Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/1402/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 19.06.2019. Зареєстровано: 20.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.06.2019.
Дата набрання законної сили: 18.06.2019
Номер судового провадження: 1-кп/466/126/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017140000000257

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 461/1402/18
		У Х В А Л А
		 
		18 червня 2019 року
		 Шевченківський районний суд м. Львова
		В колегіальному складі:
		головуюча  суддя ОСОБА_1 
		судді ОСОБА_2 
		 ОСОБА_3 
		секретаря судових засідань ОСОБА_4 
		за участю:
		прокурора ОСОБА_5 
		обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 
		представників потерплого ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
		 ОСОБА_15 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР №12017140000000257 від 14 березня 2017 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 14, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 345 КК України та клопотання обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про повернення обвинуваченого акта прокурору, - 
		 
		 у с т а н о в и в :
		 
		в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017140000000257 від 14 березня 2017 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 14, п.п.11, 12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 14, п.п.11, 12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 14, п.п.11, 12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 345 КК України.
		В підготовчому судовому засіданні прокурор та представники потерпілих просили призначити справу до судового розгляду. Зазначили, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для його повернення немає.
		Захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , а також обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з письмовими клопотаннями про повернення обвинувального акту прокурору для усунення порушень норм процесуального законодавства і суперечностей в обвинувальному акті. Захисник ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_16 клопотання підтримали.
		В обгрунтування клопотань обвинувачені та захисники зазначають наступне. 
		Відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Вичерпні вимоги до обвинувального акту містяться в ст. 291 КПК України. 
		Згідно з вимогами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. При цьому обвинувачення, як передбачає п.13 ч.1 ст.3 КПК України  є твердження про вчинення певною особою діяння передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому приписами КПК України. 
		Зокрема п.5 ч.2 ст.291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) КК України та формулювання обвинувачення. Формулювання обвинувачення повинно складатись з обставин, які свідчать про наявність даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення. Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об`єктивної і суб`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
		Формулювання обвинувачення не відповідає вимогам закону, так як не містить в собі положень, які б відповідали інкримінованому складу злочину.
		Зокрема ОСОБА_6 інкримінується організація готування до умисного вбивства людини, вчиненого на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.1 ст.14 п.п. 11,12 ч.2 ст. 115 КК України. 
		Згідно ч.3 ст.27 КК України організатором є особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його підготовкою чи вчиненням. Положення ч.4 та ч.5 цієї ж статті дають визначення інших співучасників злочину, а саме, відповідно підбурювача та пособника. 
		В даному обвинувальному акті дії обвинуваченого ОСОБА_6 фактично розписані як дії підбурювача і пособника, а не організатора злочину, оскільки в ньому не вказано, які саме дії вчинив ОСОБА_6 як організатор злочину, в чому полягали дії організатора злочину, які саме дії відносяться до організаційних тощо. Вищезазначене свідчить про те, що описова частина формулювання обвинувачення не відповідає її резолютивній частині, що є суттєвим протиріччям.
		Зазначаючи в обвинувальному акті передачу ОСОБА_6 ОСОБА_17 предметів, які за своїми характеристиками є схожими на вогнепальну зброю, сторона обвинувачення виключила з обвинувачення саме знаряддя вчинення злочину, тобто виключила можливість виконання вбивства на замовлення, так як предметом, схожим на зброю, вчинити вбивство неможливо. Це підтверджується тим, що в обвинувальному акті відсутнє обвинувачення за ст.263 КК України. 
		Обвинувальний акт також містить ряд суперечностей, які не дозволяють суду призначити розгляд кримінального провадження.
		Так, в обвинувальному акті міститься аж три тексти викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, що суперечить вимогам ст.291 КПК України, згідно якої обвинувальний акт повинен містити викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, тобто всі ці обставини стосуються всіх учасників злочину і вказуються в обвинувальному акті один раз, а не відносно кожного із учасників злочину окремо.
		Крім того в формулюванні обвинувачення також повинні бути зазначені всі встановленні обставини злочину, зазначені всі складові злочину, а саме, об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона злочину.
		Однак у формулюваннях обвинувачення стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 описані різні дії, які не співпадають між собою, а отже не відображають ні об`єктивну, ні суб`єктивну сторони злочину.
