Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/391/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 18.06.2019. Зареєстровано: 19.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2019.
Дата набрання законної сили: 13.07.2020
Результат оскарження 13.07.2020 Третій апеляційний адміністративний суд: відмовлено у відкритті провадження
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		РІШЕННЯ 
		14 травня 2019 року Справа № 280/391/19  м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі
		головуючого судді Лазаренка М.С.,
		за участю секретаря судового засідання Дєткова Р.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 
		до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166)
		про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій та податкових повідомлень-рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		28 січня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0033991305 від 10.12.2018 зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 149 646,18 грн., рішення №0034001305 від 10.12.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 22573,35 грн.; податкові повідомлення-рішення №0033971305 від 10.12.2018 про нарахування суми грошового зобов`язання з військового збору у сумі 31199,60 грн.; №0033981305 від 10.12.2018 про нарахування суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осібв сумі 449326,90 грн.; №0033961305 від 10.12.2018 про нарахування суми штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 231598,75 грн., №0033951305 від 10.12.2017 про нарахування суми штрафних санкцій з податку на доходи з фізичних осіб (штрафні санкції) в сумі 510,00 грн., які були прийняті ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі акту перевірки №100/08-01-13-05/2677209293 від 22.11.2018.
		Ухвалою суду від 30 січня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 25 лютого 2019 року.
		Ухвалою суду від 25 лютого 2019 року відкладено підготовче судове засідання на 25 березня 2019 року.
		Ухвалою суду від 25 березня 2019 року зупинено провадження в адміністративній справі №280/391/19 до 18 квітня 2019 року, для надання сторонам часу необхідного їм для примирення.
		Ухвалою суду від 18 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 травня 2019 року.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно та не обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення у зв`язку з наступним. Враховуючи те, що інформація позивачем була надана до прийняття оскаржуваних рішень Управлінням, останнє повинно було прийняти інформацію до уваги та провести додаткову перевірку. Крім того, всі первинні документи були особисто і в повному обсязі надані для перевірки головному державному ревізору - інспектору відділу контрольно - перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області, радником податкової та митної справи 2 рангу Лупащенко ОСОБА_2 Вікторівні, яка прибула на перевірку відповідно до направлення, виданого ГУ ДФС України в Запорізькій області від 26.10.2018 року №556. Ревізор - інспектор особисто вираховувала витрати та звіряла їх з даними зазначеними в книзі доходів і витрат. В той же час, перші 10 робочих днів, перевірку здійснювала головний державний ревізор - інспектор відділу контрольно - перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області, радник податкової та митної справи 2 рангу Лупащенко ОСОБА_3 Вікторівна в якої і знаходились всі первинні документи в повному обсязі, далі перевірку проводила головний державний ревізор - інспектор відділу контрольно - перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області, раднику податкової та митної справи 3 рангу Тоцька Надія Рафіківна. Як здійснювалась взаємодія інспекторів і передача перевіряємих документів невідомо. Але радник податкової та митної справи 3 рангу ОСОБА_4 Рафіківна жодних питань щодо наявності первинних документів не мала. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. 6306 від 15 лютого 2019 року), відповідно до якого зазначає, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI, та відповідно до затвердженого плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, відповідно направлень виданих ГУ ДФС у Запорізькій області від 26.10.2018р. №555, № 556 та від 09.11.2018р. № 577, проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове . державне соціальне страхування за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р., за результатами якої складений акт перевірки від 22.11.2018р. № 1001/08-01-13-05/ НОМЕР_1 . ФОП ОСОБА_1 у останній день реєстрації акту перевірки 22.11.2018р. (після сплину терміну (строку) проведення перевірки) надано лист від 22.11.2018р., згідно якого підприємцем надано інформацію щодо фактичних витрат: 2016р.: обслуговування касового апарата (ФОП Тараненко) - 2360грн; придбано канц.товарів - 10558,23грн., придбання д/палива-101957,64грн., оплата за е/енергію-56163,88грн.; оплата за водопостачання - 2534,97грн., оплата за зв`язок - 16657,32грн., касове обслуговування - 2006,87грн., послуги інкасації - 4950грн., ЄСВ від діяльності  31000 грн. Дані вищезазначеного листа відрізняються від даних встановлених в ході проведення перевірки у термін 26.10.2018-15.11.2018 (на підставі наявних первинних документів, а також даних книги обліку доходів та витрат, які повинні бути перенесені до складу витрат декларації) щодо понесених витрат підприємця, та не мають документального підтвердження (22.11.2018р. ФОП ОСОБА_1 надано лише лист-пояснення без документального підтвердження). Перевірка проведена на підставі даних та документів, наданих ФОП протягом проведення перевірки (26.10.2018-15.11.2015), інформація (дані) щодо яких зазначена у цьому акті, та висновки акту наведені виключно на їх підставі. Також позивачем не підтверджено господарські операції з його контрагентами: ПП «ТЕРРА ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 35120290), ПП «АРМАВІР-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37631585) дані відносини мають ознаки фіктивності. Просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
		Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
		ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою-підприємцем 28.08.2000 Виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області, про що свідчить Свідоцтво Серія НОМЕР_2 .
		Відповідно до даних виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності позивача є 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.
		На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI, та відповідно до затвердженого плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, відповідно направлень виданих ГУ ДФС у Запорізькій області від 26.10.2018р. №555, № 556 та від 09.11.2018р. № 577, проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р., за результатами якої складений акт перевірки від 22.11.2018р. № 1001/08-01-13-05/2677209293.
		Перевіркою встановлені наступні порушення:
		1.п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся на загальну суму 299551,27 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 151 135,30 грн., за 2017 рік у сумі 148415,97 грн.
		2.п.п. 1.2. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму військового збору в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24959,68 грн. в т.ч. за 2016 рік у сумі 10097,31 грн., за 2017 рік у сумі 14862,37 грн.
		3.п. 1 ч.2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску у періоді, що перевірявся, на загальну суму 149646,18 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 76087,42 грн., за 2017 рік у сумі 73558,76 грн.
		4.п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 185279,00 грн., в т.ч.:
		-за 2016 рік - 137208,00 грн.
		-за 2017 рік-43886,00 грн.
		5. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податкових деклараціях з податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентами покупцями, що не призвело до виникнення грошових зобов`язань на загальну суму 13174,00 грн., т.ч. по періодах: 05.2017р. у сумі 76,00 грн., 06.2017р. у сумі 3272,00 грн., 07.2017р. у сумі 3080,00 грн., 08.2017р. у сумі 6604,00 грн., 09.2017р. у сумі 142,00 грн.
		6. п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту, заявленої у податкових деклараціях з податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентами- постачальниками, що не призвело до виникнення грошових зобов`язань на загальну суму 10257,00 грн. у т.ч. по періодах: 05.2017р. у сумі 75,00 грн., 06.2017р. у сумі 3513,00 грн., 07.2017р. у сумі 5037,00 грн., 08.2017р. у сумі 1632,00 грн.
		7. п. 51.1 ст. 51, п.п. 49.18.2 п. 49.18.ст. 49 Податкового кодексу України, що призвело до подання не в повному обсязі та з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за звітні періоди 1 кв. 2016 АДРЕСА_2 ., 2 кв АДРЕСА_3 2016 АДРЕСА_2 ., З кв АДРЕСА_4 , 4 АДРЕСА_4 ., 1 кв АДРЕСА_3 2017 АДРЕСА_2 ., 2 кв. 2017р., З кв. 2017р., 4 кв. 2017р. у зв`язку з нарахуванням та виплатою доходів від отриманих товарів, робіт, послуг платникам податків фізичним особам - підприємцям.
