Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/190/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договори перевезення, у тому числі при:; Інші договори перевезення:.
Надіслано судом: 20.06.2019. Зареєстровано: 21.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2019.

Результат оскарження 11.10.2019 Північно-західний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА
		Господарський суд
		Житомирської області
		_________________________________________
		______________________________________________________________________
		10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
		E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"10" червня 2019 р.  Справа № 906/190/19 
		Господарський суд Житомирської області у складі:
		судді Тимошенка О.М. 
		секретар судового засідання: Зоренко О.М.
		за участю представників сторін:
		від позивача: Турка А.С. (адвокат) 
		від відповідача: Руденко А.О. (адвокат) 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
		за позовом Приватного підприємства "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна"  
		до Фізичної особи-підприємця Скиби Ірини Миколаївни 
		про розірвання  договору  та стягнення  заборгованості у сумі  555791,85 грн. 
		Позивачем пред`явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 555791,85грн., з яких: 459000,00грн. в повернення здійсненої передоплати за послуги по договору №14/06/17-1 від 14.06.17; 20975,67 грн. 3% річних ; 75816,18 грн. інфляційних; про розірвання договору на транспортно- експедиційне обслуговування по Україні №14/06/17-1 від 14.06.17.
		19.03.19 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.76), в якому відповідач позов не визнає з тих підстав, що під час розгляду справи №906/948/17 судом було встановлено , що відповідач вивіз вантаж у кількості 32 вантажних місця з 03.07.17 по 14.08.17; позивач передав кошти в розмірі 1250000,00грн., послуги були надані відповідачем на суму 1081080,96грн., тому поверненню підлягає 168919,04грн.;  договір виконано у повному обсязі, тому договір може бути розірваний; річні та інфляційні не можуть бути застосовані, оскільки до моменту розірвання договору відповідач має зобов`язання щодо надання послуг, а не сплати грошових коштів; позивачем вже подавався позов у справі №906/948/17 з тим самим предметом та з тих самих підстав.
		27.03.19 до суду надійшла заява представника адвоката про застосування спеціального строку позовної давності. Зазначає, що позивач мав пред`явити свої вимоги у строк до 29.07.18. Просить відмовити в задоволенні позову (а.с.93).
		24.04.19 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.137) , в якому позивач заперечив щодо викладеного у відзиві зазначивши, що позивач має право вимагати повернення попередньої оплати на підставі п.8.2 договору та ст.693 ЦК України; відповідачем порушено встановлений графіком термін вивезення вантажу; оскільки відповідачем порушено умови договору, договір може бути розірваний за рішенням суду; ст.625 ЦК може бути застосована до усіх видів грошового зобов`язання, у тому числі щодо повернення попередньої оплати; предметом спору у справі №906/948/17 були вимоги про стягнення збитків та штрафних санкцій.
		06.05.19 від позивача надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності (а.с.156). Позивач зазначає, що позовна давність переривалася зверненням до суду з вимогами у справі №906/948/17, у зв`язку з чим строк необхідно відраховувати від 25.06.18 (постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.18 у cправі №906/948/17). 
		20.05.19 відповідачем подано письмові пояснення (а.с.164), в яких зазначає, що у разі розірвання договору позивач не вправі вимагати повернення попередньої оплати згідно ст.693 ЦК України, оскільки, у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору згідно ст.653 ЦК України.
		У судовому засіданні 21.05.19 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
		Представник відповідача позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просив застосувати строки позовної давності.
		У судовому засіданні 21.05.19 оголошувалась перерва до 10.06.19.
		10.06.19 представники сторін в судове засідання не з`явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
		ВСТАНОВИВ:
		 
