Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 340/760/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 20.06.2019. Зареєстровано: 21.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2019.
Дата набрання законної сили: 12.08.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 червня 2019 року                м. Кропивницький               Справа № 340/760/19
		 
		 
		Кіровоградський окружний адміністративний     суд в складі:
		головуючого судді: Притули К.М.,
		за участю секретаря: Потєхіної І.В.
		представника позивача: Романяк М.Я.
		представника відповідача: Момот О.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Родіна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Сільськогосподарське   товариство з обмеженою відповідальністю "Родіна" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом    в якому просить:
		-   визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2019 року № 0000341304, яким СТОВ «Родіна» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 497 419 гривень 48 копійок, в тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 248 991,64 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 183 564,34 гривень та пеня в сумі 64 863,50 гривень;
		- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2019 року № 00000111412 в частині збільшення СТОВ «Родіна» суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 419 766 гривень 00 копійок, в тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 279 844 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 139 922 гривні.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області було проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна» (код ЄДРПОУ 30564460), з питань достовірності повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.09.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 30.09.2018, внаслідок чого було складено акт від 15.02.2019 № 5/11-28-14-12/30564460.
		На підставі проведеної перевірки, позивачем отримано податкові повідомлення-рішення від 11.03.2019 №0000341304 про збільшення  суми грошового зобов`язання з податків та зборів в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в загальній сумі 497419,48 грн. з яких за податковим зобов`язанням 248991,64 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 183564,34 грн., пені 64863,5 грн. та №00000111412 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 462718,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням 308524,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 154262,00 грн.
		Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення, являються неправомірними та підлягають скасуванню.
		Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду (Т.І а.с.1-2).
		Ухвалою суду від 20 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (Т.IІІ а.с.166-167).
		20.05.2019 (вх.№ 8256)  на адресу суду від Головного управління ДФС в Кіровоградській області надійшло заперечення на позовну заяву. Відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому є правомірними та не підлягають скасуванню.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини зазначені у відзиві на позов.
		Заслухавши думку представників сторін та розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  суд встановив наступне.
		Судом встановлено, Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області було проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна» (код ЄДРПОУ 30564460), з питань достовірності повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.09.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 30.09.2018 (Т.1 а.с.28-63).
		В акті  № 5/11-28-14-12/30564460 від 15.02.2019 зазначено, що перевіркою встановлено порушення, зокрема: 
		1) п.188.1 ст.188, п.189.1 .ст.189, ст.197, п.198.1 п.198.2 п.198.3 п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість всього у сумі 308524,00 грн., у тому числі: за липень 2016 року на суму   ПДВ 647 грн.; за серпень 2016 року на суму   ПДВ 805 грн.; за вересень 2016 року на суму ПДВ 615 грн.: за жовтень 2016 року на суму ПДВ 1 224 грн.; за листопад 2016 року на суму ПДВ 557 грн.; за грудень 2016 року на суму  ПДВ 82 198 грн.; за лютий 2017 року на суму 1766 грн.; за травень 2017 року на суму 16778 грн.;  за липень 2017 року на суму   ПДВ 14 099 грн.; за серпень 2017 року на суму   ПДВ 3 454 грн.; за вересень 2017 року на суму ПДВ 2 789 грн.; за жовтень 2017 року на суму ПДВ   2 493 грн.; за лютий 2018 року на суму ПДВ 169 419 грн.; за березень 2018 року на суму ПДВ 1210 грн.; за липень 2018 року на суму   ПДВ   9 114 грн; за серпень 2018 року на суму  ПДВ   635 грн.; за вересень 2018 року на суму ПДВ   721 грн.
		2) пп.164.2.5 п. 164.2 ст.164, п. 164.5 ст.164, пп.170.1.1, пп.170.1.4 п. 170.1 ст.170. п. 176.2 «а» ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого не сплачено (не перераховано) податку на доходи, фізичних осіб в сумі 248991,64 грн., в тому числі по періодах: липень 2016 - 429,19 грн., серпень 2016 - 11859,17 грн., вересень  2016 - 34384,87 грн., жовтень 2016 - 16665,68 грн., листопад 2016 - 24 212,31 грн., грудень 2016 - 8  995,16 грн., січень 2017 - 738,53 грн., лютий 2017 - 1321,40 грн., березень 2017 - 1366,51 грн.., квітень 2017 - 39,27 грн., травень 2017 - 716,84 грн., червень 2017 - 137,30 грн., липень 2017 -3265,00 грн., серпень 2017 - 38008,08 грн., вересень 2017 - 13293,01 грн., жовтень 2017 -16852,95 грн., листопад 2017 - 4201,97 грн., грудень 2017 - 3480,86 грн., січень 2018 - 2094,51 грн., лютий 2018 - 1521,38 грн., березень 2018 - 1516,49 грн., квітень 2018 - 2896,50 грн.,  травень 2018 - 1125,83 грн., червень 2018 - 991,09 грн., липень 2018 - 16634,80 грн., серпень 2018 -33747,13 грн., вересень 2018- 8495,84 грн, та відповідно пп.129.1.1. п.129.1 ст. 129 нарахована пеня у сумі 64863,51 грн.
		На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.03.2019 №0000341304 про збільшення  суми грошового зобов`язання з податків та зборів в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в загальній сумі 497419,48 грн. з яких за податковим зобов`язанням 248991,64 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 183564,34 грн., пені 64863,5 грн. та №00000111412 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 462718,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням 308524,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 154262,00 грн. (Т.1 а.с.72, 74).
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст.1 ПК України).
		У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.
		Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
		Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2019 року № 00000111412 прийнято у зв`язку з встановленням порушення п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, ст. 197, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.
