Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/11363/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2019.
Дата набрання законної сили: 19.06.2019
Номер судового провадження: 61-16806ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		19 червня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 359/11363/15-ц
		провадження № 61-16806св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідач - ОСОБА_3 ,
		треті особи: Бориспільська міська рада, Департамент державного архітектурно-будівельної інспекції у Київській області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2016 року у складі судді: Борця Є. О. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Сержанюка А. С., Журби С. О.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись із позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Бориспільська міська рада, Департамент державного архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, про визнання права власності на частки в житловому будинку, господарських будівлях та спорудах.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , якому належала НОМЕР_1 частка в житловому будинку, господарських будівлях та спорудах по АДРЕСА_1 , що складається з приміщень житлового будинку: веранди 1-1 площею 8,7 кв. м, житлової кімнати 1-2 площею 15,3 кв. м, житлової кімнати 1-3 площею 11,6 кв. м, житлової кімнати 1-4 площею 11 кв. м, кухні 1-5 площею 6,6 кв. м, санвузла 1-6 площею 3,6 кв. м; з господарських будівель та споруд: вбиральні «Г», сараю «Ж», хвірток № 7 та № 8, огорожі № 9.
		 
		ОСОБА_4 не склав заповіт, тому після його смерті спадкування здійснювалось за законом. Позивачі є спадкоємцями першої черги за законом. Вони прийняли спадщину. Однак державний нотаріус П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори відмовив у видачі їм свідоцтв про право на спадщину за законом.
		 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просили визнати за кожним позивачем право власності на ј частку в житловому будинку, господарських будівлях та спорудах по АДРЕСА_2 .
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2016 року, позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на ј частку у житловому будинку, господарських будівлях та спорудах по АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на іншу ј частку у житловому будинку, господарських будівлях та спорудах по АДРЕСА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачам належить по ј частці у житловому будинку, господарських будівлях та спорудах по АДРЕСА_1 як спадкоємцям після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_3 не визнає того, що позивачам належить по ј частці кожному в спірному житловому будинку, господарських будівлях та спорудах. 16 березня 2016 року державний нотаріус П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори винесла постанову про відмову у видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину за законом і ці обставини перешкоджають їм реалізувати спадкові права.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У січні 2017 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу без участі відповідача та його представника. Вказує, що апеляційний суд не надав оцінки доводам відповідача про те, що спірний будинок був побудований за кошти ОСОБА_3 ОСОБА_4 належала Ѕ частина спірного будинку, проте за ним не визнавалося право власності на цю частину і право власності не було зареєстроване згідно частини другої статті 182 ЦК України. Тому до спадкової маси після смерті ОСОБА_4 зазначена частина спірного будинку не могла бути включена.
		 
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2017 року у справі відкрито касаційне провадження.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_5 була власником житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. За час свого життя вона не склала заповіт, а тому після її смерті спадкування здійснювалось за законом. Спадкоємцями першої черги за законом були її сини: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вони у встановленому порядку прийняли спадщину та кожен з них набув право на Ѕ частку в житловому будинку, господарських будівлях та спорудах по АДРЕСА_3 .
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 13 червня 2009 року.
		 
		За час свого життя ОСОБА_4 не склав заповіт, а тому після його смерті спадкування здійснювалось за законом. Спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини.
		 
		Рішенням Бориспільської міської ради Київської області № 42-2-VII від 17 грудня 2015 року у порядку декомунізації АДРЕСА_1 була перейменована на АДРЕСА_4.
		 
		16 березня 2016 року державний нотаріус П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори виніс постанову про відмову у видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину за законом.
		 
		Згідно частини першої статті 1269 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
		 
		У абзаці 1 частини першої статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		Встановивши, що  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , проте нотаріус відмовила у видачі їм свідоцтв про право на спадщину за законом, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову.
		 
		Посилання у касаційній скарзі про те, що  ОСОБА_4 належала Ѕ частина спірного будинку, проте за ним не визнавалося право власності на цю частину і право власності не було зареєстроване., а тому до спадкової маси після смерті ОСОБА_4 зазначена частина спірного будинку не могла бути включена, колегія суддів відхиляє.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно частини третьої статті 1296 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		 
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
		 
		Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі відповідача та його представника. Аналіз змісту статті 307 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) свідчить, що у суду апеляційної інстанції було відсутнє процесуальне повноваження скасовувати рішення суд першої інстанції із зазначеної підстави, а порушення норм процесуального права могли бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина третя статті 309 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції).
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін, а судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2017 року зупинено виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2016 року до закінчення касаційного провадження. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржені рішення без змін, то виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2016 року необхідно поновити.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2016 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2016 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                              В. І. Крат
		 
		І. О. Дундар
		 
		Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...