Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/731/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 21.06.2019. Зареєстровано: 23.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2019.
Дата набрання законної сили: 19.09.2019
Результат оскарження 19.09.2019 Апеляційний суд Львівської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/461/285/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016140050004908

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 461/731/19 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		21.06.2019 року.         Галицький районний суд м. Львова
		 
		в складі:         головуючого судді             ОСОБА_1 
		   секретар судового засідання         ОСОБА_2 ,
		 
		з участю         прокурорів                  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		               потерпілого                 ОСОБА_5 ,
		   представника потерпілого         ОСОБА_6 ,
		 
		   обвинуваченого             ОСОБА_7 ,
		   захисника                  ОСОБА_8 ,
		 
		   представника цивільного 
		   відповідача 2                 ОСОБА_9 ,
		   та представника цивільного 
		   відповідача 3                 ОСОБА_10 
		 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в залісуду вм.Львові кримінальнепровадження /внесенедо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№ 12016140050004908 від 28.10.2016 року/ про обвинувачення 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця села Велика Горожанка Миколаївського району Львівської області, працюючого водієм у ПАТ «Львівське АТП 14630», одруженого, неповнолітніх дітей на утримані не має, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		- у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		обвинувачений ОСОБА_7  28 жовтня 2016 року приблизно об 07 год. 42 хв., керуючи автобусом марки «DEN OUDSTEN В96» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ним по вул. Городоцькій у місті Львові у напрямку вулиці Я. Мудрого, поблизу перехрестя вулиць Городоцька - Б.Меретина, і при проїзді нерегульованого пішохідного переходу по вул. Городоцькій, порушив вимоги Розділу 1 п.п. 1.5, 1.10 (в частині значення термінів «небезпека для руху» та «пішохідний перехід»), Розділу 2, п.п. 2.3 б), д) (був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не відреагував на її зміну, створюючи своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху); Розділу 12 п.12.3 та Розділу 18 п.18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, а саме своєчасно не застосував, із моменту виникнення небезпеки для руху, екстрене гальмування як спосіб зупинки у межах найкоротшої з можливих віддалей, здійснивши наїзд на пішохода ОСОБА_5 та спричинивши йому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 488/16 від 15.11.2016 року, закритий черезвертлюговий перелом верхньої третини правої стегнової кістки, закритий перелом шийки правої плечової кістки, синці на задній поверхні правого надпліччя та правого плеча на задньо-зовнішній поверхні верхньої та середньої третин правого стегна, що відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я, тобто, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
		 