		8. п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України Порядок ведення книги обліку доходів та витрат в результаті допущених помилок.
		9. п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 287.3 ст. 287, ст. 288 Податкового кодексу України у зв`язку з несплатою самостійно розрахованої суми орендної плати за земельну ділянку за звітний період червень 2017р. в сумі 5376,41 грн., та липень 2017р. в сумі 5376,41 грн.
		На підставі зазначеного Акту перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.12.2018 № 0033961305, №0033971305, №0033981305, №0033951305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0033991305 від 10.12.2018 зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 149 646,18 грн., рішення №0034001305 від 10.12.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 22573,35 грн..
		Не погоджуючись із винесенимиподатковими повідомленнями-рішеннями від 10.12.2018 № 0033961305, №0033971305, №0033981305, №0033951305, вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0033991305 від 10.12.2018, рішенням №0034001305 від 10.12.2018 про застосування штрафних санкцій, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду.
		Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.
		Відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.1 ст.62 Податкового кодексу України(в редакції станом на час призначення перевірки) податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
		Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу Україниконтролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		Згідно з абз. 1- 6 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
		Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
		Як встановлено судом, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI, та відповідно до затвердженого плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, відповідно направлень виданих ГУ ДФС у Запорізькій області від 26.10.2018р. №555, № 556 та від 09.11.2018р. № 577, проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р., за результатами якої складений акт перевірки від 22.11.2018р. № 1001/08-01-13-05/2677209293.
		Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних і з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 ПКУ).
		Відповідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України №2756-УІ від 02.12.10р.: «Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної фіскальної служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки».
		Початок проведення перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 - 26.10.2018р. Термін проведення перевірки продовжувався відповідно до наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 08.11.2018р. № 3764 на 5 робочих днів, починаючи з 09.11.2018 року.
		Так Управлінням в Акті зазначено: «що за період проведення перевірки Підприємцем жодного пояснення з питань проведення перевірки надано не було. Лише у останній день реєстрації Акту 22.11.2018р. Підприємцем було надано лист від 22.11.2018р. згідно якого надано інформацію щодо фактичних витрат. Всі підтверджуючі документи надавались під час проведення перевірки.»
		Дані вищезазначеного листа відрізняються від даних встановлених в ході перевірки щодо понесених витрат.
		Враховуючи, що ФО-П ОСОБА_1 , недотримано терміни для права надання інформації та її документального підтвердження в ході проведення перевірки, лист надано в останній день реєстрації Акту, викладена у листі інформація не була врахована Управлінням (стор. 16-17 Акту).
		Згідно п 44.6 ст 44 Податкового Кодексу України №2756- VI від 02.12.201 р « У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
		Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
		Враховуючи те, що інформація позивачем була надана до прийняття оскаржуваних рішень Управлінням, останнє повинно було прийняти інформацію до уваги та провести додаткову перевірку.
		Щодо віднесення до витрат оплату оренди земельної ділянки у 2016 році суд зазначає наступне;
		На сторінці 17 Акту перевірки зазначено, що згідно податкової звітності ФО-П ОСОБА_5 К.В задекларовано інші витрати в загальній сумі 199597,43 грн. Перевірку відображеного показника проведено відповідно до записів книги обліку доходів та витрат (графи 8), а також на підставі наданих первинних документів на витрати, пов`язані з одержанням доходу ФО-П ОСОБА_6 К ОСОБА_7 .
		Так, згідно даних книги обліку доходів та витрат, підприємцем здійснено записи в загальній сумі за 2016 рік 52210 грн. щодо понесених витрат «За оренду землі» 2.01.2016 - 4410 грн, 28.03.2016 - 5080 грн., 27.04.2016 - 5080 грн., 29.05.2016 - 5080 грн., 30.06.2016 - 5080 грн., 30.06.2016 - 3000 грн., 02.07.2016 - 2080 грн., 29.08.2016 - 5080 грн., 26.09.2016 - 2080 грн., 21.10.2016 - 5080 грн., 25.11.2016 - 5080 грн., 26.12.2016 - 5080 грн.
		В ході перевірки встановлено використання у господарській діяльності ФО-П ОСОБА_8 .В земельної ділянки загальною площею 0,269 га.
		Як зазначає Управління, серед переліку інших витрат, зазначених у п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПКУ, сума податків і зборів, які сплачуються до бюджету, від здійснення господарської діяльності відсутні. Тобто, в порушення п. 177,4 ст. 177 ПКУ ФО-П ОСОБА_9 .В неправомірно віднесено до складу інших витрат декларації за 2016 рік суму сплаченого земельного податку в загальному розмірі 52210 грн. (стор. 18 Акту).
		Проте згідно ст. 177 п. 177.4.4. Податкового кодексу України, інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
		Таким чином позивач вірно та відповідно до вимог закону відносив до складу інших витрат суму орендної плати за земельну ділянку.
		Щодо віднесення до витрат придбання дизельного пального у 2016, 2017 роках суд вважає наступне.
		В Акті відповідачем зазначено, що згідно перевірки первинних документів перевіркою встановлено віднесення до складу інших витрат 2016 року придбання дизельного палива на загальну суму 30254,03 грн. В підтвердження придбання дизельного палива платником надавалися чеки на купівлю дизельного палива. Також до перевірки надано акти на списання пального, згідно з якими, комісією в складі бухгалтера та водія списано дизельне пальне (чеки на придбання згідно доданого реєстру), яке було витрачене на автомобіль МАН, держ. номер НОМЕР_3 для доставки молочної продукції контрагентам- покупцям ФО-П Дадаєва К.В за маршрутом м. Бердянськ - м. Мелітополь - м. Бердянськ) Акти списання засвідчені підписами відповідальних осіб , а також затверджені ФО-П Дадаєвим.
		-Акт на списання від 29.02.2016 року за період 01.01.2016 - 29.02.2016 р. к-ть придбаного та використаного диз. Палива 694,97 л на суму 7853,76 грн., к-ть пройдених км. 3120.
		-Акт на списання від30.06.2016 року за період 01.06.2016 - 30.06.2016 р. к-ть придбаного та використаного диз. Палива 749,32 л на суму 11291,60 грн., к-ть пройдених км. 3120.
		-Акт на списання від 31.07.2016 року за період 01.07.2016 по 31.07.2016 р к-ть придбаного та використаного диз. Палива 736,2 л на суму 11108,67 грн., к-ть пройдених км. 3120.
