Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/21639/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2019.
Дата набрання законної сили: 05.06.2019
Номер судового провадження: 61-19063ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                
		Іменем України
		05 червня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/21639/15-ц
		 
		провадження № 61-19063св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		відповідач - ОСОБА_5 ,
		представник відповідача - ОСОБА_7,
		треті особи: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра»,
		представник третьої особи- Шилець Артем Русланович,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва          від 15 листопада 2016 року у складі судді Писанця В. А. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , Національного банку України (далі - НБУ), треті особи: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у           ПАТ «КБ «Надра», про стягнення банківських металів.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 04 квітня 2013 року між ним та ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір строкового банківського вкладу в банківських металах «Золотий», відповідно до умов якого він передав на вкладний рахунок банківський метал - золото 999,9 проби, загальною вагою 1 439,47 гр. або                 46,280 тр. ун. золота, відсоткова ставка за вкладом - 1,5 % річних, строк дії             вкладу - 18 місяців від дати надходження вкладу. Вклад був внесений ним                         04 квітня 2013 року у повному розмірі.
		 
		09 жовтня 2014 року він звернувся до банку з платіжною вимогою про необхідність переведення всього розміру вкладу разом з відсотками на поточний рахунок, відкритий у публічному акціонерному товаристві «Укрексімбанк», однак така вимога банком не була виконана.
		 
		Крім того, наступні його вимоги щодо повернення вкладу також були залишені банком без задоволення.
		 
		Постановою Правління НБУ від 06 лютого 2015 року № 83 ПАТ «КБ «Надра» віднесено до категорії неплатоспроможних, що унеможливлює повернення вкладу.
		 
		Зазначав, що згідно офіційної відкритої інформації, розміщеної на сайті НБУ, найбільш опосередкованим власником банку, а відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» і пов`язаною особою, є ОСОБА_5 
		 
		Вказував на те, що ОСОБА_5 під час придбання ПАТ «КБ «Надра» розумів, що на ньому лежить обов`язок відновити нормальний фінансовий стан банку та відповідно підтримувати його на належному рівні. Однак, факт введення тимчасової адміністрації свідчить про те, що ОСОБА_5 не вдалося налагодити діяльність банку, тим більше, нездійснення належного контролю за банком, зокрема мало наслідком невиконання банком взятих на себе зобов`язань та відповідно порушення вимог законодавства, тому згідно зі статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», останній має нести цивільно-правову відповідальність за доведення банку до неплатоспроможності.
		 
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з                   ОСОБА_5 та НБУ на його користь заборгованість у розмірі 37,30 тр. ун. золота.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до НБУ про стягнення банківських металів залишено без розгляду.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада                   2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_5 є найбільш опосередкованим власником ПАТ «КБ «Надра» та саме з його вини банк було доведено до стану неплатоспроможності. Крім того, ПАТ «КБ «Надра» є неплатоспроможним та перебуває у стані ліквідації, чинним законодавством чітко визначено, що задоволення вимог кредиторів банку у такому випадку здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації банку не передбачено. При цьому суд послався на відповідні правові позиції Верховного Суду України.
		 
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		 
		Постановою Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями ОСОБА_5 йому завдано майнової шкоди у розмірі 37,30 тр. ун. золота, а тому висновок суду першої інстанції про недоведеність та необґрунтованість його позовних вимог є законним та обґрунтованим. Зазначено, що вимоги ОСОБА_1                                                є передчасними, так як його вимоги включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Суд також послався на відповідні правові позиції Верховного Суду України.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		 
		У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо недоведеності вини ОСОБА_5 у доведенні ПАТ «КБ «Надра» до неплатоспроможності та щодо відсутності підстав для притягнення останнього до цивільно-правової відповідальності згідно зі статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є необґрунтованими, так як відповідальність власників істотної участі є самостійним видом відповідальності та не залежить від здійснення процедури ліквідації банку, встановленої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Суди попередніх інстанцій не врахували, що внаслідок дій ОСОБА_5 порушується невід`ємне право позивача володіти та вільно користуватись своїм майном. ОСОБА_5 ,                                як власник істотної участі банку, має нести відповідальність за зобов`язаннями ПАТ «КБ «Надра» перед ОСОБА_1 , оскільки саме відповідач не вжив всіх необхідних заходів для запобігання неплатоспроможності банку.
		 
		Зазначається, що діяльність банку не відповідала вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів Національного банку України, була ризиковою та такою, що створювала загрозу інтересам вкладників і кредиторів банку, а також стабільності банківської системи України. Усупереч вимогам статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою встановлено обов`язок власників істотної участі в банку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку, власники істотної участі не вжили дієвих і своєчасних заходів з фінансової підтримки банку для приведення його діяльності у відповідність до вимог законодавства України. Акціонери банку не підтвердили готовність надати реальну і оперативну фінансову підтримку установі, у тому числі для погашення боргів, отриманих попереднім акціонером, що призвело до подальшого погіршення фінансових показників діяльності банку та неможливості своєчасного виконання зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами.
		 
		При цьому зазначено, що преюдиційним судовим рішенням Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2016 року доведено протиправність дій ОСОБА_5 як особи, яка є власником істотної участі банку.
		 
		Касаційна скарга також містить посилання на те, що судами не було досліджено інформацію, розміщену на сайті НБУ, щодо причин неплатоспроможності ПАТ «КБ «Надра» про підстави віднесення банку до неплатоспроможних, та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року, у якій йдеться про кримінальне провадження, розпочате за фактом заволодіння колишніми службовими особами спільно з власниками та керівниками банку державними коштами НБУ в особливо великому розмірі.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 квітня              2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Печерського районного суду м. Києва вищезазначену цивільну справу.
		 