		Допитаний всудовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою винуу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.286КК України,не визнав та пояснив суду, що станом на жовтень 2016 він працював у фірмі перевізника ПАТ «Львівське АТП 14630», керував маршрутним автобусом марки «DEN OUDSTEN» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить АТП. До моменту ДТП вказаним автобусом курсував по маршруту № 31 у м. Львові, який пролягає від Головного залізничного вокзалу до ринку «Галицьке Перехрестя». 28 жовтня 2016 року приблизно о 06 год. 30 хв. приступив до виконання своїх службових обов`язків та виїхав з території АТП, що по вулиці Городничій у м. Львові на Вокзал, керуючи автобусом марки «DEN OUDSTEN» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебував у технічно-справному стані. Перед виїздом пройшов медичний огляд, тим самим отримав дозвіл для виїзду на маршрут. Коли виїхав з вокзалу, в салоні автобуса перебувало близько 60 пасажирів. Приблизно о 07 год. 40 год. на вказаному автобусі слідував по визначеному маршруту та рухався по вулиці Городоцькій у місті Львові в напрямку центральної частини міста. На той час була темна пора доби, суха погода, без опадів, дорожнє покриття було сухе, вуличне освітлення було вимкнуте, у керованому автобусі було увімкнене ближнє світло фар, видимість елементів дороги, дорожніх знаків та об`єктів - була добра. Так, їдучи у вказаному напрямку, автобусом рухався у своїй смузі руху таким чином, що колеса лівого борту автобуса, їхали між трамвайними рейсами, з приблизною швидкістю 25-30 км/год. Попереду керованого автобуса попутних транспортних засобів не було. Чи були зустрічні ТЗ на даний час не пригадує. Коли передня частина керованого автобуса була приблизно на рівні дорожнього знаку «Пішохідний перехід», який є справа від напрямку руху на ділянці вулиці Городоцької, на зустрічний трамвайній колії, виявив пішохода, який знаходився ліворуч, навпроти вивіски аптеки «Знахар». Пішохід рухався до смуги руху зліва на право, відносно напрямку руху автобуса. Виявивши його, застосував екстрене гальмування, а пішохід продовжував рухатися в сторону автобуса в темпі бігу, дещо по діагоналі, віддаляючись від автобуса. Пішохід пробіг перед передньою частиною автобуса і він втратив його з поля зору. Жодного контакту з кузовом автобуса не бачив і не відчув. Коли зупинив автобус, в правому боковому дзеркалі заднього виду побачив людину, яка лежить на «зебрі», що на перехресті вулиць Городоцька-Меретина, біля каналізаційного люка. Далі вийшов з автобуса і йшов до потерпілого, біля якого вже скупчилися перехожі. Потерпілим був той самий пішохід ОСОБА_5 .. Вказує, що допоміг присутнім підняти потерпілого і попросив викликати швидку медичну допомогу, яку викликав молодий хлопець зі свого мобільного телефону. Станом на день, коли мали місце обставини пригоди, пішохід ніяких претензій не висловлював, просив ні швидкої медичної допомоги, ні поліції не викликати. Далі приїхала швидка медична допомога, автомобілем якої пішохода госпіталізували, а водій залишився на місці до приїзду поліції і оформлення матеріалів події. До моменту складання схеми ДТП та приїзду слідчого, він змістив автобус дещо вперед вправо, щоби звільнити проїзд для трамваїв. Зафіксований слід гальмування на проїзній частині дороги залишений протектором переднього правого колеса керованого автобуса в час застосування екстреного гальмування. До ДТП алкоголю не вживав, втомленим не був, від слідкуванням за дорогою його нічого не відволікало. Стверджує, що Правил дорожнього руху не порушував. Вважає, що в даному ДТП є вина пішохода ОСОБА_5 , який здійснював перехід проїжджої частини у не встановленому місці та перебував у стані алкогольного сп`яніння. Просить суд його виправдати. Цивільний позов заперечує повністю.
		 
		З врахуванням норм ст.ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов довисновку провинуватість обвинуваченого  ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, виходячи з наступних міркувань.
		 
		Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що 28 жовтня 2016 року приблизно о 07:30 год. у місті Львові при переході вулиці Городоцької, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, а саме на нього було вчинено наїзд великим маршрутним автобусом №31, що рухався зі сторони Головного вокзалу до центральної частини міста. Вказує, що майже завершив перехід дороги і на нього відбувся наїзд. Той факт, що місце наїзду на нього знаходиться поза межами пішохідного переходу пояснив тим, що зміщуючись від пішохідного переходу, тим самим він намагався надати можливість водію автобуса уникнути наїзду, тобто вже втікав від нього. Він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні поніс витрати на медикаменти, які купував за свої кошти; переніс фізичний біль, душевні страждання , переживання та стрес. Станом на даний час завдана йому матеріальна та моральна шкода обвинуваченим чи його роботодавцем не відшкодована. У зв`язку із чим, у підготовчому судовому засіданні заявив цивільний позов, який підтримує у повному обсязі та просить стягнути з ОСОБА_7 та АТП 14630 50000 грн. моральної шкоди та із страхової компанії ПРаТ «УСК« Княжа ВІЄННА Іншуранс Груп» 26565 грн.95 коп. матеріальної шкоди, оскільки транспортний засіб, який скоїв на нього наїзд був застрахований .
		 
		Суд надає віри показанням потерпілого ОСОБА_5 , оскільки вони об`єктивно відображають обставини справи, підтверджуються іншими доказами, дослідженими судом; з обвинуваченим раніше знайомим не був, упереджено до нього не відносить та вбачає підстав оговорювати ОСОБА_7 .
		 
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		 
		Не зважаючи на те, що обвинувачений не визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1ст. 286 КК України, суд вважає, що вчинення кримінального правопорушення та винуватість  ОСОБА_7  у вчиненні злочину, стверджується наступними матеріалами справи.
		 
		Даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.10.2016 р. згідно якого оглянуто ділянку від вул. С.Бандери до вул. Я.Мудрого, з додатками у вигляд схеми.
		 
		Даними протоколу додаткового огляду місця де відбулась ДТП від 07.02.2017 р. з додатками у вигляд схеми.
		 
		Даними протоколу огляду відеозапису від 31.10.2016 року та відеозаписом із камери, яка охоплює ділянку дороги на якій зліва є нерегульований пішохідний перехід, із яких вбачається, що до дорожнього знаку 5.35.1, що позначає «пішохідний перехід», з тротуару підходить пішохід  чоловік. Зупиняється та стоїть на деякій відстані за пішохідним переходом. В цей час по дорозі, зліва на право відносно місця, з якого ведеться відеоспостереження, рухається трамвай. Після проїзду трамваєм місця, де стоїть вказаний пішохід, останній виходить на дорогу та рухається до її протилежного боку, дещо по діагоналі, віддаляючись від умовної лінії нерегульованого пішохідного переходу, тобто переходить дорогу навскоси поза межами пішохідного переходу. В деякий момент відеозапису, справа на екрані видно великогабаритний автобус, що рухається на зустріч трамваю. Також на відео видно, що пішохід починає прискорювати свій рух і «ховається» за передньою частиною вищевказаного автобуса, який зупиняється за межами нерегульованого пішохідного переходу. За автобусом зупиняються легкові автомобілі, які згодом його об`їжджають, продовжуючи рух далі. В автобусі увімкнена світлова аварійна сигналізація.
		 
		Даними висновку судової експертизи відео-звукозапису та авто технічної експертизи № 898/899 від 19.05.2017 р., із якого убачається, що виходячи із наданого на дослідження відеозапису середня швидкість трамвая ділянці дороги від дорожнього знаку 5.35.1 до місця розташування на дорожньому покритті металевого укріплення трамвайних колій становила біля 16,1... 16,5 км/год. Виходячи із наданого на дослідження відеозапису середня швидкість пішохода на його переміщенні від бордюру до місця, де він пришвидшив темп руху, подолавши відстань 5,50 м, становила біля 3,5...3,7 км/год. Встановити швидкість руху автобуса «DEN OUDSTEN» на ділянці дороги від місця розташування на дорожньому покритті металевого укріплення трамвайних колій - дальнього кута будівлі магазину «Свіже м`ясо», виходячи із наданого відеозапису, не надається можливим, оскільки на даному переміщенні зображення автобус перекривається зображенням трамвая, що рухається у зустрічному напрямку. Середня швидкість автобуса «DEN OUDSTEN» при проїзді місця розташування на дорожньому покритті металевого укріплення трамвайних колій становила, приблизно 33,4км/год.
		 
		Даними висновку експерта про проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_5 №488/16 від 15.11.2016 р. із якого вбачається, що у гр. ОСОБА_5 є наступні ушкодження: закритий черезвертлюговий перелом верхньої третини правої стегнової кістки, закритий перелом шийки правої плечової кістки, синці на задній поверхні правого надпліччя та правого плеча на задньо-зовнішній поверхні верхньої та середньої третин правого стегна. Ушкодження у гр. ОСОБА_5 утворились від контакту з тупими предметами задньо-зовнішньої поверхні правого плечового суглобу та правого кульшового суглобу, могли бути причинені 28.10.2016 р. від удару виступаючими шинами кузова автобуса при автонаїзді справа, відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я. Ушкодження у гр. ОСОБА_11 не характерні для вільного падіння на площину з висоти власного росту. При поступленні у КМК ЛШМД 28.10.2016 р. в крові гр. ОСОБА_5 виявлено 0,97 промеле етанолу (результат дослідження крові №79679).
		 
		Даними висновку експерта про проведення судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» № 1/1262 від 10.11.2016 із якого вбачається, що на момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автобуса «DEN OUDSTEN» р.н.з. НОМЕР_2 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. Яких-небудь несправностей системи виявлено не було. На момент огляду система рульового управління досліджуваного автобуса «DEN OUDSTEN» р.н.з. НОМЕР_2 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. Яких-небудь несправностей системи виявлено не було. На момент огляду система освітлення автобуса «DEN OUDSTEN» р.н.з. НОМЕР_2 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією. Яких-небудь несправностей виявлено не було. 
		 