		Управління зазначає, що також згідно первинних документів перевіркою встановлено віднесення до складу інших витрат 2017 року придбання дизельного палива на загальну суму 174113,67 грн. В підтвердження придбання дизельного палива платником надавались чеки на купівлю дизельного палива. Також до перевірки надано акти на списання пального, згідно з якими, комісією в складі бухгалтера та водія списано дизельне пальне (чеки на придбання згідно доданого реєстру) яке було витрачене на автомобіль MAN, держ. Номер АР 5689 ВХ для доставки молочної продукції контрагентами - покупцям ФО-П Дадаєва К.В. за маршрутом м. Бердянськ- м. Мелітополь - м. Бердянськ
		-Акти на списання засвідчені підписами відповідальних осіб, а також затверджені ФО-П Дадаєвим К.В
		-Акт списання від 30.12.2017 р за період 01.12.2017 -31.12.2017 p., к-ть придбаного та використаного диз. Палива 652,84 л на суму 12749,83 грн ., к-ть пройдених км: 3120;
		-Акт списання від 30.11.2017 р за період 01.11.2017 -30.11.2017 p., к-ть придбаного та використаного диз. Палива 610,07 л на суму 14403,42 грн ., к-ть пройдених км: 3430;
		-Акт списання від 31.10.2017 р за період 01.10.2017 -31.10.2017 p., к-ть придбаного та використаного диз. Палива 813,78л на суму 14909,48 грн ., к-ть пройдених км: 3430;
		-Акт списання від 30.09.2017 р за період 01.09.2017 -31.09.2017 p., к-ть придбаного та використаного диз. Палива 686,35л на суму 11490,48 грн ., к-ть пройдених км: 3430;
		-Акт списання від 31.08.2017 р за період 01.08.2017 -31.08.2017 p., к-ть придбаного та використаного диз. Палива 788,56 л на суму 13420,03 грн ., к-ть пройдених км: 3430;
		-Акт списання від 31.07.2017 р за період 01.07.2017 -31.07 1.2017 p., к-ть придбаного та використаного диз. Палива 769,09л на суму 13097,90 грн ., к-ть пройдених км: 3430;
		-Акт списання від 30.06 2017 р за період 01.06.2017 -30.06.2017 p., к-ть придбаного та використаного диз. Палива 811,01л на суму 14020,09грн ., к-ть пройдених км : 3430;
		-Акт списання від 31.05.2017 р за період 01.05.2017 -31.05.2017 p., к-ть придбаного та використаного диз. Палива 939,07л на суму 16399,54грн ., к-ть пройдених км: 3430; 
		-Акт списання від 30.04.2017 р за період 01.04.2017 -30.04.2017 p., к-ть придбаного та використаного диз. Палива 788,64л на суму 13729,23 грн ., к-ть пройдених км: 3430 ;
		-Акт списання від 31.03.2017 р за період 01.03.2017 -31.03 2017 p., к-ть придбаного та використаного диз. Палива 1021,019 л на суму 17870,83 грн к-ть пройдених км : 3430;
		-Акт списання від 28.02.2017 р за період 01.02.2017 -28.02.2017 p., к-ть придбаного та використаного диз. Палива 959,33 л на суму 16725,54 грн., к-ть пройдених км: 3430;
		-Акт списання від 31.01.2017 р за період 01.01.2017 -31.01.2017 р., к-ть придбаного та використаного диз. Палива 837,74 л на суму 15297,12 грн., к-ть пройдених км: 3120;
		В ході проведення перевірки не встановлено наявності договорів постачання продукції покупцям ФО-П ОСОБА_1 , згідно з умовами яких доставка ТМЦ здійснюється на умовах постачальника самостійно.
		Згідно пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ витрати не пов`язані з проведенням господарської діяльності ФО-П не включаються до складу витрат підприємця.
		Враховуючи вищевикладене, фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування не мають права включати до складу витрат витрати, які пов`язані із використанням транспортного засобу, крім фізичних осіб - підприємців, які здійснюють вид діяльності пасажирські або вантажні перевезення, де транспортний засіб є необхідним та обов`язковим засобом здійснення господарської діяльності.
		Вид діяльності, який передбачає собою можливість здійснення ФОП ОСОБА_9 .В автомобільних (вантажних) перевезень (та відповідно, надання права віднесення до складу витрат сум коштів, пов`язаних з придбанням ПММ) в межах ведення господарської діяльності у реєстраційних даних ФОП ОСОБА_8 .В відсутній. 
		Таким чином, в порушення п. 177.4 ст 177 ПКУ ФО-П ОСОБА_9 .В неправомірно віднесено до складу інших витрат декларації за 2016 рік суму на придбання дизельного пального в загальному розмірі 30251,03 грн.
		Проте Радник податкової та митної справи 3 рангу ОСОБА_10 не вірно вказує ціль та використання дизельного пального Підприємцем. Дизельне пальне були придбане для доставки молочної продукції з м. Мелітополя до м. Бердянська від постачальника ПП «Молокозавод «Олком», а не для доставки молочної продукції покупцям.
		ФОП ОСОБА_11 .В є дистриб`ютором молочної продукції ПП «Молокозавод Олком» Вся продукція доставляється з заводу власним транспортом. Для перевірки були надані всі первинні документи по придбанню молочної продукції (накладні, ТТН, чеки про сплату за товар, платіжні доручення). Таким чином ФО-П ОСОБА_12 В правомірно віднесене дизельне пальне на інші витрати згідно ст. 177.п.п 177.4 Податкового кодексу України.
		Загальна сума придбання дизельного палива складає - 101957,64 грн яка підтверджена чеками та актами на списання дизпалива а також ТТН по доставці товару від постачальника до складу ФО-П Дадаєва К.В.
		Ст. 177.4. Податкового кодексу України встановлюються особливості визначення переліку витрат для подальшого визначення чистого оподатковуваного доходу фізичної особи- підприємця з метою оподаткування.
		Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, у якому вони були здійснені, з урахуванням особливостей, установлених п. 138.5 ст. 138 Кодексу.
		Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначається відповідно до обсягу їх реалізації протягом податкового періоду.
		Крім того, перевезення вантажу не потребує наявності додаткових ліцензій, дозволів тощо.
		За домовленістю сторін, постачальник може доставляти товар покупцю за місцем знаходження останнього і для цього закон не визначає необхідність наявності такого виду діяльності.
		Щодо розрахунку витрат здійснений Управлінням суд вважає наступне.
		В ході проведення перевірки Управлінням встановлено наявність первинних документів, що підтверджують понесені інші витрати в загальній сумі 93781,05 грн, Перелік наведено у таблиці (стор. 19-20-21 Акту)
		Проте не всі витрати Управлінням було взято до уваги, зокрема таблиця не містить:
		1. Витрати із придбання електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго»:
		- Платіжне доручення № 1479 від 29.01.2016 року на суму - 1686,62 грн (стор. 162 р/рахунка за 2016 рік);
		- Платіжне доручення № 1507,1509 від 29.02.2016 року, рахунок № 696/2а та рахунок № 696/12 п.2 в сумі- 4752,44 грн.;
		- Платіжне доручення № 1539 від 06.04.2016 року, рахунок № 696/За від 28.03.2016 на суму-3666,75 грн (стор. 1323 р/р за 2016 рік);
		- Платіжне доручення № 1577 від 23.05.2016 року, рахунок № 696/4а від 29.04.2016 на суму-3275,75 грн. (стор. 115 р\р за 2016 рік);
		- Платіжне доручення № 1700 від 07.10.2016 року, рахунок № 696/10п2,696/1 та рахунок № НОМЕР_4 /9а на суму-4166,67 грн.;
		Загальна сума витрат по ПАТ «Запоріжжяобленерго» становить -17548,23 грн.
		2. Витрат із придбання канцелярських товарів від ФО-П ОСОБА_13 :
		- Товарний чек № ШС200416/004 від 20.04.2016 на суму - 95,17 грн.
		- Товарний чек № ШС 260416/010 від 26.04.2016 на суму 111,40 грн.