		Крім того, фактичні обставини, що зазначені стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , не співпадають з фактичними обставинами, описаними відносно обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , в яких відсутня попередня змова з ОСОБА_8 і роль його як пособника. Також фактичні обставини, які зазначені відносно ОСОБА_8 , не співпадають з формулюванням обвинувачення стосовно нього, так як формулювання обвинувачення починається з зазначенням подій від 30.11.2015 року, а в фактичних обставинах описуються події від січня-лютого 2015 року, що позбавляє формулювання обвинувачення будь-якої логіки, а відповідно правового тлумачення і юридичної сили, що є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
		Крім того зазначають, що роль пособника в формулюванні обвинувачення стосовно ОСОБА_8 не описана в юридичному розумінні цього слова. В формулюванні обвинувачення не відображено, в чому саме полягали його дії, як пособника у скоєнні злочину, що виключає кримінальну відповідальність ОСОБА_8 . 
		В обвинувальному акті також містяться положення, які свідчать про відсутність в діях всіх обвинувачених складу злочину. 
		Зокрема, в обвинувальному акті зазначено, що 17 грудня 2015 року, у вечірній час, ОСОБА_17 та ОСОБА_7 прибули до будинку ОСОБА_18 , де ОСОБА_7 зайняв позицію біля будинку, а ОСОБА_17 чекав його на мопеді у лісопарку «Снопківський парк». При цьому, вони заздалегідь не домовлялись про вчинення вбивства ОСОБА_18 , а мали на меті на місці відпрацювати алгоритм можливих дій при дійсному вчиненні такого. У подальшому ОСОБА_7 , побачивши як приїхав ОСОБА_18 ще з одною особою і зайшли в дім, виявив бажання щодо реалізації замовлення і почав цілитись з предмета, який він сприймав як вогнепальну зброю. Про свої наміри ОСОБА_7 по рації повідомив ОСОБА_17 , однак останній заборонив ОСОБА_7 здійснити задумане, на що той погодився і вони поїхали з місця пригоди. Про свою відмову ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_6 а згодом, повернув предмет, схожий на зброю, ОСОБА_8 . 
		З огляду на викладене залишається незрозумілим, яким чином ОСОБА_7 мав намір вбити ОСОБА_18 з предмета, схожого на зброю, в той час, як вони мали на меті відпрацювати тільки алгоритм можливих дій, тобто ніякого вбивства вони не збирались вчиняти. 
		Сторона обвинувачення зазначає, що в діях ОСОБА_17 вбачається добровільна відмова від доведення злочину до кінця. 
		Однак така ж сама добровільна відмова вбачається і в діях ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_6 , оскільки відповідно до положень ч.1 ст.17 КК України добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця. Добровільність означає, що особа, яка почала вчинювати злочин і усвідомлювала можливість (хоча б із подоланням певних перешкод) доведення його до кінця, відмовляється від нього за власною ініціативою. Відмова в цьому плані повинна бути не результатом нездоланних у конкретній ситуації перешкод, а наслідком вільного волевиявлення суб`єкта, на формування якого можуть вплинути інші особи. Необхідною ознакою добровільної відмови в силу прямої вказівки законодавства є суб`єктивний критерій - усвідомлення особою можливості доведення злочину до кінця. Вирішальним при цьому є відповідне уявлення самого суб`єкта, а не те, чи існувала насправді фактична можливість продовжити або завершити розпочатий злочин.
		В даному випадку ОСОБА_17 , який фактично був організатором і співвиконавцем інкримінованого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 готування до замовного вбивства ОСОБА_18 , відмовився від доведення злочину до кінця по особистим мотивам. Про свою відмову від доведення злочину до кінця він повідомив ОСОБА_7 , який погодився з його діями, про що свідчить той факт, що ОСОБА_7 , будучи на позиції відкриття вогню і маючи змогу самостійно прийняти рішення про відкриття вогню по ОСОБА_18 , відмовився від доведення злочину до кінця, передав предмет похожий на зброю ОСОБА_17 . Сам же ОСОБА_17 про свою відмову повідомив ОСОБА_6 , на що той ніяких заперечень не висунув, а навпаки повідомив про необхідність повернення предмета, схожого на зброю, на що ОСОБА_17 повернув вказаний предмет через ОСОБА_8 , ОСОБА_6 . Ця обставина свідчить про те, що і ОСОБА_8 , отримавши похожий на зброю предмет, зрозумів про рішення відмовитись від вбивства ОСОБА_18 і також відмовився від участі в цих подіях. Про відмову від доведення злочину до кінця всіма обвинуваченими свідчить і той факт, що більше ніким не робились спроби повторити замах на ОСОБА_18 .
		В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_6 з невстановлених на даний час особистих мотивів, запланував організувати умисне вбивство ОСОБА_18 замовивши його виконання іншим особам. Мотив злочину підлягає обов`язковому з`ясуванню, так як мотив скоєння злочину впливає на його кваліфікацію, особливо такого злочину, як умисне вбивство. В даному випадку мотив не з`ясований. Сам ОСОБА_18 дав показання про те, що між ним і ОСОБА_6 жодних стосунків не було і причин замовляти його вбивство ні в ОСОБА_6 , ні в інших осіб також не було. Сторона захисту вважає, що без з`ясування мотиву злочину сторона обвинувачення не може направити обвинувальний акт до суду.
		Також сторона захисту вважає, що обвинувальний акт не підлягає розгляду судом, так як він складений за межами строків досудового розслідування. 
		Заслухавши думки сторін кримінального провадження, оглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, колегія суддів вирішила наступне.
		Згідно п.13. ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом. 
		Згідно вимог ч.4.ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст.291 КПК України.
		Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту згідно ст.377 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд. 
		Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року №8, суди повинні вимагати від органів досудового розслідування, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому. 
		Пунктом ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта у випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
		Таким чином, вказаною нормою закону визначено виключну підставу для повернення обвинувального акту прокурору, а саме невідповідність обвинувального акту вимогам закону. 
