Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/1081/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 19.06.2019. Зареєстровано: 19.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2019.
Дата набрання законної сили: 05.12.2019
Номер судового провадження: 1527/17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		22 травня 2019 року м. Рівне№817/1081/17
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
		позивача: представник Маслюк Олександр Миколайович, 
		відповідача: представник Юхименко Тетяна Валентинівна, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
		 Приватного підприємства фірма "ВІВ" доГоловного управління ДФС у Рівненській області  про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:
		Приватне підприємство фірма "ВІВ" (далі  ППФ «ВІВ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі  ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2017 №0001181310, №0001191310, від 03.07.2017 №0004181401, №0004191401, №0004201401, №0004211402, №0004221402, №0004231401.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийняті оспорювані рішення, не ґрунтуються на достовірних, об`єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству. Зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області прийняті необґрунтовано, тобто, без прийняття правильного рішення, та з неправильним застосуванням норм матеріального права. В акті перевірки відповідачем не заначено конкретні первинні документи на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, не наведено регістрів бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інших документів пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Крім того, під час здійснення перевірки службовими особами Відповідача було грубо порушено спеціальнодозвільний принцип правового регулювання діяльності органів державної влади. Просив позов задовольнити повністю.
		Відповідачем подано до суду заперечення на адміністративний позов, у яких він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що в ході перевірки контролюючим органом встановлено у позивача наявність кредиторської заборгованості, факту проведення безтоварних операцій з ФОП Денисюком С.В., ФОП Панасюком І.В., ФОП ОСОБА_1 В ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «Будвентсервіс», ТОВ «Сайбер люкс», ТОВ «Стоп хуліган», факту придбання товару, джерело походження якого не встановлено, тобто набуття у власність без наявності будь-яких первинних документів які опосередковують таке отримання, у зв`язку з чим позивачем занижено показники доходу та, як наслідок, об`єкта оподаткування податком на прибуток. Крім того, в ході перевірки встановлено віднесення у період з 01.01.2014 по 31.12.2016 до сум податкового кредиту витрати з податку на додану вартість за господарськими операціями позивача з контрагентами, ТОВ «Будвентсервіс», ТОВ «Сайбер люкс», ТОВ «Стоп хуліган», які не підтверджені первинними документами. Також перевіркою встановлено: ненадходження валютної виручки у період з 01.01.2014 по 31.03.2017 по зовнішньоекономічних контрактах; неподання декларації про валютні цінності, доходи та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами; подання декларацій з недостовірними даними станом на 01.07.2015, на 01.10.2015, на 01.04.2016, на 01.10.2016, на 01.01.2017, що є порушенням законодавства у сфері ЗЕД. Встановлено також, що у 2015 році працівникам підприємства надано додаткові блага, у вигляді готівкових коштів, виплачених їм з каси підприємства без відповідного оподаткування, однак ППФ «ВІВ» не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб та військового збору. Водночас, перевіркою встановлено не своєчасне подання податковим агентом - ППФ «ВІВ» (не перерахування до бюджету) платіжних доручень належного до сплати податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь платників податків, а також військового збору. Крім того, перевіркою встановлено проведення ППФ "ВІВ" готівкових розрахунків без подання платіжного документа (товарного або касового чека), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, чим порушено законодавство у сфері регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій. З огляду на викладене, вважає, що висновки акта перевірки та оспорювані рішення є правомірними. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. 
		Ухвалою суду від 14.07.2017 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 
		31.07.2017 судом постановлено ухвалу, яким відстрочено розмір належного до сплати судового збору у сумі 86366,97грн, до прийняття рішення по даній справі. Постановлено ухвалу, якою позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Разом з тим, постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
		Протокольною ухвалою суду від 04.10.2017 у судовому засіданні оголошено перерву.
		Протокольною ухвалою суду від 15.11.2017 у судовому засіданні оголошено перерву.
		Ухвалою суду від 03.01.2018 розгляд справи відкладено.
		Ухвалою суду від 29.01.2018 розгляд справи відкладено.
		14.02.2018 судом постановлено ухвалу про витребування додаткових доказів у першого відділу Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Рівненській області.
		Ухвалою суду від 19.02.2018 провадження у справі зупинено.
		09.11.2018 судом постановлено ухвалу, якою поновлено провадження у справі, вирішено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та прийнято рішення про повернення на стадію підготовчого провадження, у зв`язку з чим призначено підготовче судове засідання.
		Ухвалою суду від 05.12.2018 відкладено підготовче судове засідання.
		Протокольною ухвалою суду від 14.01.2019 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву.
		06.02.2019 судом постановлено ухвалу про витребування додаткових доказів у ГУ ДФС у Рівненській області.
		27.02.2019 судом постановлено ухвалу про повторне витребування додаткових доказів у Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Рівненській області.
		Протокольною ухвалою суду від 25.03.2019 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву.
		Ухвалою суду від 25.04.2019 розгляд справи відкладено до 22.05.2019.
		У судовому засіданні 22.05.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
		У судове засідання прибув представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
		До суду прибув також представник відповідачів, яка заперечила проти позову, та просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
		Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, судом встановлено наступне.
		У період з 29.05.2017 по 02.06.2017, на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 14.04.2017 у справі №569/16290/16-к, наказів від 26.05.2017 №521, від 02.06.2017 №572 та направлень на перевірку від 29.05.2017 №585/17-00-14-01, від 06.06.2017 №630/17-00-14-03, від 29.05.2017 №586/17-00-14-02, від 29.05.2017 №588/17-00-14-09, від 29.05.2017 №589/17-00-14-09, ГУ ДФС у Рівненській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ППФ «ВІВ» (код ЄДРПОУ 30923950) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за наслідками якої складено акт перевірки від 14.06.2017 №348/17-00-14-01/30923950 (т.1  а.с.75-106).