		- Товарний чек № НІС-120516/002 від 12.05.2016 на суму- 90,00 грн.
		Загальна сума витрат по ФО-П Шастало -296,57 грн.
		3. ТОВ «Ерідан» телекомунікаційні послуги, платіжне доручення 556 від 05.12.2016 року в сумі 185,26 грн.( стор.О р\рахунок за 2016 рік ).
		4. Витрати за банківське обслуговування.
		На сторінці 21 Акту інші витрати, які входять до складу витрат за 2016 рік, взято лише суму 1377,60 грн. за розрахунково - касове обслуговування в АТ РАЙФФАЗЕЙ БАНК АВАЛЬ у м. Києві в той же час не взята до уваги сума за розрахункове касове обслуговування по АТ «Ощадбанк», та по картковому рахунку.
		Таким чином ФО-П Дадаєв К.В. правомірно відніс суму 199597,43 грн. до складу інших витрат.
		Щодо розрахунку націнки на товар здійснений Управлінням за 2016 рік необхідно зазначити наступне.
		Проведеною перевіркою правомірності понесених витрат, задекларованих у поданій Підприємцем звітності на придбання ТМЦ в сумі 9361047,88 грн. встановлено наявність первинних витратних документів (видаткові накладні, податкові накладні, ТТН, тощо) на придбання ФОП ОСОБА_9 .В ТМЦ (молочні продукти), які були оплачені по безготівковому рахунку згідно наданих копій банківських виписок по р/р ФО-П Дадаєва ОСОБА_14 (дані щодо яких наведено у п.1.10 Акту), а також за готівковий рахунок.
		Згідно наданої для перевірки книги обліку доходів та витрат за період з 01.01.2016 року по 31.11.2016 року підприємцем у графі 6 (сума витрат пов`язана з придбанням товарів (робіт, послуг) дані щодо сум витрат не зазначено, вказано лише реквізити документів, що підтверджують понесені витрати, які не співпадають з даними наданих для перевірки первинних документів (видаткових накладних). Підприємцем вчинено записи лише за підсумком місяців та року в цілому (сума витрат ТМЦ за 2016 р. 9361047,88 грн).
		Відповідно до вимог п. 177.10 ст. 177 ПКУ фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
		Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичними особи  підприємці крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність затверджено наказом Міндоходів України від 16.09.2013 р. №481.
		Відповідно до Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, фізичні особи-підприємці крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність (далі самозайняті особи) зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі- Книга) , у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтвердженими витратами. Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня , протягом якого отримано дохід.
		Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством ( п.44.1 ст .44 ПКУ).
		У зв`язку з виявленими розбіжностями даних понесених витрат згідно книги обліку доходів і витрат (а саме їх відсутністю за датами та сумами) та даних поданої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік в ході проведення перевірки ФО-П ОСОБА_15 .В ГУ ДФС України у Запорізькій області надано запити від 02.11.2018 року №9895/14/08-01- 13-05-05, від 16.11.2018 року за № б/н/14/08/-01 -13-05-05 про надання інформації та її документального підтвердження.
		ФО-П Дадаєвим К.В у останній день реєстрацію акту перевірки 22.11.2018 році надано лист від 22.11.2018р, згідно якого підприємцем інформації щодо розбіжностей між задекларованими витратами на придбання ТМЦ не надано. На стор. 23 - 45 надано реєстр документів первинних які були надані для перевірки.
		Як вбачається з наданих документів, а також документів щодо отриманого у періоді 01.01.2016 - 31.12.2016 ФО-П ОСОБА_5 К.В доходу від ведення підприємницької діяльності, платником придбаний товар реалізувався, що дає змогу вважати віднесення вказаних ТМЦ до складу витрат декларації 2016 року (інформація щодо розшифровки валових витрат ФО-П ОСОБА_1 на запит ГУ ДФС у Запорізькій області надана не була, а також у книзі обліку доходів та витрат відсутні записи щодо понесених витрат в розрізі сум, періодів, та накладних).
		Також якщо брати до уваги записи у книзі щодо понесених витрат на придбання ТМЦ в загальній сумі за рік 9361047,88 грн (яка зазначена однією сумою у графі 6) а також дані щодо отримання доходу (графа 2 та 4) книги в розмірі 9784520,67 грн., розрахунковим методом можна дійти висновку щодо встановленого розміру середньої націнки на товар, який був придбаний та відповідно реалізований, що становить 4,52 % за Проведеним аналізом отриманих ТМЦ, та в подальшому реалізованих (відповідно до первинних документів наданих в ході проведення перевірки: накладні на отримання та реалізацію ТМЦ) встановлено, що середній розмір націнки на товар, встановлений на рівні 25-35%. На прикладі однієї товарної позиції: придбання -Десерт фруктовий сирковий молоковмісний солодкий з ківі 9%-ої жирності Пані Хуторянка ваг 0,2 кг за ціною 4,90 грн (ТОВ Сан Транс) податкова накладна № 2902 від 08.12.2016 року реалізація Десерт 0,2 «Радуга» ківі ціною 6,18 грн (неплатник, податкова накладна №2660 від 10.12.2016 р) націнка становить 26,12 %
		Якщо брати до уваги середній розмір націнки товару, то загальна сума витрат з придбання ТМЦ повинна бути у розмірі різниці між загальної суми отриманого доходу від реалізації ТМЦ та розміру націнки у відсотках (9784520,67 грн)-30%= 6849164,47 грн -загальна сума витрат на придбання ТМЦ.
		Відповідно до наданих документів та декларації про майновий стан і доходи встановлено, що підприємцем значно завищено розмір виплат на придбання ТМЦ (9361047,88 грн) згідно якої, дохід (визначено прямо пропорційним методом) від реалізації таких витрат повинен становити 12169663,21 грн (9361047,88 +30 % середня націнка на товар). Тобто, як вбачається з проведеного аналізу, підприємцем завищено витрати та занижено доходи від реалізації таких Товарів, що є порушенням діючого законодавства України.
		Проте слід зазначити, що до складу валових витрат Підприємець відніс вірну суму на придбання ТМЦ, що підтверджується первинними документами та не спростовується Управлінням. У Акті Управління підтверджує, що до перевірки ФО-П ОСОБА_11 .В надав приходні накладні, ТТН, касові чеки та виписки по рахунках (стор. 45 Акту).
		Але ні в Податкову кодексі України, ні в інших нормативних актах не зазначено, що інспектор має право виводити націнку розрахунковим методом та відповідно втручатись у підприємницьку діяльність Підприємця.
		Інспектор на прикладі одного товару віртуально визначила націнку 26,52 %, (стор. 45 Акту), яку в подальшому брала як дохід.