		Даними висновку експерта про проведення судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» № 1/1263 від 21.11.2016 із якого вбачається, що наїзд автобуса «DEN OUDSTEN» р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 на пішохода ОСОБА_5 міг відбутись на правій, по напрямку руху до вул. Я.Мудрого смузі руху проїзної частини дороги вул. Городоцька, про що вказує зафіксований слід гальмування. 
		 
		Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 28.10.2017 року та схемою до нього, під час якого перевірені та уточнені показання водія автобуса ОСОБА_7 та пішохода ОСОБА_5 щодо обставин пригоди.
		 
		Даними висновку експерта про проведення автотехнічної експертизи №1420 від 07.06.2018 р. із якого вбачається, що якщо у даній дорожній ситуації пішохід через проїзну частину вул.Городоцької рухався у межах нерегульованого пішохідного переходу, то у такій дорожній ситуації водій ОСОБА_7 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.5; 1.10 (в частині значення термінів «небезпека для руху»; «пішохідний перехід»); 2.3 (підпунктів «б» і «д»); 12.3 та 18.1 ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій повинен був із заданого слідчим моменту виникнення небезпеки для руху своєчасно застосуватиекстрені гальмування (як спосіб зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі), щоб дати дорогу пішоходові. Якщо у даній дорожній ситуації пішохід через проїзну частину вул.Городоцько рухався поза межами нерегульованого пішохідного переходу, то у такій дорожній ситуації водій ОСОБА_7 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.5; 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпунктів «б» і «д»); 12.3 ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій повинен був із заданого слідчим момент; виникнення небезпеки для руху своєчасно застосуватиекстрене гальмування (як спосіб зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі), щоб уникнути наїзду на пішохода. При заданих слідчим обох варіантах вихідних даних стосовно віддалей, як пройшов пішохід з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду, водій ОСОБА_7 мав технічнуможливість уникнутискоєння наїздуна пішохода ОСОБА_5 шляхом своєчасногозастосування гальмування.Оскільки при заданих слідчим вихідних даних водій ОСОБА_7 мав технічнуможливість уникнутинаїзду керованого ним автобуса «Ден Удстен» (реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_2 ) на пішоходашляхом своєчасногозастосування гальмування,дана експертизавбачає удіях вказаноговодія невідповідностівимогам: п.п. 1.5; 1.10 (в частині значення термінів «небезпека для руху»; «пішохідний перехід»); 2.3 (підпунктів «б» і «д»); 12.3 та 18.1 ПДР України  якщо наїзд мав місце межах нерегульованого пішохідного переходу; п.п. 1.5; 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпунктів «б» «д») та 12.3 ПДР України  якщо наїзд мав місце поза межами нерегульованого пішохідного переходу. При заданих вихідних даних причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є та обставина, що водій ОСОБА_7 , наближаючись своїм автобусом «Ден Удстен» (реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_2 ) до нерегульованого пішохідного переходу, не дав дорогу пішоходові ОСОБА_5 , який вийшов з-поза задньої частини зустрічного трамваю. Висновок справедливий за умови, що наїзд мав місце у межах нерегульованого пішохідного переходу; водій ОСОБА_7 своєчасно незастосував гальмування керованого ним автобус «Ден Удстен» (реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_2 ) з моменту, коли мав об`єктивну можливість побачити, як з-поза зустрічного трамваю вийшов пішохід і почав рухатися зліва направо (дещо під кутом) у напрямку смуги руху автобуса. Висновок справедливий за умови, що наїзд мав місце поза межами нерегульованого пішохідного переходу.
		 
