Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 404/6476/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.06.2019.
Дата набрання законної сили: 20.06.2019
Номер судового провадження: 61-27198ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		20 червня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 404/6476/16-ц
		 
		провадження № 61-27198св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., 
		Коротенка Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - комунальний заклад «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 лютого 2017 року у складі судді Павелко І. Л. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 рокуу складі колегії суддів: Суровицької Л. В., 
		Кіселика С. А., Чельник О. І., 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог:
		 
		У жовтні 2016 року  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального закладу «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер» (далі - КЗ «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер») про визнання незаконним та скасування наказів, відшкодування моральної шкоди.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що з 23 травня 1995 року ОСОБА_1 працює інженером з охорони праці КЗ «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер». У неї з головним лікарем склалися неприязні відносини, за її скаргою щодо головного лікаря диспансеру порушена кримінальна справа за неодноразові умисні порушення трудових прав і проводиться досудове розслідування.
		 
		Продовжуючи протиправно умисно переслідувати позивачку, головний лікар диспансеру ОСОБА_2 видала наказ від 13 вересня 2016 року № 119 «Про затвердження складу атестаційної комісії та проведення атестації інженера з охорони праці». Наказ винесений у порушення вимог Закону України «Про професійний розвиток працівників», цей закон не зазначено у преамбулі наказу, у порушення Положення про атестацію керівних, інженерно-технічних працівників та спеціалістів КЗ «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер» та порушує її трудові права.
		 
		На заяву ОСОБА_1 про зупинення проведення атестації до вирішення справи за позовом про оскарження вказаного наказу, головний лікар не відреагувала та наказом від 24 жовтня 2016 року № 131 «Про внесення змін до складу атестаційної комісії, затвердженої наказом від 13 вересня 2016 року 
		№ 119» із складу атестаційної комісії виведена головний лікар ОСОБА_2 та введена до складу комісії ОСОБА_3, заступник головного лікаря з медичної частини, голова комісії. 
		 
		Оскаржуваними наказами атестацію призначено провести не з метою підвищення ефективності праці та відповідальності керівних, інженерно-технічних працівників та інших спеціалістів (не медиків) за виконання дорученого кола обов`язків, перевірки ділових якостей та кваліфікації, а на меті мається провести атестацію лише інженеру з охорони праці і тільки їй одній.
		 
		Не були розглянуті заяви позивачки про відвід складу атестаційної комісії. Складом атестаційної комісії, затвердженим оскаржуваними наказами, не може бути забезпечено неупереджене, об`єктивне обговорення професійних якостей і результатів її діяльності в обстановці вимогливості, доброзичливості, оскільки члени атестаційної комісії неодноразово складали необ`єктивні акти про її відсутність на роботі, які в наступному були підставами для оголошення їй доган та звільнення з роботи. Крім того у лікувальному закладі відсутні фахівці, які б могли атестувати її по відповідній спеціалізації. Членами комісії є працівники, яких вона за посадою має контролювати. Згідно посадової інструкції вона безпосередньо підпорядкована керівнику закладу - головному лікарю диспансеру, яка надала негативну характеристику і таким чином вважає наперед створила думку комісії про неї. Включення безпосереднього керівника до складу атестаційної комісії суперечить Положенню про атестацію, яке діє в установі.
		 
		ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просила визнати незаконними та скасувати накази головного лікаря КЗ «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер» від 13 вересня 2016 року № 119 «Про затвердження складу атестаційної комісії та проведення атестації інженера з охорони праці», від 24 жовтня 2016 року № 131 «Про внесення змін до складу атестаційної комісії», наказ виконуючої обов`язки головного лікаря ОСОБА_3 від 14 листопада 2016 року № 139 «Про проведення атестації інженера з охорони праці», від 07 грудня 2016 року № 139 «Про проведення атестації інженера з охорони праці та затвердження складу атестаційної комісії». Відшкодувати заподіяну їй порушенням трудових прав моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн, стягнути судові витрати на правову допомогу в розмірі 7 740,50 грн.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		 
		Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 лютого 
		2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що оскарження наказів головного лікаря, в.о. головного лікаря про проведення атестації інженера з охорони праці, про затвердження складу атестаційної комісії, внесення змін до складу атестаційної комісії, перенесення строків атестації, якими фактично працівник лише направляється на атестацію відповідно до Положення про атестацію, не має правового змісту, оскільки вказані накази не порушують трудові права позивача.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
		 
		Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 лютого 
		2017 року залишено без змін.
		 
		Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
		 
		11 червня 2017 року представник ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 рокута ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
		 
		Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що спірні рішення головного лікаря порушують трудові прав ОСОБА_1 .
		 
		Доводи інших учасників справи:
		 
		У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справнадійшло заперечення, в якому КЗ «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер» просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року залишити без змін.
		 
		Рух касаційної скарги:
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Кіровського районного суду міста Кіровограда.
		 
		У вересні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» 
		ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У травні 2018 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.
		 
		Розпорядженням від 03 червня 2019 року № 464/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-27198св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
		 
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 
		від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ: 
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
		 
		Основними нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проведення атестації працівників є: Закон України «Про професійний розвиток працівників» від 12 січня 2012 р № 4312-VI, постанова Ради Міністрів СРСР 
		від 26 липня 1973 року; 531 «Про проведення атестації керівних, інженерно-технічних працівників та інших спеціалістів підприємств і організацій промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту і зв`язку», Положення про проведення атестації керівних, інженерно-технічних працівників та інших спеціалістів підприємств і організацій промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту і зв`язку, затверджене постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСРС з питань праці та заробітної плати від 05 жовтня 1973 року № 420/267 із змінами, затвердженими постановою Державного комітету з питань науки і техніки та Державного комітету з питань праці та заробітної плати від 22 жовтня 1979 року № 528/445 та від 14 листопада 1986 року № 486/489. 
		 
		Згідно абзацу другого Загальних положень цієї постанови атестація спеціалістів в інших галузях народного господарства проводиться у порядку, визначеному зазначеною постановою.
		 
		Відповідно до вимог цих нормативно-правових актів власник або уповноважений ним орган має право прийняти рішення про атестацію певних категорій працівників, виходячи з вимог конкретного акта з обов`язковим погодженням із профспілковим комітетом або, у разі його відсутності, з представниками найманих працівників, вільно обраних трудовим колективом.
		 
		Згідно частини першої статті 6 Закону України «Про професійний розвиток працівників» атестація працівників це процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов`язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.
		 
		Відповідно до статті 11 Закону роботодавці можуть проводити атестацію працівників. Категорії працівників, які підлягають атестації, та періодичність її проведення визначаються колективним договором.
		 
		Положенням про атестацію керівних, інженерно-технічних працівників та інших спеціалістів закладів охорони здоров`я, який є додатком № 1 до Колективного договору КЗ «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер» на 2016/2021 роки та у пункті 2.1. цього додатку визначено термін проведення атестації - один раз на п`ять років.
		 
		Положенням про атестацію керівних, інженерно-технічних працівників та інших спеціалістів КЗ Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер» передбачено, що атестація працівників проводиться з метою проведення оцінки їх професійного рівня кваліфікаційним вимогам і посадовим обов`язкам, підвищення професійного рівня ефективності діяльності зазначених працівників, найбільш раціонального використання фахівців, підвищення ефективності їх праці і відповідності за доручену справу, стимулювання професійного зростання працівників.
		 
		Статтею 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки оскарження наказів головного лікаря, в.о. головного лікаря про проведення атестації інженера з охорони праці, про затвердження складу атестаційної комісії, внесення змін до складу атестаційної комісії, перенесення строків атестації, якими фактично працівник лише направляється на атестацію відповідно до Положення про атестацію, не має правового змісту, так як вказані накази не порушують трудові права позивача.
		 
		Вирішальним, таким, що безпосередньо впливає на трудові права працівника є рішення атестаційної комісії за наслідками проведення атестації.
		 
		Заходи щодо підготовки проведення атестації є процедурною передумовою атестування, тому оцінка вчасності, точності, відповідності порядку проведення атестації Положенню, надається при оскарженні рішення атестаційної комісії.
		 
		При незгоді з рішенням атестаційної комісії відповідно до пункту 4.3 Положення та частини четвертої статті 13 Закону України «Про професійний розвиток працівників» працівник у порядку, встановленому законодавством, може оскаржити результати атестації.
		 
		Щодо доводів касаційної скарги:
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. 
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда 
		від 27 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року- без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 лютого 
		2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                            В. П. Курило
		 
		 
		 
		А. Ю. Зайцев
		 
		 
		 
		Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...