		На прикладі однієї товарної позиції: придбання - Десерт фруктовий сирковий молоковмісний солодкий з ківі 9%-ої жирності Пані Хуторянка ваг 0,2 кг за ціною 4,90 грн (ТОВ «С-ТРАНС») не вірно вказано Постачальника (ТОВ «С-ТРАНС») податкова накладна № 2902 від 08.12.2016 року реалізація Десерт 0,2 «Радуга» ківі ціною 6,18 грн (неплатник, податкова накладна № 2660 від 10.12.2016 р) націнка становить 26,12 %. Але ТОВ «С-ТРАНС» виписує зведену податкову накладну від 30.11.2016 році і в накладній цей товар отримується по двом цінам. Так радник податкової та митної справи 3 рангу ОСОБА_10 взяла десерт фруктовий сирковий молоковмісний солодкий з ківі 9%-ої жирності Пані Хуторянка ваг 0,2 кг за ціною 4,90 грн (ТОВ «С- ТРАНС»), ( стор.45 Акту) але ціна без ПДВ становить 5,15 а не 4,90, реалізацію бере десерт 0,2 «Радуга» ківі ціною 6,18 гр, після подорожчання ( див додаток 3) на яку також була виписана зведена податкова накладна. Таким чином,на думку відповідача, не вірно визначена націнка. ФО-П ОСОБА_16 К.В реалізує товар не тільки не платникам, а також і бюджетним організаціям (за тендерами). А націнка для бюджетних організацій становить не більше 3 %. А якщо ціна на товар змінюється, то до внесення змін до договорів поставки реалізується товар по закупівельній ціні взагалі без націнки. Ціна товару міняється в залежності від того як доставляється товар до Покупця. Якщо Покупець сам забирає товар зі складу, то націнка на товар менша на 1%, а якщо доставка товару до Покупця здійснюється Підприємцем, націнка збільшується на 1 % за рахунок додаткових витрат.
		Також слід зазначити, що на прикладі однієї товарної одиниці не можливо визначити націнку, так як для кожного Покупця і на різний вид товару націнка різна, а в загальній реалізації націнка не більше 5 %. Середня націнка становить 3-5 %.
		Також молочна продукція має короткий строк зберігання. Таким чином націнка на молочну продукцію не може бути 35-45 %.
		Договори були надані для перевірки, але в ФО-П ОСОБА_17 В магазин- склад і товар відпускається по касовому чеку. Кінцевий покупець не повинен підписувати договори купівлі- продажу, а також мати з собою паспорт та індивідуальний податковий номер. 
		Щодо розрахунку націнки на товар здійснений Управлінням за 2017 рік необхідно зазначити наступне.
		Управління зазначає, що якщо брати до уваги записи у книзі щодо понесених витрат на придбання ТМЦ в загальній сумі 9475434,57 грн (суми зазначені у графі 6 книги), а також дані щодо отриманого доходу (графа 2 та 4 книги) в розмірі 10749444,03 грн., розрахунковим методом можна дійти висновку щодо встановленого розміру середньої націнки на товар, який був придбаний та відповідно реалізований, що становить 13,4 %. Проведеним аналізом отриманих ТМЦ, та в подальшому реалізованих (відповідно до первинних документів наданих в ході проведення перевірки: накладні на отримання та реалізацію ТМЦ) встановлено , що середній розмір націнки на товар , встановлений на рівні 30- 35% На прикладі однієї товарної позиції: придбання - Сир 5% ваговий по 3 кг за ціною 21,80 грн (ПП «Молокозавод Олком»). Податкова накладна №242 від 19.06.2017 року., реалізація - творог 5% вага Олком 3 кг за ціною 28,07 грн (неплатник, податкова накладна № 995 від 24.06.2017 року) націнка становить 28,8 %. Якщо брати до уваги, що середній розмір націнки становить 30-35 % вартості товару, то загальна сума витрат на придбання ТМЦ повинна бути у розмірі між загальною сумою отриманого доходу від реалізації ТМЦ та розміру націнки у відсотках ( 10749444,03 грн- 33%)=7202127,50 грн- загальна сума витрат на придбання ТМЦ, яка повинна була становити. Відповідно до наданих документів та декларації про майновий стан і доходи встановлено, що підприємцем значно завищено розмір витрат на придбання ТМЦ (9475434,57 ) згідно з даними якої, дохід (визначено прямопропорційним методом) від реалізації таких витрат повинен становити 12602327,98 грн (9475434,57 +33%- середня націнка на товар). Тобто, як вбачається з проведеного аналізу, підприємцем завищено витрати та занижено доходи від реалізації таких витрат (товарів), що є порушенням діючого законодавства України.
		Проте слід зазначити, що розрахунки Управління є лише припущенням та не гуртуються на конкретних фактах.
		Але ні в Податкову кодексі України, ні в інших нормативних актах не зазначено, що інспектор має право виводити націнку розрахунковим методом та відповідно втручатись у підприємницьку діяльність Підприємця.
		Інспектор на прикладі одного товару віртуально визначила націнку 30 - 35%, яку в подальшому брала як дохід.
		На прикладі однієї товарної позиції неможливо вирахувати середню націнку, оскільки на кожну групу товару вона відрізняється, та може змінюватись від терміну придатності тощо.
		Середня націнка становить 3-5 %.
		Договори були надані для перевірки. Але в ФО-П ОСОБА_17 В магазин- склад і товар відпускається по касовому чеку. Кінцевий покупець не повинен підписувати договори купівлі- продажу, а також мати з собою паспорт та індивідуальний податковий номер.
		Щодо використання придбаних товарів в господарській діяльності суд зазначає наступне.
		На стор.47 Акту відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки ФО-П ОСОБА_1 не надано підтверджуючих первинних документів щодо використання (реалізації) придбаних товарів в господарській діяльності на загальну суму 686141,73 грн.
		На запит ГУ ДФС у Запорізькій області від 16.11.2018 року за № б/н/14/08/-01 -13-05-05 щодо надання інформації стосовно наявності/відсутності залишків ТМЦ в розрізі найменувань товару, кількості, та ціни придбання станом на 01.01.2016 р., 01.01.2017.,31.1 запитувану інформацію не надано.
		ФО-П Дадаєвим К.В у останній день реєстрації акту перевірки 22.11.2018 року надано лист від 22.11.2018 згідно якого інформацію щодо наявності /відсутності залишків ТМЦ в розрізі найменування товару, кількості, та ціни станом на 01.01.2016 р., 01.01.2017.,31.12 також надана не була.
		Проте слід зазначити, що запит від 16.11 2018 № 14/08/01-13-05-09 було надано Управлінням лише 19.11.2018 року, а не 16.11.2018 року, як зазначено в Акті. 22.11.2018р. Підприємцем була надана відповідь на запит, проте врахована вона не була.
		Згідно п. 85.1. ст. 85, Забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.
		Об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб для підприємців на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю фізичної особи -підприємця. Фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат.
		Форма та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджені наказом Міндоходів від 16.09.2013 N 481.
		Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування.
		Законом України від 16.07.1999 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що бухгалтерський облік (яким визначено поняття "запаси") є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
		Тобто, дія Закону №996 не поширюється на суб`єктів господарювання - фізичних осіб - підприємців.
		Отже, нормами чинного законодавства обов`язок щодо ведення обліку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування не передбачений.
		Також це зазначено в ст. 177 Податкового кодексу України та роз`яснено в ІПК ДФС України від 06.02.2018 р. N 506/0/99-99-13-01-02-14/ІПК.
		Крім того до перевірки були надані документи щодо діяльності Підприємця в повному обсязі так як Підприємець реалізує товар ще і через касу (кінцевий покупець) для перевірки були надані і чеки за 2016 рік.
		Але не за весь товар отриманий дохід а згідно п. 177.2. ст .177 Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи  підприємця.
		Загальний оподатковуваний дохід- це виручка, отримана від провадження підприємницької діяльності. У дохід підприємця включаються:
		- виручка як безготівкові кошти, що надійшли на банківський рахунок підприємця; готівкова виручка, отримана із застосуванням РРО (КОРО, РК) безпосередньо підприємцем або його працівниками в місці здійснення розрахунків; виручка в негрошовій (натуральній) формі;
		- суми передоплати;
		- суми штрафів і пені, сплачені підприємцеві іншими суб`єктами господарювання за порушення умов цивільно-правових договорів, та ін.