		Інші недоліки, допущені органом досудового розслідування та прокурором під час досудового розслідування, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту.
		Дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017140000000257 від 14 березня 2017 року про обвинувачення ОСОБА_6  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 14, п.п.11, 12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 14, п.п.11, 12 ч.2 ст. 115 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 14, п.п.11, 12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 345 КК України, складений 27 лютого 2017 року слідчим слідчого управління ГУ НП у Львівській області ОСОБА_19  та затверджений прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному проваджені прокуратури Львівської області ОСОБА_5 , колегія суддів вважає, що такий відповідає вимогам ст.291 КПК України. 
		Копія даного обвинувального акта була вручена обвинуваченим та їх захисникам 28 лютого 2018 року. 
		До обвинувального акта долучені реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки обвинувачених та їх захисників про отримання ними копій обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та документи, що підтверджують роз`яснення обвинуваченим можливості розгляду кримінального провадження судом присяжних.
		Однією з засад кримінального провадження, передбаченого ст.. 7 КПК України є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 
		Статтею 22 КПК України роз`яснюється така засада кримінального провадження як змагальність сторін, та, зокрема, зазначається, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Разом з тим повноваження слідчого на складання обвинувального акта, та повноваження прокурора на затвердження обвинувального акта, на самостійне складання обвинувального акта, а також на звернення до суду з обвинувальним актом, передбачені відповідно приписами ст. 40 та ст. 36 КПК України. На прокурора, крім цього, покладено функцію підтримання державного обвинувачення в суді та йому надано повноваження відмовлятись від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом. 
		З огляду на вищезазначені норми КПК України саме прокуророві надано повноваження визначати, які саме фактичні обставини кримінального правопорушення він вважає встановленими, викладати такі фактичні обставини в обвинувальному акті, визначати їх правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювати обвинувачення. 
		Можливість втручання в такі повноваження прокурора при складанні обвинувального акту з боку будь-яких інших учасників кримінального провадження, чинним КПК України не передбачена. 
		З обвинувального акта відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбачається, що в ньому міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які саме прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення, а також містяться інші відомості, які повинні бути відображені в обвинувальному акті згідно з приписами вищезазначеної ч.2 ст. 291 КПК України. 
		Зі змісту клопотань захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокуророві вбачається, що вони не погоджуються зі змістом формулювання обвинувачення, вважаючи його таким, що не відповідає вимогам закону, зазначають про наявність в обвинувальному акті ряду суперечностей, які на їхню думку, не дозволяють суду призначити судовий розгляд кримінального провадження, вказують на наявність в обвинувальному акті ряду положень, які свідчать про відсутність в діях всіх обвинувачених складу злочинів тощо.
		Суд вважає, що обставини, на які посилається сторона захисту, як на підставу для повернення даного обвинувального акту, мають бути встановлені або спростовані саме на стадії судового розгляду, під час безпосереднього дослідження судом доказів у кримінальному провадженні, і не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту. Наведені в клопотаннях обставини фактично зводяться до оцінки доказів у справі, що відповідно до вимог КПК України здійснюється в ході судового розгляду кримінального провадження, а не стадії підготовчого судового засідання. Оцінка таких доказів судом здійснюється в нарадчій кімнаті при ухвалення того чи іншого виду вироку. 
		Крім того, зазначені у текстах клопотання твердження, що обвинувальний акт складений поза межами строків досудового розслідування, вже були предметом розгляду судом, та за наслідками такого розгляду прийнята відповідна ухвала. 
		На підставі наведеного вище, суд вважає що даний обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для його повернення прокурору немає. У задоволенні клопотань слід відмовити. 
		Слід призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні на підставі обвинувального акту. 
		Клопотань про витребування певних речей чи документів, зміну чи скасування заходів кримінального провадження від учасників кримінального провадження не надходило.
		 
		Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 9, 22, 26, 219, 314 КПК України, суд 
		 
		 п о с т а н о в и в :
		 
		У задоволенні клопотання обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 про повернення обвинувального акту прокурору  відмовити. 
		Призначити на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12017140000000257 від 14 березня 2017 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 14, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч.2 ст. 345 КК України судовий розгляд на 27 червня 2019 року о 11.00 год. у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Львова (м. Львів вул. Січ.Стрільців, 12).
		Викликати в судове засідання на вказану дату прокурора, потерпілих, представників потерпілих, обвинувачених, захисників. 
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		Головуючий суддя Судді  ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...