		При цьому, як слідує з Акта перевірки (сторінки 7-18) сума збільшеного податкового зобов`язання з ПДВ в розмірі 308 524 гривень складається з п`яти сум (порушень), а саме: 28 680 гривень донараховано по господарським операціях Позивача щодо надання благодійної допомоги в натуральному вигляді при відсутності факту нарахування ПДВ; 36 165 гривень донараховано по господарським операціях Позивача щодо списання виробленої сільськогосподарської продукції понад норми природного убутку, у зв`язку з крадіжкою та внаслідок загибелі свиней; 29 996,53 гривень донараховано по господарським операціях Позивача щодо списання (ліквідації) основних засобів; 178 934 гривень донараховано по господарським операціях Позивача щодо продажу ВРХ, свиней, молока за цінами нижчими за собівартість; 34 695 гривень донараховано по господарським операціях Позивача з контрагентом ПП «ЮЖМАШ» (виконавець) по яким Позивач формував податковий кредит з ПДВ; 53,00 гривні - зменшено податковий кредит за серпень 2016 року (в Акті перевірки відсутній опис порушення).
		Відповідно до пояснень представника позивача, позивач погоджується з донарахуванням ПДВ в сумі 28 680 гривень та застосуванням на цю суму штрафу в розмірі 14 340 гривень (50 %) по господарським операціях Позивача щодо надання благодійної допомоги в натуральному вигляді. 
		Крім того, судом встановлено, що донарахування сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна» суми ПДВ в розмірі 36 165 гривень відповідач обґрунтовує вимогами п. 198.3, абз. «г» ч. 1 п. 198.5 ст. 198 ПКУ.
		Згідно абз. «г» ч. 1 п. 198.5 ст. 198 ПКУ, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189Л статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
		Відповідно до пояснень позивача, останній не заперечує існування обставин викладених на сторінці 10 Акта перевірки щодо списання виробленої сільськогосподарської продукції по актах в 2016, 2017, 2018 роках. Однак, суд зазначає, що в Акті перевірки відсутні обґрунтування стосовно того, що списання сільськогосподарської продукції відбулося понад норми природного убутку. Яким чином Відповідач порахував норми природного убутку в судовому засіданні представником позивача не роз`яснено, також, суд зазначає, що  в Акті перевірки такі висновки відсутні.
		Стосовно донарахування сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Родіна»  суми ПДВ в розмірі 29 996,53 грн.,  відповідно до п.189.9 ст. 189 ПКУ, щодо господарської операції позивача зі списання основних засобів за самостійним рішенням платника.
		Згідно п. 189.9 ст. 189 ПКУ, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
		Аналізуючи дану норму закону, суд приходить до висновку, що закон визначає три підстави для не нарахування ПДВ при ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку, а саме: якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили; якщо основні виробничі або невиробничі-засоби ліквідуються в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства; якщо платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
		Судом встановлено, що під час проведення перевірки, як відображено на сторінці 11 Акту перевірки, позивачем було надано відповідачеві відповідні документи про знищення основних виробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням. Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача, що списання позивачем основних засобів не може розглядатися як постачання з відповідним нарахуванням ПДВ.
		Також, судом встановлено, що  донарахування Позивачеві суми ПДВ в розмірі 178 934 гривень відповідач обґрунтовує тим, що реалізація продукції за цінами нижче її собівартості не призводить до отримання доходу, а отже суми ПДВ нарахованого при придбані сировини, матеріалів та послуг, які використанні у виробництві, в частині, що відповідає отриманим збиткам, слід розглядати як такі, що використанні в операціях, не пов`язаних із господарською діяльністю платника податків. Таким чином, в порушення вимог п. 198.5 ст. 198 ПКУ платник зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу,
		Суд зазначає, що норми закону на які посилається відповідач обґрунтовуючи порушення позивачем чинного законодавства, що стало підставою для донараховання позивачеві ПДВ в сумі 178 934 гривень, а саме п.п. 14.1.71, 14.1.219, 14.1.228 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, не визначають обов`язку платника податків нараховувати податок на додану вартість на різницю між ціною продажу товару та його собівартістю у випадку, якщо собівартість товару є більшою ніж ціна його продажу.
		За вимогами п. 14.1.219 ст. 14, п. 188.1 ст. 188 ПКУ звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі. 
		Щодо господарської операції сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю  «Родіна» з ПП «ЮЖМАШ», за результатами якої  було донараховано позивачеві суми ПДВ в розмірі 34 695 грн., суд зазначає наступне.
		Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
		З аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків.
		У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.
		Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов`язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також, відповідно, для цілей формування відповідних сум податкових вигод.
		Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		При цьому, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).
		Зазначеному обов`язку платника податків кореспондує визначене пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України право посадових осіб органу державної податкової служби при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов`язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
		Пункт 44.4 статті 44 Податкового кодексу України містить застереження, за яким вищезазначені документи, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
		Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.
		З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
		У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.
		Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.
		Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов`язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів.
		Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались   між позивачем та його контрагентами, на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.
		Таким чином, суд звертає увагу, що фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими первинними бухгалтерськими документами.   
		Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування та нарахування позивачем податкового зобов`язання та податкового кредиту та відповідне його відображення у податковій звітності за господарськими операціями з його контрагентами -   ПП «Южмаш».