		Відсотки, нараховані банком на вільний залишок коштів на банківському рахунку, не включаються до доходу підприємця й підлягають оподаткуванню як доходи, отримані фізичною особою - громадянином.
		Дохід визначається за «касовим методом», тобто в момент надходження коштів. Наприклад, якщо продукцію відвантажено в березні, а оплата за неї надійшла в травні, то й дохід виникне тільки в травні (у момент оплати продукції), а не в березні (у момент відвантаження).
		Платники ПДВ не включають до своїх доходів і витрати суми ПДВ, які входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Платники акцизного податку не включають до складу доходу суму акцизного податку (пп. 177.3.1 ст. 177 ПКУ).
		Щодо взаємовідносин з постачальником ПП «Армавір-Плюс» суд зазначає наступне.
		Як зазначає Управління, згідно наданого переліку первинних документів на понесені у 2016 році витрати ФО-П ОСОБА_9 .В надано видаткові накладні на придбання товарів від контрагента -постачальника ПП Армавір -Плюс (ЄДРПОУ 37631585 ) на загальну суму 46937,88 грн( сто 48-51 Акту).
		Укладених договорів постачання з ПП «Армавір -Плюс» (ЄДРПОУ 37631585 ), ТТН на переміщення товарів в ході проведення перевірки платником не надавалось. Також, проведеним аналізом встановлено відсутність складання ПП «Армавір -Плюс» на адресу покупця ФО-П ОСОБА_1 . податкових накладних по вищезазначеним операціям з придбання товарів та відповідно, їх реєстрацію в системі ЄРПН.
		Таким чином, з урахуванням неможливості ідентифікації осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій (через відсутність первинних документів у повному обсязі) приводить до висновку стосовно неможливості отримання зазначених товарів ФО-П ОСОБА_1 саме від вказаного контрагента. У ФО-П ОСОБА_6 К.В відсутні докази фактичного отримання товарів саме від ПП «Армавір -Плюс» (ЄДРПОУ 37631585)
		Отже, в ході проведеного детального аналізу отриманих та виданих податкових накладних ПП «Армавір -Плюс» (ЄДРПОУ 37631585), які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено відсутність придбання по ланцюгу постачання товарів, а саме: підприємство придбає одну групу товарів, а реалізує по ланцюгу поставки іншу групу товарів, чим маніпулює податковою звітністю.
		Перевіркою встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 декларував придбання по ланцюгу поставки, ПП «Армавір -Плюс» (ЄДРПОУ 37631585) товари, які фактично являються товарами невідомого походження, так як відсутнє його придбання у ланцюгах постачання або виробництва. Фактичний зміст операції:
		Таким чином, надані до перевірки документи постачальника ПП «Армавір -Плюс» (ЄДРПОУ 37631585) на формування витрат за 2016 рік на суму 46937,88 грн складені з порушенням принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності - привалювання сутності - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац 8 ст. 4 Закону України» Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р № 996- XIV (зі змінами та доповненнями).
		Враховуючи викладене ПП «Армавір -Плюс» (ЄДРПОУ 37631585) не могло фактично здійснити господарські операції на користь ФО-П ОСОБА_1 , що вказує на формування ФО- П ОСОБА_1 валових витрат за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження .
		Проте, до перевірки були надані всі первинні документи по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Армавір-Плюс». Договір постачання, видаткові накладні тощо.
		Товар від ПП «Армавір -Плюс» (ЄДРПОУ 37631585) був отриманий згідно видаткових накладних, а також ТТН. Товар оприбуткований на склад ФО-П ОСОБА_1 . Оплата за отриманий товар здійснювалась в безготівковій формі.
		Придбаний товар був реалізований кінцевим покупцям як за готівку так і в безготівковій формі.
		Податкові накладні на реалізацію товару, отриманого від ПП «Армавір - Плюс» (ЄДРПОУ 37631585) ФО-П ОСОБА_11 .В зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Податковим кредитом від цього постачальника Підприємець не користувався.
		Таким чином бюджет отримав кошти ПДВ і від ПП «Армавір -Плюс» (ЄДРПОУ 37631585) і від ФО-П ОСОБА_6 К ОСОБА_18 В.
		Крім того, Управління мало достатньо часу для здійснення зустрічної перевірки зазначеного контрагента, проте здійснено цього не було.
		Таким чином ФО-П ОСОБА_11 .В правомірно відніс до складу витрат товар отриманий від ПП «Армавір -Плюс» (ЄДРПОУ 37631585) в сумі - 46937,88грн.
		Щодо взаємовідносин з постачальником ПП «ТЕРРА ПРАЙМ» суд зазначає наступне.
		Управління зазначає, що згідно наданого переліку первинних документів на понесені витрати, ФО-П ОСОБА_9 .В надано видаткові та податкові накладні на придбання товарів від контрагента- постачальника ПП «ТЕРРА ПРАЙМ» (ЄДРПОУ 35120290) на загальну суму 844,55 грн.
		Укладених договорів постачання з ПП «ТЕРРА ПРАЙМ» (ЄДРПОУ 35120290), ТТН на переміщення товарів в ході проведення перевірки платником не надавалось.
		В ході проведеного детального аналізу отриманих та виданих податкових накладних ПП «ТЕРРА ПРАЙМ» (ЄДРПОУ 35120290) які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено відсутність придбання по ланцюгу постачання товарів, а саме: підприємство придбає одну групу товарів, а реалізує по ланцюгу поставки іншу групу товарів, чим маніпулює податковою звітністю.
		Перевіркою встановлено , що ФО-П ОСОБА_11 .В декларував придбання по ланцюгу поставки, ПП «ТЕРРА ПРАЙМ» (ЄДРПОУ 35120290) товари, які фактично являються товарами невідомого походження, так як відсутнє його придбання у ланцюгах постачання або виробництва.
		З вищенаведеного встановлено здійснення ПП «ТЕРРА ПРАЙМ» (ЄДРПОУ 35120290) нереальних (товарних) господарських операцій на адресу ФО-П ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту ПП «ТЕРРА ПРАЙМ» (ЄДРПОУ 35120290) від постачальників за попередні податкові періоди зазначених вище товарів, які документально оформлено на ФО-П ОСОБА_1 до перевірки документи постачальника ПП «ТЕРРА ПРАЙМ» (ЄДРПОУ 35120290) на формування витрат за 2016 рік на суму 844,55 грн складені з порушенням принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності - привалювання сутності - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац 8 ст. 4 Закону України» Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р № 996- XIV (зі змінами та доповненнями). Таким чином, перевіркою правомірності віднесення до складу витрат декларації за 2016 рік сум придбаних згідно видаткових накладних від контрагента- постачальника ПП «ТЕРРА ПРАЙМ» (ЄДРПОУ 35120290) встановлено завищення витрат на загальну суму 844,56 грн у зв`язку з формуванням валових витрат за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження.