		Згідно з висновками вказаного акта перевірки, відповідачем встановлено наступні порушення:
		- пп.135.4.1 п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового Кодексу України(в редакції, що діяла до 01.01.2015 року), п.44.1, п. 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.5, 21 П(С)БО 15 «Дохід», п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.2.2 Положення №88, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на 1 493 801грн, в т.ч. за 2014 рік на 231935грн, за 2015 рік на суму 725710грн, за 2016 рік на суму 536156грн;
		- пп.«а» п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість заниження всього у сумі 71965 грн, у тому числі за листопад 2014 року в сумі 7226 грн, за грудень 2015 року в сумі 64739 грн, та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2016 року на суму 11020 грн;
		- п.2.11, п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 3593373грн, в т.ч. за 2014 рік  1239743,10грн, за 2015 рік 2217860 грн, за 2016 рік 135770 грн;
		- ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті №185/94ВР від 23.09.1994, постанов Правління Національного банку України №515 від 20.08.2014, №734 від 20.11.2014, №758 від 01.12.2014, №160 від 03.03.2015, №342 від 07.06.2016, №386 від 14.09.2016 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», а саме: порушено законодавчо встановлений 90-денний строк надходження валютної виручки по експорту в сумі 695євро по контракту №31/01Р від 31.01.2011, укладеному із фірмою «JAF Polska Sp. Z o.o.» (Польща), в сумі 223,94євро по контракту №19/11G від 19.11.2013, укладеному із фірмою "Wall und Steinle GmbH" (Німеччина), в сумі 469,15євро по контракту №12/12E від 12.12.2011, укладеному із фірмою "BALTI SPOON OU" (Естонія), в сумі 217,69євро по контракту №4 від 04.12.2012, укладеному із фірмою «AS «Technomar & Adrem» (Естонія);
		- ст.9 та ст.10 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 №15-93, а саме: неподання декларації про валютні цінності доходи та майно при наявності заборгованості станом на 01.01.2015, 01.04.2015, на 01.01.2016 та подання декларацій з недостовірними даними станом на 01.07.2015, на 01.10.2015, на 01.04.2016, на 01.10.2016, на 01.01.2017;
		- пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.163.1.2 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.170.1.2, пп.170.1.4 п.170.1 ст.170 п.171.2 ст.171 розділу IV Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті (нарахуванні, наданні) платникам податків доходів за період, що перевірявся, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб у 2015 році в сумі 146268,00 грн;
		- пп.14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 та пп. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, за якими встановлено не своєчасне подання податковим агентом - ППФ «ВІВ» (не перерахування до бюджету) платіжних доручень належного до сплати податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь платників податків, а саме: 03.07.2014 в сумі 11,06грн (фактично сплачено 18.07.2014), 06.01.2015 в сумі 128,70грн (фактично сплачено 19.01.2015);
		- пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору при виплаті (нарахуванні, наданні) платникам податків доходів за період, що перевірявся, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету військовий збір у 2015 року в сумі 10808,10 грн;
		- пп.1.4, пп.1.5 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ, п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, за якими встановлено: не перерахування до бюджету узгоджених сум належного до сплати військового збору під час виплати доходів на користь платників податку у випадках коли сплата доходу на користь платників податків передувала сплаті податку, а саме: 06.01.2015 в сумі 11,43 грн (фактично сплачено 12.02.2015), 07.03.2015 в сумі 3,00 грн (фактично сплачено 12.11.2015).
		На підставі зазначеного акта перевірки від 14.06.2017 №348/17-00-14-01/30923950 ГУ ДФС у Рівненській області було прийнято податкові повідомлення-рішення:
		- форми «Д» від 30.06.2017 №0001181310, яким визначено грошове зобов`язання та пені з податку на доходи фізичних осіб в сумі 310830,72 грн (146268,00грн - за податковим зобов`язанням, 109768,12грн  за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 54794,60 грн  пеня) (т.1  а.с.11);
		- форми «Д» від 30.06.2017 №0001191310, яким визначено грошове зобов`язання та пені з військового збору в сумі 24 517,33 грн (11537,70 грн - за податковим зобов`язанням, 8657,67грн  за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 4321,96 грн  пеня) (т.1  а.с.12);
		- форми «Р» від 03.07.2017 №0004181401, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 1685824,00грн (1493801,00грн - за податковим зобов`язанням, 192023,00 грн  за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1  а.с.13);
		- форми «Р» від 03.07.2017 №0004191401, яким збільшене грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 89957,00 грн (71965,00грн - за податковим зобов`язанням, 17992,00грн  за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1  а.с.14);
		- форми «В4» від 03.07.2017 №0004201401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2016 року на суму 11020 грн (т.1  а.с.15);
		- форми «С» від 03.07.2017 №0004211402, яким застосовано штрафні санкції та пеню за порушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 40065,86грн (т.1  а.с.16); 
		- форми «С» від 03.07.2017 №0004221402, яким застосовано штрафні санкції та пені за порушення розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності 2210,00 грн (т.1  а.с.17);
		- форми «С» від 03.07.2017 №0004231402, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в сумі 3593373,00 грн (т.1  а.с.18).
		Вважаючи такі рішення податкового органу протиправними, ППФ «ВІВ» звернулося до суду з відповідним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
		Відповідно до п.16.1.4. ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
		Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Платниками податку на прибуток є суб`єкти господарювання (резиденти) - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті (пп.133.1.1 п.133.1 ст.133 Податкового кодексу України).
		Згідно з пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		Як вбачається з акту перевірки, перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 встановлено їх заниження на загальну суму 1288526,00грн. 
