Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/6022/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації до засобів масової інформації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.06.2019.
Дата набрання законної сили: 05.06.2019
Номер судового провадження: 61-24072ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		05 червня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 758/6022/14-ц
		провадження № 61-24072св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
		 
		позивачі: Комуністична партія України, ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «1+1»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «1+1» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року у складі судді: Ларіонової Н. М. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2017 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Вербововї І. М., Головачова Я. В., 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2014 року Комуністична партія України (далі - КПУ), інтереси якої представляє Дригваль Н. П., Алексєєв І. В., Симоненко П. М., інтереси якого представлені Дригваль Н. П., Калєтнік І. Г., інтереси якого представлені Дригваль Н. П., звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «1+1» (далі - ТОВ «Телерадіокомпанія «1+1») про захист честі, гідності фізичної особи, ділової репутації юридичної особи та спростування недостовірної інформації.
		 
		Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року за клопотанням представника позивачів до участі в справі як співвідповідач залучений ОСОБА_2
		 
		Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року, у зв`язку із закінченням повноважень судді Гребенюка В. В., суддя Ларіонова Н. М. прийняла до провадження уточнену позовну заяву, де позивачами вказані КПУ та ОСОБА_1 Заяву подано представником позивачів - ОСОБА_4
		 
		Позивачі вказували, що підставою для звернення до суду з позовом став факт публічного поширення ТОВ «Телерадіокомпанія «1+1» та ОСОБА_2 в програмі «Секретні матеріали. Що насправді відбувається у Криму?» ІНФОРМАЦІЯ_2 очевидно недостовірної інформації стосовно діяльності КПУ, голови фракції КПУ ОСОБА_1 Відеозапис програми ТОВ «Телерадіокомпанія «1+1» опублікований в мережі Інтернет під аналогічним заголовком за адресою (веб-сайт):http:ІНФОРМАЦІЯ_3. В ході даного випуску програми «Секретні матеріали. Що насправді відбувається у Криму?» телерадіокомпанія та головний редактор Інтернет-видання «Цензор НЕТ» ОСОБА_2 , поширили наступну недостовірну, та таку, що ганьбить ділову репутацію КПУ, а також честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію: ОСОБА_7 , головного редактора « Цензор . НЕТ» (мовою оригіналу): «Те доходы, которые получал Калетник как один из основных спонсоров КПУ, которые шли в кассу коммунистов, безусловно, используются в том числе для финансирования сепаратистских движений. Распределение этих средств идет непосредственно через ОСОБА_1. К этим решениям материального характера также имеет отношение правая рука ОСОБА_8 ». Зміст інформації, поширеної відповідачами під час трансляції програми наявно демонструє той факт, що редакція телекомпанії та ОСОБА_2 бездоказово, без посилання на будь-які офіційні юридично-значущі документи, матеріали розслідування або коментарі офіційних представників влади на рівні обивательських пліток звинуватили КПУ, ОСОБА_1 у вчиненні тяжкого злочину, а саме: фінансуванні сепаратистського руху. 
		 
		На думку позивачів, ОСОБА_2 припустився до вкрай неетичних засобів маніпуляції суспільною свідомістю за принципом пошуку винного, загальний зміст звинувачень переслідує на меті створення образу зовнішнього ворога в особі КПУ. Підставою для ствердження про бездоказовість, та, відповідно, недостовірність, поширеної відповідачами інформації, було те, що звинувачення у скоєнні будь-якого злочину повинно міститися на підставі обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, відповідно до статті 62 Конституції України, відповіді правоохоронних органів, отримані за депутатськими зверненнями від начальника Управління СБУ в Одеській області та прокурора Одеської області, від 02 червня 2014 року № 04/2/2- 5370-14 та від 26 травня 2014 року № 65/16/Д-18/389 відповідно. Внаслідок поширення відповідачами бездоказових, необґрунтованих звинувачень ОСОБА_1 щодо його участі у фінансуванні сепаратистського руху, відповідачі порушили особисте немайнове право ОСОБА_1 на недоторканність гідності, честі та ділової репутації. Уся, без виключення, поширена відповідачами інформація є недостовірною, бездоказовою, не відповідає дійсності, а ті вчинки, в яких відповідачі звинуватили КПУ та ОСОБА_1 , взагалі не мали місця.
		 
		Позивачі вказували, що дії відповідачів завдали шкоди діловій репутації, підірвали її авторитет серед населення країни, створили у громадськості помилкове й оманливе уявлення стосовно політичної позиції як безпосередньо КПУ, так і моральних, ділових якостей лідера партії ОСОБА_1 
		 