		У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 грудня               2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи:            ПАТ «КБ «Надра», уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «КБ «Надра», про стягнення банківських металів призначено до розгляду.
		 
		Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду                  у складі Верховного Суду від 10 січня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною пятою                статті 403 ЦПК України.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року справу                  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи: ПАТ «КБ «Надра», уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «КБ «Надра», про стягнення банківських металів повернуто колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для розгляду касаційної скарги.
		 
		Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
		 
		У травні 2018 року до Верховного Суду надійшло заперечення від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», в якому заявник посилалась на те, що законодавством регламентовано чіткий порядок звернення кредиторів із вимогами про забезпечення відшкодування коштів за вкладами, зокрема щодо їх включення до реєстру кредиторів на повернення банківських вкладів і відсотків, та правові підстави задоволення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб таких вимог. ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» з заявою кредитора у визначений законом строк. Кредиторська вимога позивача включена до реєстру акцептованих вимог кредиторів у сьому чергу в сумі 932 891 грн 55 коп. (щодо договору строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах «Золотий» від 04 квітня 2013 року). Таким чином, враховуючи те, що вимоги ОСОБА_1 включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів та підлягають задоволенню в ліквідаційній процедурі, останній має змогу задовольнити свої кредиторські вимоги у черговості, визначеній частиною першою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		 
		У травні 2018 року до Верховного Суду надійшло заперечення від представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , в якому зазначено про те, що заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року та постанова Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року є законними й такими, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		04 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах «Золотий», відповідно до умов якого вкладник передав, а банк прийняв на вкладний рахунок наступний банківський метал - золото 999,9 проби, загальною вагою 1 439,47 гр. або 46,280 тр. ун. золота, відсоткова ставка за вкладом -               1,5 % річних, строк дії вкладу - 18 місяців від дати надходження вкладу                                   на вкладний рахунок.
		 
		Відповідно до квитанції від 04 квітня 2013 року № 278 з поточного рахунку                    № НОМЕР_1 перераховано на депозитний рахунок № НОМЕР_2 суму 46,280 тр. ун. золота.
		 
		09 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «КБ «Надра» з платіжною вимогою про перерахування з поточного рахунку НОМЕР_3 вкладу - золото 999,9 проби, загальною вагою 1 439,47 гр. або 46,280 тр. ун. та проценти за вказаним договором строкового банківського вкладу (депозиту) золото 999,9 проби у розмірі 32,39 гр. або 1,041 тр. ун., а всього 47,321 тр. ун. на його особистий рахунок у ПАТ «Укрексімбанк».
		 
		Постановою Правління НБУ від 06 лютого 2015 № 83 ПАТ «КБ «Надра» віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 червня 2015 року № 113 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» з відшкодуванням з боку Фонду коштів                  за вкладами фізичних осіб, відповідно до плану врегулювання, з 05 червня                   2015 року.
		 
		На момент звернення ОСОБА_1 з позовом до суду у банку розпочата процедура ліквідації.
		 
		ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» із заявою кредитора. Кредиторська вимога включена до реєстру акцептованих вимог кредиторів у сьому чергу                 у розмірі 923 891 грн 55 коп.
		 
		2.    Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_2, задоволенню не підлягає.
		 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		 
		Згідно із частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		 
		Відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
		 
		Постановою Правління Національного банку України від 06 лютого 2015 № 83             ПАТ «КБ «Надра» віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 червня                2015 року № 113 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до плану врегулювання, з 05 червня 2015 року.
		 
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
		 
		Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
		 
		Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
		 
		Згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
		 
		Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.
		 
		Залишок невиплаченої суми повинен повертатися в порядку черговості, встановленої статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зокрема вимоги вкладників-фізичних осіб у частині, що перевищує суму, визначену Фондом, погашається у четверту чергу.
		 
		Відповідно до частин четвертої та шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції закону від 06 лютого 2015 року, чинній на час віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних) власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.
		 
		Згідно із частиною першою статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 10 та частин першої, четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		 
		Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру;                     3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		 
		Одним із елементів доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони.
		Доведенню підлягає те, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, наслідком такого порушення.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди виходили із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_5 є найбільш опосередкованим власником ПАТ «КБ «Надра» та саме з його вини банк було доведено до стану неплатоспроможності, що є його процесуальним обов`язком. Крім того, ПАТ «КБ «Надра» є неплатоспроможним та перебуває у стані ліквідації, чинним законодавством чітко визначено, що задоволення вимог кредиторів банку у такому випадку здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації банку не передбачена.
		 
		Чинним законодавством не передбачена автоматична відповідальність власників істотної участі за зобов`язаннями банку у випадку визнання його неплатоспроможним. Відповідно до положень статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції закону від 25 січня 2015 року) необхідними умовами покладення відповідальності на акціонера за зобов`язаннями банку є: наявність у нього істотної участі в банку; наявність протиправного діяння; наявність шкоди, завданої таким діянням; причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням і заподіяною шкодою; вина учасника істотної участі в банку.
		 
		Позивачем не доведено можливість застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки ним не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення саме з боку відповідача.
		 
		Отже, надання необґрунтованих переваг одному з кредиторів банку за рахунок стягнення заборгованості з одного з акціонерів банку, вина якого у настанні неплатоспроможності банку не доведена, свідчило б про порушення принципу верховенства права.
		 
		Посилання касаційної скарги на преюдиційність судового рішення Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2016 року, яким доведено протиправність дій ОСОБА_5 як особи, яка є власником істотної участі банку, суд не бере до уваги, оскільки для відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.
		 
		Доводи касаційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права при їх ухваленні не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами у справі.
		 
		Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
		 
		Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                                           О. В. Білоконь
		 
		Б. І. Гулько
		 
		Є. В. Синельников
		 
		С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...