		Судом встановлено, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Родіна» (замовник) та приватне підприємство «Южмаш» (виконавець), 06.02.2017 укладено договір поставки та надання послуг № ДГ-0000014, відповідно до якого, замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов`язується надати послуги по постачанню запчастин та вузлів до техніки, а також виконання ремонтних робіт (Т.IІ а.с. 105).
		На підтвердження фактичного виконання сторонами умов даних договорів, позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури та податкові накладні, товарно-транспортні накладні та копії платіжних доручень, копії Актів здачі-прийняття робіт.
		Позивачем  до складу податкового кредиту віднесено відповідні суми ПДВ, за податковими накладними, виданими вищевказаним контрагентом.
		Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагентів.
		Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
		За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з ст.198 ПК України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.
		Окрім того, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому питання віднесення певних сум до податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.
		Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.
		На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентом, останній мав статус юридичної особи, був зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.
		Також, судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області за результатами проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2019 року № 0000341304.
		Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000341304, на думку відповідача, стало порушення позивачем порядку нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті позивачем орендної плати за земельні паї в період 2016, 2017, 2018 років, а саме, порушено п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України.
		Відповідно до Акту перевірки, відповідачем встановлено. що позивач нараховував та виплачував орендну плату в натуральній формі, а отже зобов`язаний був застосовувати «натуральний» коефіцієнт згідно п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України.
		Згідно з п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України, під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К=100:(100-Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
		Однак, відповідно до пояснень представника  позивача та долучених до матеріалів справи доказів, що не були спростовані представником відповідача, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Родіна» в період своєї господарської діяльності, в тому числі і в 2016-2018 роках, не нараховував та не виплачував орендну плату орендодавцям не у грошовій формі. 
		Нарахування та виплата орендної плати за 2016-2018 роки здійснена виключно у грошовій формі, що підтверджується книгами обліку нарахування та видачі орендної плати за земельні паї за 2016, 2017, 2018 роки, видатковими касовими ордерами, відомостями на виплату орендної плати за 2016, 2017, 2018 роки.
		В судовому засіданні представником відповідача не надано обґрунтованого пояснення  яким чином, на підставі яких саме документів та стосовно яких фізичних осіб Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області  дійшло даного висновку.  Суд зазначає, що  дана інформація, в Акті перевірки також відсутня.
		Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що податкове повідомлення рішення від 11 березня 2019 року № 0000341304 прийнято відповідачем на підставі Акта перевірки, який не є доказом вчинення позивачем вказаних порушень, тому не відповідає дійсності та підлягає до скасуванню.
		Суд зазначає, що під час розгляду справи, було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.
		Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У відповідності до зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків визначені податкові зобов`язання, резюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
		ГУ ДФС у Кіровоградській області не доведено фактів, які б спростовували доводи позивач про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області податкових повідомлень-рішень від від 11.03.2019 №0000341304 про збільшення  суми грошового зобов`язання з податків та зборів в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в загальній сумі 497419,48 грн. з яких за податковим зобов`язанням 248991,64 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 183564,34 грн., пені 64863,5 грн. та №00000111412 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 462718,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням 308524,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 154262,00 грн., а тому позовні вимоги, підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Таким чином, суд присуджує на користь позивача всі здійснені, документально підтверджені, витрати по сплаті судового збору у розмірі   13980,53 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (Т.1 а.с.3).
		Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -          
		 
		в и р і ш и в
		 
		Позовні вимоги приватного   підприємства   "Торговий дім" Тристарінвест" (вул. Сухом Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Родіна" (код ЄДРПОУ 30564460, 28113, Кіровоградська область, Онуфріїівський район, с. Камбурліївка, сквер Перемоги, 1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39393501,25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55)   про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
		Визнати   протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2019 року № 0000341304, яким СТОВ «Родіна» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 497 419 гривень 48 копійок, в тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 248 991,64 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 183 564,34 гривень та пеня в сумі 64 863,50 гривень.
		Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2019 року № 00000111412 в частині збільшення СТОВ «Родіна» суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 419 766 гривень 00 копійок, в тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 279 844 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 139 922 гривні.
		Присудити на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Родіна" судовий збір в розмірі 13980,53 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
		Дата складання та підписання рішення в повному обсязі 20 червня 2019 року.
		 
		 
		 
		          
		Суддя Кіровоградського 
		окружного адміністративного суду                                         К.М. Притула

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...