Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/27453/14-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України; Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2019.
Дата набрання законної сили: 03.06.2019
Номер судового провадження: 61-7038ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		Іменем України
		 
		03 червня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 761/27453/14-ц
		провадження № 61-7038ск19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкер Іван Анатолійович, 
		стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс»,  
		 
		розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2018 року у складі судді Кондратенко О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів:  Журби С. О., Таргоній Д. О., Приходька К. П.,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, у якій просила визнати неправомірні дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкери І. А. у частині звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України та скасувати вказане подання. 
		 
		Скарга мотивована тим, що на виконанні у старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І. А. перебуває зведене виконавче провадження № 52912678, у якому вона є боржником. 25 жовтня 2017 року державний виконавець звернувся до Печерського районного суду м. Києва із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за зведеним виконавчим провадженням. Заявник зазначала, що державний виконавець передчасно звернувся до суду із таким поданням, оскільки її періодичні виїзди за межі України не є доказом ухилення від виконання рішення суду та наміром залишити Україну для ухилення від виконання зобов`язань. Вона самостійно шляхом щомісячних відрахувань із заробітної плати виконує зобов`язання зі сплати заборгованості.
		 
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. 
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2018 року залишено без змін. 
		 
		01 квітня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.        
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без руху та надано для усунення  виявлених недоліків строк до 13 травня 2019 року, але не більше десяти днів із дня вручення ухвали, зокрема надати докази сплати судового збору у розмірі 384,20 грн.   
		 
		У квітні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме квитанція про сплату судового збору у розмірі 384,20 грн.
		 
		Таким чином, недоліки касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . усунуто.
		 
		У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
		 
		Частиною четвертою статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.
		 
		Разом із тим, як зазначено у частині п`ятій статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
		 
		Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
		 
		Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.
		 
		Судами встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міста Києва із 17 листопада 2016 року знаходиться зведене виконавче провадження № 52912678 з примусового виконання виконавчих листів зі значною загальною заборгованістю. У межах цього виконавчого провадження, державний виконавець у жовтні 2017 року звернувся до Печерського районного суду м. Києва із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 Ухвалою ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року у задоволенні зазначеного подання відмовлено. Постановою Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року скасовано, подання державного виконавця задоволено, постановлено тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобов`язань за зведеним виконавчим провадженням № 52912678. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року у відкритті касаційного провадження відмовлено.
		 
		Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
		 
		Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). 
		 
		Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		 
		Пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника ? юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
		 
		За змістом статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
		 
		Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
		 
		Із урахуванням наведених законодавчих норм, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні скарги заявника, оскільки звертаючись до Печерського районного суду м. Києва із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 , державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, обмеження щодо тимчасового виїзду за межі України встановлені заявнику не державним виконавцем, який відповідно до вимог законодавства України наділений лише правом звернутися до суду із поданням, а відповідним судовим рішенням, у зв`язку із чим права заявника зі сторони державного виконавця порушені не були.
		 
		Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень.
		 
		Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Таким чином, оскільки правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження варто відмовити.
		 
		Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс», відмовити. 
		 
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. 
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:О. В. Ступак       С. О. Погрібний       Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...