		Позивачі, з урахуванням уточнень, просили суд:
		визнати недостовірною інформацію, публічно поширену ОСОБА_2 у програмі «Секретні матеріали. Що насправді відбувається у Криму?» ІНФОРМАЦІЯ_2»: «Те доходы, которые получал Калетник как один из основных спонсоров КПУ, которые шли в кассу коммунистов, безусловно, используются в том числе для финансирования сепаратистських движений. Распределение этих средств идет непосредственно через ОСОБА_1. К этим решениям материального характера также имеет отношение правая рука ОСОБА_8 »; 
		зобов`язати Бутусова ОСОБА_9 з наступного дня з дати набрання рішенням суду в даній справі законної сили спростувати розповсюджену ним недостовірну інформацію у спосіб, в який така інформація була поширена, а саме: під час випуску програми «Секретні матеріали» (або випуску інформаційних новин у випадку закриття програми або припинення її мовлення) в ефірі каналу 1+1 оголосити, що відомості, повідомлені ІНФОРМАЦІЯ_2 у випуску програми «Секретні матеріали. Що насправді відбувається у Криму?» ІНФОРМАЦІЯ_2» відносно причетності КПУ та ОСОБА_1 до фінансування сепаратистського руху, - не відповідають дійсності»; 
		зобов`язати ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1 + 1» з наступного дня з дати набрання рішенням суду в даній справі законної сили надати ефірний час під час випуску програми «Секретні матеріали» (або випуску інформаційних новин у випадку закриття програми або припинення її мовлення) ОСОБА_2 для спростування розповсюдженої ним недостовірної інформації відносно причетності Комуністичної партії України та ОСОБА_1 до фінансування сепаратистського руху.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій 
		 
		Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року позов задоволено частково.
		 
		Визнано недостовірною інформацію, публічно поширену ОСОБА_2 у програмі «Секретні матеріали. Що насправді відбувається у Криму?» ІНФОРМАЦІЯ_2», наступного змісту: «Те доходы, которые получал Калетник как один из основних спонсоров КПУ, которые шли в кассу коммунистов, безусловно, используются в том числе для финансирования сепаратистських движений. Распределение этих средств идет не посредственно через ОСОБА_1 . К этим решениям материального характера также имеет отношение правая рука ОСОБА_13 ». Зобов`язано ОСОБА_2 з наступного дня з дати набрання рішенням суду в даній справі законної сили спростувати розповсюджену ним недостовірну інформацію у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, а саме: під час випуску інформаційних новин в ефірі каналу «1+1» оголосити, що відомості, повідомлені ІНФОРМАЦІЯ_2 у випуску програми «Секретні матеріали. Що насправді відбувається у Криму?» ІНФОРМАЦІЯ_2» відносно причетності Комуністичної партії України та ОСОБА_1 до фінансування сепаратистського руху - не відповідають дійсності. Зобов`язано ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» з наступного дня з дати набрання рішенням суду в даній справі законної сили надати ефірний час під час випуску інформаційних новин ОСОБА_2 для спростування розповсюдженої ним недостовірної інформації відносно причетності КПУ та ОСОБА_1 до фінансування сепаратистського руху. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги доведені та обґрунтовані. Суду надано належні та допустимі докази на підтвердження факту поширення ОСОБА_2 . недостовірної інформації щодо причетності КПУ та ОСОБА_1 до фінансування сепаратистського руху в ефірі ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», а тому така інформація підлягає спростуванню у спосіб який була поширена. При цьому суд не прийняв до уваги наданий стороною відповідача запит ГУ СБУ у м. Києві та Київської області від 18 липня 2014 року № 51/4/4-46291 про надання наявних записів щодо публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплень державної влади, зміни меж території або державного кордону України за участі народних депутатів ОСОБА_1 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19, з якого вбачається наявність в провадженні слідчого відділу ГУ СБУ у м. Києві та Київської області кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого частини третьої статті 109, частини другої статті 110 КК України, оскільки такі посилання не засновані на законі. 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», подану представником Варічевою Л. С., відхилено. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року залишено без змін. 
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності позовних вимог щодо поширення ОСОБА_2 . недостовірної інформації відносно причетності КПУ та ОСОБА_1 до фінансування сепаратистського руху в ефірі ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1».
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У квітні 2017 року ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» подало касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій і у задоволенні позову відмовити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, не визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, що їх регулює, ухвалив рішення на підставі недопустимих доказів, зокрема матеріали справи не містять ефірного запису програми, а наданий позивачами запис зроблено у мережі Інтернет. Крім того, позивачем не доведено, що вказана інформація поширена в ефірі ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1».
		 
		Крім того, при винесені рішення суд невмотивовано та безпідставно змінив спосіб спростування, про який просили позивачі, чим вийшов за межі позовних вимог та порушив приписи статті 10, 11 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) 
		 
		У червні 2017 року ОСОБА_16 - представник ОСОБА_1 та КПУ подала заперечення на касаційну скаргу в якому просила визнати доводи, викладені в касаційній скарзі ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» необґрунтованими, а судові рішення залишити без змін.
		 
		Рух справи 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У травні 2018 року на підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в програмі «Секретні матеріали. Що насправді відбувається у Криму?» ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_2 було публічно поширену інформацію відносно причетності КПУ та ОСОБА_1 до фінансування сепаратистського руху.
		 
		Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 18 червня 2015 року у справі було призначено судову лінгвістичну експертизу публічного виступу ведучого програми «Секретні матеріали. Що насправді відбувається у Криму» ІНФОРМАЦІЯ_4 від ІНФОРМАЦІЯ_2 та публічного виступу журналіста ОСОБА_2 під час зазначеної програми.
		 