		Зокрема, заниження показників, відображених ППФ «ВІВ» у рядку 01 Декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» за вказаний період на загальну суму 1241503,00грн, та, як наслідок, об`єкта оподаткування 1252396,00грн. На формування цих показників мало вплив здійснення операцій із продажу пиломатеріалів (в т.ч. на експорт), запчастин та ін., отримання комісійної винагороди. Відвантаження на експорт лісоматеріалів здійснювалося по ВМД на підставі договорів комісії від імені ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 1252396,00грн та ФОП Турлова Миколи Валерійовича на суму 821888,00грн. Однак лісоматеріали, відвантажені від їх імені вважаються експортованими від імені ППФ «ВІВ», при цьому собівартість даних лісоматеріалів не підтверджена належним чином оформленими документами. 
		Також заниження показників, відображених ППФ «ВІВ» у рядку 01.3 Декларацій «Інші доходи» за вказаний період на загальну суму 133873,00грн, та, як наслідок, об`єкта оподаткування 36130,00грн. На формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання у ТОВ «Будвентсервіс» товарів на загальну суму без ПДВ 36130,00грн., крім того ПДВ в сумі 7225,96грн. Однак ТОВ «Будвентсервіс» фактично товари не поставляло, господарську діяльність з поставки пиломатеріалів для ППФ «ВІВ» не здійснювало. Відтак, надходження активів (пиломатеріалів) призвело до зростання власного капіталу ППФ «ВІВ», тому безоплатно отримані активи загальною вартістю 36130,00грн. є доходом у розумінні п.5 П(С)БО 15 «Доходи». 
		В результаті чого ППФ «ВІВ» занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 231935,00грн.
		Перевіркою повноти визначення доходів від будь-якої діяльності, визначених за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 встановлено їх заниження на загальну суму 7010365,00грн, в тому числі: за 2015 рік на 4031723грн та за 2016 рік на 2978642грн.
		Зокрема, заниження показників, відображених ППФ «ВІВ» у рядку 01 Декларацій «доходи від будь-якої діяльності, визначених за правилами бухгалтерського обліку» за вказаний період на загальну суму 15765968грн, та, як наслідок, об`єкта оподаткування 3710039,00грн (за 2015 рік 2637629,00грн, за 2016 рік 1072410,00грн). На формування цих показників мало вплив здійснення операцій здійснення операцій із продажу пиломатеріалів (в т.ч. на експорт), запчастин та ін., отримання комісійної винагороди. Відвантаження на експорт лісоматеріалів здійснювалося по ВМД на підставі договорів комісії від імені ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 104874грн (2015 рік), ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 2091886грн. (1091143грн в 2015 році, 1000743грн в 2016 році), ФОП ОСОБА_7 на загальну суму 1513279?грн (1441612грн в 2015 році, 71667грн в 2016 році). Однак лісоматеріали, відвантажені від їх імені вважаються експортованими від імені ППФ «ВІВ», при цьому собівартість даних лісоматеріалів не підтверджена належним чином оформленими документами.
		Також заниження показників, відображених ППФ «ВІВ» у рядку 2240 «Інші доходи» Звіту про фінансові результати (форма №2), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, за вказаний період на загальну суму 3300326грн, та, як наслідок, об`єкта оподаткування. На формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання у ФОП Панасюка І.В., ТОВ «Сайбер люкс» та ТОВ «Стоп хуліган» у 2015 році товарів на загальну суму без ПДВ 3300326грн, крім того ПДВ в сумі 64739грн, у 2016 році на загальну суму без ПДВ 1906232грн, крім того ПДВ в сумі 11020грн. Однак рух активів від таких контрагентів до ППФ «ВІВ» в дійсності не відбувся. Надані первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів між ППФ «ВІВ» та ФОП ОСОБА_3 , між ППФ «ВІВ» та ТОВ «Сайбер люкс», між ППФ «ВІВ» та ТОВ «Стоп хуліган». Відтак, надходження активів (пиломатеріалів) призвело до зростання власного капіталу ППФ «ВІВ», тому безоплатно отримані активи загальною вартістю 3300326,00грн. є доходом у розумінні п.5 П(С)БО 15 «Доходи». 
		В результаті чого ППФ «ВІВ» занижено податок на прибуток за 2015  2016 роки на суму 1261866,00грн (725710грн за 2015 рік, 536156грн за 2016 рік).
		Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №3996-ХІV (далі  Закон №3996-ХІV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Відповідно до ст.1 Закону №3996-ХІV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		Статтею 9 Закону №3996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
		Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі  Положення №88).
		Водночас, підпунктами 2.4 та 2.6 пункту 2 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.
		Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, такі документи повинні містити необхідні обов`язкові реквізити, які наділяють їх юридичною силою.
		Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
		З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
		Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону №3996-ХІV).
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		При дослідженні реальності господарських операцій, судом підлягають встановленню обставини: фактичне вчинення операцій з придбання товарів, що пов`язані з рухом та зміною зобов`язань чи власного капіталу; належне оформлення платником податків відповідних первинних бухгалтерських документів; наявність у сторін правочинів матеріальних, трудових, технічних та технологічних ресурсів; фактична можливість виконання умов правочинів їх сторонами; оцінка наданих позивачем до перевірки та суду первинних документів, зокрема щодо належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів) (постанова Верховного Суду від 30.01.2018 №К/9901/3191/18).
		Так, перевіряючи взаємовідносини ППФ «ВІВ» з ФОП ОСОБА_4 , ППФ «ВІВ» з ФОП ОСОБА_7 та ППФ «ВІВ» з ФОП ОСОБА_5 судом встановлено наступне.
		Згідно з поясненнями, відібраними працівниками Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Рівненській області, зокрема, у зазначених осіб (контрагентів) на допиті в межах кримінального провадження №32016180000000086 (т.1  а.с.108-109), господарська діяльність ними не здійснювалася, ніяких документів вони не підписували, а реєстрація їх в якості фізичних осіб-підприємців здійснена на прохання третіх осіб за винагороду. 
		Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.94 КАС України).
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що хоча наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 КАС України і не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними, однак, протокол допиту чи пояснення таких контрагентів позивача є джерелом доказів, у розумінні статті 94 КАС України, яке підлягає обов`язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. 
		Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.10.2018 у справі №826/6146/16 (№К/9901/57852/18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України. 
		Відтак, пояснення контрагентів позивача, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 І ОСОБА_2 А., про нездійснення ними господарської діяльності, які відібрані слідчими органами та наявні в матеріалах кримінальних проваджень, є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в даній адміністративній справі, наявність яких не може свідчити про реальність будь-яких господарських операцій ППФ «ВІВ» з ФОП ОСОБА_4 , ППФ «ВІВ» з ФОП ОСОБА_7 та ППФ «ВІВ» з ФОП ОСОБА_5 . 
		Перевіривши взаємовідносини ППФ «ВІВ» з ФОП ОСОБА_6 та ППФ «ВІВ» з ФОП Панасюком ОСОБА_9 . суд зазначає слідуюче.
		Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов`язковими для суду, який розглядає справу, є, зокрема, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідну ухвалу.
		Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені в ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
		Так, матеріали справи містять ухвалу Луцького міскрайонного суду Волинської області від 25.01.2017 у справі №161/475/17 (т.1  а.с.145-146), якою закрито кримінальне провадження №32016180000000118 відносно ОСОБА_3 у зв`язку з дійовим каяттям, на підставі ст.45 КК України, та звільнено його від кримінальної відповідальності.
		Вказаним судовим рішенням встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, в порушення діючого законодавства, умисно, достовірно знаючи, що він реєструється у якості фізичної особи-підприємця без мети здійснення господарської діяльності та без мети отримання прибутку від такої діяльності, в лютому 2015 року, з метою пошуку роботи розмістив своє резюме в глобальній мережі «Інтернет». В подальшому, через деякий час (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) до ОСОБА_3 зателефонував чоловік та запропонував зустрітись з приводу роботи, на що останній погодився та домовився про місце зустрічі в кафе «Карамель», що знаходиться у м. Луцьк. В ході зустрічі у даному закладі невстановлений в ході досудового слідства чоловік на імя ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_3 . зареєструватись як фізична особа підприємець за грошову винагороду в сумі 10 тис. грн., на що останній погодився. 16.03.2015 ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні Департаменту «Центр надання адміністративних послуг в м. Луцьк», достовірно знаючи, що вніс завідомо неправдиві відомості, підписав реєстраційну картку (форма 10) про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, яку подав до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг в м. Луцьк» для проведення державної реєстрації від 16.03.2015. Отриманий витяг про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, Панасюка І.В. надано в Луцьку ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області для реєстрації платником єдиного податку 3-ої групи оподаткування, що призвело до зміни виду економічної діяльності, так як зайняття зареєстрованими видами економічної діяльності, перебуваючи на третій групі оподаткування, не можливо, тому ОСОБА_3 23.03.2015 внесено зміни до реєстраційної картки (форми 11) про проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, а саме: оптова торгівля будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням виключено, при цьому основний вид економічної діяльності визначено: роздрібна торгівля залізними виробами будівельними матеріалами санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах та подано державному реєстратору Департаменту «Центр надання адміністративних послуг в м. Луцьк». На підставі отриманих реєстраційних документів фізичної-особи підприємця, ОСОБА_3 . виготовлено печатку та відкрито банківські рахунки у Філії «Волинське головне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (МФО 303440, код ЄДРПОУ 13369965, м. Луцьк, проспект Відродження, 1), які разом з реєстраційними документами у невстановлений досудовим розслідуванням час передано особі на ім`я ОСОБА_10 . В подальшому господарську діяльність ОСОБА_3 не здійснював, реквізити фізичної особи-підприємця не використовував, довіреності на представлення інтересів перед третіми особами, у тому числі як фізичної особи-підприємця, будь-яким особам не надавав. Таким чином, ОСОБА_3 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.205-1 ч.1 КК України, тобто вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, завідомо неправдиві відомості, а також умисно подав для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав себе винуватим у пред`явленому обвинуваченні, не заперечуючи фактичних обставин справи, а також щиро розкаявся у вчиненому.