		Винуватість обвинуваченого  ОСОБА_7  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України також стверджується показаннями свідка  ОСОБА_12 , який в судовому засіданні показав, що 28 жовтня 2016 року приблизно о 07 год. 50 хв. він знаходився у місті по вулиці Городоцькій; йшов по тротуару з вокзалу в напрямку центральної частини міста. На той час на вулиці було вже нормально видно, чи працювало вуличне освітлення не пригадав, опадів не було, дорожнє покриття було сухе. Йшов сам. На деякій ділянці вулиці Городоцької, на якій є прилягання другорядної дороги, перед вказаним перехрестям, він побачив пішохода, який переходив вулиці Городоцьку зі сторони аптеки «Знахар» до тротуару по якому йшов. Пішохід йшов відносно протилежного краю дороги, дещо по діагоналі, наближаючись до свідка. Одночасно з тим, оглянувся ліворуч де побачив, що до місця, де переходить дорогу пішохід, наближається великий маршрутний автобус, приблизно зі швидкістю не більше 40 км/год. Пішохід продовжував йти і на деякій відстані до бордюру, пішохід зупинився, дивлячись в сторону маршрутного автобуса, який наближався до пішохода і вже за мить передньою частиною кузова автобуса відбувся контакт з тілом вказаного пішохода від чого пішохода відкинуло і останній впав на тротуар. В момент наїзду, пішохід перебував в русі, будучи обернутим до автобуса правою боковою частиною тіла, оскільки з місця зупинки пішохід розпочав руху, зробивши не більше 1-2 кроки до місця наїзду. Після наїзду, автобус ще подолав деяку відстань до повної зупинки. До наїзду автобус гальмував, що було чути із характерного звуку. Далі свідок підбіг до потерпілого пішохода, допоміг йому піднятись і відвів на сходи, що є на тротуарі. Зі свого мобільного телефону подзвонив на 103, де повідомили, що вже є виклик на дану адресу. Ще деякий час побув та, згодом, приїхала патрульна поліція, працівникам якої надав письмове пояснення, після чого пішов по своїх справах. На своїх показаннях настоює. З обвинуваченим та потерпілим до пригоди знайомий не був. Підстав когось оговорювати у нього не має.
		 
		Суд надає віри показанням вказаного свідка, оскільки вони правдиво та об`єктивно відобразили обставини справи, які підтверджуються іншими доказами, дослідженими судом. Свідок, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань та приведеною до присяги, в судовому засіданні на своїх показаннях настояв; до обвинуваченого упереджено не відносяться.
		 
		Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_13 , чітко та ясно надала відповіді на запитання, які стосуються висновку №488/16 від 15.11.2016р., який підтримала в повному обсязі. Зокрема пояснила, що ушкодження у ОСОБА_5 утворились від контакту з тупими предметами задньо-зовнішньої поверхні правого плечового суглобу та правого кульшового суглобу, могли бути причинені 28.10.2016 р. від удару виступаючими шинами кузова автобуса при автонаїзді справа, відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я. Ушкодження у гр. ОСОБА_11 не характерні для вільного падіння на площину з висоти власного росту. 
		 
		Статтею 101КПК України визначено, що висновок експерта  це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт даєвисновок відсвого іменіі несеза ньогоособисту відповідальність. Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.
		Згідно ст.70КПК України судовий експерт несе кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та на підставі ст. 69 КПК України, може відмовитися від надання висновку у разі, якщо наданих матеріалів не достатньо для надання відповіді на поставлені ініціатором проведення експертизи питань.
		Досліджуючи висновок судово-медичної експертизи та виходячи із пояснень судово-медичного експерта ОСОБА_13 в судовому засіданні, слід дійти висновку, що істотних порушень судово- медичним експертом під час проведення відповідної експертизи допущено не було; відповіді на запитання, сторони захисту експертом надані, а тому суд не вбачає доцільності ставити його під сумнів.
		 
		Оцінивши наведені докази окремо та в сукупності суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення надані належні та допустимі докази порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а тому винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України є повністю доведеною.
		 
