цього договору, які не врегульовані сторонами, розглядаються у порядку, що передбачений законодавством України. 
			Згідно з частинами 3 та 4 статті 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов’язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
			Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на відповідача. 
			Керуючись ст.ст.22, 32-34,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва 
			 ВИРІШИВ:
			 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» задовольнити повністю.
			 2. Визнати недійсним п.3.4.11. кредитного договору №49.8.2/25/08-КЛТ від 08.09.08.
			 3. Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство „Кредитпромбанк” (Україна, м. Київ, 01014, бульвар Дружби Народів, 38, кореспондентський рахунок у гривні № 303188501 у Головному управлінні національного банку України по м.Києву та Київській області, МФО 321024, ідентифікаційний код 21666051) укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» (юридична адреса: Україна, м. Київ, 01011, Печерський узвіз, 17 кв.1, місцезнаходження: Україна, Київська область, м. Вишгород, 07300, вул. Набережна, 3, п/р 260032726 в ВАТ «Кредитпромбанк» м. Києва МФО 300863, ідентифікаційний код 30216152) додаткову угоду до Кредитного договору №49.8.2/25/08-КЛТ від 08.0908. у наступній редакції:
			 ДОДАТКОВА УГОДА № 2 
			ДО КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ № 49.8.2/25/08-КЛТ від 08 вересня 08 року
			 м. Київ                                                                                10 грудня 2009 року
			 Відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк", яке є резидентом України, має статус платника податку на прибуток на загальних підставах зі ставкою оподаткування, встановленою ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та належить до групи платників податку на прибуток, 50 або більше відсотків статутного фонду яких перебуває у власності або управлінні (безпосередньо чи побічно) осіб, що не є резидентами України, що іменується в подальшому "Банк", в особі заступника директора Київського регіонального департаменту з корпоративного бізнесу ВАТ «Кредитпромбанк»Старунського Олександра Івановича, який діє на підставі довіреності, посвідченої Телегою Т.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15 серпня 08 року за реєстровим № 1890, з однієї сторони, 
			та Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд», яке є резидентом України, має статус платника податку на прибуток на загальних підставах зі ставкою оподаткування, передбаченою ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та не належить до групи платників податку на прибуток, 50 (або більше) відсотків статутного фонду яких перебуває у власності або в управлінні (безпосередньо чи побічно) осіб, що не є резидентами України, що іменується в подальшому "Позичальник", в особі директора Соковніна Артема Валентиновича, який діє на підставі Статуту; з іншої сторони, які іменуються в подальшому спільно "Сторони", а кожний окремо також - "Сторона", уклали цю Додаткову угоду до кредитного договору № 49.8.2/25/08-КЛТ.'від 08.09.08 . (надалі-Кредитний договір) про наступне:
			1. Банк надає Позичальнику кредит згідно з цією додатковою угодою в сумі 1090000,00 (один мільйон дев’яносто тисяч) доларів США з повною конвертацією у гривню на наступні цілі: передплата ТОВ «АНД»за будівельні роботи (2-3 етап будівництва) згідно договору на будівництво № 22 від 24.06.08. з додатковими угодами №№1-4.
			1.1. Таким чином, загальна сума кредиту, виданого Банком Позичальнику відповідно до Кредитного договору на підставі Додаткової угоди №1 від 08.0908. та цієї Додаткової угоди складає 1390000,00 (один мільйон триста дев’яносто тисяч) доларів США.
			2. Погашати заборгованість за кредитом, отриманим за цією додатковою угодою зі своїх поточних рахунків на рахунок № 20834010000010.840.01, в таких сумах та строки, щоб заборгованість за кредитом (за Додатковою угодою №1 та цією Додатковою угодою) не перевищувала:
			 