		Матеріали справи також містять ухвалу Луцького міскрайонного суду Волинської області від 13.06.2017 у справі №161/3758/17 (т.1  а.с.152-154), якою закрито кримінальне провадження №32017180000000015 від 23.02.2017, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України - закрити у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності, на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
		Вказаним судовим рішенням встановлено, що працюючи на будівництві в м. Луцьку приблизно 06.11.2014, точного часу та місця в ході досудового розслідування не встановлено, до ОСОБА_6 звернулась особа, яка представилась ОСОБА_11 та запропонувала зареєструватись фізичною особою-підприємцем без мети подальшого здійснення підприємницької діяльності. Погодившись на пропозицію, 07.11.2014 приблизно о 09 годині, ОСОБА_6 зустрівся із вказаною невстановленою особою біля Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, що знаходитися за адресою м. Луцьк, вул. Л.Українки, 35. У подальшому ОСОБА_6 , перебуваючи у Реєстраційній службі Луцького міського управління юстиції Волинської області, що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 35, діючи умисно, з корисливих мотивів та достовірно знаючи, що реєструється фізичною особою-підприємцем без мети здійснення ним підприємницької діяльності, реалізовуючи злочинний умисел, із допомогою невстановленої особи на ім`я ОСОБА_10 , заповнив реєстраційну картку про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця (форми 10), форму якої затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 14.10.2011 за №3178/5, до якої ОСОБА_6 , в порушення вимог п. 5 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003, якими передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо фізичної особи  підприємця, як види діяльності, вніс завідомо неправдиві відомості щодо наміру зайняття господарською діяльністю, а саме про зайняття видами економічної діяльності №46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням та №16.23 виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, що не відповідало дійсності. Знаючи про те, що до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця (форми 10) внесено завідомо неправдиві відомості, Денисюк С.В., в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003, а саме: п.8 ч.1 ст.1, відповідно до якого реєстраційна картка - документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру; ч. 1 ст. 18, відповідно до якої якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними; п.3 ч.1 ст.1, відповідно до якого, Єдиний державний реєстр фізичних осіб - підприємців автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про фізичних осіб  підприємців; п.3 ч.2 ст.4, відповідно до якого порядок проведення державної реєстрації фізичних осіб - підприємців включає, внесення відомостей про фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; ч. 1 ст.16, відповідно до якої Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру; ч.1 ст.17, відповідно до якої відомості про фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток, підписав її та подав для проведення державної реєстрації державному реєстратору Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області за адресою: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 35. У подальшому, ОСОБА_6 господарську діяльність не здійснював, податкову звітність не подавав, реквізити фізичної особи-підприємця не використовував, довіреності на представлення інтересів перед третіми особами, у тому числі як фізичної особи-підприємця, будь-яким особам не надавав. Органом досудового розслідування вказані умисні дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.1 ст. 205-1 КК України як внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості. Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 беззаперечно визнав себе винуватим у пред`явленому обвинуваченні, підтвердивши всі фактичні обставини справи. У вчиненому щиро розкаявся. Зважаючи на те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, вперше вчинив кримінальне правопорушення, що відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, в судовому засіданні вину визнав та щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, окрім того, характеризується без посилання на негативні риси, матеріальної шкоди вчиненим злочином не завдано, а тому суд вважає за можливе на підставі ст.45 КК України звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям, а кримінальне провадження закрити.
		Таким чином, наявність в матеріалах справи судових рішень у кримінальних справах №161/475/17 та №161/3758/17, якими підтверджено нездійснення господарської діяльності контрагентами позивача, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , а також факт реєстрації їх в якості фізичних осіб-підприємців на прохання третьої особи за винагороду та без мети здійснення ними підприємницької діяльності, не може свідчити про реальність будь-яких господарських операцій ППФ «ВІВ» з ФОП ОСОБА_6 та ППФ «ВІВ» з ФОП ОСОБА_3 . 
		Крім того, суд зазначає, що первинні документи, виписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні суб`єкта господарювання та діяльності такого суб`єкта, та не мала можливості їх підписати, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, а відтак, і посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.
		Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.06.2018 у справі №826/19939/16 (№К/9901/4919/17), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України. 
		Щодо взаємовідносин ППФ «ВІВ» з ТОВ «Будвентсервіс», ППФ «ВІВ» з ТОВ «Сайбер люкс» та ППФ «ВІВ» з ТОВ «Стоп хуліган» суд зазначає наступне.
		Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону №996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
		У жовтні 2014 року позивачем було придбано у ТОВ «Будвентсервіс» пиломатеріали на суму 43355,76грн (36129,80грн  ціна без ПДВ, 7225,96грн  ПДВ), та відображено ним у бухгалтерському обліку на рахунку 281: Дт 281 «Товари» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 36130грн; Дт 6415 «ПДВ» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 7225,96грн. 
		Використання даного товару ППФ «ВІВ» по даних бухгалтерського обліку відображено: Дт 902 «Собівартість реалізованих товарів»  Кт 281 «Товари».
		Як вбачається з акта перевірки від 14.06.2017 №348/17-00-14-01/30923950, позивачем, на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Будвентсервіс» було надано контролюючому органу видаткову накладну. Аналізом наданої до перевірки видаткової накладної встановлено, що в графі «відвантажив» зазначено лише підпис. Посада особи, відповідальної за здійснення господарської операції з поставки товарів від продавця  ТОВ «Будвентсервіс» до покупця  ППФ «ВІВ», прізвище та ініціали такої особи не зазначено. 
		На думку контролюючого органу, відсутність такого обов`язкового реквізиту первинного документу не дає змоги ідентифікувати осіб, які безпосередньо виконували операції з поставки товарів та підтвердити відповідність видаткової накладної для цілей бухгалтерського обліку, що свідчить про невідповідність такого документа вимогам ч.2 ст.9 Закону №996-ХIV та, як наслідок, господарська операція в дійсності не відбулася.
		Вказана видаткова накладна позивачем не долучена до матеріалів справи. В матеріалах справи також відсутні й інші первинні документи на підтвердження господарської операції з ТОВ «Будвентсервіс», зокрема, договір, акти прийняття-передачі товару, документів, що підтверджують транспортування товару, тощо, а тому суд погоджується з позицією відповідача про відсутність такої господарської операції.
		При цьому, сама по собі наявність податкової накладної від 21.10.2014 №3 на суму 43355,76грн (36129,80грн  ціна без ПДВ, 7225,96грн  ПДВ), яка надана Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області, не підтверджує факту господарської операції з ТОВ «Будвентсервіс», оскільки ТОВ «Будвентсервіс» за жовтень 2014 року, не зазначено ППФ «ВІВ» як контрагента-покупця, не внесено інформації про реалізацію даного товару для ППФ «ВІВ» до Єдиного реєстру податкових накладних.
		У грудні 2015 року позивачем було придбано у ТОВ «Сайбер люкс» гідрозатвори на суму 388434,72грн (323695,60грн  ціна без ПДВ, 64739,12грн  ПДВ), та відображено ним у бухгалтерському обліку на рахунку 281: Дт 281 «Товари» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 388434,72грн; Дт 6415 «ПДВ» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 64739,12грн; Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» на суму 388434,72грн.