		Також, на думку відповідача надані до перевірки документи постачальника ПП «ТЕРРА ПРАЙМ» (ЄДРПОУ35120290) на формування витрат за 2017 рік на суму 72215,62 грн складені з порушенням принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності - привалювання сутності - операції обліковуються відповідно до їх сутності , а не лише виходячи з юридичної форми форми (абзац 8 ст. 4 Закону України» Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р № 996- XIV (зі змінами та доповненнями). Таким чином, перевіркою правомірності віднесення до складу витрат декларації за 2017 рік сум придбаних згідно видаткових накладних від контрагента- постачальника ПП «ТЕРРА ПРАЙМ» (ЄДРПОУ 35120290) встановлено завищення витрат на загальну суму 72215,62 грн. у зв`язку з формуванням валових витрат за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження.
		Проте, до перевірки були надані всі первинні документи по взаємовідносинам з контрагентом ПП «ТЕРРА ПРАЙМ». Договір постачання, видаткові накладні тощо.
		Товар від ПП «ТЕРРА ПРАЙМ» (ЄДРПОУ 35120290) був отриманий згідно видаткових накладних, а також ТТН (у яких указаний товар). Товар оприбуткований на склад ФО-П ОСОБА_1 . Оплата за отриманий товар здійснювалась у безготівковій формі.
		Придбаний товар був реалізований кінцевим покупцям як за готівку так і в безготівковій формі.
		Податкові накладні на реалізацію товару, отриманого від ПП «ТЕРРА ПРАЙМ» (ЄДРПОУ 35120290) ФО-П ОСОБА_11 .В зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Крім того, Управління мало достатньо часу для здійснення зустрічної перевірки зазначеного контрагента, проте здійснено цього не було.
		Таким чином ФО-П ОСОБА_11 .В правомірно відніс до складу витрат товар отриманий від ПП «ТЕРРА ПРАЙМ» (ЄДРПОУ 35120290).
		Зазначені обставини вказують на наявність у Підприємця ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
		Таким чином, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності Підприємця, в результаті господарських операцій з ПП «Армавір- Плюс» та ПП «ТЕРРА ПРАЙМ» відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій.
		За правилами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
		Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначенняя об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Адже при оцінці відповідності витрат платника критерію документальної підтвердженості слід враховувати, що законодавець свідомо відмовився від встановлення конкретного переліку документів, які мають слугувати підставою для формування даних податкового обліку та складенням яких мають оформлюватися ті чи інші господарські операції, з огляду на різноманітність змісту та форм економічної діяльності та порядку її документування.
		Підтвердженість витрат платника для цілей податкового обліку передбачає подання платником документів, що містять достатні відомості про зміст господарської операції, порядок її виконання та учасників; документи, якими має оформлюватися господарська операція, визначаються з урахуванням законодавчих вимог та звичаєвої практики щодо оформлення певного виду господарської операції.
		Доводи Управління про відсутність у контрагентів приходу товару, що відвантажений Підприємцю, без встановлення зв`язку цього факту з виконанням спірних операцій також не можуть слугувати доказом їх безтоварності. Перевіркою не встановлено існування змови Товариства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб`єктів результатів у сфері оподаткування. А відтак правовідносини зазначених контрагентів з іншими особами не можуть впливати на порядок відображення операцій підприємця у податковому обліку. У сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов`язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.
		Таким чином, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності Підприємця, в результаті господарських операцій з контрагентами відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій.
		Щодо визначення суми та сплати позивачем податку на додану вартість суд зазначає наступне.
		За період з 01.01.2016 р- по 31.12.2017 р ФО-П ОСОБА_16 К ОСОБА_18 В ОСОБА_18 згідно податкових декларацій з ПДВ задекларовано податкових зобов`язань по податку на додану вартість у загальній сумі 3937332грн. (в т.ч. за 2016 р - 2007131 грн за 2017 р - 1930201 грн.)
		Перевірка повноти визначення податкових зобов`язань проводилась згідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, руху грошових коштів по розрахункових рахунках вказаних в п. 1.10 розділу 2, відомостей з ЦБД ДРФО ДПА України про суми виплачених доходів, даних податкових накладних за період з 01.01.2016- 31.12.2017р.
		Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань по ПДВ за період діяльності з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. встановлено їх заниження у загальній сумі 181094 грн в т. ч за 2016 р - 137208 грн ( за 01.2016 - 1165 грн., 02.2016 - 1301 грн., 03.2016 - 7579 грн., 04.2016 - 11552 грн, 05.2016 - 12398 грн, 06.2016 - 10774 грн, 07.2016 - 12722 грн, 08.2016 - 8917,00 грн, 09.2016 - 13327 грн, 10.2016- 15781 грн, 11.2016-20994 грн, 12.2016 - 20699 грн
		За 2017 рік 43886 грн. (за 01.2017 - 2196 грн, 02.2017 - 4215,00 грн, 03.2017 - 2070 грн, 04.2017 - 4018 грн, 05.2017 - 637 грн, 6.2017 - 7185 грн, 07.2017 - 2006 грн, 08.2017 - 6408 грн, 09.2017-2368 грн, 10.2017- 1492 грн, 11.2016 - 6371 грн, 12.2017-4920 грн.
		Так, перевіркою встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 до складу податкового кредиту віднесено суми сплачені контрагентам - постачальникам за товар , реалізацію (використання) якого у господарчій діяльності ФО-П ОСОБА_1 за період 01.01.2016р. - 31.12.2017р. не встановлено (у зв`язку з відсутністю (ненадання) до перевірки первинних документів, які б підтверджували їх використання у господарчій діяльності у т. ч. переробці, виробництві та інформацію стосовно залишку товару в розрізі найменування, ціни кількості, проведеної на підставі інвентаризації в результаті встановлених порушень податкового законодавства, які відображення в п. 2.1.2 розділу 2 Акта перевірки (Узагальнені дані щодо придбання та реалізації товарів ( рух товарів) за 2016 рік відображено у Додатку 1 до першого примірника цього акту за 2017 рік - у Додатку 2 до першого примірника цього акту).
		Враховуючи вищевикладене, ФО-П ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся, придбано товари та віднесено їх до складу податкового кредиту, використання яких в межах господарської діяльності платника у вказаному періоді не встановлено. Таким чином, відповідно до вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, а також абз. Г) п. 198.5 ст. 198 ПКУ ФО-П Дадаєвим К ОСОБА_19 у 2016-2017 р. у поданих деклараціях з ПДВ не зазначені суми зобов`язань (обсяги постачання та суми ПДВ) за вищевказаними операціями у рядках 4 та 4.1, відповідно, що призвело до заниження податкових зобов`язань по ПДВ за 2016 р та 2017 р, та відповідно до суми податку, яка сплачується до бюджету.
		Також , проведеною перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань, встановлено завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період 2016-2017 р, що не призвело до виникнення грошових зобов`язань на загальну суму 65870 грн у т.ч по періодам:
		-за травень 2017 у сумі - 380 грн.;
		-за червень 2017 у сумі - 16360 грн.;
		-за липень 2017 у сумі - 15400 грн.;
		-за серпень 2017 р у сумі - 33020 грн.;
		-за вересень 2017 р у сумі - 710 грн.