				 
				ПеріодСума заборгованості
				Долари СШАПеріодСума заборгованості
				Долари США 
				3 26.10.09-
				3 25.11.09-
				3 25.12.09-
				3 25.01.10-
				3 25.02.10-
				3 25.03.10-
				3 26.04.10-
				З 25.05.10-
				3 25.06.10-
				З 26.07.10-
				З 25.08.10-
				3 27.0910-
				3 25.10.10-
				3 25.11.10-
				3 27.12.10-
				3 25.01.11-
				3 25.02.11-
				3 25.03.11-
				3 25.04.11-
				3 25.05.11-
				3 27.06.11-
				3 25.07.11-
				3 25..08.11-
				3 26.0911-
				3 25.10.11-
				3 25.11.11-
				3 26.12.11-
				3 25.01.12-
				3 27.02.12-
				3 26.03.12-
				3 25.04.12-
				3 25.05.12-
				3 25.06.12-
				3 25.07.12-
				3 27.08.12-1363848,00
				1 332874,00
				1.313 832,00
				1 294790,00
				1 275748,00
				1 256706,00
				1 237664,00
				1 218622,00
				1 199580,00
				1 180538,00
				1 161496,00
				1 142454,00
				1 123412,00
				1 104370,00
				1 085328,00
				1 066286,00
				1 047244,00
				1 028202,00
				1 009160,00
				990118,00
				971076,00
				952034,00
				932992,00
				913950,00
				894908,00
				875866,00
				856824,00
				837782,00
				818740,00
				799698,00
				780656,00
				761614,00
				742572,00
				723530,00
				704488,003 25.0912-
				3 25.10.12-
				3 26.11.12-
				3 25.12.12-
				З 25.01.13-
				3 25.02.13-
				3 25.03.13-
				3 25.04.13-
				3 27.05.13-
				3 25.06.13-
				3 25.07.13-
				3 26.08.13-
				3 25.0913-
				3 25.10.13-
				З 25.11.13-
				3 25.12.13-
				3 27.01.14-
				3 25.02.14-
				3 25.03.14-
				3 25.04.14-
				3 26.05.14-
				3 25.06.14-
				3 25.07.14-
				3 25.08.14-
				3 25.0914-
				З 27.10.14-
				З 25.11.14-
				З 25.12.14-
				З 26.01.15-
				3 25.02.15-
				3 25.03.15-
				З 27.04.15-
				3 25.05.15-
				3 25.06.15-
				З 27.07.15-
				З 25.08.15-685 446.00
				666 404.00
				647 362.00
				628 320.00
				609 278.00
				590 236.00
				571 194.00
				552 152.00
				533 110.00
				514 068.00
				495 026.00
				475 984.00
				456 942.00
				437 900.00
				418 858.00
				399 816.00
				380 774.00
				361 732.00
				342 690.00
				323 648.00
				304 606.00
				285 564.00
				266 522.00
				247 480.00
				228 438.00
				209 396.00
				190 354.00
				171 312.00
				152 270.00
				133 228.00
				114 186.00
				95 144.00
				76 102.00
				57 060.00
				38 018.00
				18 976.00 
					 
						 
					
					Позичальник зобов’язується повністю повернути кредит, отриманий відповідно до Кредитного договору на підставі Додаткової угоди №1 від 08.0908. та цієї Додаткової угоди, не пізніше 07 вересня 2015 року (сьомого вересня дві тисячі п'ятнадцятого року). 
				
				3. За надання кредиту Позичальник сплачує Банку комісію у сумі 52873,72 (п’ятдесят дві тисячі вісімсот сімдесят три) гривні 72 коп.
				4. Комісія за надання кредиту за цією додатковою угодою, сплачується Позичальником у строк, встановлений Кредитним договором, на рахунок Банку № 357860102.980.01.174.01.
				5. За розгляд кредитної заявки Позичальник сплачує Банку комісію в розмірі 500 гривень, в т.ч. ПДВ 83,33 гривень. Комісія сплачується протягом трьох робочих днів з дати підписання цього Договору на рахунок Банку № 3739233.
				6. Процентна ставка за кредитом, який надається за цією додатковою угодою, встановлюється у розмірі 13 (тринадцять) процентів річних.
				7. Проценти за кредитом, який надається відповідно до Кредитного договору на підставі Додаткової угоди №1 від 08.0908. та цієї Додаткової угоди, сплачуються в строки, встановлені Кредитним договором, з поточного рахунку Позичальника на рахунок Банку № 20889010000010.840.01.
				8. Надання кредиту, його повернення, нарахування та сплата процентів здійснюються на умовах, передбачених Кредитним договором та цією додатковою угодою.
				9. Забезпеченням погашення заборгованості за цим кредитом, наданим відповідно до Кредитного договору на підставі Додаткової угоди №1 від 08.0908. та цієї Додаткової угоди, сплати процентів та пені є забезпечення, що передбачено пунктом 4.2 Кредитного договору.
				10. Інші умови Кредитного договору залишаються без змін.
				11. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Кредитного договору.
				12. Ця додаткова угода набуває чинності із дня її підписання.
				13. Цю додаткову угоду складено у двох примірниках, по одному примірнику для Банка і Позичальника.
				Банк
				Посада підпис
				МП
				Позичальник
				Посада підпис
				МП
				 4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Кредитпромбанк” (Україна, м. Київ, 01014, бульвар Дружби Народів, 38, кореспондентський рахунок у гривні № 303188501 у Головному управлінні національного банку України по м.Києву та Київській області, МФО 321024, ідентифікаційний код 21666051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд»(юридична адреса: Україна, м. Київ, 01011, Печерський узвіз, 17 кв.1, місцезнаходження: Україна, Київська область, м. Вишгород, 07300, вул. Набережна, 3, п/р 260032726 в ВАТ «Кредитпромбанк»м. Києва МФО 300863, ідентифікаційний код 30216152) державне мито в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п’ять гривень 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.). 
				 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку. 
				 Суддя                                                                                                    І.Д. Курдельчук 
				Дата підписання 21.01.10

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...