		14.06.2017 між Приватним підприємством "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна" (позивач/ експедитор) та Фізичною особою-підприємцем Скибою Іриною Миколаївною (відповідач/перевізник) укладено договір №14/06/17-1, згідно пункту 1.1 якого, Позивач  доручив, а Відповідач прийняв на себе зобов`язання по організації перевезення різними видами транспорту в межах України, а також про забезпечення виконання комплексу  операцій, пов`язаних з перевезенням та експедируванням вантажів Позивача, у відповідності з цим Договором. (а.с.27)
		Згідно пункту 1.2 Договору, Позивач та Відповідач погодили, що Позивач інформує Відповідача про передбачувані плани перевезення на наступний місяць і конкретизує їх письмово заявками в строки, необхідні для якісного надання послуг, але не менше ніж за один робочий день до передбачуваної дати відвантаження.
		В силу дії пункту 1.3 Договору, заявка на перевезення містить інформацію про характер вантажу, його вартість з вказівкою на особливості вантажу - небезпека, габарити, ваговитість, необхідність спеціального рухомого складу, час і дату поставки транспорту під навантаження, адресу вантажовідправника та вантажоотримувача, маршрут, проміжні пункти слідування і вид транспорту.
		За умовами  пункту 1.4  Договору, кожне  перевезення оформляється додатком до цього Договору у вигляді заявки на транспортний засіб.
		Приписами підпункту 2.1.1 Договору, Відповідач  зобов`язався прийняти до виконання заявку Позивача на транспортно-експедиційне обслуговування, організувати планування і подання транспортних засобів під вивезення (доставку) вантажу в строки, погоджені Позивачем та Відповідачем.
		В силу дії підпунктів 2.2.1-2.2.3 Договору,  Позивач  зобов`язався надати Відповідачу всю необхідну для організації перевезення інформацію і документи, здійснити навантаження і вивантаження  вантажу, звільнити транспортний засіб протягом 48 годин, визначити специфічні вимоги до вибору виду транспорту і здійсненню навантажувально-розвантажувальних робіт.
		Згідно підпункту 3.1  Договору, оплата послуг Відповідача погоджується протоколами погодження ціни в кожному окремому випадку, або заявкою на транспортний засіб.
		Відповідно до пункту 3.2 Договору, по загальному правилу,  розрахунки  проводяться  на підставі оригіналів документів: ТТН з  відміткою Позивача про прийом вантажу,  рахунка-фактури,  акту виконаних робіт, податкової накладної,  ксерокопії заявки на транспортний засіб,  яка має бути завірена мокрою печаткою Відповідача,  протягом 10-ти банківських днів, за рахунок коштів, отриманих від  Позивача; сторони можуть домовитися про інші умови проведення розрахунків , які можуть зазначити у  наведених документах .
		Приписами пункту 3.4 Договору передбачено, що підтвердженням виконання перевезення є накладна (ТТН), надана Відповідачем.
		У пункті 4.1 Договору, сторони погодили, що Позивач зобов`язується повідомити Відповідача про конкретну дату перевезення письмовою заявкою за погодженою сторонами формою про необхідність перевезення вантажів не пізніше чим за одну добу до початку навантаження; заявка набирає чинності після підтвердження її підписом і печаткою Відповідача.
		В силу дії пунктів  5.3 та 5.6 Договору, в разі,  якщо Відповідач відмовився від  виконання Заявки і це призвело до  відміни перевезення вантажу, в період  менший, ніж за 12 годин до початку перевезення, Відповідач сплачує штраф Позивачу в розмірі 200 грн; в разі,  якщо дія або бездіяльність  Відповідача потягли за собою зрив перевезення вантажу, такий як не надання  в погоджений Заявкою строк, транспорту,   Відповідач сплачує Позивачу штраф в розмірі 200 грн.
		У пункті  8.1 Договору визначено, що: строк дії Договору встановлюється з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2017 року; в разі якщо одна із сторін не виявила бажання розірвати Договір, він вважається продовженим на невизначений строк.
		Водночас,  відповідно до приписів пункту 8.2 Договору, Договір може бути розірваний сторонами в порядку визначеному діючим законодавством України; на момент розірвання Договору,  сторони повинні провести повний взаєморозрахунок.
		Заявкою-підтвердженням LGU 16-07589 від 23.06.17 (далі - заявка, а.с.29), позивач і відповідач погодили: дату та час подання автотранспорту, а саме 29.06.2017 о 09:00; тип рухомого складу - негабаритні трали, евакуатори, площадки; ставку у сумі 2500000 грн; кількість вантажних місць 74; загальну вагу партії - 1334317 кг; місце завантаження - Чорноморський торговий порт; місце розвантаження - Рівненська область, м. Костопіль, вул. Степанська, 9; строк вивезення вантажу - до 28.07.2017; умови оплати - 1250000 грн попередньої оплати, а залишок - після подання позивачеві оригінала рахунку і CMR з відміткою вантажоотримувача.
		Позивач платіжним дорученням №3952 від 26.06.2017 перерахував відповідачу попередню оплату у сумі 1250000 грн. (а.с.32).
		Судом встановлено, що в господарському суді Житомирської області розглядалася справа №906/948/17 між тими ж сторонами про стягнення з відповідача збитків за неналежне виконання договору №14/06/17-1 від 14.06.17 в розмірі 1434822,30грн.
		В задоволенні вимог по вказаній справі позивачу було відмовлено, оскільки повернення передоплати не є збитками в розумінні ст.623 ЦК України та ст.224 ГК України.
		Під час розгляду справи №906/948/17 судом встановлено, що вантаж у кількості 32 вантажних місця у період з 03.07.2017 по 14.08.2017 вивезено відповідачем. При цьому, вантаж у кількості 24 вантажних місця значиться у графіку, який сторони погодили 23.06.2017 (перша партія), решта вантажу у кількості 8 вантажних місць вивезені відповідачем поза межами погодженого графіка. Однак, усі вивезені 32 вантажних місця співпадають із зазначеними у таблиці вивезення, що погоджена між позивачем і відповідачем.
		Відповідно до ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Таким чином судом встановлено, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань не виконав перевезення обумовленого вантажу в обумовлений строк. Судом не встановлено факту порушення зобов`язань з боку позивача, в тому числі не встановлено порушень строків завантаження/розвантаження.
		Відповідно до ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Відповідач визнав позов в частині вимоги про розірвання договору.
		Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позов в частині вимоги про розірвання договору підлягає задоволенню.
		 