		Використання даного товару ППФ «ВІВ» по даних бухгалтерського обліку відображено: Дт 902 «Собівартість реалізованих товарів»  Кт 281 «Товари».
		Як вбачається з акта перевірки від 14.06.2017 №348/17-00-14-01/30923950, позивачем, на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Сайбер люкс» було надано контролюючому органу видаткову накладну від 22.12.2015 №РН-0000025. Аналізом наданої до перевірки видаткової накладної встановлено, що в графі «відвантажив» зазначено лише підпис. Посада особи, відповідальної за здійснення господарської операції з поставки товарів від продавця  ТОВ «Сайбер люкс» до покупця  ППФ «ВІВ», прізвище та ініціали такої особи не зазначено. 
		На думку контролюючого органу, відсутність такого обов`язкового реквізиту первинного документу не дає змоги ідентифікувати осіб, які безпосередньо виконували операції з поставки товарів та підтвердити відповідність видаткової накладної для цілей бухгалтерського обліку, що свідчить про невідповідність такого документа вимогам ч.2 ст.9 Закону №996-ХIV та, як наслідок, господарська операція в дійсності не відбулася.
		Дослідивши вказану видаткову накладну, яка надана Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області, судом встановлено, що в графі «відвантажив» зазначено лише підпис. Посада особи, відповідальної за здійснення господарської операції з поставки товарів від продавця  ТОВ «Сайбер люкс» до покупця  ППФ «ВІВ», прізвище та ініціали такої особи не зазначено.
		Оскільки, у видатковій накладній, виписаній від юридичної особи ТОВ «Сайбер люкс» відсутні обов`язкові реквізити, вона є такою, що складена всупереч вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, № 996-ХI та пунктів 2.1-2.4 Положення №88.
		Водночас, в матеріалах справи також відсутні інші первинні документи на підтвердження господарської операції з ТОВ «Сайбер люкс», зокрема, договір, акти прийняття-передачі товару, документів, що підтверджують транспортування товару, тощо, а тому суд погоджується з позицією відповідача про відсутність такої господарської операції.
		Крім того, ТОВ «Сайбер люкс» за грудень 2015 року, не зазначено ППФ «ВІВ» як контрагента-покупця, не внесено інформації про реалізацію даного товару для ППФ «ВІВ» до Єдиного реєстру податкових накладних.
		У жовтні 2016 року позивачем було придбано у ТОВ «Стоп хуліган» кільце опорно-направляюче на суму ?67120?грн (56100грн  ціна без ПДВ, 11020грн  ПДВ), та відображено ним у бухгалтерському обліку на рахунку 281: Дт 281 «Товари» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 56100грн; Дт 6415 «ПДВ» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 11020грн. Станом на 31.12.2016 по Кт 631 рахунку обліковується заборгованість в сумі 66120 грн.???
		Використання даного товару ППФ «ВІВ» по даних бухгалтерського обліку відображено: Дт 902 «Собівартість реалізованих товарів»  Кт 281 «Товари».
		Як вбачається з акта перевірки від 14.06.2017 №348/17-00-14-01/30923950, позивачем, на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Стоп хуліган» було надано контролюючому органу видаткову накладну. Аналізом наданої до перевірки видаткової накладної встановлено, що в графі «відвантажив» зазначено лише підпис. Посада особи, відповідальної за здійснення господарської операції з поставки товарів від продавця  ТОВ «Стоп хуліган» до покупця  ППФ «ВІВ», прізвище та ініціали такої особи не зазначено. 
		На думку контролюючого органу, відсутність такого обов`язкового реквізиту первинного документу не дає змоги ідентифікувати осіб, які безпосередньо виконували операції з поставки товарів та підтвердити відповідність видаткової накладної для цілей бухгалтерського обліку, що свідчить про невідповідність такого документа вимогам ч.2 ст.9 Закону №996-ХIV та, як наслідок, господарська операція в дійсності не відбулася.
		Вказана видаткова накладна позивачем не долучена до матеріалів справи. В матеріалах справи також відсутні інші первинні документи на підтвердження господарської операції з ТОВ «Стоп хуліган», зокрема, договір, акти прийняття-передачі товару, документів, що підтверджують транспортування товару, тощо, а тому суд погоджується з позицією відповідача про відсутність такої господарської операції.
		Крім того, ТОВ «Стоп хуліган» за жовтень 2016 року, не зазначено ППФ «ВІВ» як контрагента-покупця, не внесено інформації про реалізацію даного товару для ППФ «ВІВ» до Єдиного реєстру податкових накладних.
		Більше того, вид діяльності ТОВ «Стоп хуліган» за КВЕД зазначено - 56.30 «Обслуговування напоями».
		Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		За змістом п.3 П(с)БО №1 доходи  збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу.
		Оскільки, у ППФ «ВІВ» відсутні первинні бухгалтерські документи з належним чином оформленими обов`язковими реквізитами, які опосередковують отримання активів (запчастини, пиломатеріали), тобто ідентифікують джерела походження, виробників/постачальників, то товари вартістю 36130грн у 2014 році, 323695,60грн у 2015 році та 56100грн у 2016 році є такими, що безоплатно отримані.
		Відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість безоплатно отриманих товарів. 
		Згідно з п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - П(С)БО 15), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників) за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
		Оскільки, надходження активів (пиломатеріалів) загальною вартістю 36130грн у 2014 році, 323695,60грн у 2015 році та 56100грн у 2016 році призвело до зростання власного капіталу ППФ «ВІВ», тому безоплатно отримані активи у зазначених сумах є доходом у розумінні п.5 П(С)БО 15.
		Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306 (далі - П(С)БО 11), зобов`язання визначається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визначене грошове зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
		Оскільки, у ППФ «ВІВ» відсутні первинні бухгалтерські документи з належним чином оформленими обов`язковими реквізитами, які опосередковують отримання оборотних активів (запчастини, пиломатеріали) безпосередньо від ТОВ «Будвентсервіс», ТОВ «Сайбер люкс» та ТОВ «Стоп хуліган», то відповідно ППФ «ВІВ» за даними бухгалтерського обліку по К-ту рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» зобов`язання (кредиторська заборгованість) перед ТОВ «Будвентсервіс» у 2014 році товарів на загальну суму без ПДВ 36130грн, перед ТОВ «Сайбер люкс» у 2015 році товарів на загальну суму без ПДВ 323695,60грн та перед ТОВ «Стоп хуліган» у 2016 році товарів на загальну суму без ПДВ 56100грн, відображено в порушення вимог п.5 П(С)БО 11.
		Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що відповідач повинен доводити правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Водночас, позивач не позбавлений обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Тобто обов`язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб`єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.
		У даному випадку обов`язок доказування правомірності оспорюваних рішень належить відповідачу, в той час як позивач зобов`язаний підтвердити належними та допустимими доказами реальність господарських операцій із контрагентами, які стали підставою для прийняття контролюючим органом таких рішень.
		Оскільки в супереч вимогам ст.77 КАС України позивачем не надано суду жодного документа на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, ФОП Денисюком С.В., ФОП Панасюком І.В., ФОП ОСОБА_12 С.В., ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «Будвентсервіс», ТОВ «Сайбер люкс», ТОВ «Стоп хуліган», то суд приходить до висновку про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 03.07.2017 №0004181401.
		Щодо позовних вимог в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
		З акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість стало віднесення ППФ «ВІВ» до податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з контрагентами у період з 01.01.2014 по 31.12.2016, у зв`язку з чим завищено податковий кредит на суму 82985грн, з них: 7226грн за листопад 2014 року по господарським операціям з ТОВ «Будвентсервіс», 64739грн за грудень 2015 року по господарським операціям з ТОВ «Сайбер люкс», 11020грн за жовтень 2016 року по господарським операціям з ТОВ «Стоп хуліган».
		Як зазначалося судом вище, в супереч вимогам ст.77 КАС України позивачем не надано суду жодного документа на підтвердження реальності зазначених господарських операцій.
		Відповідно до абз. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
		Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
		Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Таким чином, право на нарахування податкового кредиту в умовах дії Податкового кодексу України обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів/послуг, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, на підставі податкової накладної, складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, саме тим платником податку, який фактично здійснює операції з постачання товарів/послуг. 
		При цьому, наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по операціях з постачання товарів/послуг, що фактично не здійснювались, а лише оформлених документально.
		Тобто витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків
		Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.04.2018 у справі №826/10555/13-а, від 25.04.2018 у справі №810/1541/13-а, від 25.06.2018 у справі №803/1923/13-а, від 06.06.2018 у справі №826/20003/14, від 26.06.23018 у справі №826/20685/14, від 28.02.2018 у справі №826/7986/13-а.
		Оскільки факт реальності господарських операцій позивача з контрагентами, ТОВ «Будвентсервіс», ТОВ «Сайбер люкс», ТОВ «Стоп хуліган» у період з 01.01.2014 по 31.12.2016 судом не підтверджений належними та допустимими первинними документами, то у нього відсутнє право віднесення у зазначеному періоді суми 82985грн до сум податкового кредиту.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 03.07.2017 №0004191401 та форми «В4» від 03.07.2017 №0004201401.
		Щодо позовних вимог в частині визначення позивачу грошового зобов`язання та пені з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд зазначає наступне.
		Положеннями статті 162 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є, зокрема, податковий агент.
		Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
		Згідно з п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.
		Відповідно до підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід, що складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих(виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. 
		Згідно з підпунктами 164.2.2, пп.г підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема: суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів, умовно нарахованих на таку допомогу).
		Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.
		Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
		Крім того, пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, об`єктом оподаткування - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
		Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено, що директором підприємства Іжуком В.В., заступником директора Довгалюк О.П., касиром ОСОБА_13 в періоді з 01.08.2015 по 24.12.2015 отримані готівкові кошти з каси підприємства згідно видаткових касових ордерів (ВКО) на загальну суму 769180грн. із зазначеною в них підставою адміністративно-господарські витрати згідно авансових звітів. Факт зняття готівкових коштів з карткового рахунку в касу підприємства підтверджено банківськими виписками з розрахункового та карткового рахунків підприємства. 
		З огляду на те, що працівникам підприємства надано додаткові блага, у вигляді готівкових коштів, виплачених їм з каси підприємства без відповідного оподаткування, то ППФ «ВІВ» у 2015 році не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на суму 146268,00грн. та військового збору на суму 10808,10грн.
		Водночас, перевіркою встановлено не своєчасне подання податковим агентом - ППФ «ВІВ» (не перерахування до бюджету) платіжних доручень належного до сплати податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь платників податків, а саме: 03.07.2014 в сумі 11,06грн (фактично сплачено 18.07.2014), 06.01.2015 в сумі 128,70грн (фактично сплачено 19.01.2015), а також військового збору, а саме: 06.01.2015 в сумі 11,43 грн (фактично сплачено 12.02.2015), 07.03.2015 в сумі 3,0грн (фактично сплачено 12.11.2015).
		Пеня за не своєчасне внесення до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору згідно з пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України ППФ "ВІВ" у 2015 році не нараховувалася і до бюджету не вносилася.
		Згідно з підпунктом «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
		Позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Д» від 30.06.2017 №0001181310, яким йому визначено грошове зобов`язання та пені з податку на доходи фізичних осіб в сумі 310830,72грн, та форми «Д» від 30.06.2017 №0001191310, яким йому визначено грошове зобов`язання та пені з військового збору в сумі 24 517,33грн, проте не наводить жодних доводів та підстав щодо скасування таких рішень контролюючого органу, не обгрунтовує протиправність їх прийняття, не долучає до матеріалів справи жодного доказу на спростування обставин, встановлених в ході перевірки та стали підставою для прийняття оспорюваних рішень.