		Позиція обвинуваченого ОСОБА_7 , який під час судового розгляду не визнав своєї вини та зазначав про відсутність з його сторони порушень Правил дорожнього руху, спростовується висновками експертів та іншими доказами, що досліджені в судовому засіданні, які вказують, що він здійснив наїзд на пішохода; мав технічну можливість запобігти зіткненню і саме його дії перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. Суд також зазначає, що експертні дослідження, які покладені в основу обвинувального вироку, проведені на підставі версії подій самого обвинуваченого, при цьому використовувались показники, що є найбільш сприятливими для обвинуваченого, а тому будь-які сумніви були витлумачені на його користь. Підстав для визнання судом експертних висновків про наявність у водія ОСОБА_7 технічної можливості запобігти зіткненню необґрунтованими, або такими, що викликають сумніви в їх правильності, судом не встановлено.
		 
		Дії обвинуваченого  ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ч.1ст.286КК України, оскільки він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		 
		Відповідно до ст.65 КК Українисуд, при призначенні покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Призначаючи покарання обвинуваченому  ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Обставини, що пом`якшують покарання  не встановлено. Обставини, що обтяжують покарання  не встановлено. 
		Щодо особи обвинуваченого, то встановлено, що характеристика у  ОСОБА_7  позитивна. На обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває. Одружений, на утриманні дітей не має. Працює водієм у ПАТ «Львівське АТП 14630». Раніше не судимий.
		 
		Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу.
		 
		Суд вважає також за необхідним призначати  ОСОБА_7  додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік.
		При цьому суд враховує, що важливою умовою безпечності роботи всіх видів механічного транспорту є дотримання всіма учасниками правил безпеки руху та експлуатації транспорту. Серед усіх транспортних злочинів це посягання є найбільш поширеним, у зв`язку з чим кримінально - правові заходи боротьби з цим злочином набули в наш час особливої актуальності.
		Обвинувачений  ОСОБА_7 ,з оглядуна свійводійський стаж,досвід роботи,за обставинданої ДТП,проявив неуважністьдо дорожньоїобстановки таїї змін,в моментвиникнення небезпекидля рухуу виглядіпішохода,який переходивпроїзну частинудороги,негайно невжив заходівдля зменшенняшвидкості,аж дозупинки транспортногозасобу.В подальшому,обравши позиціюзахисту,заперечив причетністьдо вчиненого.Заходів навідшкодування шкодипотерпілому невживає,що свідчитьпро неусвідомлення обвинуваченимвчиненого тайого наслідків. ОСОБА_7  на даний час працює водієм автобуса у ПАТ «АТП 14630», відтак, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, пов`язаної з перевезенням пасажирів, з врахуванням порушенням ним правил безпеки дорожнього руху, та обставин справи, може допускати і надалі порушення ПДР.
		 
		Окрім цього, в підготовчому судовому засіданні у межах даного кримінального провадження потерпілий  ОСОБА_5  заявив позов до ОСОБА_7 , ПАТ «Українська Страхова Компанія «Княжа ВІЄННА Інніуранс Груп» та ПАТ «Львівське АТП 14630» про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Просить суд стягнути солідарно з відповідачів 1 та 2 на його користь моральної шкоди у сумі 50000,00 грн., з відповідача 3 матеріальної шкоди у сумі 26565,95 грн. та понесені судові витрати з відповідачів 1 та 3.
		В обґрунтування позову покликається на те, що після ДТП фактично два місяці перебував на стаціонарному лікуванні, під час якого переніс декілька хірургічних втручань. Хоча пройшло більше двох років після отриманого внаслідок ДТП тілесного ушкодження середньої тяжкості йому важко ходити, постійно турбують болі в правій нозі, а тому він не може вести нормальний спосіб життя, тощо. Внаслідок чого останній перебуває в постійному психологічному стресі, у нього порушені життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя. Він позбавлений усіх радощів життя, які він отримував до даної ДТП. 
		В судовомузасіданні відповідач1   ОСОБА_7 цивільний позов заперечив, вважає, що у ДТП, яка мала місце 28 жовтня 2016 року вина ОСОБА_5 , відтак підстав для задоволення цивільного позову не вбачає.
		Представником відповідача 2 ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" ОСОБА_9 подано відзив на позов, у якому останній вказує, що цивільний позов в частині вимог до страхової компанії не підлягає розгляду в межах даного кримінального провадження. Також зазначив, що ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" не є юридичною особо, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням обвинуваченого, в розумінні ст.128 КПК України, а несе обов`язок виплатити страхове відшкодування в межах укладеного договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тобто, вважає, що у страховика виникає обов`язок за договірним зобов`язанням, а не за деліктним, і вирішення питання щодо наявності або відсутності зобов`язань цієї особи перед позивачем внаслідок дорожньо-транспортної події і встановлення їх розміру виходить за межі обвинувачення і предмету доказування в цьому кримінальному провадженні, тому, вважає, що цивільний позов до ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" не підлягає вирішенню в межах кримінального провадження і відповідно підлягає залишення без розгляду.
		Представник відповідача3ПАТ «ЛьвівськеАТП-14630» ОСОБА_10  в судовому засіданні вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволені позову відмовити. Зокрема, вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Стверджує, що позивачем не подано жодних доказів заподіяння тих втрат немайнового характеру та моральних збитків, про які він зазначає в позовній заяві. 
		 