		Вимога про стягнення попередньої оплати, річних та інфляційних підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
		Відповідно  до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (надалі-Закон),  учасниками  транспортно-експедиторської  діяльності є, зокрема,   перевізники та   експедитори; експедитор (транспортний      експедитор)      -      суб`єкт  господарювання,  який за дорученням клієнта  та  за  його  рахунок  виконує   або  організовує  виконання  транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник -  юридична  або фізична особа,  яка взяла на себе  зобов`язання і відповідальність за договором  перевезення  вантажу  за   доставку   до   місця   призначення  довіреного  їй  вантажу,  перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або  іншій  особі,  зазначеній  у  документі,  що регулює відносини між  експедитором та перевізником.
		Відповідно до частини 2 статті 4 Закону, експедитори  для виконання доручень клієнтів  можуть  укладати  договори    з    перевізниками.  
		Приписами частини 6 статті 9 Закону передбачено, що у відносинах з перевізником, експедитор може виступати від свого імені.
		В силу дії частини 2 статті 316  ГК України, договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.
		Договором врегульовано правовідносини сторін спору з перевезення вантажу.
		За змістом приписів статей 1 та  9 Закону, сторонами договору  транспортного експедирування є експедитор і клієнт, на виконання доручень якого діє експедитор; між  перевізником  і клієнтом (вантажовідправник,  вантажоодержувач, інша особа)  договірних відносин немає.
		Відповідно до ст. 908 ч.2 ЦК України умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
		Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
		Відповідно до ст. 306 ч.5 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно п.104 Статуту    автомобільного   транспорту   УРСР, якщо автотранспортне підприємство (організація) не приступило  протягом  трьох  днів  до виконання замовлення,  одержана при його оформленні    провізна    плата     повинна     бути     повернута  вантажовідправнику   (вантажоодержувачу)   в  строки,  встановлені  Правилами перевезень  вантажів автомобільним транспортом в УРСР.
		Згідно п.14.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, якщо Перевізник не виконав перевезення відповідно до заявки (замовлення), то одержана передоплата має бути повернена Замовнику не пізніше триденного терміну у робочі дні кредитної установи.
		За домовленістю сторін відповідач мав виконати перевезення у строк до 28.07.17.  Разом з тим встановлено, що перевезення відбувалось і після цієї дати. Останнє вивезення вантажу було здійснене 12.08.17. Ця обставина, тобто факт навантаження після спливу строку дії договору, свідчить про погодження позивачем строку перевезення до 12.08.17. Таким чином  відповідач зобов`язаний повернути залишок попередньої оплати до 17.08.17.
		Визначаючи суму, яку відповідач зобов`язаний повернути, суд виходить з наступного.
		Позивачем було сплачено Відповідачу на виконання договору та заявки попередню оплату в розмірі 1250000,00 грн. Загальна вартість обумовленого заявкою перевезення становить 2500000,00 грн.
		Як встановлено судом відповідач здійснив перевезення 32 вантажних місця із 74, які обумовлені заявкою. Сторонами не узгоджено вартість перевезення кожного вантажного місця окремо. Відповідач заперечує щодо запропонованого позивачем визначення вартості перевезення кожного вантажного місця, тому вартість перевезення кожного вантажного місця суд визначає як частка між вартістю усіх перевезень та кількістю обумовлених заявкою вантажних місць. Вартість виконаних відповідачем перевезень суд визначає як добуток кількості перевезених вантажних місць та вартістю перевезення одного вантажного місця. Звідси, відповідач здійснив перевезення на суму 1081081,08 грн. з такого розрахунку: 2500000:74х32=1081081,08.
		Таким чином відповідач зобов`язаний повернути позивачу 168918,92 грн. з такого розрахунку: 1250000-1081081,08=168918,92.
		 
