Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 665/1935/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2019.
Дата набрання законної сили: 05.06.2019
Номер судового провадження: 61-19718ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем  України 
		 
		05 червня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 665/1935/16-ц
		провадження № 61-19718св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа - секретар Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області Глєбова Лариса Олександрівна,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 21 березня 2017 року в складі судді Кузьменка А. Д. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 04 травня 2017 року в складі колегії суддів:                                     Склярської І. В., Бугрика В. В., Пузанової Л. В.,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 , третя особа - секретар Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області Глєбова Л. О., про визнання заповіту недійсним.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько 
		ОСОБА_3 Звернувшись до державного нотаріуса Чаплинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, їй стало відомо про те, що 27 січня 2016 року ОСОБА_3 склав заповіт, за яким заповів відповідачу земельну ділянку, яка належала померлому на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку від 27 березня 2006 року серії НОМЕР_1 . Вважала, що заповіт є недійсним, оскільки на час складання заповіту її батько страждав на тяжкі захворювання, переніс ішемічний мозковий інсульт, у результаті чого його праву сторону паралізовало та відняло мову, а тому він не міг керувати та не усвідомлював значення своїх дій, не міг виразити свою волю.
		 
		З урахуванням викладеного, посилаючись на статті 202, 203, 215, 225, 1247, 1257 ЦК України ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним заповіт                        ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , укладений 27 січня 2016 року, посвідчений секретарем Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області Глєбовою Л. О. за реєстровим № 01.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 21 березня 
		2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 04 травня 2017 року, позов задоволено.
		 
		Визнано недійсним заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідчений 
		27 січня 2016 року секретарем виконавчого комітету Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області Глєбовою Л. О.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що обставини, за яких було посвідчено заповіт ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , не дають підстав вважати, що волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його внутрішній волі, оскільки через тяжке захворювання ОСОБА_5 не мав можливості вільно виразити своє волевиявлення, не міг говорити, відповідати на запитання, самостійно читати та підписувати документи, тобто не міг розуміти значення своїх дій, пов`язаних з підписанням заповіту, та керувати ними.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У червні 2017 рокуОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову.
		 
		Заперечення на касаційну скаргу
		 
		У липні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначила, що судові рішення є законними і обґрунтованими.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір, судами попередніх інстанцій не з`ясовано характеру спірних правовідносин, характеру порушеного права позивача та можливості його захисту в обраний нею спосіб, не перевірено доводів позивача про те, що вона зверталася до державного нотаріуса Чаплинської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Крім того, підставою для визнання правочину недійсним може бути лише абсолютна неспроможність особи у момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися лише лист завідувача амбулаторією с. Строганівка від 06 жовтня 2016 року щодо захворювань ОСОБА_3 У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 на час укладання оскаржуваного заповіту не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними. Заявник вважала, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судом встановлено, що 27 січня 2016 року ОСОБА_3 склав заповіт, за яким він заповів земельну ділянку, яка належала йому на підставі державного акта на право власності від 27 березня 2006 року, серії НОМЕР_1 , своїй співмешканці ОСОБА_2 , посвідчений секретарем виконкому Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області Глєбовою Л. О. у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Текст заповіту уголос прочитано заповідачем до його підписання у присутності свідків. У зв`язку із хворобою заповідача, на його особисте прохання та у його присутності текст заповіту підписано ОСОБА_8 Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено. Заповіт уголос прочитаний заповідачем до його підписання у присутності запрошених ним свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 17 травня 2016 року.
		 
		ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 .
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до статей 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
		 
		Загальні вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтями 1247, 1248 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
		 
		Частиною першою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
		 
		Підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України.
		 
		Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		 
		Заповіт, як односторонній правочин, має відповідати загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.
		 
		Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).
		 
		У пункті 16 постанови Пленум Верховного Суду України 
		від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України 2004 року зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд відповідно до статті 145 ЦПК України 2004 року за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
		 
		У позовній заяві ОСОБА_1 посилаючись на статті 225, 1257 ЦК України просила визнати спірний заповіт недійсним.
		 
		Так, у частині першій статті 225 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений дієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи у разі, якщо судом буде встановлено, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
		 
		Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Висновок про недієздатність сторони такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи у момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи є лише одним із доказів у такій справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
		 
		Підставою для визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
		 
		Встановлення неспроможності особи в момент вчинення заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними такого стану на момент вчинення заповіту відбувається з урахуванням як висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення заповіту особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
		 
		Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України: від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12, від 28 вересня 2016 року № 6-1531цс16, та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 61-5896св18.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		 
		Визнаючи заповіт недійсним на підставі статті 1257 ЦК України, суди не звернули уваги на те, що позивач як на підставу недійсності правочину посилалась також на положення статті 225 ЦК України.
		 
		Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року.
		 
		Проте, судово-психіатрична експертиза судом першої та апеляційної інстанцій не призначалась і не проводилась, отже, судами під час розгляду даної справи, порушено норми процесуального права щодо з`ясування обставин, що мають значення для справи, а тому висновки про задоволення позовних вимог є передчасними.
		 
		Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами повністю не встановлено, а тому судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		Рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 21 березня 
		2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 04 травня 
		2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення суду апеляційної інстанції втрачає законну силу та у подальшому виконанню не підлягає.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                    М. Є. Червинська
		Судді:                                                                              С. Ю. Бурлаков
		                                                                                      А. Ю. Зайцев
		                                                                                      Є. В. Коротенко
		                                                                                       В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...