		Згідно висновку експерта від 13 липня 2016 року № 14775/15-32 за результатами проведення семантико-текстуальної експертизи писемного мовлення інформація щодо КПУ та її представників: ОСОБА_17 та ОСОБА_1, яка міститься у текстах висловлювань ведучого, містить негативну оцінку їх діяльності, інформація щодо Комуністичної партії України та діяльності її представників виражена у формі тверджень про факти, а не оціночних суджень.
		 
		КПУ, посилаючись на Закон України «Про інформацію», статтю 277 ЦК України вважала, що факт публічного поширення ТОВ «Телерадіокомпанія «1+1» в програмі «Секретні матеріали. Що насправді відбувається у Криму?» ІНФОРМАЦІЯ_2 очевидно недостовірної інформації стосовно діяльності КПУ дискредитують партію як суб`єкта господарювання та завдають шкоди діловій репутації партії. 
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Велика Палата Верховного Суду від 03 квітня 2019 року справі № 750/2052/16-ц (провадження № 14-641цс18) зробила висновок, що «з урахуванням положень статті 15 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій та статей 1, 12 ГПК, з огляду на те, що характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб`єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб`єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.
		Відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, зокрема під час прес-конференції щодо діяльності окремої виробничої установи (її результатів) в якій вона працює, є саме ця юридична особа. Ураховуючи, що розгляд справи може вплинути на права та обов`язки цієї фізичної особи, остання може бути залучена до участі у справі як третя особа. У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою, для визначення належного відповідача судам необхідно з`ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов`язків, то належним відповідачем є саме вона. Згідно з частинами другою та третьою статті 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, а відповідачами - юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу».
		 
		Таким чином, у справі, що переглядається, висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що спір між КПУ та ТОВ «Телерадіокомпанія «1+1» про захист ділової репутації юридичної особи та спростування недостовірної інформації може бути розглянутий за правилами цивільного судочинства, є помилковими, і такі вимоги повинні були розглядатися в господарському судочинстві.
		 
		Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частини другої статті 414 порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		 
		За таких обставин, оскаржені рішення підлягають скасуванню з закриттям провадження у справі в частині позовних вимог КПУ до ТОВ «Телерадіокомпанія «1+1» про захист ділової репутації юридичної особи та спростування недостовірної інформації.
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_1 є публічною особою, відомим у суспільстві політичним діячем.
		 
		Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		 
		У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
		 
		Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
		 
		Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		 
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).
		 
		Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).
		 
		Відповідно, коли висловлювання стосуються питання суспільного інтересу, свободі вираження думок зазвичай надаватиметься високий рівень захисту, а органи влади, таким чином, матимуть вузькі межі дискреційних повноважень. Більше того, межі допустимої критики щодо політика ширші, ніж межі критики щодо приватної особи. На відміну від останньої, політик неминуче та свідомо відкриває себе для пильного вивчення своїх слів та дій з боку журналістів та широкого загалу, а тому повинен проявляти більшу толерантність. Звичайно, право на захист репутації поширюється і на політиків, навіть якщо вони виступають не як приватні особи, проте у таких випадках вимоги такого захисту мають бути збалансовані з інтересами суспільства до відкритої дискусії з політичних питань (INSTYTUT EKONOMICHNYKH REFORM, TOV v. UKRAINE, № 61561/08, § 44, ЄСПЛ, 02 червня 2016 року).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 607/4318/16-ц зроблено висновок, що «оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Вказані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати».
		 
		За таких обставин, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів не погоджується із висновками судів про задоволення позову в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Телерадіокомпанія «1+1» про захист честі, гідності фізичної особи та спростування недостовірної інформації.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково.
		 
		Рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2017 року в частині позовних вимог КПУ до ТОВ «Телерадіокомпанія «1+1» про захист ділової репутації юридичної особи та спростування недостовірної інформації скасувати, а провадження у справі в цій частині позовних вимог закрити. 
		 
		Рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Телерадіокомпанія «1+1» про захист честі, гідності фізичної особи та спростування недостовірної інформації скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовув цій частині позовних вимог.
		 
		Керуючись статтями 255, 256, 409, 412, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «1+1» задовольнити частково.
		 
		Рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2017 року скасувати.
		 
		Провадження у справі в частині позовних вимог Комуністичної партії України до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «1+1» про захист ділової репутації юридичної особи та спростування недостовірної інформації закрити.
		 
		Повідомити Комуністичну партію України, що розгляд її справи в частині позовних вимог Комуністичної партії України до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «1+1» про захист ділової репутації юридичної особи та спростування недостовірної інформації віднесений до юрисдикції господарського суду.
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «1+1» про захист честі, гідності фізичної особи та спростування недостовірної інформації відмовити.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2017 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                     В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                              Н. О. Антоненко
		 
		                                                                                                        В. І. Журавель
		 
		                                                                                                        В. М. Коротун
		 
		                                                                                                        В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...