Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/15779/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Надіслано для оприлюднення: 21.06.2019. Зареєстровано: 21.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2019.

Номер судового провадження: 1-в/127/347/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №127/15779/19 
		Провадження № 1-в/127/347/19 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 червня 2019 року місто Вінниця
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області у складі: 
		 
		головуючого судді: ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Кіровоградського обласного суду від 04.12.1995,
		 
		за участю сторін кримінального провадження:
		 
		прокурора: ОСОБА_4 ,
		захисника: ОСОБА_5 ,
		засудженого: ОСОБА_3 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
		Клопотання мотивоване тим, що засуджений ОСОБА_3 позитивно характеризується, щиро розкаявся у скоєному злочині, став християнином, закінчив понад два десяти міжнародних біблійних шкіл, навчався у християнському університеті, бере активну участь у соціально-духовній праці зі спецконтингентом через християнське видання «Узник», є головним редактором газети «Узник», відбув 26 років ув`язнення. Адміністрація установи де відбуває покарання ОСОБА_3 характеризує останнього позитивно та двічі клопотала перед комісією про його помилування, а тому засуджений ОСОБА_3 просить суд звільнити його умовно-достроково від призначеного покарання за вироком від 04.12.1995.
		Засуджений ОСОБА_3 який приймав участь у судовому засіданні дистанційно у режимі відео конференції, клопотання підтримав та просив суд його задовольнити з мотивів викладених у клопотанні. Просив суду врахувати практику Європейського суду з прав людини, як джерело права при розгляді даного клопотання по суті, що передбачено КПК України та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
		Захисник ОСОБА_5 клопотання засудженого ОСОБА_3 підтримав, просив суд його задовольнити та зазначив, що при вирішенні вказаного клопотання необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини, оскільки ОСОБА_3 характеризується позитивно, відбув 26 років ув`язнення є головним редактором газети «Узник», закінчив дистанційні курси зробив для себе висновки та став на шлях виправлення.
		Прокурор ОСОБА_4 заперечував, щодо задоволення клопотання засудженого ОСОБА_3 , оскільки вказане клопотання не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, яке не передбачає умовно-дострокове звільнення осіб засуджених до довічного позбавлення волі, заміна цього покарання може бути відповідно до вимог ст. 87 КК України.
		Суд вислухавши думку засудженого ОСОБА_3 його захисника ОСОБА_5 та прокурора ОСОБА_4 , дослідивши матеріали клопотання та особову справу засудженого приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України слідує, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
		На даний час ОСОБА_3 утримується та відбуває покарання в межах територіальної юрисдикції Вінницького міського суду Вінницької області  в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджено вироком Кіровоградського обласного суду від 04.12.1995 до смертної кари., який 28.03.1996 ухвалою Верховного Суду України залишений без змін. Ухвалою суду від 19.06.2000 покарання у виді смертної кари відповідно до вироку суду замінено на довічне позбавлення волі.
		Відповідно до вимог ст. 81 КК України, засуджений може бути звільнений умовно-достроково від відбуття призначеного покарання після фактичного відбуття певного строку покарання та за умови, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
		Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» № 2 від 26.04.2002 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може застосовуватись до осіб, які відбувають покарання у виді виправних робіт, обмеження або позбавлення волі на певний строк, а також до військовослужбовців, які засуджені до службових обмежень чи тримання в дисциплінарному батальйоні.
		Кримінальним кодексом України, а саме ст. 51 КК України визначено два види покарання у виді позбавлення волі: позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.
		Виходячи із вищезазначених положень, можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання передбачене ст. 81 КК України може застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
		Разом з тим, законодавство України про кримінальну відповідальність передбачено механізм захисту прав осіб, які засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, шляхом помилування.
		Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 87 КК України помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років.
		Крім того, зі змісту ч. 7 ст. 151 КВК України випливає, що засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше двадцяти років призначеного покарання.
		За змістом рішення ЄСПЛ від 09.07.2013 у справі «Вінтер та інші проти Об`єднаного Королівства (Великобританія)», Велика Палата Європейського суду з прав людини у цій справі постановила, що відсутність в законодавстві Англії і Уельсу ефективного механізму реалізації можливості помилування або перегляду рішення суду про призначення міри покарання у вигляді довічного тюремного ув`язнення, з врахуванням прогресу ув`язненого на дорозі соціальної реабілітації, є порушенням прав засуджених і статті 3 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод.
		У справі «Ласло Магьяр проти Угорщини» від 20.05.2014 Європейський суд з прав людини у своєму рішенні висловив позицію, що засуджені до довічного позбавлення волі повинні не тільки мати можливість дострокового звільнення, але й знати, що потрібно їм зробити, щоб стосовно них було розглянуто питання про таке звільнення. Для належного виконання цього рішення держава-відповідач повинна провести реформи переважно законодавчі, механізму перегляду покарання у виді довічного ув`язнення. Цей механізм повинен гарантувати оцінку в кожному конкретному випадку того, чи є утримання під вартою виправданим на обґрунтованих пенологічних підставах, і надати особам засудженим до довічного позбавлення волі можливість передбачити, з певним ступенем точності, що вони повинні робити, щоб стосовно них було розглянуто питання звільнення і за яких умов.
		Водночас, у рішенні «Ласло Магьяр проти Угорщини» Європейський суд з прав людини зазначив, що встановлення судом порушення вимог ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у даній справі не є підставою для звільнення засудженого від відбування покарання. Судом також не визначено, чи повинне дострокове звільнення від відбування покарання бути правом особи, чи має відноситися до сфери дискреції. Вказане питання має бути вирішено державою-відповідачем відповідно до кримінального законодавства країни.
		У рішенні «Петухов проти України від 12.03.2019 Європейський суд з прав людини визнав, що довічне позбавлення волі засудженого без гарантування йому права перегляду вироку в частині скорочення строку відбування такого покарання та перспективи можливого звільнення суперечить статті 3 Конвенції. Для вирішення цієї проблеми у разі набуття вказаним рішенням Європейський суд з прав людини статусу остаточного держава повинна буде вжити заходи загального характеру: реформувати систему перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, так, щоби гарантувати у кожному конкретному випадку дослідження того, чи ґрунтується їх тривале ув`язнення на законних пенологічних підставах, а також, щоби дати можливість цим засудженим з певною мірою визначеності передбачати, що вони мають зробити для того, аби питання про їхнє звільнення було розглянуте, та за яких саме умов відповідно до стандартів, вироблених у практиці Європейський суд з прав людини (§ 194).
		Таким чином, на думку суду, на даний час відсутні передбачені законодавством України та практикою Європейського суду з прав людини підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженим до довічного позбавлення волі іншим покаранням. Лише за умови внесення змін до національного законодавства щодо можливості дострокового звільнення засуджених від покарання у виді позбавлення або заміни такого покарання на більш м`яке вирішення таких питань можливе в порядку діючих статей 537, 539 КПК України.
		Керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 370, 372, 537, 539 КПК України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У клопотанні засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Кіровоградського обласного суду від 04.12.1995  відмовити.
		Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії судового рішення.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...