		Вирішуючи питання про цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 , який був заявлений в підготовчому судовому засіданні суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Пунктом 10 ч.1 ст. 56 КПК України передбачено, що протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.
		Згідно ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Також ст. 129 КПК України передбачено, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.
		Як визначено положеннями ч.1ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Стаття 1166ЦК України передбачає загальні підстави відшкодування шкоди, а саме: наявність шкоди, протиправність поведінки особи, що завдала шкоду, причинний зв`язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою, вина особи, що завдала шкоду.
		Згідно з ч.2ст.1187ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		 
		Протиправність поведінки водія ОСОБА_7 , його вина, а також причинний зв`язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою, підтверджені вищезазначеними доказами, які підтверджують обставини вчиненого кримінального правопорушення, внаслідок аналізу яких суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого діяння.
		ОСОБА_5 просить суд стягнути солідарно з відповідачів 1 та 2 на його користь моральної шкоди у сумі 50000,00 грн., з відповідача 3 матеріальної шкоди у сумі 26565,95 грн.
		 
		Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, то згідно положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Статтею 23ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Частина 4 ст. 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Отже, під поняттям «моральна шкода» охоплюються негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов`язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів. Фізичні страждання  це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров`я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина.
		При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілої, погіршення функціонування її певних органів.
		Як встановлено судом, ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, вина обвинуваченого в скоєнні ДТП, яке потягло спричинення потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості, доведена. Отже, заявлена вимога цивільного позивача пов`язується з фактом заподіяння злочином моральної шкоди, і суд враховуючи стан здоров`я потерпілого, фізичні та душевні страждання, що призвели до негативних змін у житті потерпілого, тяжкість вимушених змін у його звичайному способі життя, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вважає, що маються підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		З урахуванням вищезазначених обставин і доказів, наданих цивільним позивачем, суд вважає, що розмір моральної шкоди у грошовому еквіваленті 30000,00 грн., що спричинена потерпілому виходячи із сукупності її складових - ступеню тяжкості спричинених тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, фізичного болю та страждань, розумності, виваженості та справедливості є достатнім розміром для компенсації моральної шкоди і саме цей розмір суд вважає таким, що відповідає ступеню моральних страждань потерпілого та категорії злочину, вчиненого обвинуваченим, яке за направленістю умислу відноситься до ненавмисних.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		За роз`ясненнями, наданими у пункті 6 постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).
		В цей же час, як роз`яснено у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП).
		Таким чином, оскільки володільцем транспортного засобу станом на час вчинення ДТП було саме ПАТ «Львівське АТП-14630»,та враховуючи,що водій ОСОБА_7 перебував ізПАТ «ЛьвівськеАТП-14630» у трудових відносинах, тому в даному випадку відповідальність за спричинену моральну шкоду має нести саме ПАТ «Львівське АТП-14630».
		Відтак, з ПАТ «ЛьвівськеАТП-14630» на користь ОСОБА_5 належить стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн.
		 