		Оскільки позивач не виконав свого процесуального обов`язку по доведенню обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги щодо протиправності податкових повідомлень-рішень форми «Д» від 30.06.2017 №0001181310 та від 30.06.2017 №0001191310, то суд приходить до висновку про правомірність таких рішень контролюючого органу.
		Щодо позовних в частині застосування до позивача штрафних санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД, суд зазначає слідуюче.
		Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено ненадходження валютної виручки у період з 01.01.2014 по 31.03.2017 по зовнішньоекономічних контрактах: 1) №31/01Р від 31.01.2011, укладеному із фірмою «JAF Polska Sp. Z o.o.», Польща, в сумі 695євро; 2) №19/11G від 19.11.2013, укладеному із фірмою "Wall und Steinle GmbH", Німеччина, в сумі 223,94євро, 3) №12/12E від 12.12.2011, укладеному із фірмою "BALTI SPOON OU", Єстонія, в сумі 469,15євро, 4) №4 від 04.12.2012, укладеному із фірмою 'AS «Technomar & Adrem», Єстонія, в сумі 217,69 євро., чим порушено вимоги статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі  Закон №185/94-ВР). Декларацію про валютні цінності, доходи та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами до податкового органу не подано. Крім того, встановлено подання декларацій з недостовірними даними станом на 01.07.2015, на 01.10.2015, на 01.04.2016, на 01.10.2016, на 01.01.2017 , чим порушено вимоги ст.9 та ст.10 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 №15-93 (далі  Декрет №15-93).
		Відповідно до статті 1 Закону №185/94-ВР, виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.
		Статтею 4 Закону №185/94-ВР передбачено, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
		Відповідно до ст.16 Декрету №15-93 та пункту 2.7 «Положення про валютний контроль», затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 №49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за №209/4430, за неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та перебувають за її межами застосовується штрафна санкція в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен факт порушення; за порушення порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та перебувають за її межами застосовується штрафна санкція в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен факт порушення.
		Згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України).
		Відповідно до положень ст.14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.39 п.14.1).
		Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.265 п.14.1).
		Згідно з п.58.2 ст.58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
		Позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення форми «С» від 03.07.2017 №0004211402 та від 03.07.2017 №0004221402, якими до позивача застосовано штрафні санкції та пеню за порушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності, проте не наводить жодних доводів та підстав щодо скасування таких рішень контролюючого органу, не обгрунтовує протиправність їх прийняття, не долучає до матеріалів справи жодного доказу на спростування обставин, встановлених в ході перевірки та стали підставою для прийняття оспорюваних рішень.
		Оскільки позивач не виконав свого процесуального обов`язку по доведенню обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги щодо протиправності податкових повідомлень-рішень форми «С» від 03.07.2017 №0004211402 та від 03.07.2017 №0004221402, то суд приходить до висновку про правомірність таких рішень контролюючого органу.
		Щодо позовних вимог в частині застосування до позивача штрафних санкцій та/або пені за порушення законодавства норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій, суд зазначає наступне.
		Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено проведення ППФ "ВІВ" готівкових розрахунків без подання платіжного документа (товарного або касового чека), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у сумі 3593373грн., в т.ч. за 2014 рік  1239743,10грн, за 2015 рік 2217860грн, за 2016 рік 135770грн, чим порушено п.2.11, п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі  Положення №637).
		Відповідно до норм абз.15 ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95ВР (далі  Закон №265/95ВР), розрахунковий документ  це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
		Згідно з п.1 ст.9 Закону №265/95ВР, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. 
		Відповідно до п.7.39 Положення №637), під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. 
		Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 03.07.2017 №0004231402, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в сумі 3593373,00грн, проте не наводить жодних доводів та підстав щодо скасування такого рішення контролюючого органу, не обгрунтовує протиправність його прийняття, не долучає до матеріалів справи жодного доказу на спростування обставин, встановлених в ході перевірки та стали підставою для прийняття оспорюваного рішення.
		Оскільки позивач не виконав свого процесуального обов`язку по доведенню обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги щодо протиправності податкового повідомлення-рішення форми «С» від 03.07.2017 №0004231402, то суд приходить до висновку про правомірність такого рішення контролюючого органу.
		Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
		Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оспорюваних рішення та картки відмови підтверджено належними та допустимими доказами. А тому позов задоволенню не підлягає.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
		Разом з тим, оскільки ухвалою суду від 31.07.2017 сплату судового збору у сумі 86366,97 грн відстрочено до прийняття рішення у даній справі, то вказана сума судового збору підлягає стягненню з Приватного підприємства фірма "ВІВ". 
		Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В :
		В задоволенні позову Приватного підприємства фірма "ВІВ" (код ЄДРПОУ 30923950, вул. Рівненська, 107, м. Костопіль, Рівненська область, 35001) до Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненської області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001181310, № 0001191310 від 30.06.2017, № 0004181401, № 0004191401, № 0004201401, № 0004211402, № 0004221402 та № 0004231401 від 03.07.2017 - відмовити повністю.
		Стягнути з Приватного підприємства фірма "ВІВ" (код ЄДРПОУ 30923950, вул. Рівненська, 107, м. Костопіль, Рівненська область, 35001) до спеціального фонду Державного бюджету України: одержувач  УК у м.Рівному/м.Рівне/22030101, код ЄДРПОУ 38012714, рахунок №34311206084031, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО банку 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, судовий збір у розмірі 86366 (вісімдесят шість тисяч триста шістдесят шість) 97 коп.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Повний текст рішення складений 19 червня 2019 року.
		 
		 
		Суддя Зозуля Д.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...