		ФО-П ОСОБА_1 у періоді з 01.01.2017 - 31.12.2017 на адресу контрагентів- покупців Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій Нива» (4284208020), Державне підприємство Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (340322005252), Оздоровчий табір «Маяк» СБУ (200000808229), Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (33283708248) взаємовідносини яких не підтверджено, у зв`язку з відсутністю реально вчиненої господарської операції (відсутність джерела погодження товару, за результатами проведеного детального аналізу отриманих та виданих податкових накладних яким встановлено : придбання однієї групи товарів, а реалізацію іншої групи товарів, що призводить до маніпулювання податкової звітності (виписані податкові накладні, щодо реалізації товарів (молочні йогурти) перевіркою яких встановлено відсутність постачання їх до ПП «ТЕРРА ПРАЙМ» (ЄДРПОУ 35120290), тобто встановлено відсутність придбання по ланцюгу товарів, що були реалізовані до ФО-П ОСОБА_1 .
		Проте, податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
		Так, перевіркою нібито встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 до складу податкового кредиту віднесено суми сплачені контрагентам - постачальникам за товар , реалізацію (використання) якого у господарській діяльності ФО-П ОСОБА_1 за період 01.01.2016 - 31.12.2017 р. не встановлено (у зв`язку з відсутністю (ненадання) до перевірки первинних документів, які б підтверджували їх використання у господарській діяльності у т. ч. переробці, виробництві та інформацію стосовно залишку товару в розрізі найменування, ціни кількості , проведеної на підставі інвентаризації.
		Але згідно Податкового кодексу України, до складу Податкового кредиту відносяться зареєстровані податкові накладні в єдиному реєстрі. Всі податкові накладні які були віднесені до складу податкового кредиту зареєстровані в єдиному реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.
		Також чинним законодавством не встановлення ведення бухгалтерського обліку, оскільки Законом України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Тобто, дія Закону № 996 не поширюється на суб`єктів господарювання - фізичних осіб - підприємців.
		Відповідно до норм Податкового кодексу України, п. 187.1. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
		а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку  дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої  дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
		Тому ФО-П Дадаєв К.В, правильно визначив податкові зобов`язання, заявленої у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період 2016-2017 р, та призвело до виникнення грошових зобов`язань на загальну суму 65870 грн у т.ч по періодам:
		-за травень 2017 р. у сумі - 380 грн.;
		-за червень 2017 р. у сумі -16360 грн.;
		-за липень 2017 р. у сумі - 15400 грн.;
		-за серпень 2017 р. у сумі - 33020 грн.;
		-за вересень 2017 р. у сумі - 710 грн.
		На адресу контрагентів - покупців Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій Нива»(4284208020), Державне підприємство Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (340322005252), Оздоровчий табір «Маяк» СБУ (200000808229), Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (33283708248) були виписані податкові накладні.
		Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні. Податкові накладні видані особами, які на час здійснення господарських операцій зареєстровані суб`єктом підприємницької діяльності, платниками податку на додану вартість, та внесені до Єдиного реєстру податкових накладних.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-УІ від 02.12.2010 (надалі ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).
		Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.
		Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платникомподатку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 20! цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. 1
		Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;
		Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.
		У будь якому разі, дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.
		Контрагенти Підприємця на час вчинення операцій були належним чином зареєстрованими як юридичні особи, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тому, доводи щодо неспроможності контрагентів Підприємця здійснювати певні види господарської діяльності, Управлінням як суб`єктом владних повноважень не доведені та не підтверджені жодними доказами.
		Також суд вважає, що позивачем вірно сплачувався єдиний податок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016, 2017 роки у зв`язку з наступним.
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України № 2464-VI від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є: (в редакції після 01.01.2015) - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
		Пункт 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI визначає, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
		У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
		Частиною 3 ст. 7 Закону №2464-VI передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
		В свою чергу максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI).
		Аналіз вищенаведених норм дає підстави стверджувати, що при обчисленні бази нарахування єдиного внеску отриманий підприємцем дохід (прибуток) не сумується за весь рік та відповідно не ділиться на кількість календарних місяців, як здійснюється це для визначення середньомісячного річного оподатковуваного доходу при розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб. В даному випадку, єдиний внесок розраховується за кожен місяць окремо. 
		Тому, єдиний внесок для підприємця на загальній системі оподаткування розраховується за наступним алгоритмом: якщо чистий дохід за місяць складає 0 або підприємець має збитки, то ЄСВ 0; якщо чистий дохід за місяць складає від 0 до мінімальної заробітної плати, то ЄСВ дорівнює мінімальному страховому платежу, тобто розмір мінімальної заробітної плати за цей місяць помножуємо на 34,7%; якщо чистий дохід за місяць дорівнює від розміру мінімальної заробітної плати до розміру максимальної величини бази нарахування, то ЄСВ розраховується як 34,7% від чистого доходу; якщо чистий дохід за місяць більше ніж максимальна величина бази нарахування, то ОСОБА_20 складає 34,7% від розміру максимальної величину бази нарахування.
		Згідно Книги доходів і витрат ФО-П ОСОБА_21 В в Додатку 5 вірно вказано суму доходу на яку нараховується єдиний соціальний внесок з урахуванням максимальної величини помісячно. Таким чином головним державний ревізор - інспектор відділу контрольно- перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області, ОСОБА_10 не обґрунтовано своєї позиції.
		Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є фізичні особи - підприємці, в тому числі платники єдиного податку.
		Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону для платників, зазначених у п. 4 ст. 4 Закону, а саме ФО-П (крім ФО-П ЄП) ЄСВ нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
		У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або місяці окремому звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом.
		Так звідки ОСОБА_22 Р щомісячно бере чистий дохід в 2016 році в сумі 83943,93 грн не відомо, а за серпень 2016 року зменшує чистину доходу до 33194,52 грн., що також не підтверджується жодними документами. Виходячи з цього ревізор - інспектор не враховує норми діючого законодавства України і тому не вірно, а на свій розсуд нараховує єдиний соціальний внесок за 2016 рік
		Те ж саме і за 2017 рік. Дохід визначений щомісячно в сумі 82568,75 грн. Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є фізичні особи - підприємці, в тому числі платники єдиного податку.
		Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону для платників, зазначених у п. 4 ст. 4 Закону, а саме ФО-П (крім ФО-П ЄП) ЄСВ нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
		У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або місяці окремому звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом.
		Тому, ФО-П ОСОБА_1 в повному обсязі нарахував і сплатив до бюджету єдиний соціальний внесок за 2016-2017 рік, а нарахований Управлінням єдиний соціальний внесок є невірний.
		З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що виставлена ГУ ДФС у Запорізькій області вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2018 №Ф-0033991305 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. 
		Щодо правомірності винесеного рішення від 10.12.2018 №0034001305, яким до позивача застосовано штраф за суми донарахованого єдиного внеску в розмірі 149646,18 грн. слід додатково зазначити наступне.
		Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
		Тобто, базою для нарахування штрафу є сума своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
		Оскільки судом встановлена необґрунтованість донарахування позивачу єдиного внеску, визначеного у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2018 №Ф-0033991305, то застосування штрафу за п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI також є незаконним (за відсутності бази нарахування), у зв`язку з чим рішення від 10.12.2018 №0034001305 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
		Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.
		У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. 
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
		Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		З урахуванням частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 8848,55 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФСу Запорізькій області.
		Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79,139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій та податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення  рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 10.12.2018 № 0033961305, №0033971305, №0033981305, №0033951305.
		Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0033991305 від 10.12.2018,
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0034001305 від 10.12.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
		Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8848,55 грн. (вісім тисяч вісімсот сорок вісім гривень 55 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення складено у повному обсязі 14.05.2019.
		 
		 
		Суддя М.С. Лазаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...