		Що стосується вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.
		Згідно з ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
		Так, в своєму цивільному позові потерпілий просить стягнути на його користь з ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", в якій на момент ДТП була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача-2 відповідно до полісу № АІ/9399650 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 26565,95 грн. 
		На підтвердження розміру матеріальної шкоди цивільний позивач надав суду виписку з медичної карти стаціонарного хворого, в якій зазначено діагноз, а також, які саме обстеження проводились та які саме ліки та фізіотерапевтичні процедури призначалися потерпілому, товарні чеки з аптек. Вказані документи судом приймаються як належні та допустимі докази заподіяння матеріальної шкоди та покладаються судом в основу висновку про доведеність розміру матеріальної шкоди.
		Згідно зі статтею 6 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі  Закон № 1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		Статтею 24 Закон № 1961-IV, передбачено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
		За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страховоговипадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
		При цьому, даний Закон не містить вимог щодо можливості відмови судом у задоволенні вимоги про стягнення відшкодування матеріальної шкоди зі страхової компанії через відсутність відповідної заяви потерпілого.
		Таким чином, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача-2 на те, що цивільний позов ОСОБА_5 в частині вимог до страхової компанії не підлягає розгляду в межах даного кримінального провадження, оскільки ці посилання не підтверджені жодними доказами. 
		Сума матеріальної шкоди, що заподіяна здоров`ю потерпілому ОСОБА_5 у розмірі 26565,95 грн., яка визнана судом доведеною, не виходить за межі страхової суми відповідно до полісу ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" № АІ/9399650, а тому ця сума підлягає стягненню з відповідача-2 на користь потерпілого.
		 
		При вирішенні вимог щодо стягнення шкоди, суд приймає до уваги положення ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		 
		Щодо стягнення з відповідачів 1 та 3 на користь позивача понесених ним судових витрат, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, які надають правову допомогу за договором, несе, відповідно, потерпілий, цивільний позивач. 
		Частиною 4 ст. 121 КПК України передбачено, що витрати, пов`язані з прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження представника, несе особа, яку він представляє.
		Таким чином позов  ОСОБА_5  в частині відшкодування процесуальних витрат, понесених ним на оплату правової допомоги представника та пов`язаних з прибуттям представника до суду, задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч.2 ст.120 КПК України та ч.4 ст.121 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором та з прибуттям його до місця судового провадження, несе потерпілий.
		 
		Судові витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів.
		У межах даного кримінального провадження проведено судові автотехнічні експертизи, загальна вартість проведення яких становить 9 576,28 грн. та, у відповідності до ч. 2ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_7 в повному обсязі.
		 
		Речові докази у кримінальному провадженні: 
		-магнітний носійінформації оптичнийдиск «Fiesta»з файломпід назвою«СН01-2016-10-28-07-30-38»слід залишитиу матеріалах кримінального провадження №12016140050004908 від 28.10.2016 року;
		-автобус марки«DENOUDSTEN»реєстраційний номер НОМЕР_1 слід повернутизаконному володільцю ПАТ «Львівське АТП-14630»; арешт з вказаного транспортного засобу слід зняти.
		 
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100,00 грн. в дохід держави з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_7 на користь держави судові витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз в сумі 9 576,28 грн.
		 
		Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 , ПАТ «Українська Страхова Компанія «Княжа ВІЄННА Інніуранс Груп» та ПАТ «Львівське АТП 14630» про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення  задовольнити частково.
		 
		Стягнути зПАТ «ЛьвівськеАТП-14630» (адреса: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 280; код ЄДРПОУ 03114744) на користь ОСОБА_5  (адреса: АДРЕСА_2 ) 30000,00грн. моральної шкоди.
		Стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; код ЄДРПОУ 24175269) на користь ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_2 ) 26565,95 грн. матеріальної шкоди.
		У задоволеніпозову ОСОБА_5 в частині відшкодування процесуальних витрат, понесених ним на оплату правової допомоги  відмовити.
		 
		Речові докази у кримінальному провадженні: 
		-магнітний носій інформації оптичний диск «Fiesta» з файлом під назвою «СН01-2016-10-28-07-30-38» залишити у матеріалах кримінального провадження №12016140050004908 від 28.10.2016 року;
		-автобус марки«DENOUDSTEN»реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути законномуволодільцю  ПАТ «Львівське АТП-14630», арешт з даного транспортного засобу зняти.
		 
		На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд протягом тридцять днів з моменту його проголошення. 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                         ОСОБА_1 .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...