		Визначаючи вартість здійснених відповідачем перевезень (32 вантажних місць), позивач посилається на акт та заявку, які складені між позивачем та ТОВ "Лукро". Разом з тим суд робить висновок, що вказані акт та заявка не можуть братись за основу розрахунку, оскільки не можуть нести для відповідача жодних юридичних наслідків, оскільки відповідач не є стороною правовідносин, які виникли між позивачем та ТОВ «Лукро» та не може впливати на їх волевиявлення під час укладення між собою правочинів. Під час розгляду вищевказаної судової справи №906/948/17 Апеляційний суд лише констатує наявність вказаного акту, однак не робить висновку про вартість перевезення здійсненого відповідачем. 
		 
		Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20975,67грн. 3% річних та 75816,18грн. інфляційних, які нараховані позивачем по 19.02.19.
		Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Обрахувавши вказані величини за допомогою програми «Ліга-Закон», виходячи з суми боргу 168919,04грн. за період з 17.08.17 по 19.02.19 суд встановив розмір 3% річних - 7663,83грн., інфляційних - 29083,62грн.
		 
		Відповідачем заявлено про застосування позовної давності.
		Відповідно до п.6 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти.
		Відповідно до ст. 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
		Як встановлено судом, позивач 30.10.17 вперше звернувся за захистом свого права з позовом до відповідача про  стягнення збитків, до яких включена сума сплаченої відповідачу попередньої оплати (справа №906/948/17). Суди першої та апеляційної інстанції ухвалили різні за змістом рішення, при цьому суд першої інстанції задовольнив частково позов, а суд апеляційної інстанції відмовив. Вказана обставина свідчить про складність у визначенні правильного способу захисту порушеного права, що обумовило пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом. Наведену обставину суд вважає поважною причиною пропуску строку позовної давності, тому порушене право позивача підлягає захисту (ст.257 ч. 5 ЦК України)
		 
		Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Враховуючи  викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 205666,37грн., з яких: 168918,92грн. боргу, 7663,83грн. 3% річних, 29083,62грн. інфляційних. В іншій частині вимог позов задоволенню не підлягає.
		Судовий збір в розмірі 5006,00грн. (1921+3085) відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
		 
		Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Розірвати договір №14/06/17-1, який укладений 14.06.2017 між Приватним підприємством "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна" та Фізичною особою-підприємцем Скибою Іриною Миколаївною.
		3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скиби Ірини Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна" (03189, м.Київ, вул.Вільямса Академіка, 6Д, офіс 43; код 37640385)  -  168918,92грн. боргу, 7663,83грн. 3% річних, 29083,62грн. інфляційних, 5006,00грн. судового збору.
		4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 290081,08грн. боргу, 13311,84 грн. 3% річних, 46732,56 грн. інфляційних . 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Повне рішення складено:  20.06.19 
		 
		Суддя                                                                     Тимошенко О. М.  
		 
		 
		Віддрукувати: 
		1- в справу
		2-3- сторонам (рек. з повідом.)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...